Аргентина

Аргентина Аргентина відчувала слабкий економічного зростання починаючи з 1940 года. Із середини 1970;х стався порівняно помітний ростэкономики: але починаючи з останнього половини 1980;х країна відчувала найважчий за століття період стагнації в экономичнской життя. Інвестиції та збереження падали починаючи з середини 70-х і до 1989 року. Самі аргентинці, у відповідь макроекономічну нестабільність, збільшили переклад свої заощадження і вітчизняних інвестицій зарубіжних країн. За цей період впали продуктивність праці зросло число безработных.

Основной рисою національної економіки той час став дефіцит гос.бюджета. У кінці 70-х дефіцит збільшився і становить 14% від обсягу ВВП, а початку 80-х перевищив 15% рівень. Після повернення до конституційної демократії у 1983, вимоги про контороле за інфляцією увінчалися створенням чотирьох проектів програм над стабілізацією економіки. Усі вони закінчилися безуспішно і навели лише посилення інфляції. Оснавная причина через яку вони провалилися — це нездатність керівників швидко урізати бюджетні расходы.

Дефицит бюджету з пост-военной структури організації економіки. Економічна політика на початку 1940;х була створення сприятливих умов бізнесу. Нестабільність світового курсу валют, і навіть чималі фінансові вливання із боку світового капіталу дозволили уряду України у кінці 70-х існувати з відносно небольшой инфляцией за досить великому дефіциті федерального бюджету. Зростання світової кредитної ставки на початку 1980;х і прекрашение субсидування економіки з боку світового фінансового ринку різко погіршили економічне становище Аргентини, чому ще сприяла початок війни на Мальвинах. Втрата зовнішніх фінансів України й виснаження власних фінансових запасів призвела до того, держава змушений був звернутися до збільшення грошової маси. Приватний сектор, в своє чергу, уменьшиль кап. вложения в нац. экономику, разом із результатами інфляції зробив економіку Аргентини ще більше нестійкою. До початку 1980;х Витрати соціальні потреби досягли рівня 40% від рівня ВВП. Законодавчим чином, вони суворо врегульовані правила звільнення і прийому на работу, что разом із високої заробітної платою, створювали практично повну зайнятість. У промисловості переважало держ. субсидування, численні податкові пільги і, ще й, високі імпортні мита за захистом внутрішнього ринку. Домашні господарства отримували додаткову вигоду от трансферных платежів і пільгових кредитів, наданих Банком Хаузхолдов. Було введено спеціальні протекціоністські мита виробникам тютюну, цукру та інших. груп нац. производителей.

Для урядів провінцій було надано благоприятные условия щоб одержати кредитів лінією гос.финансирования. Для военных цілей виділялися величезні суми з бюджету та взагалі особого размаха це досягнуто був у 1976;1982 роках. Через війну к.

1989 року сума всіх трансферів, податкових пільг, льготных банковских кредитів становило із найбільш грубим оцінкам десь 8%.

от ВВП чи 8 мільярдів дол. США.

Но навіть зменшення дефіциту гос. бюджета з 20% від ВВП начале.

80-х до 10% до 1987;1989 рр. не змогло переконати приватний сектор хранить гроші у нац. валюті, т.к. інфляція розкручувалася еще быстрей, але це це і є головна перешкода по дорозі восстановления частных інвестицій. Кінець десятиліття був відзначений двумя эпизодами гіперінфляції 1989;го году.

(См. додаток #1).

СТРУКТУРНЫЕ РЕФОРМИ ПІСЛЯ 1989 ГОДА.

Теперешняя адміністрація посіла свою посаду у липні 1989 року во время величезної гіперінфляції - лише липень вона составила больше 200%. Новий уряд успадкувало множество гос. учереждений, привыхших до великого витрачанню бюджету та взагалі к низкому рівню податків. З іншого боку запити на гос. расходы были гораздо більше, ніж було знайти — загалом, государство было абсолютно неплатежеспособно. У 1989;1990;х годах правительство вжив низки програм над стабілізацією становища. Ни одна з цих програм не принесла успіху, переважно из-за дефицита бюджету. Перша закінчилася новим витком гиперинфляции в кінці 1989 початку 1990 р., а друга тривала від березня по декабрь 1990 р. і єдиним її результатом вважатимуться то, что інфляція не перетворилися на гіперінфляцію. Завдяки новым налогам уряду в лютому 1991 р. вдалося сбалансировать бюджет, а 1 квітня 1991 року запроваджено указ про введении фиксированного обмінного курсу місцевої валюти до иностранным валютам. Цей указ врегулював монетарну політику государства и закрив можливість збалансування бюджету через увелечение грошової маси. Запроваджений закон різко зменшив риск инфляции для іноземних інвестицій і вітчизняних інвестицій национальных вкладчиков.

