Технологія та організація будівництва

Загальні вказівки

Роботи виконувати відповідно до правил виробництва й приймання будівельно-монтажних робіт і дотриманням технології будівельного виробництва, викладеними у відповідних главах СНіП 3.01.01−85.

Роботи з риття котловану виробляються екскаватором Э-5124. Зачищення дна котловану виконується вручну. Зайвий ґрунт вивозиться автосамоскидами МАЗ-5166 у відведене місце.

Монтаж конструкцій підземної частини виконується краном марки КС4579, надземної частини краном марки ДЭК-631А.

Штукатурні роботи виконуються штукатурною пересувною станцією С-114 із застосуванням розчинонасоса 49А и затиральних машин С-86.

Малярські роботи виконують із використанням малярської станції С-115, шпаклювальної установки ЭО-53, фарбопульта ручного С-20А, фарборозпилювачів ручних С-19А и С-24А, електрофарбопульта С-61.

Порівняння й вибір технологічних рішень

При проектуванні транспортних і вантажно-розвантажувальних робіт спочатку визначають обсяг перевезеного вантажу й необхідне число транспортних і вантажно-розвантажувальних засобів, а потім вибирають оптимальний варіант комплектів машин на підставі техніко-економічних обґрунтувань і розробляють диспетчерські графіки поставки будівельних вантажів.

Для вибору варіанта транспортування матеріалів розглядаються наступні самоскиди.

Таблиця 3.1. Характеристики порівнюваних самоскидів.

Кількість перевезеного вантажу автомобілем визначають виходячи з тягових розрахунків.

Розрізняють дві сили тяги: по потужності мотора й по зчепленню.

Сила тяги автомобіля на ведучих колесах дорівнює F, кн.

.

де 3,6 — коефіцієнт перекладу швидкості, виражений у км/год;

N — потужність автомобіля, кВт;

з — коефіцієнт корисної дії, що враховує втрати потужності у двигуні (0,8 — 0,85);

v — швидкість руху, км/год, а) Камаз-5320:

F = (3,6 154,4 0,8)/85 = 5,23;

в) МАЗ-5166:

F = (3,6 132,4 0,8)/85 = 4,49.

Щоб машина не буксувала під час руху, необхідно, щоб сила тяги по потужності не перевищувала сили тяги по зчепленню, тобто.

F

_сц ц,

де Р_сц — зчіпна вага, рівний для автомобіля 0,55−0,66 їхньої повної ваги (з урахуванням ваги вантажу), кН;

ц — коефіцієнт зчеплення коліс автомобілів з покриттям, що залежить від стану дороги; при сухій і чистій дорозі для автомобілів ц=0,5−0,8, при вологої ц=0,2−0,4/4,.

• а) Камаз-5320:
  • 5,23 < 0,6 (69,5+78,5) 0,5 = 44,4;
• в) МАЗ-5166:
  • 5,23 < 0,6 (88,8+142,2) 0,5 = 69,3.

При русі автомобіля виникають опору руху. Повний опір руху автомобіля W, кН.

.

де Р — вага машини, кН;

G — вага перевезеного вантажу;

w₀ — коефіцієнт основного питомого опору руху;

w_i — опір від ухилу відповідній величині ухилу.

а) Камаз-5320:

W = (69,5+78,5)(0,036 +0) = 5,34;

в) МАЗ-5166:

W = (88,8+142,2)(0,019+0) = 4,39.

При усталеному русі дотримується умова.

F=W

а) Камаз-5320:

F = 5,23? W = 5,34;

в) МАЗ-5166:

F = 4,49? W = 4,39.

Звідси вага перевезеного вантажу G, кн.

а) Камаз-5320:

G = (5,23/(0,036+0))-69,5 = 75,8;

в) МАЗ-5166:

G = (4,49/(0,019+0))-88,8 = 141,5.

Висновок: розглянуті варіанти самоскидів КамАЗ-5320 і.

МАЗ-5166 підходять по тяговому розрахунку, і приймаємо їх для подальшого розрахунку.

Визначення необхідної кількості машин для обслуговування одного крана Тривалість виробничого циклу t_ц, хв.

де l — відстань між пунктами навантаження й розвантаження, км, (10км);

v_ср — середня швидкість руху транспортних коштів, км/год, (25км/год);

t_п — тривалість навантаження транспортної одиниці, хв;

t_р — тривалість розвантаження транспортної одиниці, хв;

t_м — тривалість маневрування машини при вантажно-розвантажувальних роботах, (3 хв).

