Нирки та їх функція

Нирки — парні органи, буро-червоного кольору, бобоподібної форми, що розміщені у поперековій частині по боках хребта. У великої рогатої худоби нирки з поверхні борозенчасті, у інших сільськогосподарських тварин — гладенькі. На внутрішньому краї нирок, оберненому до хребетного стовпа, є невелика заглибина — ворота, через які входять ниркова артерія і нервові волокна від сонячного сплетення, а виходять ниркова вена, сечовід і лімфатичні судини.

Нирки мають складну будову. Вони збудовані за типом складних альвеолярно-трубчастих залоз, поділених на часточки.

Зовні нирки вкриті серозною оболонкою, під якою є жирова капсула, а під нею розміщена міцна фіброзна оболонка. Анатомічно-функціональним елементом нирки є нефрон, який вперше був описаний російським вченим А. М. Шумлянським у 1782 р. Нефрон побудований з судинного клубочка і канальців. Судинний клубочок (мальпігіїв) вкритий капсулою Шумлянського-Боумена, яка переходить в порожнину канальця. Від капсули починається звивистий проксимальний каналець першого порядку, який перетворюється в петлю Генле з низхідною і висхідною трубками, звивистий дистальний каналець другого порядку та збірний каналець. Збірні канальці відкриваються в ниркову миску (у дрібних жуйних, коней і м’ясоїдних) або у чашечки (у великої рогатої худоби та свиней). У капсулі Шумлянського-Боумена епітелій плоский, одношаровий, а звивисті канальці вистелені низьким призматичним або кубічним залозистим епітелієм. Епітелій прямих канальців належить до кубічного і призматичного. У діаметрі звивисті канальці досягають 35−60 мкм.

Рис. 1 Мікроскопічна будова нирки: а, б — зовнішній і внутрішній шари нирок: 1 — капіляри, що обплітають канальці; 2, 6,10 — різні ділянки ниркового канальця; 3 — судина, яка виносить кров з клубочка; 4 — судина, що приносить кров до клубочка; 5 — капсула з клубочковою судиною в ній; 7 — артерія; 8 — вена; 9 — збірна трубка, по якій сеча проходить у ниркову миску

У нирці зустрічається декілька типів нефронів: супер-фіціальні поверхневі, інтракортикальні і юкстамедулярні. Відрізняються вони між собою локалізацією, розміром клубочків (юкстамедулярні більші за суперфіціальні), глибиною розташування клубочків у кірковому шарі нирки (клубочки юкстамедулярних нефронів містяться на межі кіркового і мозкового шарів), а також довжиною окремих ділянок у нефроні. Довжина петлі юкстамедулярного нефрона більша, ніж суперфіціального. Більшість капсул Шумлянського-Боумена (2/3) розташована в кірковому шарі, менше (близько 1/3) — на межі кіркового і мозкового, який називається юкстамедулярним.

Кров надходить до нирки нирковою артерією, яка відходить від аорти. На межі кіркового.і мозкового шарів ниркова артерія, розгалужуючись, утворює дуги, від яких відходять міжчасточкові артерії. Останні в свою чергу дають в усі боки бокові гілки — приносні судини, які закінчуються судинними клубочками. Приносна (аферентна) артеріола мальпігієвого клубочка ширша за відвідну (еферентну), що має велике значення для утворення сечі (тиск крові в капілярах мальпігієвого клубочка досягає 70−90 мм рт. ст.), а в інших капілярах — 20−40 мм рт. ст. Із судинного клубочка виходить виносна артерія і знову розпадається на капіляри, які густою сіткою обплітають сечові канальці. Ці капіляри збираються у вени, які при злитті утворюють ниркову вену. Таким чином, більша частина крові в нирці два рази проходить через капіляри. Різниця кровопостачання юкстамедулярного нефрона в тому, що еферентна артеріола не розпадається на капілярну сітку сечових канальців, а утворює прямі судини, які опускаються в мозковий шар. Прямі судини мають важливе значення при прямому проходженні крові з артеріальної системи у венозну через юкстамедулярні клубочки. Цей шлях використовується при ішемії нирок, яка виникає за різних умов. При цьому юкстамедулярні судини різко розширюються і вся кров, що проходить крізь них, залишається артеріальною. У нормальних умовах проникності значної кількості крові в юкстамедулярну зону заважають механізми (шунти) замикання, відкривання і закривання їх здійснюється рефлекторним шляхом. У нормі 80% крові проходить крізь кіркові клубочки і 20% — крізь юкстамедулярні. У місці входження в клубочок приносна артеріола має потовщення (так званий юкстагломерулярний комплекс).

Клітини комплексу виділяють гормон ренін, який необхідний для підтримання кров’яного тиску на певному рівні (підвищує кров’яний тиск). Ренін утворюється при зниженні ниркового кровотоку.

Нирки добре забезпечуються кров’ю. Кровозабезпечення їх у 20 разів переважає кровозабезпечення інших органів. Через кровоносні судини нирок людини за хвилину переміщується від ¼ до 1/5 об'єму крові, яка виходить із лівого шлуночка серця. Кровоток у корі нирки досягає 4−5 мл за 1 хв на 1 г тканини. Маса нирок не перевищує 1/200 маси тіла. За добу вся кров проходить через нирки 200−300 раз.

У нирках є велика кількість рецепторів, при подразненні яких імпульси по аферентних волокнах надходять у спинний мозок. Частина їх проходить у нервах вегетативної нервової системи. Еферентні волокна надходять до нирок у складі симпатичних і парасимпатичних (блукаючих) нервів. Особливо велика кількість волокон обплітає клітини юкстагломерулярних апаратів. У нирці є нервові вузли парасимпатичної нервової системи.

Основною функцією нирок є утворення сечі. Виконуючи цю функцію, вони беруть участь у регуляції об'єму крові та кров’яного тиску. Підтримуються сталість осмотичного тиску крові та її іонного складу. За рахунок нирок виводяться надлишки органічних речовин з організму і підтримується кислотно-лужна рівновага. Нирки регулюють метаболізм білків, жирів, вуглеводів, впливають на зсідання крові та еритропоез. У них відбувається синтез ферментів і активних речовин (ренін, брадикінін, урокіназа, еритрогенін, вітамін D3тa ін.).