Благодаря вжитим заходам у лютому 1991 року правительству удалось збалансувати бюджет, т. к структурні рефрмы правительства прогресивно поліпшили основи гос.финансов.

Государство провело ряд реформ щодо государственных предприятиях, федерального уряду, у сфері фискальной политики, у питаннях як національних і иностранных инвесторах. Інші реформи були спрямовані на регулирования внешнеэкономитческой діяльності держави, денационализации ряда гос.предприятий.

ФЕДЕРАЛЬНОЕ ПРАВИТЕЛЬСТВО.

Правительство прийняв рішення поліпшити дохідної частини бюджета через введення у лютому 1991 р. ПДВ на цілий ряд товарів, список которых потім було продовжено у листопаді цього ж года.

Правительство також ухвалили себе низку постанов про улучшении работы податкової інспекції і посилило контороль за выплатой налогов великими платниками податків. Закон про санкції за уклонение сплати податків, прянятый Конгресом 1990;го г.,.

также сприяв дисциплинизации податкових поступлений.

Налоговые закони лютого 1991 р. зменшили ставку податку на экспорт, податку фінансові угоди, знищили ряд мелких налогов. В грудні 1992 р. були дуже урізані дотации предприятиям і замінений метод обчислення ними суми податків от режима самоисчисления на режим обчислення податків налоговой инспекции за результатами перевірки. Ці зусилля сприяли тому, что вже з третього кварталу 1991 р. були різко підвищено доходы бюджета від податкових надходжень. Збільшення надходжень від НДС, позволили уряду скоротити ряд неефективних налогов.

(таких як на паливо і гербовий збір) у листопаді 1992 р., и уничтожить низку інших податків у травні 1993;го.

Количество зайнятих на гос. службе скоротилася з 671 тис. человек до 284 тис., їх 103 тис. робітників предприятий и 284 тис. викладачів і працівників сфери здравоохранения, которые було передано до ведення провінцій. Цей захід было основано на реорганізації низки міністерств, мету, якої была улучшение структури оплати праці працівників гос. сферы и повышение продуктивності їх праці. Після цього правительству стало можливо збільшити середню платню своїм працівникам, и частично відновити його дифференцированность.

Правительство також ухвалили комплекс заходів, щоб поступления в бюджет й обіцянками посилити контролю над використанням. Були проведены ряд реформ відділенням Центробанку від нефинансового общественного сектори й закріпити це положення. Устранение внутренних короткострокових облігацій ЦБ у вигляді их преобразования в зовнішні казначейські зобов’язання в январе.

1990 р. було першим кроком до укріплення основний капітал ЦБ.

Закон про Конвертації встановив режим збільшення грошової массы ЦБанком, який ефективно обмежував денжную политику государства і культурний рівень фінансування ЦБ дефіциту гос.бюджета. С начала 1991 р. ЦБ почав публікувати свій щорічний баланс, а с апреля 1991 р. почав щотижня публікувати статті своих расходов, те щоб громадськість могла контролировать выполнение закону про Конвертации.

В вересні 1992 р. нового закону посилив автономію ЦБ, і далее ограничил здатність розширювати кредит уряду и банковской системе. Эта міра зміцнює Закон про Конвертації и прокладывает шлях до становлення денежно-кредитной независимости ЦБ.

ГОСУДАРСТВЕННЫЕ ПРЕДПРИЯТИЯ Правительство Аргентини виконало найбільш значну по размаху програму приватизації, коли-небудь осуществлявшуюся в Западном півкулі. Мета у цьому, аби знизити бремя гос. предприятий на бюджет, шляхом їх приватизації, тим самым делая їх понад конкурентоспроможними і підвищуючи общую эффективность инвестиций.

Программа приватизації розпочалася на початку 1990 р. з продажи национального телебачення. Ця прграмма приватизації удалило политический чинник в галузі формування цен нагос.предприятиях. Інституціональна перебудова цих секторов способствовала скорочення искуственно роздутих кадров, упрочнение припливу інвестицій у ці отрасли. Прграмма также улучшила державні фінанси: 9 мільярдів дол были направлены на покриття внутрішніх витрат, а зовнішній долг страны було зменшено на 12 мільярдів дол. США. Приватизация включала у собі також приватизацію державної телефонной компании, національних державних авіаліній, предприятия нефте-газового комплекса. В приватний сектор було передано железные дороги, компанії по перевезення вантажів на великі відстані, и др. малі й великі компанії. Уряд свою программу включило також приватизациюнекоторых держ. підприємств, включая ВПК, порти і військовий морський транспорт, страхові компанії та ін. В будущем планується приватизація системи аэропортов.

