Національні цифрові проекти та програми

Сполучені Штати Америки. Основним цифровим проектом, що здійснюється у США, є проект «Національна цифрова інформаційна інфраструктура та програма збереження» (National Digital Information Infrastructure and Preservation Program, NDIIPP) [41]. Цей проект здійснюється під кураторством Бібліотеки Конгресу США і спрямований на забезпечення національної політики, стандартів і технічних засобів, необхідних для збереження цифрових інформаційних ресурсів США.

Цінний матеріал щодо практики створення цифрових колекцій та упорядкування метаданих цифрової бібліотеки може надати один із найстаріших проектів (започаткований у 1990 — 1994 рр.) оцифрування бібліотечних фондів, очолюваний Бібліотекою Конгресу США, «Пам'ять Америки» («American Memory») [12]. Проект реалізується у рамках програми створення Національної цифрової бібліотеки США. «Пам'ять Америки».

• — це цифровий проект, метою якого є забезпечення вільного доступу до документних пам’яток американської нації, що висвітлюють історію Америки, культуру і творчість її народів. У частині розробки стандартів оцифрування бібліотечних матеріалів Бібліотека Конгресу бере участь у роботі Федерального агентства настанов з оцифрування (Federal Agencies Digital Guidelines Initiative) спільно з яким нею було розроблено стандартизовані методичні матеріали технічних настанов з оцифрування історико-культурного надбання (Technical Guidelines for Digitizing Cultural Heritage Materials). Агентство було утворено у 2007 р. з метою розробки загального стійкого набору технічних керівних принципів, методів і практик оцифрування історичних, архівних та культурних матеріалів. Матеріали розміщені на сайті агентства в онлайновому режимі та постійно оновлюються [51]. Крім Бібліотеки Конгресу США у створенні національних цифрових ресурсів та розробці стандартів оцифрування історичних матеріалів активну участь бере Адміністрація національних архівів і документації (National Archives and Records Administration, NARA, www. archives.gov) [50]. У рамках цифрової ініціативи США було розроблено низку важливих стандартів таких, як PRISM (Preservation, Reliability, Interoperability, Security, Metadata)
• — збереження, надійність, сумісність, безпека, метадані [47]; глобальний реєстр цифрових форматів (Global Digital Format Registry, GDFR). Основи стандартизації підходів до створення якісних цифрових колекцій, що узагальнюють міжнародний досвід формування та публікації оцифрованих матеріалів провідними бібліотеками й архівами, детально викладено у «Загальних рекомендаціях щодо створення якісних електронних колекцій» («A Framework of Guidance for Building Good Digital Collections») Національної організації з інформаційних стандартів США (NISO, National Information Standards Organization); стандарт метаданих описування об'єктів (Metadata Object Description Schema, MODS) [40] - XML-схема мінімального набору елементів бібліографічного опису бібліотечних документів різної природи; стандарт метаданих кодування і передачі даних (Metadata Encoding and Transmission Standard, METS) [39] - XML-схема для кодування описових, адміністративних та структурних метаданих об'єктів цифрових бібліотек, що її розроблено за ініціативи Федерації цифрових бібліотек (Digital Library Federation)[23].

Канада. Головною установою Канади, яка формує цифрові ресурси національного масштабу, є Бібліотека та архіви Канади (Library and Archives Canada, LAC) [36]. Основними напрямами оцифрування, що започатковані Бібліотекою та архівами Канади, є оцифрування найбільш цінних національних бібліотечних колекцій та вибіркове оцифрування окремих документів у рамках створення тематичних онлайнових експозицій. Національною бібліотекою Канади підтримується проект Надійного цифрового репозиторію (Trusted Digital Repository, TDR), який передбачає інтеграцію усіх цифрових ресурсів, що мають відношення до збереження документальної спадщини Канади, її уряду та державних установ, надання широкого доступу до накопичених джерел знань. Основу національного цифрового репозиторію Канади складає система стандартів для представлення цифрових об'єктів та їх метаданих, єдина для усіх цифрових ресурсів сховища, та спеціалізований модуль розподіленого завантаження цифрових ресурсів через веб-інтерфейс. Підсумком проведених цифрових досліджень у Канаді стала Цифрова інформаційна стратегія Канади (Canadian Digital Information Strategy), прийнята у 2007 р., якою задекларовано, що цифрова інформація та мережеві технології є ключовими факторами економічного зростання і соціального благополуччя у XXI столітті [17]. У межах Цифрової інформаційної стратегії Канади було розроблено також настанови з використання форматів файлів для довготривалого збереження та доступу (локальний реєстр цифрових форматів файлів) (File Format Guidelines for Preservation and Long-term Access), у яких було зазначено формати файлів та надано настанови з їх використання у Надійному цифровому репозиторії (Trusted Digital Repository, TDR) Канади. Формати файлів поділялись на дві категорії: рекомендовані та придатні для використання [14].

