Синтетичний і аналітичний облік витрат на виробництво

У центрі обліку витрат на виробництво знаходиться рахунок 20 «Основне виробництво».

Рахунок 20 «Основне виробництво» ведеться для відображення витрат на виробництво продукції (робіт, послуг), що представляють звичайну діяльність організації. Це один з центральних рахунків інформаційної системи підприємства.

За дебетом рахунка 20 «Основне виробництво» протягом місяця відображають на підставі первинних документів всі прямі витрати, безпосередньо пов’язані з випуском продукції, виконанням робіт і наданням послуг, записами з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з робітниками і службовцями з оплати праці та т. п.

Після закінчення місяця непрямі витрати, враховані на рахунках 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати» списуються і розподіляються між залишками незавершеного виробництва і товарним випуском, а також можуть розподілятися між окремими видами продукції, що випускається (робіт, послуг). При цьому при формуванні неповної собівартості списання загальногосподарських витрат кредиту рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» відбувається безпосередньо в дебет рахунку 90 «Продажі», минаючи рахунок 20 «Основне виробництво» (метод «директ-костинг») 4.

За кредитом рахунку 20 «Основне виробництво» відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт, наданих послуг. Ці суми списуються з рахунку 20 «Основне виробництво» в дебет рахунків 43 «Готова продукція», 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)», 90 «Продажі».

Рахунок 21 «Напівфабрикати власного виробництва» використовується для обліку наявності і руху відповідних напівфабрикатів (при Попередільний методі обліку витрат).

За дебетом рахунка 21 «Напівфабрикати власного виробництва» в кореспонденції з рахунком 20 «Основне виробництво» відображають витрати, пов’язані з виготовленням напівфабрикатів. З кредиту рахунку 21 «Напівфабрикати власного виробництва» напівфабрикати списуються в залежності від напрямку їх використання або в дебет рахунку 20 «Основне виробництво» при використанні у власному виробництві, або в дебет рахунку 90 «Продажі» при реалізації іншим організаціям та особам.

На підприємствах, що не використовують рахунок 21 «Напівфабрикати власного виробництва», їх вартість відображається у складі незавершеного виробництва, тобто на рахунку 20 «Основне виробництво».

Напівфабрикати можуть продаватися на бік. Якщо це робиться систематично, то повинен застосовуватися рахунок 43 «Готова продукція», а не рахунок 21 «Напівфабрикати власного виробництв а».

Рахунок 23 «Допоміжні виробництва» використовується для відображення витрат допоміжних (підсобних) виробництв. Це, як правило, виробництва, що забезпечують: ремонт основних засобів; зведення тимчасових (нетитульних) споруд, виготовлення інструментів, штампів, запасних частин, будівельних деталей; транспортне обслуговування; обслуговування різними видами енергії (електроенергією, парою, газом, повітрям і ін). За дебетом рахунка 23 «Допоміжні виробництва» відображають прямі витрати, пов’язані безпосередньо з випуском продукції, виконанням робіт, наданням послуг, а також непрямі витрати, пов’язані з управлінням та обслуговуванням допоміжних виробництв, і втрати від браку.

За кредитом рахунка 23 «Допоміжні виробництва» відображають суми фактичної собівартості завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт і наданих послуг. Ці суми списують з кредиту рахунку 23 «Допоміжні виробництва» в дебет рахунків: 20 «Основне виробництво»; 25 «Загальновиробничі витрати» при відпуску продукції (робіт, послуг) основного виробництва; 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» при відпуску продукції (робіт, послуг) цим виробництвам; 90 «Продажі»; 40 «Випуск продукції (робіт, послуг)» при виконанні робіт чи послуг для сторонніх юридичних та (або) фізичних осіб. Сальдо рахунку 23 «Допоміжні виробництва» на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва.

