Особливості розвитку міжнародної міграції робочої сили в умовах глобалізації

Особливості розвитку міжнародної міграції робочої сили в умовах глобалізації

Закінчення першого десятиріччя XIX ст. ознаменувалося фінансово-економічною кризою, яка ще раз продемонструвала «глобальність» сучасної світової економіки. Уповільнення у темпах зростання окремих національних економік було пов’язано зі зниженням показників їх інтернаціоналізації, проте поступ процесу глобалізації не припинився, навіть посилився. Глобалізація перетворилася на одну з найважливіших закономірностей розвитку світо-господарської системи і вже не викликає сумнів, що саме це явище визначатиме образ цієї системи у майбутньому. Тому практично будь-які міжнародні явища, особливо економічної природи, повинні розглядатися із урахуванням загального контексту прискорення глобалізаційного процесу.

Глобалізація істотно впливає на парадигму міжнародних потоків благ і ресурсів, усе частіше у науці вживаються поняття «глобальний простір», «глобальна система» і т.п. Стрімко змінюється загальносвітова картина руху товарів, послуг і мобільних факторів виробництва. Стає зрозумілим, що вплив глобалізації на мобільність факторів виробництва є більш істотним. Перш за все, це стосується міжнародної міграції робочої сили (ММРС), оскільки з формуванням глобальної цивілізації найбільші перетворення характерні саме для сфери соціальних потоків. У зв’язку з цим для окремих країн і світової спільноти в цілому виникає низка складних завдань стратегічного значення (перш за все, підвищення ефективності управління ММРС), подолання яких вимагає поглибленого дослідження тих особливостей, які виникають у міграційних процесах під впливом глобалізації.

Проблеми ММРС актуальні для більшості країн світу, а для багатьох держав вони набувають критичного значення, тому стають предметом активних наукових досліджень. Особлива увага ММРС приділяється в економічній теорії, коли розглядаються її причини та наслідки, а також особливості тих чи інших міжнародних потоків (зв'язків). Для підготовки цієї роботи використано низку наукових праць фундаментально-теоретичного і прикладного характеру. За основу були узяті загальновідомі праці М. Токларо (М. Toclaro) [1], Б. Томаса (В. Thomas) [2], О. Старка (О. Stark) [3] та ін., які дозволили систематизувати теоретичні постулати дослідження ММРС. Емпіричні дані відносно особливостей ММРС узагальнено із використанням останніх досліджень у цій сфері, наприклад, А. Кучеренко [4] та О. Потьомкіної [5]. Інтерес наукової громадськості до ММРС є природнім, враховуючи підвищення її впливу на трансформацію світового господарства. Наукові дослідження дозволяють створити об'єктивні знання про закономірності сучасного розвитку ММРС. Проте поява нових тенденцій змушує ще більше посилити увагу до їх причин, багато з яких тісно пов’язані з таким явищем як глобалізація. Сьогодні виникає необхідність комплексної характеристики міграційної «картини» сучасного світу, у тому числі у частині особливостей розвитку ММРС.

З огляду на вищезазначене мета роботи: дати комплексну якісну характеристику особливостей розвитку ММРС в умовах глобалізації.

Враховуючи існуючі сьогодні напрацювання в області теоретичного пояснення сутності і природи ММРС, було проведено дослідження, яке дозволило встановити виняткові якості розвитку цього явища в умовах глобалізації. Його основою стала розроблена комплексна модель міграційного процесу (руху), яка включає виділення причинності міграції, підготовчої стадії (об'єктом аналізу були суб'єкти міграційного потоку), стадія переміщення (об'єктом аналізу виступив генезис міграційного потоку) і стадія адаптації (об'єктом аналізу стала організація міграційного потоку).