Австралія. Австралія також має досить розвинені цифрові бібліотечні ресурси. Головною установою, що забезпечує формування національного цифрового фонду історикокультурної спадщини Австралії, є Національна бібліотека Австралії (National Library of Australia, NLA) [44]. Цифрові колекції Національної бібліотеки Австралії включають у себе оцифровані копії історичних австралійських газет, оцифровані копії усної історії та інших аудіо файлів; фотографії, ноти, карти, книги та рукописи. У межах проведених в Австралії досліджень важливим є визначення технічних та технологічних стандартів для забезпечення створення стійких цифрових ресурсів та подальшої їх інтеграції у міжнародні цифрові проекти. Основними релевантними стандартами було визначено MARC (Machine Readable Cataloguing) [38], MODS (Metadata Object Description Schema) [40], METS (Metadata Encoding and Transmission Standard) [39], PREMIS (PreservationMetadata — Implementation Strategies), DCMI (Dublin Core Metadata Initiative) [14], у розробці яких брала активну участь Національна бібліотека Австралії [18, 33]. Підсумком реалізації цифрових проектів Національної бібліотеки Австралії стала пошукова система Trove (http:// trove.nla.gov.au/) [52], яка забезпечує доступ до більш ніж 90 млн. одиниць зберігання, отриманих з понад 1 000 бібліотек і культурних установ по всій країні. Пошукову систему було створено на базі проекту з оцифрування газет. Програмне забезпечення системи дає можливість реалізувати оптичне розпізнавання символів. Для інтеграції ресурсів на мультибазовій платформі використовується механізм протоколу OAI-PHM.

Китай. Цифрові ініціативи Китаю реалізуються в межах прийнятого у 2005 р. проекту створення Національної електронної бібліотеки Китаю (National Digital Library Project, NDLP). Ключовою інституцією, яка координує ці роботи, є Національна бібліотека Китаю (National Library of China, NLC) [45]. У рамках досліджень, проведених Національною бібліотекою Китаю, було визначено основні проблеми, що пов’язані зі створенням цифрових ресурсів національного рівня: довгострокове зберігання великих обсягів цифрових ресурсів, побудова системи організації знань для національного цифрового репозиторію, органічна інтеграція ресурсів традиційної та цифрової бібліотек. Для створення якісних цифрових ресурсів було визначено систему стандартів (технічні, метаданних, статистичні, довгострокового збереження, відкритого доступу), розроблено мережеву інфраструктуру, визначено апаратне та програмне забезпечення проекту, платформу публікації ресурсів цифрової бібліотеки для користувачів.

Великобританія. Ключовими організаціями із створення цифрових ресурсів Великобританії є Британська бібліотека (British Library, BL) [15], Об'єднаний комітет з інформаційних систем (Joint Information Systems Committee, JISC), Коаліція цифрового збереження (Digital Preservation Coalition, DPC), Центр цифрового кураторства (Digital Curation Center, DCC). Британська бібліотека співпрацює з іншими британськими відомствами з приводу розробки національної електронної інфраструктури. Одним з елементів цієї інфраструктури буде Національна цифрова бібліотека — спеціально побудоване цифрове сховище електронних публікацій і цифрових об'єктів. Частиною цих проектів є розробка системи управління цифровими об'єктами (Digital Object Management, DOM), що передбачає впровадження цілої системи заходів: обстеження та перевірка кожного цифрового об'єкта для визначення вимог щодо його збереження; запис метаданих про кожен цифровий об'єкт; виділення унікальних постійних ідентифікаторів задля того, аби нічого не було втрачено; розробка та виконання планів щодо цифрового збереження; реалізація комплексних механізмів спостереження за розвитком технологій для забезпечення прийняття відповідних дій задля збереження даних; розробка або придбання інструментів для здійснення заходів із консервації цифрових об'єктів з метою забезпечення їх збереження та доступу до них [16]. Коаліцію цифрового збереження (Digital Preservation Coalition, DPC) [24] було створено у 2001 р. для підтримки спільних дій щодо вирішення проблем забезпечення збереження електронних ресурсів у Великобританії, та співпраці на міжнародному рівні з метою створення глобальної бази даних з виробництва, забезпечення та поширення інформації щодо поточних досліджень і практики створення цифрових ресурсів, прискорення навчання та розширення резерву кваліфікованих фахівців у справі збереження цифрових ресурсів. До коаліції входять Британська бібліотека, Національна бібліотека Шотландії та Консорціум університетських бібліотек. Центр цифрового кураторства (Digital Curation Center, DCC) [22] приділяє увагу дослідженням з питань досвіду і передової практики, як національних, так і міжнародних, у сфері управління ресурсами у цифровому форматі. Діяльність Центру спрямовано на підтримку будь-якої установи, що бере участь в управлінні цифровими ресурсами. Його діяльність також включає організацію семінарів і практикумів, публікацію практичних посібників з цифрового кураторства, службу підтримки та консультаційні послуги.

