Особливості вивчення ліричних віршів

Знайомство з поезією в початковій школі відбувається переважно на уроках літературного читання. Курс «Літературне читання» — органічна складова освітньої галузі «Мови і літератури». «Його основною метою є формування читацької компетентності молодших школярів, яка є базовою складовою комунікативної та пізнавальної компетентностей, ознайомлення учнів з дитячою літературою, як мистецтвом слова, підготовка їх до систематичного вивчення курсу літератури в основній школі». Тому можемо говорити про поетичну компетентність, яка включає в себе навички естетичного сприйняття, уміння аналізувати поетичний твір.

Художній твір є основою сучасного уроку читання, організація роботи з яким є складною справою для кожного педагога. Це зумовлено тим, що в кожному класі протягом навчального року діти ознайомлюються з творами різних за жанром, обсягом, складністю. Це, в свою чергу, потребує від учителя творчого підходу до кожного уроку читання. Але від того, наскільки цілеспрямовано вчителеві вдається врахувати особливості сприймання учнями певного віку жанру, змісту твору, активізувати емоції, мислення, значною мірою залежить результат опрацювання твору, позитивного впливу його на всебічний, особливо мовленнєвий, розвиток дитини. [21;16]Враховуючи художній жанр, вікові, індивідуальні особливості сприймання його учнями певного віку, вчитель має вибрати ті види роботи над текстом, які б допомогли зрозуміти прочитане, уявити, засвоїти предметні явища, картини в тому порядку й повноті, як прагнув того автор, подивитися на речі його очима, мислити його думками, переживати разом з ним, тобто дати дитині змогу виявити власний емоційно — естетичний відгук на зображене, не захоплюватися позатекстовими асоціативними нашаруваннями, які можуть призвести до розладу авторської, образно — емоційної структури. 25;20].

Сприймання і розуміння учнями ліричних творів зумовлюється багатьма факторами: особливостями ліричної поезії, своєрідністю художньої манери поета, характером ідейного змісту творів, загальним розвитком дітей, їх життєвим досвідом. Глибина сприймання читачем ліричного твору залежить від широти, культури його почуттів, емоційної чуйності, здатності проникати у внутрішній світ людини, відгукуватися на її радощі і болі. А між тим ці важливі якості є не в усіх учнів, тому ліричні твори, не знайшовши опори в їх емоційному досвіді, можуть не викликати в них належного інтересу.

Ліричні вірші відзначаються і особливостями художньої мови, розуміння якої вимагає добре розвиненої уяви, мислення образами, тонкого чуття, вразливості, загального розвитку людини. Тому-тo під час вивчення ліричних творів дуже помітна строкатість учнівських вражень. Широта художніх узагальнень у ліричних творах об'єктивно породжує в учнів різні асоціації залежно від їх особистого досвіду. Порівняно з іншими родами літератури сприймання лірики відзначається найбільшою суб'єктивністю. Проте це аж ніяк не означає, що тільки сам учитель повинен аналізувати поезії. Звичайно, живому слову вчителя у вивченні лірики належить дуже важлива роль. Він готує учнів до сприймання ліричного твору, допомагає розібратися в ньому, спрямовує їхню увагу на певні художні деталі, узагальнює розрізнені враження в єдине ціле. Але й учні при цьому не повинні бути пасивними. 33;18].

Одним із головних завдань уроків читання є прилучення дітей до світу поезії, знайомство їх із віршованою мовою як своєрідним типом мови. У чому ж полягають особливості віршованої мови?

Для її організації особливе значення має ритм. Розміреність, ритмічність вірша створюється повторенням наголошених і ненаголошених складів у рядку, а кінці рядків римуються. Таким чином, ритм і рима — дві суттєві ознаки віршованої мови.

Робота з поезією у початковій школі має пропедевтичний характер, проте охоплює весь спектр проблем пов’язаних з подальшим вивченням лірики в середній школі.

У початкових класах вивчається чимало віршованих творів, але особливе місце посідають ліричні вірші. Робота над ліричним віршем у початковій школі потребує своєрідного підходу до їх вивчення. Дослідженню специфічних особливостей лірики як особливого мистецтва присвячені роботи таких вчених як Палкін М. А., Сільман Т. І., Поспєлов Г. М., Огнев В. Ф., Михайлов А. А.

