Виникнення адаптацій. 
Теорія еволюції

АДАПТАЦІЇ - це особлива форма відображення системами впливів зовнішнього та внутрішнього середовища, що полягає у встановленні динамічної рівноваги, тобто це специфічні властивості живих організмів, які можуть забезпечити виживання і розмноження організмів у конкретних умовах середовища. Внаслідок цього адаптації виявляються відносними. Це означає, що адаптації до одного типу середовища існування зовсім не обов’язково залишаться пристосуваннями в інших умовах. Важливою особливістю адаптацій є те, що вони можуть формуватися на будь-яких стадіях онтогенезу особин.

Формування адаптацій.

АДАПТАЦІОГЕНЕЗ — історичний процес виникнення корисних ознак різного масштабу, які зумовлюють перетворення всієї біологічної організації. Такі філогенетичні процеси супроводжуються становленням.

АДАПТИВНОЇ СПЕЦІАЛІЗАЦІЇ, котра становить собою спрямоване вдосконалення вже набутої у попередніх еволюційних процесах норми реакції і характеризується прискореними змінами кількісних параметрів організації. Конкретна реалізація таких інновацій забезпечується.

ОНТОГЕНЕТИЧНИМИ АДАПТАЦІЯМИ і проявляється у різноманітних модифікаціях. Для виникнення адаптацій необхідна наявність елементарного еволюційного матеріалу (спадкова мінливість) і спільна дія еволюційних факторів (мутаційний процес, популяційні хвилі, ізоляція, природний добір).

Появу в популяції вдалого фенотипу ще не можна вважати адаптацією. Про неї говорять лише після виникнення спеціалізованої ознаки у більшості особин популяції чи виду. Якщо їх поява забезпечує надійний захист від елімінації, на них починає діяти стабілізувальний добір, спрямований на стійке закріплення ознаки у генотипі.

Ознаки, які втратили селективне значення, редукуються внаслідок дії негативного добору, спрямованого на їх винищення.

Пристосування до одногофактора середовища звичайно пов’язані з підвищенням стійкості організму до інших його факторів унаслідок плейотропної дії генів, їх зчеплення і взаємодії між різними структурами організму.

Головною особливістю прогресивної еволюції є поява життєвих форм, які пристосовані до все ширшого діапазону умов, тобто пройшли у своєму філогенетичному розвитку численні біфуркації. Формування таких універсальних організмів зумовлюється тим, що у кожній біфуркаційній точці реалізується лише найдосконаліший — із безлічі можливих — варіант.

Із цим пов’язане й основне протиріччя біологічної еволюції - з одного боку, організми не можуть існувати поза середовищем, а з іншого, — вони мов би звільнюються від цієї залежності, досягаючи здатності жити у все більш різноманітних умовах. Генеральний шлях вирішення цього протиріччя полягає у поступовому відокремленні організмів від зовнішнього середовища за рахунок формування мультифункціональності більшості систем організму.