Формування Р. Амундсена як полярного дослідника

Руаль Амундсен (1872−1928) — норвезький полярний мандрівник і дослідник.

Руал Амундсен народився 16 липня 1872 року на хуторі Томта, недалеко від містечка Борге (Норвегія). Сім'я Амундсен належала до старовинного роду мореплавців. Батько Руала був суднобудівником.

З юних літ Амундсен цікавився морськими подорожами, особливо полярними. В дитинстві читання було улюбленим заняттям майбутнього мандрівника. Особливе враження на нього справила книга англійського полярного дослідника Джона Франкліна, в якій було описано експедицію до узбережжя Північної Америки між Гудзоновою затокою та річкою Маккензі. Книга Дж. Франкліна «Розповідь про подорож до берегів Полярного моря в 1819—1822 рр.» була насичена описом про труднощі, що підстерігали людину в Арктиці.

Потай від матері Руал почав готуватись до полярних подорожей. Він знав, що дослідники Землі були людьми сильної волі, сміливими, витривалими, з міцним здоров’ям. Він загартовується, обливаючись крижаною водою, у найлютіші морози спить з відчиненим вікном, узимку займається лижним спортом і незабаром стає одним з найкращих лижників Норвегії.

Поступово, продовжуючи готувати себе до подорожей, Амундсен вивчає в університеті медицину, посилено вивчає німецьку, французьку і англійську мови. Але згодом помирає мати Руаля, і він покидає навчання.

В той час Амундсену було 22 роки. Пройшовши обов’язкову військову службу, він почав навчатись штурманській справі. В літні сезони 1894−1896 рр., щоб набути морської практики, Руал наймався матросом на вітрильні звіробійні шхуни, які полювали на тюленів.

Першим кроком Амундсена в його підготовці до діяльності полярного дослідника було придбання знань з навігаційного справі. Амундсен вважав, що посади капітана полярного судна і начальника експедиції обов’язково повинні бути суміщені в одній особі. Щоб вивчити морехідне справу, Руал надходить в 1894 році матросом на вітрильну звіробійні шхуну «Магдалена», на якій він і здійснює своє перше плавання в арктичних водах. Прослуживши матросом три роки, Амундсен в 1896 році складає іспит на звання штурмана. Наступного року він отримує запрошення брати участь в якості першого штурмана в бельгійській антарктичної експедиції Герлаха і проводить на скутою льодами, що дрейфують «Бельгіка» свою першу полярну зиму. Своїм щасливим кінцем ця експедиція, яка потрапила у вельми скрутне становище, значною мірою зобов’язана молодому норвежцю.

Повернувшись в 1899 році на батьківщину, Амундсен в наступному році здає іспит на звання капітана. Тепер, коли він вже володіє необхідними знаннями і полярним досвідом, він вважає можливим розпочати підготовку першої власної арктичної експедиції. Амундсен відразу береться за одну з основних проблем Арктики — наскрізне плавання Північно-західним проходом, тобто ставить собі ту задачу, вирішити яку людство марно прагнуло протягом чотирьох століть. В свій сміливий план він присвячує Нансена, в якому зустрічає повну підтримку. Незабаром план експедиції розширюється, і завданням її стає не тільки плавання Північно-західним проходом, але і відвідини північного магнітного полюса і виробництво в його районі геомагнітних спостережень. Таким чином, задумана Амундсеном експедиція набуває і високе наукове значення.

Підготовку до цієї експедиції Амундсен веде з притаманною усім його підприємствам ґрунтовністю і продуманістю. Він вважає за необхідне повністю оволодіти методами геомагнітних спостережень, для чого їде в Гамбург, де в німецькій морської обсерваторії, під керівництвом знаменитого професора Неймайера, проходить курс земного магнетизму. Для своєї експедиції Амундсен придбає «Йоа» — маленьке суденце в 47 реєстрових тонн з мотором в 13 кінських сил. З метою перевірки придатності судна, Амундсен в 1901 році робить на ньому плавання в Гренландське і Баренцеве моря. Щоб окупити витрати по цій експедиції, Амундсен попутно займається звіробійним промислом. Але не забута і наука: по даній Нансеном інструкції Амундсен виробляє океанографічні дослідження і привозить з собою науковий матеріал високої цінності, згодом оброблений Нансеном. Сам Амундсен ніколи не обробляв здобутих ним під час експедиції наукових матеріалів. Він не був вченим, але був прекрасним польовим працівником, котрі вміли збирати бездоганні спостереження. Надаючи обробку їх іншим, він добре усвідомлював, що фахівець зробить це краще його і зуміє витягти більш цінні висновки.

Тільки до початку літа 1903 року підготовку до експедиції Північно-західним проходом прийшла до кінця. Однак, коли все вже було готово, експедиція ледь не зірвалася: Амундсен не був у змозі розплатитися з особами, позичивши йому гроші на експедицію. Люті кредитори стали погрожувати накладенням арешту на судно та укладенням самого Амундсена до в’язниці за шахрайство. «Я втрачав голову від горя і турбот і зважився на відчайдушну штуку» , — пише Амундсен. Він біг. Вночі, в проливний дощ, всі учасники експедиції - їх було семеро — як змовники вирушили на набережну, де стояла «Йоа», піднялися на борт і відшвартувались. «Коли наш страшний кредитор прокинувся, ми були вже в безпеці - семеро найщасливіших піратів» , — згадує Амундсен перший день своєї експедиції.