Висновок. 
Гідрологія водосховищ

Метою даної курсової роботи є вивчити водосховища, як явище, їх класифікацію, проаналізувати їх та показати їх ролі.

Спочатку були з’ясовані основні поняття, пов’язані з явищем водосховища. Потім була досліджена гідрологія водосховищ.

Водосховища — антропогенні, керовані людиною об'єкти, але вони відчувають також і сильну дію природних (перш за все гідрометеорологічних) чинників, тому як об'єкти вивчення, використання і управління займають проміжне положення між «чисто природними» і «чисто технічними» утвореннями. Це дає право іменувати їх природно-технічними системами.

Водосховищами слід вважати штучно створені долинні, улоговинні і природні озерні водоймища зі сповільненим водообміном, повним об'ємом більше 1 млн. куб. м, рівневий режим яких постійно регулюється (контролюється) гідротехнічними спорудами в цілях накопичення і подальшого використання запасів вод для задоволення господарських і соціальних потреб. Відзначимо, що використання водосховищ пов’язане не тільки з безповоротним вилученням води.

Водосховища помітно, а нерідко і значно впливають на навколишнє середовище, викликаючи зміни природних і господарських умов на прилеглих територіях. Природно, що разом з наперед запланованими сприятливими наслідками виникають також і наслідки негативного, несприятливого характеру.

Водосховищам властива особлива система так званих внутрішньо-водоймових процесів — гідрологічних, гідрофізико-хімічних і гідробіологічних.

Водосховища бувають річкові, руслові або озерні.

Вони утворюються на гірських і рівнинних річках.

Водоймища класифікують по ряду ознак. Виділяють п’ять основних типів водосховищ: рівнинні, передгірні, гірські, озерні, наливні.

Рівнинні водоймища характеризуються наступними ознаками:

• -великою площею поверхні води,
• -великими максимальними (15−25 м) і середніми (звичайно 5−9 м) глибинами,
• — невеликим спрацюванням (у межах 2−7 м),

інтенсивними процесами деградації берегів, складених здебільшого пухкими розмивними породами.

Водоймища класифікують по ряду ознак. Виділяють п’ять основних типів водосховищ: рівнинні, передгірні, гірські, озерні, наливні.

Рівнинні водоймища характеризуються наступними ознаками:

• -великою площею поверхні води,
• -великими максимальними (15−25 м) і середніми (звичайно 5−9 м) глибинами,
• — невеликим спрацюванням (у межах 2−7 м),

інтенсивними процесами деградації берегів, складених здебільшого пухкими розмивними породами.

У водосховищі розрізняють:

• — НПУ або НПГ — нормальний підпірний рівень (обрій) — вищий підпірних рівень, який гребля може підтримувати протягом тривалого часу при забезпеченні нормальної експлуатації всіх споруд. Це найвищий проектний рівень верхнього б'єфу, вище якого підйом рівня у водосховищі, як правило, не дозволяється.
• — ФПУ — форсований підпірних рівень — вищий підпірних рівень, який можна підтримувати недовгий час в період пропуску дуже великих водопіль і паводків, забезпечуючи схоронність споруд.

УМО — рівень мертвого об'єму — мінімальний рівень, допустимий в умовах нормальної експлуатації.