Тактова частота. 
Архітектура мікропроцесорів

Швидкість роботи — звісно, саме на цей показник ми звертаємо увагу в першу чергу! Хоча не всі користувачі розуміють, що це означає.

Адже для нас, неспеціалістів, важливо лише те, наскільки швидко новий процесор може працювати з потрібними нам програмами — а як, скажіть, оцінити цю швидкість?

У фахівців існує своя система вимірювання швидкості процессора. Причому таких швидкостей (вимірюваних в мільйонах операцій за секунду — MIPS) може бути кілька — швидкість роботи з тривимірною графікою, швидкість роботи в офісних додатках і так далі…

Не надто зручно. Тому більшість користувачів, кажучи про швидкість процесора, передбачає зовсім інший показник. А називається він тактовою частотою.

Ця величина, що вимірюється в мегагерцах (МГц), показує, скільки інструкцій процесор здатний виконати протягом секунди Тактова частота позначається цифрою в назві процесора (наприклад, Pentium 4−1200, тобто процесор покоління Pentium 4 з тактовою частотою 1200 МГц або 1,2 ГГц).

Тактова частота — безперечно, найважливіший показник швидкості роботи процесора.

Але далеко не єдиний. Інакше як пояснити той дивний факт, що процесори Celeron, Pentium III і Pentium 4 на одній і тій же частоті? Вступають в силу нові чинники — покоління і модифікація даного процесора.

Покоління процесорів відрізняються один від одного швидкістю роботи, архітектурою, виконанням і зовнішнім виглядом, словом, буквально всім.

Причому відрізняються не тільки кількісно, але і якісно. Так, при переході від Pentium до Pentium II і потім — до Pentium III була значно розширена система команд (інструкцій) процесора.

Якщо брати за точку відліку виріб «королеви» процесорного ринку корпорації Intel, то за всю 27-річну історію процесорів цієї фірми змінилося вісім їх поколінь: 8088, 286, 386, 486, Pentium, Pentium II, Pentium III, Pentium 4.