Сучасний період розвитку світової економіки пов’язується із виходом глобалізації на новий рівень. Визначення напрямів і ступеня її впливу на MMPC виходить з таких обставин:

• 1) глобалізація активізувала міжнародні зв’язки, потоки і залежність між країнами;
• 2) зміна стадій економічної глобалізації призвела до того, що вона охопила міжнародну мобільність населення і консолідацію ринків праці;
• 3) глобалізація стимулює зміну якості міжнародних потоків, прискорює їх, робить більш стійкими, а також міняє матеріальну основу;
• 4) глобалізація сприяє підвищенню гнучкості світового ринку, посилює лібералізацію і диференціацію міграційних потоків, для яких відстань перестає бути домінуючою характеристикою структури обмежень мобільності.

Найважливішою передумовою, що визначила активізацію міжнародних міграційних процесів стало загальносвітове за характером розповсюдження демократії як основного принципу державного устрою (людина отримала можливість самостійно визначати місце проживання), а також формування глобальної системи захисту прав і свобод людини, що дозволило мігрантам захищати свої права у будь-якій країні світу. Процеси соціально-економічної конвергенції країн призвели до залучення у сферу трудової міграції населення Землі. Існують усі підстави очікувати посилення цих тенденцій у майбутньому, що буде зумовлювати розвиток глобального ринку праці. Головні напрями міграційних потоків і вихід усіх їх видів на глобальний рівень визначатимуться ступенем включення тих або інших країн у цей ринок.

Через глобалізацію ММРС, що перманентно посилюється, одним з основоположних пунктів аналізу змін у цій сфері є оцінка демографічних передумов. Населення Землі збільшується у цілому (1990 р. — 5264 млн. чол.; 2000 р. 6071 млн. чол.) і за окремими регіонами світу (за темпами зростання лідирує Азія: 1990 р. — 3168 млн. чол.; 2000 р. — 3680 млн. чол., а відстає Європа: 1990 р. — 721 млн. чол.; 2000 р. — 727 млн. чол.) [6]. Відповідно до середнього варіанту прогнозу чисельність населення Землі у 2050 р. складе 9 149 984 тис. чол. [6]. За період 2020;2050 pp. темп зростання чисельності населення у більш розвинутих країнах складе 100,54%, а у менш розвинутих — 122,92%. Таким чином, нерівномірне збільшення чисельності населення у окремих регіонах світу і у групах країн, виділених за рівнем розвитку, при загальній тенденції «демократизації комунікацій» об'єктивно буде викликати активізацію MMPC у майбутньому. Демографічний спад (і дефіцит робочої сили) у розвинутих країнах буде компенсуватися за рахунок притоку мігрантів з менш розвинених країн.

Окрім демографічних тенденцій визначальне значення мають відмінності у рівні безробіття і зайнятості. За прогнозами Міжнародного валютного фонду у найближчі 5 років за групами країн зберігатимуться істотні відмінності у рівні безробіття і зайнятості (навіть між розвиненими країнами різниця складатиме до 5%). Відмінності у рівні зайнятості зумовлюють природний перелив робочої сили. До того ж у розвинутих країнах навіть при високому рівні безробіття існує необхідність використання праці працівників-мігрантів (у першу чергу некваліфікованих робітників). Окрім цього, стимулюючий вплив на активізацію міграційних процесів здійснюють відмінності між країнами у рівнях доходу і економічної активності населення. Так, наприклад, за даними Міжнародного валютного фонду рівень ВВП на душу населення у 2008 р. (дол. СІЛА) і економічній активності населення у 2009 р. (%) в Албанії відповідно склав 4174 і 60; Аргентині - 8358 і 65, Австрії - 49 596 і 60, Камеруні - 1218 і 67, Конго — 2934 і 63, Данія — 62 520 і 71, Японії - 38 578 і 49, Росії - 11 858 і 59, СІЛА — 45 230 і 65 і т.п. [7]. Істотні відмінності у рівні ВВП на душу населення відображаються на різниці у рівнях заробітної платні (наприклад, у 2008 р. у СІЛА — 50 888 дол. на рік, у Польщі - 17 485 дол. на рік [8]).

