Бухгалтерський баланс. 
Бухгалтерський баланс

Види балансу. Структура балансу

Бухгалтерський баланс є багатим джерелом інформації, на базі якого розкривається фінансово-господарська діяльність економічного суб'єкта.

Недарма тому серед форм бухгалтерської звітності бухгалтерський баланс значиться на першому місці.

Залежно від стадії розвитку того чи іншого економічного суб'єкта та цільового призначення розрізняють різні види бухгалтерських балансів: вступний, поточний, заключний (річний), розділовий, передавальний, зведений (консолідований), ліквідаційний.

Балансуючим показником у вступному балансі виступає статутний капітал, оскільки на цьому етапі немає іншого джерела надходження через відсутність господарської діяльності.

При складанні заключного балансу таким показником виступає фінансовий результат (прибуток або збиток) організації.

Для всіх інших видів бухгалтерського балансу балансуючим показником можуть виступати як статутний капітал організації, так і фінансовий результат її діяльності.

Наведений перелік бухгалтерських балансів по суті своїй відповідає життєвому циклу юридичної особи. На цьому шляху трансформація в організаційній структурі даної особи відбувається головним чином під впливом його фінансового стану і місця на відповідному сегменті ринку товарів, робіт і послуг.

Слід особливо виділити поняття самостійного балансу. Його ведуть суб'єкти, наділені правами юридичної особи. За відсутності таких прав складається окремий баланс. Такий підхід поширюється на структурні підрозділи економічного суб'єкта (цехи, філії, дільниці та ін.).

Для розуміння інформації, що міститься у бухгалтерському балансі, важливо мати уявлення про структуру балансу.

Двостороння таблиця балансу в графічному зображенні показує на лівій стороні стан майна в послідовності, відповідної функціональної ролі його складових, виходячи зі ступеня ліквідності і характеру участі господарських засобів в процесі відтворення суспільного продукту. Це актив балансу. Актив розкриває склад майна, як воно діє, ніж представлені його складові частини. Джерела даного майна відображені в правій стороні балансу — пасиві. Пасив показує власний капітал, а також сукупність боргів і зобов’язань економічного суб'єкта. Економічно однорідний вид майна в активі або джерел його формування в пасиві прийнято називати статтею балансу.

В інтересах зближення вітчизняної практики з вимогами міжнародних бухгалтерських стандартів останнім часом бухгалтерський баланс стали складати не в первісної (історичної) оцінці (баланс-брутто), а в реальній оцінці на дату складання балансу, «очищеному» від регулюючих статей (баланс — нетто). Такий підхід поширюється як на майно тривалого користування, так і склад оборотних засобів. Тому в балансі відсутні такі статті, як «Знос основних засобів», «Амортизація нематеріальних активів», «Знос малоцінних і швидкозношуваних предметів», «Торгова націнка» і деякі інші.

Підсумок по активу балансу на початок року і кінець звітного періоду дорівнює відповідно підсумку його пасиву. Це рівність, як уже вказувалося, визначає сутність балансу: у ньому відбивається майно економічного суб'єкта у двох площинах, а саме в лівій стороні - активі балансу — за видами, складу та розміщення, а в правій — пасиві - за джерелами формування даного майна.

Далі. В активі майно наведено з урахуванням ступеня ліквідності. Найменш ліквідні статті («Нематеріальні активи», «Основні засоби») розміщені на початку, а легко реалізовані активи («Каса», «Розрахунковий рахунок») — наприкінці балансу.

У багатьох країнах з розвиненою ринковою економікою зміст бухгалтерського балансу будується в зворотній ступеня ліквідності, тобто на початку показуються легко реалізовані види майна, а наприкінці балансу — найменш ліквідні активи.

У будь-якому випадку майно підприємства — актив (А) повинен відповідати його зобов’язанням (П) і власного капіталу (К):

А = П + К.

Розкладання правої сторони балансу на дві складові в зазначеній послідовності має глибокий економічний сенс. У разі ліквідації економічного суб'єкта через неспроможність (банкрутства) чинне законодавство в першу чергу передбачає задоволення зобов’язань кредиторів (П) у суворо встановленої черговості. Причому вимоги кредиторів кожної черги підлягають задоволенню тільки після повного погашення зобов’язань перед кредиторами попередньої черги. У той же час інвестори на вкладений капітал (К) отримують тільки ту частину, яка залишається після платежів за зобов’язаннями. Статті балансу залежно від їх економічної сутності розподілені на шість розділів.

Актив балансу включає три розділи, представлені з економічної однорідності з погляду ліквідності майна такими основними групами.

Перший розділ «Необоротні активи» містить інформацію про нематеріальні активи, рухоме і нерухоме майно, представленими у складі основних засобів, а також довгостроковими інвестиціями.

Другий розділ «Оборотні активи» представляє три блоки найбільш ліквідних активів. Це мобільні засоби організації, так як в короткий час можуть бути звернені в найбільш ліквідну їх частину — грошові кошти.

Третій розділ «Збитки» показує суму втрат, понесених організацією за звітний період, як результат неефективного використання майна. Тут представлені дві статті «Непокриті збитки минулих років» і «Непокритий збиток звітного року» .

Права сторона балансу (пасив) розкриває зміст власного капіталу і зобов’язань як довгострокового, так і короткострокового характеру.

Власний капітал відображений у четвертому розділі пасиву «Капітал і резерви» .

Позиковий капітал, виходячи з термінів запозичення організацією, міститься в п’ятому розділі бухгалтерського балансу «Довгострокові пасиви» і в шостому розділі «Короткострокові пасиви» .

Така принципова схема і зміст бухгалтерського балансу.