Франція. Головною національною цифровою ініціативою у Франції є інформаційний ресурс «Галліка» («Gallica») [32], створена під егідою Національної бібліотеки Франції (Bibliotheque nationale de France, BnF) [14]. З 1997 р. «Галліка» є доступною з будь-якої точки світу через Інтернет. Ця цифрова бібліотека зосереджує увагу на представлені оцифрованих друкованих матеріалів, рукописів, аудіовізуальних колекцій, наявних у Національній бібліотеці Франції. У межах виконання цього проекту також було напрацьовано важливі технологічні рішення у напрямі створення інструментів веб-пошуку, орієнтованих на користувача. У тому числі було розроблено модель структурованих даних, яка має на меті супровід бібліографічних записів традиційних бібліотечних каталогів спеціальною системою метаданих, що якісно індексуються пошуковими системами Інтернету та дозволяють організувати інтуїтивно зрозумілу систему пошуку. Модель метаданих у тому числі базується на стандарті DCMI (Dublin Core Metadata Initiatave) та деяких інших моделях метаданих RDF. Результати реалізації моделі структурованих даних є можливість переглянути за адресою http://data.bnf.fr, де наведено результати інтегрованого доступу до ресурсів Національної бібліотеки Франції через авторський покажчик, предметні рубрики та географічну карту (доступ до картографічних матеріалів).

Німеччина. Основним проектом, реалізованим у Німеччині в напрямі оцифрування історико-культурної спадщини, є Цифрова бібліотека Німеччини (Deutsche Digitale Bibliothek, DDB) [21]. Проект DDB розробляється Інститутом інтелектуального аналізу та інформаційних систем (Institut Intellegente AnalyseundInformationssysteme, IAIS), команда та партнери якого працюють над концептуальним дизайном та координацією зусиль, необхідних для реалізації DDB. Аби домогтися цього, вчені розробляють експериментальну систему, що матиме нові функції для створення інтегрованого веб-порталу DDB. Результатом реалізації цього проекту має стати комплексний науковий та історико-культурний портал доступу до цифрових книг, зображень та музики, що буде представляти оцифровані ресурси близько 30 тис. культурних установ Німеччини (архівів, бібліотек, музеїв тощо). Технологічна платформа проекту передбачає швидкий і зручний доступ до цифрових інформаційних ресурсів, у тому числі, в 3Dформаті, фотоматеріалів та фільмів.

Польща. Основним завданням державних проектів оцифрування у Польщі було визначено формування цифрового фонду національної культурної спадщини. У червні 2006 р. Міністерство культури і національної спадщини (Minister of Culture and National Heritage) Польщі заснувало Комітет з оцифрування (Committee for Digitization), з метою поєднання зусиль висококласних спеціалістів, які представляють різні інститути пам’яті, у створенні цифрових ресурсів. Важливу роль у роботі Комітету відіграє Національна бібліотека Польщі (Biblioteka Narodowa) [13], що має багатий досвід оцифрування та величезну Національну цифрову бібліотеку Польщі (National Digital Library of Poland,.

Polona DNL, http://www.polona.pl/dlibra) [42]. Polona DNL розділено на тематичні колекції, що представляють, у першу чергу, твори найвидатніших польських письменників, а також видання польської літератури, нелегальні видання Другої світової війни, літературу для дітей та підлітків. Кожна колекція представляє не тільки зібрання електронних публікацій на задану тему, але й має опис кожної колекції та найбільш цікавих документів з неї.

Білорусь. У цій країні науковці Національної бібліотеки [9] відводять особливу роль створенню цифрових ресурсів національної культурної спадщини. Для Білорусі важливим у даному питанні є проведення віртуальної реституції - повернення до країни походження не самих документів, а їх електронних копій. Більшість пам’яток книжкової культури Білорусі на сьогодні знаходяться за межами країни, у бібліотеках, музеях, архівах Литви, Польщі, Росії, України. Реалізація ідеї повернення національної спадщини Білорусі у цифровому вигляді відбувається у рамках проекту «Пам'ять Білорусі». Основними завданнями цієї програми є: виявлення білоруських книжкових пам’яток і укладання їх списку; визначення місця зберігання документів; оцифрування оригіналів і передавання їх електронних копій на зберігання у бібліотеки Білорусі; створення повнотекстової бази даних білоруських книжкових пам’яток.