ФИНАНСОВЫЕ ВІДНОСИНИ З ПРОВИНЦИЯМИ Правительство також прагнуло перебудувати свої финансовые отношения урядам провінцій. Закон про Сотрудничестве.

1988 р. встановлював, що 58% федеральних доходів будут передаваться провінціях. Торішнього серпня 1992 р. була установлена новая система розрахунку — перед обчисленням розподілу дохода по провінціях йшли відрахування на соціальні потреби. У той же время ресурси, доступні урядам провінцій, были ограничены прогресивними новвоведениями в ЦБ, а зі стороны правительства урізали трансферні платежі провинциям.

РЕСТРУКТУРИРОВАНИЕ ДЕРЖ. ДОЛГА Конечным крок з шляху усунення держ. неплатоспроможності было реструктурирование гос.обязательств. Уряд финансировало дефицит через збільшення грошової маси, припинення выплаты долга зовнішньому кредиторам, накопиченням внутрішньої задолжности пенсионерам і гос.поставщикам.

В кінці грудня 1989 р., стоячи перед кризи неплатежів и нового витка гіперінфляції, уряд вирішується на сміливий шаг.

— перетворити внутрішні короткострокові (в основном семидневные) облігації ЦБ у вигляді 3,5 мільярда дол. США в десятилетние довгострокові доларові зобов’язання. Цей шаг фактически зменшив сверх-дефицит ЦБ та усунув необходимость выпуска нових грошей — але це ще більше підірвало і того слабое довіру до нац. фінансової системе.

В квітні 1988 р. правительсво призупинило виплату внешнего долга. До 1992 р., тобто. до кінця позикового року, це позволило правительству нагромадити 8 мільярдів дол. США як частину 32.

миллиардного боргу. То був тільки борг іноземним коммерческим заемщикам, а загальний зовнішній борг був 61 мільярд дол. США.

Преобразования держ. фин. фонду в 1990/91 рр. позволил правительству розпочати з іноземними коммерческими кредиторами про зменшення фин. задолжности держави. В результате підписаного 7 квітня 1993 р. угоди, гос.

коммерчкский борг було зменшено на 37%. Вважалося, що это поможет Аргентині покращити своє кредитоспособность.

К останній декаді держава виплатило лише половину своей задолжности пенсіонерам. Задолжность держави не была отражена в СНС і з попередніми розрахунками вона становить від 7.

до 10 мільярдами доларів. Щоб зменшити свою задолжность государство прийняв рішення перерозподілі дохідної части бюджета на користь виплат пенсіонерам у серпні 1992 г. Однако, еще остается задолжность держави держ. постачальникам і медицинским фондам. Нарешті, уряд, у частині реформи подоходного налога, визнало, що про частину комерційним структурам наносится серьезный збитків і, щоб компенсувати це, Конгрес постановил выпустить облігації. З усього цього обслуговування внешнего долга відкладено 1997 г.

РЕФОРМА СОЦИАЛЬНОЙ СИСТЕМЫ Правительство відійшло від що існувала колись системы гос.пенсий. У 1992 р. уряд представило на рассмотрение Конгресу новий варіант пенсионнго забезпечення ;

объедененную гос/частную систему: держава распоряжается размерами і формою платежу, а приватний сектор представляет финансы. Усі особи, які під становище пенсіонерів, в обязательном порядку переходять з цього систему. Конгресс принял этот закон — зі значними змінами — у травні 1993.

Правительство сподівається, що законодавчий процес закончится перед кінцем года, что дозволить прийняти цю систему середине.

1994 г.

РАЗРЕГУЛИРОВАНИЕ ТОРГІВЛІ І ФІНАНСОВІ РЕФОРМЫ В 1991 р. уряд у значною мірою посилило процесс либерализации, який почався ще 1986 р., і який был временно призупинений 1989;го. Фактично, всі експортні пошлины и кількісні обмеження усунули, за исключением автомобилей. ПДВ було зменшено зі 135% до 35%.

Ухудшения у торгівельному балансі, викликані припливом иностранного капитала, змусили уряд використовувати такую коммерческую політику, аби досягти дієвою девальвации нац. валюти не більше режиму твердого валютного курса.