Сумарна дія цих факторів і передумов призвела до небувалого зростання ММРС, яка стала глобальним процесом, який охопив усі без виключення країни і регіони. У період 1965;1990 pp. кількість міжнародних переселенців збільшилася на 45 млн. із щорічним темпом приросту близько 2,1%. На сьогоднішній день цей показник складає близько 2,9% [9]. За офіційними даними Конференції OOH з торгівлі і розвитку і Міжнародної організації праці, у 1990 р. близько 155 млн. чол. покинули країни походження з метою пошуку роботи, у 2005 р. цей показник вже складав 195 млн., а у 2010 р. — 214 млн. чол. [9; 10]. При цьому близько 60% мігрантів переміщаються або між розвинутими, або між країнами, що розвиваються. Більшість міжнародних мігрантів проживає у розвинених країнах: 2005 р. — 123 млн. чол., 2010 р. — 133 млн. чол. [10]. До країн з найбільшими показниками міграції відносяться країни Європи, Австралія, Нова Зеландія, Японія, Канада, СІЛА і країни СНД. У цих країнах проживають близько 66% міжнародних мігрантів. Кількість мігрантів у країнах, що розвиваються, також збільшується. Так, станом на 2005 р. у таких країнах знаходилося 72 млн. мігрантів, а у 2010 р. — більше 81 млн. [10]. Індикатори, що відображають масштаби сучасної міжнародної міграції станом на 2010 р. представлені у таблиці 1 [6].

глобалізація міжнародний міграція робочий Таблиця 1. Індикатори міжнародних міграційних потоків станом на 2010 р.

2010 р. — попередня оцінка У глобальному міграційному процесі задіяні усі регіони світу. Аналіз панорами руху населення за регіонами відправлення і призначення демонструє, що існують центри-«джерела мігрантів» і центри їх тяжіння, які можна охарактеризувати як глобальні. До центрів тяжіння слід віднести Північну Америку і Європу, куди прямують мігранти зі всіх інших регіонів світу. Прискорення міграційних процесів є свідоцтвом консолідації глобального простору, проявом не тільки об'єктивних передумов, але і суб'єктивних факторів, серед яких розповсюдження позитивних ефектів ММРС, що посилюються у сучасних умовах.

Глобальним за своїм масштабом явищем стали грошові перекази міжнародних мігрантів. У цілому по світу сумарний приток грошових переказів склав (млн. дол. СІЛА): 2002 р. — 169 243; 2005 р. — 274 878; 2007 р. — 384 955; 2008 р. — 443 185; 2009 р. — 415 977; 2010 (прогноз) — 440 077; сумарний відтік грошових переказів склав (млн. дол. СІЛА): 2002 р. — 133 177; 2005 р. — 185 341; 2007 р. — 255 210; 2008 р. — 295 722; 2009 р. — 282 540 [11]. Для багатьох країн-донорів робочої сили перекази мігрантів стають критично важливим джерелом валютних надходжень і чинником нормалізації платіжного балансу.

За даними OOH у 2010 р. 72% усіх міжнародних мігрантів (154 млн. з 214 млн.) були у віці від 20 до 64 років. Встановлено, що середній вік мігрантів знижується пропорційно рівню розвитку країн: у більш розвинутих країнах він складає 43 роки, менш розвинутих — 34 роки, найменше розвинутих — 29 років [6]. Як показав аналіз, практично усі розвинуті країни переживають загальну демографічну кризу, що породжує необхідність заповнювати дефіцит трудових ресурсів за рахунок ММРС. Іммігранти вносять великий внесок у забезпечення економічного зростання, але з іншого боку, приток міжнародних мігрантів часто є надмірним, а якісні параметри міграційних потоків часто не відповідають потребам економіки цих країн. Це породжує неоднозначне відношення до міграції.

