Функціональний аналіз діяльності менеджера

Основне завдання менеджерів полягає у створенні навколишніх умов для групової діяльності таким чином, щоб працюючі вносили свій внесок у досягнення групових цілей з мінімальною втратою грошових ресурсів, часу, зусиль і матеріалів, а також з мінімальними незручностями.

Змістом діяльності менеджера є процес реалізації функцій планування, організації, мотивації, контролю і координації.

Дослідження показують, що значимість різних функцій управління в діяльності менеджерів різних рівнів неоднакова. Так, менеджери вищого рівня витрачають більше часу на планування, на нижчому рівні управління найбільш важлива функція мотивації.

В той же час менеджери всіх рівнів витрачають майже в два рази більше часу на планування, ніж на організацію, координацію, мотивацію і контроль разом взяті. Управління діяльності передбачає розподіл функцій, повноважень, відповідальності.

Менеджер виконує наступні функції: адміністративну; стратегічну; експертно-консультативну; представницьку; виховну; комунікативно-регулюючу; інноваційну.

Так, у ролі адміністратора, менеджер виконує свої повноваження для забезпечення діяльності системи в відповідності до цілей організації та суспільства в цілому.

Виконуючи адміністративну функцію менеджер розробляє та реалізує кадрову політику, зокрема, комплектує штати, здійснює добір, навчання, розставлення та переміщення кадрів. До того ж, менеджер реалізує всі функції управління.

Особливу роль при цьому відіграє стратегічне планування та контроль.

Контроль в діяльності менеджера повинен відповідати наступним вимогам:

• — контроль повинен бути постійним;
• — контроль повинен бути об'єктивним ;
• — контроль не повинен бути тотальним (оскільки це губить у робітників всіляку самостійність, а також схильність до ініціативи);
• — контроль повинен здійснюватись відкрито (підлеглі повинні знати, хто їх контролює, в якій формі, та якими засобами реалізується контроль);
• — контроль повинен бути економічним;
• — контроль є проявом уваги до робітника (хто не контролює, той не цікавиться досягненнями свого персоналу);
• — результати контролю повинні бути доведені до виконавців.

В основі стратегічної функції лежить планування та прогноз можливих подій як у сфері діяльності конкретного менеджера, так і стосовно організації в цілому. Реалізація цієї функції пов’язана, з одного боку, із встановленням найближчих планів, з іншого — із визначенням роботи на перспективу.

Визначають три напрями реалізації експертно-консультативної функції:

• 1. Реалізація професійної компетентності. Професійна компетентність менеджера обумовлює ефективність його дій не тільки у виробничо-економічній, комерційній сферах функціонування організації, а й стосовно сфери міжособистих відносин.
• 2. Делегування повноважень — передавання менеджером окремим підлеглим деяких своїх прав та відповідальності, що стосуються виконання тих чи інших завдань;
• 3. Використання у повсякденній роботі менеджера елементів консультування, проведення з ними співбесід і т.п.

Здійснюючи представницьку функцію, менеджер представляє свій колектив на різних рівнях внутріорганізаційної вертикалі та горизонталі.

Можливий також і між організаційний вид реалізації даної функції у взаємовідносинах із зовнішніми партнерами.

Виховну функцію менеджер здійснює шляхом його реальних повсякденних вчинків.

Основу виховної функції складають:

• — принцип єдиної моралі, який означає визнання менеджером тієї обставини, що моральні норми, на які належить орієнтуватись людям у повсякденному житті (і в самій організації), слід застосовувати в абсолютно рівному ступені як керівником, так і підлеглим;
• — єдність слова і справи менеджера;
• — використання фундаментальних законів соціального навчання людей;
• — адаптація робітників до колективу;
• — культура внутріорганізаційних відносин;
• — створення і підтримка в колективі позитивних традицій.

Менеджер створює атмосферу психологічного комфорту в колективі, основними елементами якого є:

• — відчуття безпеки у робітників;
• — відсутність у робітників неспокою за майбутнє;
• — оптимістичний погляд на події, що відбуваються в колективі;
• — бажання зберігати членство в організації;
• — впевненість в підтримці і захисті з боку керівництва та колег у складній ситуації.

Сутність комунікативно-регулюючої функції менеджера полягає в регулюванні і координації індивідуальних зусиль членів організації з подальшою трансформацією на переводом в єдиний упорядкований організаційний процес.

Виділяють наступні сфери комунікативної взаємодії керівництва з персоналом:

• — найняття на роботу (мета комунікації в даному випадку — переконати потенційного робітника в перевагах роботи на даному підприємстві, а також отримати певне враження про претендента на роботу);
• — орієнтація (мета комунікації - забезпечення робітника необхідною інформацією про його робочі функції та ролі в організації);
• — індивідуальна оцінка (за допомогою комунікації менеджер повідомляє підлеглому свою оцінку його вкладу в діяльність підприємства);
• — особиста безпека (комунікація дозволяє надати робітникам інформацію про заходи та ступінь їх безпеки в трудовому процесі);
• — дисципліна (мета комунікації - ознайомлення робітника з правилами та інструкціями підприємства).

До причин неефективності комунікації можна віднести :

• — несприятливий соціально — психологічний клімат у колективі
• — особисті аспекти;
• — неповнота інформації, яка сприймається;
• — погана структура повідомлень;
• — відсутність зворотного зв’язку;
• — слабка пам’ять.