Як свідчить практика, робота з ліричними віршами викликає значні труднощі у молодших школярів. Це пояснюється насамперед специфічними особливостями лірики як особливого роду художньої літератури. У ліричному вірші передаються почуття, переживання та думки автора. У ньому розкривається внутрішній стан ліричного героя, його ставлення до певних подій чи явищ дійсності. Саме виховання мовної культури, поваги до рідного слова, глибокого розуміння і сприйняття текстів художньої літератури найактивніше формуються під час читання ліричних творів. Тому закономірно, що в читанках для учнів 1−4 класів містяться ліричні вірші. Сучасний підхід до методики опрацювання ліричних віршів вимагає повноцінного сприймання молодшими школярами пейзажної лірики сприяє активному розвитку їхньої поетичної спостережливості, формуванню поетичного слуху, асоціативної і творчої уяви, розвиває вміння аналізувати образно — емоційний зміст твору, давати естетичну оцінку поезії та відображеній у ній дійсності, активізує творчість учнів. 6;9].

Для повноцінного сприйняття ліричних текстів учні повинні пройнятися емоційним станом ліричного героя, пережити те, що його хвилює, тішить, засмучує. Це важко для молодших школярів, бо їх емоційна сфера недостатньо розвинута для того, щоб повною мірою співчувати тому, про що йде мова в поезії. Головний напрямок роботи вчителя під час читання ліричних віршів полягає в тому, щоб розвинути емоційний бік духовного життя дитини, досягти зацікавленого ставлення до твору, що вивчається. 28;65].

Таким чином, перше завдання, яке доводиться вирішувати вчителю під час вивчення ліричних творів, — навчити дітей розуміти поетичний текст.

Друга трудність, яка виникає у процесі вивчення ліричних творів, полягає в сприйнятті дітьми образності тексту. Таке сприйняття вимагає певного рівня поетичного розвитку дитини, але, як свідчить практика, образність поетичного висловлення думок не завжди доступна молодшим школярам. Тому часто зустрічається «неправдива» виразність читання ліричних творів, тобто неправильне використання виражальних засобів під час читання, помилкове або неточне розуміння тих чи інших слів і виразів. Ось чому вчитель повинен звернути особливу увагу на образність мови ліричних віршів, включивши цю роботу як основну в аналіз твору.

Таким чином, друге завдання вчителя під час вивчення ліричних творів — це поєднання роботи над образними засобами мови з аналізом змісту вірша. Адже форма та зміст єдині, а вибір і використання певних виражальних засобів відповідає ідейному задуму поета. Аналіз ліричного вірша передбачає вирішення таких завдань: а) сприяти розумінню школярами змісту твору; б) поглиблювати та розширювати образні уявлення, що виникають в учнів під час читання поезії.

Аналіз здійснюється за такими взаємопов'язаними напрямками: а) аналіз змісту (Про що йде мова у вірші? Яка думка здається найважливішою?); б) робота над виразністю читання (Як це треба прочитати?); в) аналіз образних засобів (Як сказано у вірші? Прочитай!).

Останній напрямок аналізу не можна ні в якому разі залишати поза увагою: в результаті аналізу образних засобів діти усвідомлюють особливу виразність, красу, емоційність поетичного слова. Так, перечитуючи з учнями вірш Василя Грінчака «Білі ночі», учитель просить їх відшукати ті рядки, у яких автор описує красу весняного цвітіння. Діти знаходять: «Все потопає у білім мареві цвітіння, і села в пору цю здаються поміж зеленими полями неначе білі острови». Учитель запитує: «Чому поет називає села в білому цвіту білими островами серед зелених полів?»; «З чим поет порівнює місяць?»; «Які почуття автора передають слова „стоїш, дивуєшся, вдихаєш медовий запах черешневий“ ?» .

Щоб навчити дітей розуміти образність ліричного вірша, відчувати естетичне задоволення від вдало дібраного автором слова, вчитель може використовувати прийом, суть якого полягає в заміні авторського слова чи словосполучення близьким за значенням (синонімічним) словом і в усвідомленні на основі зіставлення особливої виразності, краси, емоційності поетичного тексту. [12;25].