У глобальному масштабі односторонній і відносно стійкий характер міграційних потоків (у розвинуті країни) вносить зміни в економічну і соціальну політику і у деяких державах створює «екзогенний шок» для соціальних систем. Велика чисельність іммігрантів (в основному некваліфікованих) ускладнює реформування економіки, підвищення її гнучкості, знижує конкурентоспроможність, викликає протиріччя у сфері покращення соціального забезпечення. У зв’язку з цим, враховуючи масштаби міграційних потоків і значущість їх наслідків, слід розглядати глобальні проблеми міжнародної міграції. Привертаючи «левову частку» міжнародних мігрантів, розвинуті країни відіграють провідну роль у формуванні глобальної системи регулювання міграції, а їх національні міграційні політики створюють прогресивні напрями її еволюції. Так, у СІЛА, які загалом одержують значний виграш від ММРС, спостерігається зміна міграційних пріоритетів, які стосуються залучення робочої сили, контроль за її надходженням у країну перманентно посилюється. Перш за все, змінився склад і характер преференцій, режим в'їзду, вимоги для отримання громадянства стали більш жорсткішими і т.п. На законодавчому рівні узято курс на постійне «якісне посилення» контролю над міграційними процесами, зміцнення відповідного державного апарату. Характерно, що із зміною характеру глобальної міграції у СІЛА уточнено систему преференцій для в'їзду, сформовано систему квот (для возз'єднання сімей і трудової міграції); урегульовано питання в'їзду студентів і біженців; посилюється боротьба з нелегальною міграцією (у всіх формах) тощо. У контексті реалізації селективного принципу міграційної політики влада СІЛА перейшла до активного стимулювання вигідних для себе міграційних потоків. У цьому контексті СІЛА ще більше починають відігравати глобальну роль у перерозподілі світових трудових ресурсів.

Іншим глобальним центром міжнародної міграції є Європейський Союз (ЄС), який переходить до проведення єдиної міграційної політики. Стратегічні настанови і рамкові умови, що створені ЄС, отримали розвиток у різних національних програмах і спрямовані насамперед на покращення положення мігрантів на ринку праці (зниження безробіття, працевлаштування етнічних меншин, недопущення расової дискримінації і т.п.), регулювання припливу іммігрантів ззовні (якісне і кількісне), а також посилення боротьби з нелегальною міграцією та її наслідками. У цьому ж руслі трансформується системи освіти і соціального забезпечення. Окремим напрямом є підтримка вимушених мігрантів. Країнами ЄС використовується достатньо широкий інструментарій для їх підтримки (адаптований до різних груп), рівень якої достатньо великий і забезпечує швидку інтеграцію переселенців у суспільство країн в'їзду. Все це стає характеристикою загальноєвропейського простору. Аналіз практики регулювання міграції різних гравців міграційної системи ЄС (Іспанії; Франції; Німеччини, Фінляндії, Швейцарії та ін.) показав, що вони, враховуючи специфічні проблеми власних економік і тенденції трансформації суспільства, у рамках інституційних і політичних настанов комунітарної політики наново формують національні підходи до регулювання імміграції. У межах встановлених компетенцій країн-членів ЄС у сфері міграційної політики кожна з них адаптує власну модель управління еміграцією й імміграцією, у тому числі адміністративний режим допуску іммігрантів і політику їх інтеграції до структури суспільства. За якісними ознаками міграційної політики зберігається достатня різноманітність країн ЄС, що стосується пріоритетів, законодавства і практичних дій.

Зважаючи на підвищення масштабів і значущості ММРС на просторі СНД країни цього угрупування переходять до узгодження міграційної політики і вироблення спільних рішень. Внутрішньорегіональна модель міграційних процесів у СНД має такі основні риси:

• 1) «ярусна структура», коли мігранти з менш розвинених країн СНД переміщуються у більш розвинуті, громадяни яких виїжджають до інших регіонів світу;
• 2) високий рівень транзитної (у тому числі нелегальної і напівлегальної) міграції з Азії до Європи;
• 3) закріплення за окремими країнами ролі донорів і реципієнтів внутрішньорегіональних потоків;
• 4) розвиток парадигми міграційного обміну (циркуляційний характер і стійкі якісні параметри категорій мігрантів).

