Патофізіологія людини. 
Основні засади фізіології

Патоломгія (грец. рбиьт — страждання, біль, хвороба; та грец. льгпт — вивчення) — відхилення від нормального стану або процесу розвитку. Патологія досліджує процеси відхилення від норми, процеси, які порушують гомеостаз, хвороби, дисфункції.

Термін використовувався з давніх часів та відображав суб'єктивні переживання (відчуття) людини, що зносила будь-які страждання.

У ХVІ - поч. ХІХ ст. відбувалося накопичення анатомічних та фізіологічних відомостей та тривали клініко-анатомічні кореляції. З медичного знання першою відокремилася патологічна анатомія, а в середині ХІХ ст. народилася ескпериментальна патологія, тоді патологія стала спеціальністю багатьох лікарів, морфологів, біологів та хіміків.

Перші наукові товариства патологів були організовані у Нью-Йорку (1844) та Лондоні (1846). У 1909 створене Товариство патологів у Петербурзі. Російське товариство патологів засноване у 1922; 1-й Всеросійський з'їзд патологів відбувся в 1923 у Петрограді, 1-й Всесоюзний з'їзд — у Києві в 1927.

Основні міжнародні організації патологів:

• — Міжнародний союз патологів та клінічних лаборантів (з 1947),
• — Міжнародна рада товариств патологів (з 1950),
• — Міжнародна академія Патології (з 1955),
• — Європейське товариство Патології (з 1954);
• — з 1948 вони проводять міжнародні конгреси патологів.

Найстаріший журнал з проблем патології — «Virchov's Archiv fur pathologische Anatomie und Physiologie und fьr klinische Medizin» (з 1847). У СРСР основні періодичні видання, що освітлювали проблеми патології: «Архив патології» (з 1935), «Патологічна фізіологія та експериментальна терапія» (з 1957), «Бюлетень експериментальної біології та медицини» (з 1936) Нормальна фізіологія. / За ред. В.І.Філімонова. — К.: Здоров`я, 1994.

Патологія має зв’язок з іншими науками, з яких формувалася медицина: анатомією, фізіологією, ембріологією, біохімією, мікробіологією, імунологією і т.д. Вона синтезує та звіряє дані, отримані з цих дисциплін, із клінічною практикою. Вони також мають спільні методи досліджень, що доповнюють одне одного.

Найважливіші проблеми сучасної патології:

• — загальне вчення про хвороби;
• — реактивність організму;
• — патологія проникності біологічних мембран та мікроциркуляції;
• — механізми порушення та відновлення життєво важливих функцій;
• — механізми адаптації та ін.

Перспективи успішного вивчення цих проблем пов’язані з високим методичним та технічним рівнем досліджень (зіставлення даних експерименту з патоморфологічними та клінічними даними, застосування методів гістота цитохімії, електронної мікроскопії, рентгеноструктурного аналізу, ауторадіографії, спеціальних видів мікрофотографії та кінознімання — сверхшвидкісної, сповільненої, лазерної техніки та ін.), що дозволяє вивчати початкові стадії, ультраструктуру та генетичні основи патологічних процесів та сприяє розвитку нового розділу — молекулярної патології.