Рахунок 25 «Загальновиробничі витрати» призначений для реєстрації витрат з обслуговування основних і допоміжних виробництв. До них відносяться: витрати по утриманню та експлуатації машин та обладнання; амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів і іншого майна, використовуваного у виробництві; витрати зі страхування зазначеного майна; витрати на опалення, освітлення й утримання приміщень; орендна плата за приміщення, машини і обладнання, використовувані у виробництві; оплата праці працівників, зайнятих обслуговуванням виробництва.

Зібрані протягом місяця на дебеті рахунку 25 «Загальновиробничі витрати» витрати в кінці місяця повністю включають у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) основного (дебет рахунку 20), допоміжного (дебет рахунку 23) виробництва, обслуговуючих виробництв і господарств (дебет рахунку 29). Якщо на підприємстві мав місце шлюб, то відповідну частину загальновиробничих витрат списують в дебет рахунку 28 «Брак у виробництві». Сальдо рахунок 25 «Загальновиробничі витрати» не має.

Рахунок 26 «Загальногосподарські витрати» призначений для відображення витрат на потреби управління та інших витрат, не пов’язаних безпосередньо з виробничим процесом.

У складі загальногосподарських витрат виділяють: адміністративно-управлінські витрати; витрати на утримання загальногосподарського персоналу, не пов’язаного з виробничим процесом; амортизаційні відрахування і витрати на ремонт основних засобів управлінського і загальногосподарського призначення; орендну плату за приміщення загальногосподарського призначення; витрати з оплати інформаційних, аудиторських, консультаційних і тому подібних послуг.

Протягом місяця всі загальногосподарські витрати збирають по дебету рахунку 26 «Загальногосподарські витрати» з кредиту рахунків обліку виробничих запасів, розрахунків з працівниками з оплати праці, розрахунків з іншими організаціями (особами) і ін.

Якщо облік витрат ведеться по повній собівартості, то в кінці місяця загальногосподарські витрати включають до складу витрат основного виробництва (дебет рахунку 20 «Основне виробництво», кредит рахунку 26 «Загальногосподарські витрати») з розподілом між видами продукції, що виготовляється (виконуваних робіт, послуг, що надаються) пропорційно якій-небудь бази На багатьох підприємствах, особливо в сфері послуг, рахунок 26 «Загальногосподарські витрати» використовується для відображення всіх понесених ними витрат. У кінці звітного періоду рахунок закривається традиційної записом:

Дт рах. 90−2 «Собівартість продажів»,.

Кт рах. 26 «Загальногосподарські витрати».

Рахунки 25 «Загальновиробничі витрати» та 26 «Загальногосподарські витрати» — рахунки операційні, транзитні і не можуть фігурувати в балансі.

Рахунок 28 «Брак у виробництві» необхідний для обліку втрат від браку. Браком визнається продукція, яка в силу наявних у ній дефектів не може бути використана за її прямим призначенням.

За дебетом рахунка 28 «Брак у виробництві» враховують вартість остаточно забракованої продукції основного (кредит рахунку 20) і допоміжного (кредит рахунку 23) виробництв і витрати на виправлення браку (з кредиту рахунків 10, 69, 70 та ін.) За кредитом рахунку 28 «Брак у виробництві» відображаються суми, що відносяться на зменшення втрат від браку, і суми, що списуються на витрати виробництва як остаточні втрати від браку. Сальдо за рахунком 28 «Брак у виробництві» на кінець місяця не буває, рахунок закривається виявленням остаточних втрат від браку.

Рахунок 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» відкривається для обліку витрат однойменних виробництв і господарств. Основною ознакою, за яким господарство або виробництво відноситься до категорії обслуговуючого, є те, що його діяльність не пов’язана з виробництвом продукції, виконанням робіт або наданням послуг. Це перебувають на балансі організації житлово-комунальні господарства, їдальні та буфети, дитячі дошкільні заклади, будинки відпочинку, санаторії та інші організації оздоровчого та культурно-просвітницького призначення, а також науково-дослідні та конструкторські підрозділи.