Компаративний аналіз концепцій міграційної політики СНД і окремих країн цього об'єднання показав, що загалом узятий курс на уніфікацію міграційної політики (у частині регулювання внутрішньорегіональної міграції). При цьому кожна країна, дотримуючись імперативу уніфікації, в односторонньому порядку створює сприятливі (ліберальні) умови для міграційних потоків з вирішальним для себе соціально-економічним ефектом. Більшість країн СНД, по-перше, поступово посилює міжнародне співробітництво у сфері боротьби з нелегальною міграцією і, подруге, починають звертати увагу на захист трудових, соціальних прав мігрантів, їх інтересів, а також на створення умов для гармонійної адаптації мігрантів у суспільні структури.

На підставі проведеного дослідження було встановлено такі особливості ММРС в умовах глобалізації:

• 1) стабільне збільшення масштабів міжнародної міграції, посилення географічної (міжконтинентальної і внутрішньоконтинентальної) диверсифікації міграційних потоків;
• 2) випереджальне зростання чисельності інтелектуальної міграції у порівнянні з іншими видами міграції;
• 3) зародження нових потоків, поява їх нових типів і форм, а також виникнення нових видів самої міграції (людей з особливими професіями, вчених, транзитних мігрантів та ін.);
• 4) поява сталих циркуляційних міграцій, заснованих на економічних детермінантах, а також ротаційних форм міграції, викликаних збільшенням ролі глобальних інститутів;

активізація конкуренції на світовому ринку праці в основному між країнами-донорами робочої сили;

• 6) посилення хаотичності міграційних потоків і, відповідно, непередбачуваності їх траєкторій;
• 7) виникнення глобальних соціальних мереж, які об'єднують країни, сприяють активізації, відтворюванню і упорядковуванню міграційних потоків;
• 8) формування глобальних центрів залучення іноземних мігрантів;
• 9) підвищення ролі мігрантів у розвитку національних економік;
• 10) збільшення регулюючого впливу окремих держав і міжнародних організацій на глобальні міграційні потоки, а також поглиблення міжнародного співробітництва у цій сфері.

Таким чином, в умовах глобалізації ММРС набуває нових якісних рис, виявлення яких є необхідним для ефективного регулювання міграційних потоків. Більшість країн світу залучається до загальносвітової міграційної системи, маючи при цьому різні міграційні пріоритети. У зв’язку з цим повсюдно виявляється використання селективного принципу міграційної політики, що орієнтовано на стимулювання корисних для економіки окремих країн міграційних потоків. Подальші дослідження за даним напрямом передбачається спрямувати на виявлення регіональних особливостей розвитку ММРС.

Список використаної літератури

• 1. Toclaro, М.Р. Migration, Unemployment and Development: wo-bector Analysis [Текст] /М.Р. Toclaro // American Economic Review. 1970. LX. P. 126−142.
• 2. Thomas, B. Migration and Economic Growth: The Study of Great Britain and Atlantic Economy [Текст] / В. Thomas. — Cambridge: Cambridge University Press, 1973. — P. 124.
• 3. Stark 0. Relative deprivation and international migration [Текст] /0. Stark, J.E. Taylor, S. Yitzhaki // Demography.1989. — Vol. 26. — P. 1−14.
• 4. Кучеренко А. Контроль над миграционными процессами в США: тенденции эволюции [Текст] /А. Кучеренко //Мировая экономика и международные отношения. — 2009. — № 2. — С. 75−83.
• 5. Потемкина О. Иммиграционная политика ЕС: от Амстердама до Лиссабона [Текст] /О. Потемкина//Мировая экономика и международные отношения. — 2010. — № 4. — С. 42−51.
• 6. International Migration /Офіційний веб-сайт Організації Об'єднаний Націй [Електронний ресурс] // Режим доступу: http://esa.un.org/unpp/.
• 7. World Economic Outlook 2010. Recovery, Risk and Rebalancing /Офіційний веб-сайт Міжнародного Валютного Фонду [Електронний ресурс] //Режим доступу: http://www.imf.org/extemal/index.htm.
• 8. Офіційний веб-сайт Міжнародної організації з міграції [Електронний ресурс] //Режим доступу: http ://www. iom. int/j ahia/Jahia/about-migration/lang/en.
• 9. Офіційний веб-сайт Конференції ООН з торгівлі і розвитку [Електронний ресурс] //Режим доступу: http ://www.unctad. org/.