Сучасні аспекти застосування статинів при гострому коронарному синдромі

Незважаючи на широке застосування антитромбоцитарних, антитромбінових засобів та хірургічної реваскуляризації міокарда при лікуванні гострих коронарних синдромів (ГКС), частота ускладнень при цих станах залишається високою. Хворі на нестабільну стенокардію (НС) та інфаркт міокарда (ІМ) складають групу підвищеного ризику щодо повторних ішемічних подій як на госпітальному етапі, так і після виписки зі стаціонару [23]. Для пацієнтів із ГКС характерне збереження високого ризику коронаротромбозу, що пов’язано із нестабільністю атеросклеротичної бляшки, яка спричинює ішемію міокарда у відповідній зоні перфузії. Тому тривають пошуки таких методів лікування, які сприяли б подоланню нестабільності бляшки й пов’язаних з нею клінічних ускладнень. На сьогодні перспективним вважають раннє (з першої доби госпіталізації) застосування інгібіторів 3гідрокси3метилглютарилкоензим Aредуктази (ГМГКоАредуктази) [70, 6]. Здатність статинів сприяти стабілізації ушкодженої бляшки стала важливим аргументом на користь їх застосування при ГКС [38]. коронарний синдром статин атеросклеротичний Загальновідомі результати великих рандомізованих досліджень ліпідзнижуючих засобів. Вони продемонстрували високу ефективність як при вторинній (дослідження 4S, LIPID, Heart Protection Study) [1, 24, 40, 50], так і при первинній (WOSCOPS, Heart Protection Study) [24, 61] профілактиці ускладнень ішемічної хвороби серця (ІХС). Вважають, що клінічні ефекти статинів не можна повністю пояснити їхньою гіполіпідемічною дією і досягнутим зниженням рівнів загального холестерину (ЗХС) і холестерину ліпопротеїдів низької щільності (ХС ЛПНЩ). Однією з підстав для такої думки стала відносно рання поява клінічних ефектів інгібіторів ГМГКоАредуктази: через 6 місяців після початку лікування в дослідженні WOSCOPS [61] і через 7 місяців в дослідженні LIPID — для фатального й нефатального ІМ [40]. Є думка, що саме собою зниження рівнів ліпідів позначилося б на клінічному перебігу захворювання значно пізніше.

В інгібіторів ГМГКоАредуктази виявлено численні, так звані плейотропні, властивості, які не пов’язані з гіполіпідемічною дією. Серед них насамперед виділяють протизапальні, антитромботичні, протиішемічні ефекти, а також сприятливу дію на функцію ендотелію.