Стиль спілкування в структурі індивідуальності

У вітчизняній психології, поряд з орієнтаціями і стратегіями, багато дослідників говорять також і про ті способи, які допомагають людині їх реалізувати, інакше кажучи, про стилі спілкування (9, 12). Ініціатором вивчення індивідуального стилю спілкування (який також називають «стилем міжособистісної взаємодії» з партнером, «стилем міжособистісних відносин») у вітчизняній науці був B.C. Мерлин, який розглядав його як окремий випадок стилю діяльності. Спочатку автор теорії інтегральної індивідуальності визначив це поняття як цілісну систему операцій, прийомів і способів (висловлювань або відповідних їх значенню дій), що створюють міжособистісні відносини (12). При цьому він виділяв серед операцій не тільки способи і засоби спілкування, а й мета встановлення виду міжособистісних відносин. У сучасних дослідженнях, які схиляються до розуміння стильових проявів не тільки як процесуальних, але і як змістовних, в структуру стилю теж включають смислові складові і акцентують увагу на мотиваційній стороні спілкування не тільки «як?», А й «навіщо?». Стиль спілкування визначається як результат утворення стійких звичних зв’язків між домінуючими потребами, цілями, цінностями і способами спілкування, як психологічна якість, що формується в результаті взаємодії з іншими людьми і що представляє собою стійкий спосіб реалізації мотивів.

Подібно структурі індивідуальності в цілому, стиль спілкування включає в себе змістовну і формальну складові. Перша складається з мотивів, цінностей, потреб і цілей спілкування. Друга описується поведінковими, інструментальними особливостями спілкування, такими, як засоби, способи, прийоми. До справжнього моменту, однак, структуру стилю спілкування не можна вважати достатньо вивченою (тобто що дає систему різних сполучень мотивів і засобів спілкування). У спробах систематизувати дані про індивідуальні стилях спілкування деякі автори вважають за доцільне, по-перше, розмежувати стилі ділового, рольового (професійного) та міжособистісного спілкування, у зв’язку з відмінностями їх цілей, форми і змісту, а, по-друге, в рамках кожного з них виділити комунікативний, інтерактивний і соціально-перцептивний стилі спілкування (9).

Повсякденне спілкування завжди конкретно, тому не випадково в психології більше відомо про ті способи спілкування, які виникають між людьми, що займають різні щаблі соціальної ієрархії, всередині сім'ї, а також в рамках професійної діяльності. Зупинимося коротко на стилях керівництва (лідерства), педагогічного спілкування і батьківського виховання.