Оцінка фактору ризику експортоорієнтованого портфеля продуктових інновацій у машинобудуванні

ОЦІНКА ФАКТОРУ РИЗИКУ ЕКСПОРТООРІЄНТОВАНОГО ПОРТФЕЛЯ ПРОДУКТОВИХ ІННОВАЦІЙ У МАШИНОБУДУВАННІ

Фактор ризику незмінно супроводжує будь-яке підприємницьке рішення. Це пов’язано з невизначеністю результатів господарювання, особливо в інноваційній (а тим більше — експортоорієнтованій) діяльності. Зміни, що відбуваються в економіці країни та безпосередньо на самих підприємствах, спричиняють посилення ролі та значення ризик-менеджменту як надійного інструменту управління продуктовим портфелем підприємства.

На жаль, оцінка ризиків експортоорієнтованих портфелів продуктових інновацій залишилися поза увагою науковців, хоча й детально розглядаються окремі питання такої оцінки: ризики зовнішньоекономічної діяльності досліджуються М.І. Дідківським [1], Н. О. Кухарською [2], А.П. Рум’янцевим [3]; сутності інноваційних ризиків присвячені роботи С.М. Ілляшенка [4], П. П. Микитюка [5], І.Ю. Івченко [6] та ін.

Метою даної роботи є розроблення теоретико-методичних і практичних рекомендацій щодо оцінки ризиків експортоорієнтованого портфеля продуктових інновацій. Поставлена мета передбачає вирішення таких завдань: дослідження поняття «ризик експортоорієнтованого портфеля продуктових інновацій»; розробка моделі управління ризиком; порівняльний аналіз ризику портфеля машинобудівного підприємства; формування рекомендацій щодо зниження ризику.

Визначення поняття «ризик» в сучасній економічній та нормативній літературі не є усталеним та однозначним. Аналогічно, можна вказати і на неоднозначне визначення конкретних типів ризику господарської діяльності. Проте, для розуміння природи ризику, притаманному експорторієнтованому портфелю продуктових інновацій, цілком необхідно дослідити економічні категорії «інноваційний ризик» та «експортний ризик». Останній термін, практично не виділяється науковцями, а узагальнено розглядається у складі зовнішньоекономічного ризику. Так, М.І. Дідківський під ризиком розуміє «можливі несприятливі події, що можуть відбутися, і в результаті яких можуть виникнути збитки, майнові втрати учасників ЗЕД» [ с.412−416]. Такі ризики, цей автор поділяє на зовнішні щодо контракту (політичні, юридичні, макроекономічні та маркетингові) та пов’язані з умовами контракту. Аналізуючи ризики зовнішньоекономічної діяльності, Кухарська Н. О. та CK. Харічков [2, с.284−289] хоча й виділяють ризики при здійсненні міжнародних економічних відносин (фінансові, комерційні, ризики ліквідності, системні ризики), утім не зазначають їх специфіку у порівнянні з діяльністю на національному ринку. Досить повна класифікація ризиків зовнішньоекономічної діяльності наводиться в [3, с.284−289]: ризики, пов’язані з вибором країни здійснення зовнішньоекономічної операції (політичні та макроекономічні ризики) та з вибором іноземного партнера, маркетингові (інформаційні, інноваційні, галузеві), комерційні ризики в ЗЕД та транспортні ризики, ризики, пов’язані з укладанням міжнародних галузевих контрактів та пов’язані з митним регулюванням.

Стосовно інноваційного ризику, то на думку М.І. Дідківського, він є субординатним поняттям до маркетингового ризику (на противагу С.М. Ілляшенку, П. П. Микитюку, які відносять його до ризику виду діяльності), та є «можливістю втрат, що виникають внаслідок вкладення підприємством коштів у виробництво нових товарів (послуг), які, можливо, не знайдуть попиту на ринку.» У колективні монографії [4, с.568−574] хоча й виділяється категорія «суб'єктивні ризики інноваційного процесу», проте наводяться лише етапи, на яких може виникнути ризик, без конкретизації типів ризику. П. П. Микитюк [5, с.195−231], розглядаючи інноваційний ризик, визначає його як «загрозу виникнення втрат суб'єктами інноваційного процесу в результаті інноваційної діяльності». Цей автор наводить фактори ризику, а також їх класифікацію, яка (знову ж) мало відрізняється від ризиків звичайної та комерційної діяльності. І.Ю. Івченко [6, с.60−61] виокремлює інноваційний ризик, визначає його та наводить фактори, які спричиняють даний ризик, проте не вказує видів таких ризиків.

