Йодна профілактика. 
Функції щитоподібної залози

Існують три основні види йодної профілактики: масова, індивідуальна й групова. Найбільш ефективним, дешевим і доступним методом ліквідації йодного дефіциту в масштабах популяції експерти Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ), Дитячого фонду ООН (ЮНІСЕФ) і Міжнародної ради з контролю над йододефіцитними захворюваннями (МРКЙЗ) рекомендують загальне обов’язкове йодування солі. Саме цей метод є основою масової профілактики у більш як 120 країнах світу. Головна перевага такої стратегії — забезпечення фізіологічною дозою йоду кожного індивідуума незалежно від його матеріального й соціального статусу, рівня утвору й усвідомлення проблеми. Однак необхідною умовою проведення масової профілактики є прийняття законодавчих рішень на державному рівні. Такого законодавства в Україні, на жаль, і досі не існує. За даними ВООЗ/ ЮНІСЕФ лише 18% наших співвітчизників використовують йодовану сіль. Це найнижчий показник у Європі, а у світі в цілому гірше ніж у нас справи йдуть лише в Пакистані, Гамбії, Гвінеї-Бісау й на Гаїті. Для розв’язання проблеми на достатньому рівні необхідно, щоб йодовану сіль використовувало постійно 95% населення. У країнах, де масові профілактичні заходи не проводяться або перебувають на етапі становлення, виникає необхідність у проведенні групової та індивідуальної профілактики для категорій населення, в яких виникає найбільший ризик розвитку йододефіцитних захворювань. Це — діти, підлітки, вагітні й матері, які годують дітей. І для масової, і для групової профілактики в цей час застосовуються препарати калію йодиду з фізіологічним змістом йоду. Під час проведення групової профілактики препарат одержують діти безпосередньо в організованому колективі, що вимагає певної фінансової підтримки держави. А індивідуальну профілактику проводять у домашніх умовах.

Йодний дефіцит — проблема, знайома практично всім країнам світу. Для відновлення йоду в організмі й запобігання викликаних ним захворювань, впроваджуються постійно діючі програми на державному рівні: обов’язкове йодування солі й використання її не тільки в домашніх умовах, але й у харчовій промисловості. Крім цього, обов’язковим є проведення регулярних обстежень щитовидної залози, для якої йод є основою синтезу гормонів, у свою чергу, без яких неможливе нормальне функціонування організму. Як показують результати досліджень, більшість країн успішно впроваджує дані програми, завдяки чому кількість захворювань, пов’язаних із дефіцитом йоду в організмі людини, знижується. В Україні — навпаки: дана проблема з кожним роком набуває все більшої масштабності. За результатами досліджень, близько 38 мільйонів українців відчувають йодний дефіцит різного ступеня, а з 417 тисяч дітей, що щорічно народжуються, 341 тисяч мають уроджений йодний дефіцит. Можна стверджувати, що всі жителі України піддані йодному дефіциту й виникненню патологій у результаті недостатньої уваги своєму здоров’ю.

Йодована сіль — штучно створений продукт, аналоги якого відсутні у природі.Органічний йод, який зустрічається в природі, зв’язаний з білком або вуглеводами, він одновалентний. А в йодованих продуктах — п’ятивалентний, що робить його сильним окисником.

Десятки тисяч фундаментальних досліджень з біохімії, молекулярної фармакології, гігієни харчування показали, що в профілактиці й терапії йододефіцитних станів слід враховувати нерозривний зв’язок метаболізму йоду та інших мікроелементів, передусім селену. Тривалий час селен вважали токсикантом, таким, як, приміром, свинець, кадмій, миш’як. Але наукові дослідження показали: як тільки людині бракує селену, розвиваються так звані селенозалежні захворювання.

Як правило, там, де у ґрунті немає йоду, бракує і селену. У нас від цього потерпають Полісся, Закарпаття, Прикарпаття.

Селен входить до складу майже 50 різних ферментів у організмі. І головне — він впливає на утворення гормонів щитовидної залози. Коли в організмі достатньо селену, то не потрібна велика кількість йоду, бо його відщеплені молекули не виводяться, а, можна сказати, продовжують працювати у м’язах і печінці.

Йодною профілактикою лікарі називають комплекс заходів, що запобігають розвитку ендемічного зобу. Про їх ефективність свідчить приклад Швейцарії, населення якої завжди існувало в умовах найжорстокішого природного дефіциту йод. З початку XX століття тут проводиться поголовна йодна профілактика. Грунтовні швейцари розробили чітку програму моніторингу (контролю) за споживанням йоду і досі неухильно дотримуються її. І ось результат: гірська країна, де йододефіцитних кретинізм був звичайним явищем, давно вже закрила школи для глухонімих та розумово відсталих дітей.

Йодна профілактика буває трьох видів:

• — Індивідуальна передбачає харчування збагаченими йодом продуктами, а також прийом за призначенням лікаря профілактичних лікарських препаратів, що забезпечують надходження фізіологічної кількості йоду, наприклад, препарату йодиду калію — по ½ — 1 таблетці на день.
• — Групова проводиться тим же йодидом калію під контролем

фахівців і в групах найбільшого ризику — в дитячих садках, школах, серед вагітних і годуючих жінок, а так само на підприємствах, розташованих в йододефіцитних районах.

— Масова полягає в добавці йоду в найбільш поширені продукти харчування, найчастіше в кухонну сіль. На Камчатці для профілактики замішують хліб невеликою кількістю сухого порошку морської капусти. Робиться все це централізовано, на заводах, щоб охопити всіх жителів йододефіцитних зони.

Серед дітей йодну профілактику треба починати задовго до появи їх на світ, найкраще — на етапі планування вагітності. Міжнародні експерти рекомендують підвищити профілактичну дозу йоду майбутньої матері до рівня вагітної жінки ще за місяць до запланованого зачаття. Дотація йоду необхідна протягом усієї вагітності, оскільки від цього залежить як нормальне становлення функції й структури щитовидної залози плода, так і формування нервової системи й інтелекту дитину. Якщо порушення в інтелектуальній сфері виникають на етапі внутрішньоутробного розвитку, їх неможливо виправити після народження дитини на світ. Під час першого року життя дитина отримує йод із молоком матері, тому йодну профілактику треба проводити жінці, що годує. Якщо дитину годують штучно, варто звернути увагу на наявність йоду в суміші. Звичайно, адаптовані суміші для годування маляти вже містять профілактичну дозу цього мікроелемента. Коли дитина починає їсти звичайну їжу, йод у його організм надходить безпосередньо з їжею або водою. Якщо дитина харчується тільки вдома, дотацію йоду можна здійснювати за допомогою постійного використання йодованої солі й регулярного приготування блюд із морських продуктів. Якщо ж у раціоні багато напівфабрикатів, ковбас, продуктів із супермаркетів, а також якщо дитина харчується в установах громадського харчування, враховуючи відсутність масової йодної профілактики в країні, він не одержить необхідної кількості цього життєво важливого мікроелемента. Заповнити дефіцит можна строго дозованими препаратами калію йодиду.

Для дорослих єдиним способом запобігання йодного дефіциту є регулярне й правильне споживання йодованої солі та продуктів, що містять велику кількість йоду. Якщо у вас виникли симптоми йодного дефіциту, необхідно звернутися до лікаря, здійснити обстеження й пройти курс лікування (мінімальний ефективний термін лікування — 6 місяців).

Правильне харчування також допоможе ендокринної системі налагодити оптимальний обмін речовин, у організмі. Вже за 2 тижня почуватиметеся бадьорим і енергійним.