Працетерапія. 
Ефективність використання лікувальної фізкультури при травмах опорно-рухового апарату

Працетерапія проводиться в перервах між практичними заняттями, на вихідні дні з метою корекції фізичного стану хворих працею з подальшим відновленням порушених функцій і працездатності. Працетерапія концентрує в собі досягнення медичної і соціальної реабілітації, у тому числі ЛФК, масажу, фізіотерапії і механотерапії.

Засобом працетерапії є трудові рухи і різноманітні трудові процеси, а не рухи і вправи взагалі. Рекомендують їх з урахуванням робітничої професії і побутових дій. Вони мають бути відомі людині, природні та звичайні для нього і повинні втягувати у роботу м’язи, пошкоджені внаслідок захворювання або послаблені за час тривалого постільного режиму. Результатом працетерапії є цілеспрямоване виконання робочого завдання. Працетерапія стимулює фізіологічні процеси, відновлює або збільшує рухливість у суглобах і силу м’язів, покращує координацію рухів, а у випадках залишкових функцій пристосовує і тренує людини для використання їх з максимально можливим ефектом. Працетерапія справляє потужну психотерапевтичну дію. Вона мобілізує волю, зосереджує увагу під час роботи, відвертає хворого від неприємних відчуттів і думок про хворобу, вселяє надію на одужання. Праця збуджує психічну активність, направляє її на цілеспрямовану, усвідомлену, результативну діяльність, що приносить користь людині і суспільству. членом У працетерапії використовуються, насамперед, рухи трудових процесів, що забезпечують самообслуговування, побутову і щоденну діяльність, користування пристроями і протезами. Застосовуються переважно роботи з граблями, лопатою, мітлою, віником та щіткою.