Антропогенні зміни ґрунтів

У Шевченківському районі значну площу займають деградовані ґрунти — ґрунти, що втратили або істотно зменшили свою родючість чи відчутно погрішили окремі властивості під впливом несприятливих природних чи антропогенних чинників. Деградація ґрунтів відбувалася завжди протягом історичного розвитку ландшафтів під впливом природних чинників. У нашому краю до деградації ґрунтів призводили водна та вітрова ерозія та зсуви. Але цей процес не завдавав ґрунтам істотної шкоди, бо ґрунти були вкриті природною рослинністю і вміст гумусу відновлювався протягом наступних років під впливом природних процесів ґрунтоутворення. Починаючи з ХVIII століття під впливом господарської діяльності людини посилюється деградація ґрунтів. Особливо значні антропогенні зміни ґрунтів сталися в ХХ столітті. Найбільш поширені такі види антропогенного впливу на ґрунти:

• 1) механічний;
• 2) хімічний;
• 3) біологічний;
• 4) прискорена водна ерозія;
• 5) прискорена дефляція;
• 6) засолення ґрунтів;
• 7) заболочування;
• 8) безпосереднє знищення ґрунтів.

Механічний вплив людської діяльності на ґрунтовий покрив полягає в тому, що відбувається агрофізична деградація ґрунту при інтенсивній обробці важкими знаряддями. Ґрунтооброблювальна техніка за умов низької культури землеробства порушує зернисту структуру чорнозему, підвищує щільність орного шару і в результаті погіршуються водно-фізичні властивості ґрунту.

Хімічний вплив на ґрунт полягає у зменшенні запасів гумусу в ґрунтах. З часу розорювання степів (за 150−250 років) запаси гумусу чорноземів Шевченківщини зменшилися майже на половину. У типових чорноземах його вміст до розорювання становив 9−10%, тепер 4−5%. За останні 50 років значні площі середньогумусних чорноземів (вміст гумусу понад 6%) змінилися на малогумусні. Джерелом хімічного забруднення ґрунтів є також неправильне використання хімікатів (пестицидів, гербіцидів, мінеральних добрив) у сільському господарстві. Під час внесення в ґрунт азотних, калійних та фосфорних добрив разом з ними потрапляють інші сполуки шкідливих елементів. Джерелом забруднення ґрунтів є також кислотні дощі, які знижують урожай культур і негативно впливають на якість ґрунтів.

Біологічний вплив на ґрунти виявляється у посиленому винесенні поживних речовин разом з урожаєм. Органічні і мінеральні добрива не компенсують ту масу поживних речовин, яка б утворилася з природної рослинності під час дернового процесу ґрунтоутворення.

Внаслідок масового розорювання природної рослинності прискорилася водна ерозія — лінійний розмив та площинний змив ґрунтів. Водна ерозія буває нормальна і прискорена. Нормальна ерозія ґрунту розвивається на територіях, не порушених господарською діяльністю людини. Прискорена (антропогенна) водна ерозія має місце там, де нераціональна господарська діяльність активізує природні ерозійні процеси і пов’язана з інтенсивним використанням земельних угідь. Розорювання схилів, особливо крутих та надмірне випасання худоби на схилах сприяє швидкому утворенню вимоїн, лощин та ярів після зливових дощів та навесні талими водами. Посилює водну ерозію і площинний змив — сукупність процесів руйнування верхнього шару ґрунту дощовими і талими водами, що стікають у вигляді пластових потоків по схилах крутизною понад 10. У результаті площинного змиву утворюються змиті (еродовані) ґрунти. На інтенсивність площинного змиву впливають довжина і крутизна схилу, інтенсивність опадів чи сніготанення, характер покриття рослинністю, особливості агротехніки.

Знищення природної рослинності в цілинному степу зумовило прискорену дефляцію — руйнування поверхневого шару ґрунтів шляхом видування і розвіювання їх часточок і агрегатів. Здебільшого видуваються часточки і агрегати розміром менше 1 міліметра. Критична швидкість вітру, при якій починається дефляція, дорівнює 7 м/с на висоті 10 м. В нашому краю за певних умов виникають пилові бурі, під час яких видувається до 370 т пилу та часток ґрунту з 1 га за годину, руйнується орний шар ґрунту, знижується його родючість.

Засолення ґрунтів — процес накопичення розчинних солей у ґрунті. Спричинює формування солончакуватих (глибинне засолення) і солончакових (поверхневе засолення) ґрунтів. Первинне засолення ґрунтів відбувається природним шляхом у результаті випаровування ґрунтових вод. Вторинне засолення ґрунтів зумовлене в основному надмірним штучним зрошенням і має негативний вплив на чорноземні ґрунти. Основними причинами деградації ґрунтів при зрошенні є надмірні норми поливу, зрошення мінералізованою водою, відсутність дренажної системи, а також гідроізоляції вздовж каналів, контролю за подачею води. Засолення ґрунтів негативно впливає на рослини у зв’язку з підвищенням осмотичного тиску ґрунтових розчинів і токсичної дії окремих іонів (особливо натрію і хлору). Найшкідливішим є содове засолення. Навіть за незначного накопичення в ґрунті соди різко зростає його лужність, руйнуються структурні агрегати, погіршуються водно-фізичні властивості, ґрунтова маса злипається у брили, на поверхні утворюється кірка. В кінці 1980;х років у Шевченківському районі зрошувалося близько 12 тис. га орних земель. У зв’язку з реорганізацією колгоспів зрошення земель у нашому районі припинено.

В останні десятиріччя значні площі сільськогосподарських земель охопило заболочування — процес підвищення вологості ґрунтів, що спричинює перезволоження і призводить до утворення різних видів заболочених ґрунтів. В нашому краю заболочування відбувається внаслідок підняття рівня ґрунтових вод за останні 30 років внаслідок побудови надмірної кількості ставків і водосховищ, штучного зрошування полів, погіршення природного стоку вод внаслідок замулення малих річок та інших причин. В цілому заболочування ґрунтів погіршує умови росту та розвитку культурних рослин, зменшується площа орних земель через заболочування лощин.

У нашому краю трапляється і безпосереднє знищення ґрунтового покриву під час будівництва гребель нових ставків або ремонту гребель внаслідок їх розмиву повеневими водами. В цих випадках ґрунт беруть на схилах балок чи долин. Під час будівництва дороги Гроза-Самарське землю для насипу дороги брали на лівому схилі долини Середньої Балаклійки, на східній околиці с. Олександрівка. Там, де була цілинна степова рослинність, яка використовувалася як пасовище, тепер велика глибока яма, яку перетворили на сміттєзвалище. Сміттям засипають і навколишній степ, а сантифолія утворила великі і високі зарості… Це лише один приклад нашого безгосподарського і байдужого ставлення до природи.