За дебетом рахунка 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» відображають прямі витрати на утримання обслуговуючих виробництв і господарств за звітний період, а також витрати допоміжних виробництв.

Фактичну собівартість завершеної виробництвом продукції, виконаних робіт (послуг) списують з кредиту цього рахунку в дебет рахунків: 10 «Матеріали» або 43 «Готова продукція» — на вартість матеріалів і готової продукції, випущених обслуговуючими виробництвами і господарствами; 90 «Продажі» — при продажу продукції, робіт, послуг на сторону; 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати» — при наданні послуг підрозділам-споживачам.

Сальдо рахунку 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» на кінець місяця показує вартість незавершеного виробництва.

На рахунку 96 «Резерви майбутніх витрат» накопичуються джерела, що дозволяють рівномірно розподіляти витрати на виробництво і на продаж.

Рахунок 97 «Витрати майбутніх періодів» призначений для фіксації даних про витрати, понесені в даному звітному періоді, але капіталізованих, т. е. відносяться до майбутніх звітних періодів. На цьому рахунку можуть бути відображені витрати, пов’язані з гірничо-підготовчими роботами; сезонним характером господарської діяльності; освоєнням нових виробництв, установок і агрегатів; рекультивацією земель і здійсненням інших природоохоронних заходів; нерівномірно виробленим ремонтом основних засобів.

Враховані витрати списуються з кредиту рахунку 97 «Витрати майбутніх періодів» у дебет рахунків 20 «Основне виробництво», 23 «Допоміжні виробництва», 25 «Загальновиробничі витрати», 26 «Загальногосподарські витрати», 44 «Витрати на продаж».

Аналітичний облік витрат ведеться за їх видами та видами продукції, що випускається, місцями виникнення витрат і центрами відповідальності та іншими ознаками виходячи з вимог системи управління. Найчастіше аналітичний облік намагаються організувати за найменуваннями вироблюваної продукції з метою калькулювання собівартості. Для цього всі витрати на виробництво поділяються за видами продукції, що виробляється, а потім відповідні витрати ділять на кількість випущених одиниць даного виду.

Згідно з чинним Планом рахунків аналітичний облік ведеться по рахунках: 20 «Основне виробництво» — за видами витрат і видами продукції, що випускається (робіт, послуг); 21 «Напівфабрикати власного виробництва» — по місцях зберігання напівфабрикатів і за найменуваннями (видами, сортами, розмірами і т. п.); 23 «Допоміжні виробництва «- по видах виробництв; 25» Загальновиробничі витрати «- по окремих підрозділах організації та статтями витрат; 26 «Загальногосподарські витрати» — за статтями кошторисів та місцями виникнення та ін; 28 «Брак у виробництві» — в окремих підрозділах організації, видами продукції, статтям витрат, причинах і винуватцям браку; 29 «Обслуговуючі виробництва та господарства» — по кожному підрозділу та за статтями їх витрат; 96 «Резерви майбутніх витрат» — в окремих резервів; 97 «Витрати майбутніх періодів» — за видами витрат.

Адміністрація може організувати аналітичний облік витрат за елементами витрат для цілей складання звітності тощо.

Допускається й інший варіант отримання диференційованої інформації в синтетичному обліку із застосуванням додаткових рахунків 30−39. У цьому випадку відповідно до Плану рахунків рахунки 20−29 використовуються для групування витрат за статтями, місцями виникнення та іншими ознаками, а також для обчислення собівартості продукції (робіт, послуг). Рахунки 30−39 застосовуються для обліку витрат за елементами витрат. Взаємозв'язок обліку витрат за статтями і елементами здійснюється за допомогою спеціально відкритих рахунків. Склад і методика ведення рахунків 30−39 при такому варіанті обліку встановлюються адміністрацією виходячи з особливостей діяльності, структури, організації управління і на основі відповідних рекомендацій Міністерства фінансів РФ 5.