а) Камаз-5320:

t_ц= 22+(2· 10·60)/25+22+3 = 95;

в) МАЗ-5166:

t_ц= 40+(2· 10·60)/25+40+3 = 131.

Число транспортних одиниць N_T, шт, визначають за формулою.

де t_Ц — тривалість виробничого циклу транспортної одиниці, хв;

t_П — тривалість навантаження транспортного засобу, хв а) Камаз-5320:

N_T = 95/22 = 4;

в) МАЗ-5166:

N_T = 131/40 = 3.

Висновок: по кількості машин, необхідних для обслуговування крана, найбільш прийнятним є МАЗ-5166.

Визначення необхідних характеристик монтажного крана

Вибір типу крана залежить від методу монтажу конструкцій, також від об'ємно-конструктивного рішення будинку. Обраний кран повинен володіти: необхідною вантажопідйомністю для підйому найважчого елемента при відповідному вильоті гака з урахуванням маси загарбного пристосування й монтажного оснащення; необхідним вильотом гака для монтажу найбільш вилученого від осі крана елемента — L; необхідною висотою підйому гака від рівня стоянки для установки найбільше високо розташованого елемента з урахуванням розрахункової висоти загарбного пристосування — Нк. Для вибору крана попередньо визначають монтажні параметри елементів. Потім відповідно до цих параметрів розглядають можливі типи й марки кранів.

У зв’язку з тим, що будинок має порівняно невелику висоту й розміри в плані, ухвалюємо рішення щодо виборі стрілового самохідного крана.

Підбираючи стрілової кран, варто мати на увазі, що його вантажопідйомність змінюється в широкому діапазоні й залежить від трьох факторів: прийнятої довжини стріли, вильоту гака й застосовуваних виносних опор (для автомобільних і пневмоколісних кранів). З урахуванням цих параметрів її визначають по кривих вантажопідйомності.

Для монтажу елементів покриття стрілової кран вибирають виходячи із припустимого наближення його стріли до конструкції будинку (малюнок а). Це наближення приймають рівним 1 м. При цьому розглядають найбільш несприятливий варіант, коли плиту покриття розташовують уздовж прольоту по поперечних стінах.

Необхідна відстань від рівня стоянки крана до верху оголовка стріли H_c, м, визначають за формулою.

Hс = h0 + hз+hэ+hг+hп, де h₀ — висота опори монтуючого елемента від рівня стоянки крана, м (відповідно до виданого завдання);

h_з — запас по висоті між опорою й низом монтуючого елемента, прийнятий з умови безпечного провадження робіт, м;

h_э — найбільша висота монтуючого елемента, м (по робочих кресленнях);

h_г — конструктивна висота вантажозахватного пристрою, м;

h_п — висота поліспаста, м.

H_с = 14,5+2+0,6+1,5+1 = 19,6.

Вантажопідйомність крана т призначають із умов підйому найбільш важкого й найбільш вилученого від осі крана елемента, тобто по найбільшому вантажному моменті, обумовленому як добуток монтажної ваги елемента на необхідний виліт гака. Оскільки одним краном монтують всі типи конструкцій, то вибирають його за найбільшим значенням параметрів окремих елементів.

Необхідну вантажопідйомність крана Q, т, визначаємо за формулою.

Q = Э+Г, де Э — максимальна вага монтуючої конструкції, т;

Г — вага вантажозахватного пристрою, т.

Q = 3+0,1 = 3,1.

Необхідний виліт гака крана L_кр, м, визначаємо за формулою.

де b — мінімальний зазор між стрілою й монтуючим елементом, м ;

b₁ - відстань від центра ваги елемента, що піднімається, до наближеного до стріли крана краю елемента;

b₂ — половина товщини стріли на рівні верху монтуючого елемента, м;

b₃ — відстань від осі обертання крана до осі повороту стріли, м;

h_ш — відстань від рівня стоянки крана до осі повороту стріли, м.

Визначаємо необхідну довжину стріли L_с, м, за формулою.

За отриманим значенням мінімальної довжини стріли, вильоту гака, висоті підйому гака й необхідної вантажопідйомності по довіднику підбирають відповідні типи кранів. Тип монтажного крана й метод монтажу вибираємо у два етапи. Спочатку розглядаємо технічно прийнятні варіанти по необхідних параметрах кранів, а потім шляхом зіставлення техніко-економічних показників вибираємо оптимальний варіант.

Для ведення монтажних робіт приймаємо, на основі ТЕП кранів, гусеничний самохідний кран ДЭК-631А (L_стр=33 м), як більше економічний.