Узагальнюючи вищенаведене, можна визначити ризик експортоорієнтованого портфеля продуктових інновацій як ефект невизначеності щодо цілей ЕППІ. Цей ефект виникає внаслідок можливості суттєвого погіршення сутнісних показників портфеля (його ліквідності, дохідності, надійності джерел надходжень) та викликається впливом ризиків: країни, галузі, а також — ризику виробництва та розподілу продуктів, що входять в портфель. Для забезпечення прийнятного рівня ризику, здійснюють цілеспрямоване управління ризиком, під яким ми розуміємо систему заходів впливу на складові ЕППІ стосовно ризику. Враховуючи, що підхід до управління ризиком в економічній літературі заснований на класичному принципі імовірнісних суджень [7, с.223], то оцінку ризику можливо виконати лише усвідомивши причини ризику, їх наслідки та ймовірності. Модель, що представлена на рис. 1, враховує сучасні вимоги до процедур управління ризиком та відображає специфіку ЕППІ.

Рис. 1. Модель управління ризиком ЕППІ

деекспортний потенціал і-то продукту, грн.;

— коефіцієнт ризику країни i-то продукту;

— коефіцієнт галузевого ризику i-то продукту;

— коефіцієнт ризику i-то продукту (інновації);

— нормативний рівень ризику експортоорієнтованого портфеля.

Ідентифікування ризику передбачає детальний пошук факторів, які спричиняють невизначеність щодо цілей експортоорієнтованого портфеля. Для пошуку таких факторів можна використовувати різні інструменти та методи (напр., метод Делфі, аналогій, дерева рішень, експертних оцінок тощо), проте, найпростіше виявити ці фактори з допомогою діаграми Ісікави або діаграми причин та факторів.

Відповідно до отриманих факторів впливу на результати портфеля, формується реєстр ризиків за формою, що встановлена машинобудівним підприємством. Через суттєву вартість оцінки ризику, обираються не всі ідентифіковані ризики, а лише найбільш вагомі (напр., табл. I).

Розглянемо більш докладно деякі ризики з реєстру. Для інноваційних продуктів істотним ризиком залишається ризик потенційної залежності. Він виникає через необхідність зростання обсягів продажу підприємства та через попит інноваційної продукції серед іноземних контрагентів. Імпортери інновацій також можуть опинитися в залежності від своєчасного постачання продукції, викликаного споживанням виробів, які не мають тотожних замінників. Усунення недоліків також може тривати досить довго, а отже контрагенти будуть отримувати збитки через тривалі простої. Крім того, споживаючи інноваційні продукти, підприємства збільшують свою енергетичну залежність. Так, за даними компанії Grundfos, приблизно 20% світового споживання електроенергії використовується насосними системами.

He менш важливим ризиком ЕППІ, залишається портфельний ризик, створюваний помилками в балансуванні набору можливих продуктів портфеля. Аспектами ризику, як можна побачити з табл. 1, є дохідність та швидкість отримання доходу (тобто ліквідність продуктів). Ризик дохідності портфеля є об'єктивною можливістю відхилення сукупного його результату через неналежне встановлення вартості робіт та послуг, помилковий розрахунок величини надходжень. Ризик ліквідності виникає як через специфіку створення продукції машинобудування, так і через спрямованість портфеля на закордонні ринки.

В першому випадку, через тривалий цикл виробництва (напр., для виготовлення насосів за окремими контрактами створення продуктів може займати від півроку до двох років і більше) та нерівномірність грошових надходжень, відбувається зменшення прибутку від продажу (оскільки підприємство змушене для покриття своїх поточних витрат залучати короткострокові кредити або овердрафти). В другому — можливі труднощі з митним очищенням товарів для експорту та транспортуванням, а отже — й збільшення строку від часу відвантажування продукції та отримання сплати за неї.

Особливу увагу заслуговує ризик надійності джерел надходжень. Він виникає через можливість несплати або невчасної сплати покупцями вартості отриманих продуктів. Даний ризик є досить вагомим для експортоорієнтованих портфелів, оскільки ускладненою є оцінка контрагентів, що діють поза межами даної країни. Якщо підприємство виготовляє інноваційні продукти, то його споживачами можуть бути як нові підприємства, так і ті, раніше з якими підприємство-експортер не співпрацювало. Отже, ймовірність недостатньо вірно оцінити надійність та платоспроможність замовників та кінцевих користувачів експортованої продукції є істотною.

Таблиця I — Реєстр ризику ЕППІ.

Отриманий реєстр ризику в подальшому додатково перевіряється за силою впливу факторів ризику. Оскільки, ризик здійснення інновацій менше, ніж інші ризики, піддається формалізації, то наслідки врахування невизначеності результатів портфеля знаходять відображення у так званій матриці ризику. В матриці множина варіантів аналізується за трьома напрямами: «оптимістичний», «найбільш ймовірний» та «песимістичний» .