Третя трудність роботи над ліричним твором полягає у виборі прийомів розвитку мовлення дітей на основі змісту вірша. Відомо, що ліричні твори не переказуються. Замість перекладу, для розвитку мовлення і розвитку внутрішнього «бачення», тобто образних уявлень на основі прочитаного, використовується прийом словесного і музичного ілюстрування тексту. Цим видам роботи може передувати розгляд ілюстрацій. Учитель говорить: «Подивіться на ілюстрацію до цього вірша. Можемо ми віднести її до всього твору чи до якоїсь його частини? Що зобразив художник на картині? Що він намалював у центрі картини? Вдалині? Які фарби вибрав художник для своєї картини? Який настрій вони створюють? Опишіть картину, використовуючи рядки з вірша» .

Під час словесного малювання, тобто відтворення картини за допомогою слів, текст вірша ділять на мікро-картини, які слід зачитувати, уточнюючи в процесі читання зміст кожної. Діти зачитують кожну строфу і з допомогою вчителя, який спрямовує їх уяву, відтворюють словесні картини. При словесному малюванні вчитель пропонує дітям такий план:

• 1. Кого і що я намалюю на картині?
• 2. Як я намалюю: яким буде передній і дальній план картини, як на ній будуть зображені головні персонажі?
• 3. Які фарби допоможуть мені передати зміст?

Музичне ілюстрування в шкільній практиці, на жаль, використовується вкрай рідко. А це дуже цікавий і корисний вид роботи, здатний створювати сильний емоційний заряд, а емоційність уроку читання, як відомо, надзвичайно важлива для повноцінного сприйняття тексту.

Четверта трудність виникає під час роботи над виразністю читання. Річ у тім, що виразність читання виявляє ступінь розуміння того, що учень читає, а з іншого боку — піднімає розуміння на більш високий рівень. Ось чому під час вивчення ліричних творів величезне значення для розуміння їх змісту, проникнення в образну тканину поетичної мови має саме виразне читання. Практика засвідчує, що аналіз сам по собі не забезпечує виразного читання поезії учнями. Звідси випливає необхідність спеціальної роботи над виразним читанням ліричних текстів.

Над якими ж засобами виразності читання вчителю потрібно працювати в першу чергу? Це передусім методика мовлення, тобто мелодичне підвищення та пониження голосу. Саме мелодичні зміни роблять читання ліричних творів яскравим і виразним. Під час розвитку думки голос підвищується, при завершеності - знижується. Крапка вказує на завершення думки, вимагає зниження голосу.

Робота над мелодикою мовлення, як і над іншими засобами виразності, може включатися в аналіз ліричного твору (Як це потрібно прочитати?). Але недостатньо працювати лише над ліричними віршами, вміщеними в підручниках. Необхідно використовувати і додатковий матеріал — невеликі вірші, які діти легко вивчають напам’ять.

Працюючи над логічними наголосами, учитель пропонує дітям: «Давайте спробуємо знайти в кожному віршованому рядку слова і словосполучення, які будемо виділяти голосом під час читання, тому що вони найбільш важливі» .

Велике значення для виразного читання ліричних віршів має робота над гучністю. Вміння читати вірші з нормальною гучністю є дуже важливою ознакою виразного читання. Крім того, на фоні нормальної гучності окремі частини ліричного твору можуть читатися голосніше або тихіше. Зміна її пов’язана зі змістом висловлювання і допомагає читцю в розкритті основної думки твору. В цьому випадку зміна гучності голосу є одним із важливих інтонаційних засобів виразності. Наприклад, під час читання вірша Володимира Сосюри «Любіть Україну», що відкриває підручник «Читанка» для 4(3) класу, вчитель звертає увагу дітей на необхідність саме голосного читання, оскільки в цьому творі яскраво звучить почуття гордості поета за рідну країну, глибокої поваги до неї. 16;32].

Залучення дітей до активного творчого пошуку під час вивчення ліричних творів, цілеспрямована робота над виразністю їх читання принесе дітям радість і задоволення, зробить методику читання ліричних віршів більш досконалою.