Правительство запровадило новий однаковий тарифний дополнительный налог, під назвою статистичним податком, в 10%. Він был введен на тимчасової основі. І це способствовало дополнительному знецінення нац. валюти п’ять%. У травні 1993 г.

правительство виправила ряд тарифів, зокрема и статистический, на імпортовані товари, й у липні оно осуществило ряд протекціоністських заходів для захисту нац.

производителей папери, і текстилю, шляхом введення количественных ограничений й підвищення податків імпорту подібного типу товаров.

Декрет жовтня 1991 р. закінчив ряд перетворень внутреннего рынка — розпустив кілька регулюючих органів, і объеденил платежи до пайового фонду соц. страхування і пенсійний фонд у єдиний фонд, чтобы створити труднощі, щоб ухиляння від податків; значительно были зменшено денежнеые субсидії прови. Вогняна Земля і урезана программа сприянню розвитку нац. прормышленности. Усі эти преобразования були завершені до листопада 1992 г.

Преобразования також торкнулися банківську систему. У частности, были закриті ряд банків — зокрема Банк Национального Развития та духовності Національний Хаузхолдовский Банк, чи в ряді других гос. банків штат урізали на 75%.

За останні шість місяців влади Аргентини прийняли комплекс заходів по уменьшению ставки банківського відсотка голосів і стимулированию инвестиций. У 1992 р. уряд випустило указ.

согласно якому верхня межа за відсотками, стягнутих за предоставление кредиту дорівнює 2%, і навіть погодилося платить судсидии тих банків, що цю ставку ще знизять. У травні 1993.

г. цю межу є ще знижений до 1,6% - 1,8% для BANCO DE LA.

NACION — головного держ. банку. Керівництво ж банка провозгласило, політика щодо надання кредитів политика Банка орієнтуватиметься на експортно-орієнтовані области народного хозяйства.

(См. додаток № 2).

ТЕКУЩИЕ МАКРОЕКОНОМІЧНІ ПОКАЗАТЕЛИ В 1992 р. влади опублікували дані про економічного зростання за истекший період. ВВП становило 8.7% і пром. виробництво выросло на 12% проти попередньому роком. Кількість занятых увеличилось на 10%, а інвестиції возрасли з 12.5% до 14.5% от уровня ВВП. Зростання інвестицій визначався як і привлечением иностранного капіталу, і нац. інвестиціями, которые составили приблизно 9.3% від ВВП. Загальні сбережения увеличились на 2% від ВВП, тоді як приватні сбережения упали.

В 1992 р. було за десятиліття позитивне сальдо бюджета з перевищенням дохідної частини бюджету на 2.0% від ВВП. Налоговые поступления збільшилися з 13.5% від ВВП 1989 р. до 24% до 1992.

г. За цей період Витрати соц. потреби впали на 1% від ВВП.

Рост інфляції скорочувався. Річне зростання інфляції за последнюю четверть 1992 р. становив 9% (порівнювати — 20% за же самый період 1991 р.). Проте, рівень інфляції все еще превышает міжнародні стандарти, що необхідним для выдержки режиму твердого валютного курса.

Рост припливу іноземного капіталу привело до того, що уровень импорта становило 84%, а рівень експорту лише з 1%.В результате, дефіцит поточного рахунки 1992 р. досяг 5.2% від ВВП, по порівнянню з 2% рік назад.

После ознак зниження економічної активності в январе-феврале 1993 р., індустріальний зростання відновився в марте-апреле .Усе разом з рівнем інфляції рівному 0.7% в месяц дозволяє говорити, що економіка стабилизировалась и іде процес пожвавлення ділової активности.

ПЕРСПЕКТИВИ

Правительство вважає, що економічне воно до 1995 г.

достигнет 6.5% на рік. Подальша прграмма развития предусматривает збереження позитивного сальдо бюджету для выкупа облігацій гос. займа і зникнення інфляції. Это предусматривает збільшення позитивного сальдо з рівня 3.3.

миллиардов дол. США 1991 р. до 4.1 мільярда дол. США до 1995.

г. Успіх програмних засобів залежатиме від поліпшення структуры гос. фінансів, соціального закондательства, реформ в области занятости та розвитку фінансових відносин із провінціями, а также дальнейшим збільшенням децентралізації влади й обязанностей центра від провінцій. У перебігу останніх Аргентина перенесла мощные структурні реформи, що минули з широкої поддержкой населением цих реформ. Спогади про гіперінфляції 1989/1990.

гг., створюють міцний політичного тилу для нинішнього правительству.

Все це — потужний політичний баласт, який хранить судно структурного регулювання, очолюваного теперешним руководством, навіть у сильному финасовом шторме.