Аналіз ризику, як уже зазначалось, передбачає зважування експортного потенціалу в грошовому вираженні на встановлені коефіцієнти ризику. Для прикладу розглянемо процедуру аналізування ризику машинобудівним підприємством. Нехай є два варіанти формування ЕППІ. Сукупний експортний потенціал обох портфелів однаковий (табл. 2), проте рівень ризику першого портфеля значно вищий. Тому, безумовно, буде обрано другий портфель.

Після аналізу, відбувається оцінювання ризику. Це процес порівняння отриманих результатів з параметром прийнятного ризику, встановленого на попередніх етапах управління ризиком. При отриманні результатів, що переважають такий рівень, необхідно розробити заходи зі зниження ризику або, за умови недоцільності або неможливості зниження ризику, відмовитись від такого портфеля.

ризик експортоорієнтований портфель продуктовий інновація Таблиця 2 — Аналіз ризику ЕППІ.

Повністю уникнути ризик в експортоорієнтованому інноваційному підприємництві неможливо, оскільки дуже важко передбачити, яке нововведення матиме успіх на закордонному ринку. Проте такі ризики можна знизити. Для цього можна використовувати ряд методів, серед яких є і метод розподілу ризику, що передбачає поділ ризику між різними учасниками, задіяними в експорті інноваційних продуктів. Це може бути і держава, що фінансує провідні розробки, і партнери по бізнесу, і гаранти та страховики. Метод ж страхування забезпечує виплату страхового відшкодування різного роду втрат в межах страхової суми, що спричинені несприятливими подіями (страховими випадками). При цьому підприємство згодне відмовитись від частини своїх прибутків в поточному періоді, щоб в майбутньому гарантовано отримати мінімальну суму на покриття розміру ризику. Метод диверсифікації дозволяє знизити портфельні ризики за рахунок виробництва ряду продуктів: портфель, формується таким чином, щоб, в разі настання непередбачених подій, дохід за складовими портфеля продуктами перекривали збитки від більш ризикових продуктів. Окремо варто назвати контрактний метод зниження ризику. Даний метод полягає в прописуванні в контракті умов, що значно знижують ризик неотримання доходу за портфелем. Це може бути і використання стандартизованих умов Інкотермс (2000), і застосування акредитивної та авансової форми оплати, і форфейтингових контрактів. В будь-якому разі, знижуючи ж ризик, не варто забувати, що необхідно знаходити баланс між витратами й зусиллями на зниження ризику та прогнозованим прибутком.

Узагальнюючи наведене вище, варто сказати, що авторське бачення управління ризиком експортоорієнтованих портфелів машинобудування базується на впровадженні моделі, яка б враховувала невизначеність результатів господарювання в сучасних умовах. Запропонована модель дозволяє комплексно управляти ризиками експортоорієнтованих портфелів продуктових інновацій: ідентифікувати, кількісно виміряти рівень ризику, провести оцінювання, та, за потреби, знизити сукупний ризик портфеля. В подальшому дослідження слід спрямувати на економічне обґрунтування коефіцієнтів ризику продуктів машинобудування, що мають стратегічне значення для економіки України.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

• 1. Дідківський М.І. Зовнішньоекономічна діяльність підприємства [Текст]: навч. посіб / М.І. Дідківський. — K.: Знання, 2006. — 462с. — ISBN 966−346−076−8.
• 2. Кухарська Н. О. Міжнародна економічна діяльність України [Текст]: навч. посіб / Н. О. Кухарська, С.К. Харічков. -Харьків: Одіссей, 2006. — 456с. — ISBN 966−633−575−1.
• 3. Рум’янцев А.П. Зовнішньоекономічна діяльність [Текст]: навч. посіб / А.П. Рум’янцев, Н.С. Рум’янцева. — K.: Центр навчальної літератури, 2004 — 377с. — ISBN 966−825−365−5.
• 4. Маркетинг і менеджмент інноваційного розвитку [Текст]: монографія / Заг. ред. д. е. н., проф. С.М. Ілляшенка. — Суми: BTД «Університетська книга», 2006. — 728с. — ISBN 966−680−298−8.
• 5. МикитюкП.П. Інноваційна діяльність [Текст]: навч. посіб. / П. П. Микитюк, Б.Г. Стенів. -K.: Центр навчальної літератури, 2009. — 392с. — ISBN 978−966−364−804−0.
• 6. Івченко І.Ю. Економічні ризики [Текст]: навч. посіб. / І.Ю. Івченко. — K.: Центр навчальної літератури, 2004. 304с. — ISBN 966−8568−22−2.
• 7. Найт Ф. Х. Риск, неопределенность и прибыль [Текст] / Ф. Х. Найт; пер. с англ. — М.: Дело, 2003. — 360с. ISBN 5−7749−0306−0.