Україна. Бібліотеки України теж розпочали освоєння технологій оцифрування документів та формування тематичних електронних колекцій. Так, Національна парламентська бібліотека України (нині, Національна бібліотека України імені Ярослава Мудрого) [9], у рамках здійснення своєї пріоритетної функції зі збереження культурного надбання держави, з 2004 р. реалізує проект зі створення страхових копій рідкісних і цінних видань з власного фонду та формування електронної бібліотеки, складовою якої є цифрова колекція «Історія та культура українського народу». У 2010 р. було розпочато реалізацію нового проекту, який ініціювала НПБУ, — створення електронної бібліотеки «Культура України» [13].

Масштабний проект оцифрування архіву рукописів та довоєнної польської періодики впроваджують Львівська національна наукова бібліотека України імені В. Стефаника (ЛННБ) [8] та Національний Заклад імені Оссолінських у Вроцлаві. Завдяки співпраці з «Digital — Center» (м. Познань, Польща), на базі цифрових копій відділу рукописів ЛННБ України ім. В. Стефаника триває підготовка цифрових ресурсів на базі системи «dLibra» [25]. Нині польська система «dLibra», що стала платформою для Національної цифрової бібліотеки Польщі (Polona DNL) [42], є найпопулярнішим програмним забезпеченням для створення електронних бібліотек. Вона використовується у понад 150-ти установах Польщі, об'єднаних у «Федерацію Цифрових Бібліотек», і може співпрацювати з іншими системами на основі відкритих комунікаційних стандартів.

Проект «Історична спадщина України світовий доступ в електронному форматі», що реалізується спільними зусиллями працівників Національної історичної бібліотеки України (НІБУ) [10] та компанії «Електронні архіви України» («ЕЛАУ»), розпочато 4 липня 2011 р. й виконується він в декілька етапів. Наразі триває робота зі сканування книг XIX — поч. XX ст., створення електронного каталогу періодичних та продовжуваних видань. Результатом здійснюваного НІБУ цифрового проекту стала онлайнова електронна бібліотека «Історична спадщина України», яку реалізовано на платформі Greenstone [1].

Науковою бібліотекою Львівського національного університету імені І. Франка за участі компаній «Архівні інформаційні системи» (Кирило Вислобоков) та «Інтелекс» (Тарас Родцевич), розгорнуто проект «Libraria: архів української періодики онлайн», призначенням якого є формування цифрового репозитарію періодичних видань України. Створена на основі матеріалів фондів Наукової бібліотеки Львівського національного університету імені І. Франка та Державної наукової архівної бібліотеки, електронна база передбачає наповнення повнотекстовими копіями періодичних видань 1776−1945 рр. за співпраці з іншими науково-дослідницькими та бібліотечними центрами. Проект передбачає формування архіву оцифрованих копій документів з можливістю текстового пошуку, а також каталогу періодичних видань, здійснених на території України або українськими політичними, громадськими, культурними чи релігійними представництвами поза її межами [35].

Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського (НБУВ) також бере активну участь у міжнаціональних та міжнародних процесах створення історико-культурної та наукової цифрової спадщини. У НБУВ у 2010 р. було створено групу з оцифрування документів на традиційних носіях, перед якою поставлено два основні завдання: формування страхового фонду цифрових копій документів із фондів НБУВ та організація цифрової бібліотеки історико-культурної спадщини [4, 5]. Створення значних за обсягом масивів оцифрованих матеріалів передбачено також у межах створення загальнонаціональної цифрової бібліотеки «Україніка» [6].

Для сумісності прийнятих в НБУВ рішень з стандартами Європейської та Світової цифрових бібліотек було встановлено відповідність між основними елементами формату UNIMARC та Dublin Core (DC), реалізовано можливість експорту метаданих колекцій та окремих видань у формат DC, який є стандартом міжнародних цифрових бібліотек. У рамках проекту цифрової бібліотеки НБУВ було також реалізовано можливість розширеного опису видань за стандартами метаданих Світової Цифрової Бібліотеки (World Digital Library, WDL). Розроблено спеціальні робочі аркуші для опису документів трьома мовами (англійська, українська, російська) [53]. Основу стандарту описових метаданих WDL складає DC-формат (метадані Дублінського Ядра). Відповідно до вимог WDL, до робочих аркушів підключено скорочений варіант рубрикатора Десяткової Класифікації Дьюї (ДКД) яка є стандартом тематичного пошуку у бібліотеках США. Завдяки ефективній організації роботи підготовлені метадані разом із оцифрованими документами було передано оргкомітету World Digital Library (WDL), і відтоді супроводжують представлення найбільш цінних документів культурного надбання України на сайті WDL. Ця інформація також залишилась у метаописах документів електронного фонду та презентує відповідні цифрові об'єкти на сайті НБУВ, її може бути ще неодноразово використано з будь-якою інформаційною метою.

У 2016 р. було проведено роботи з узгодження метаописів історико-культурних цифрових об'єктів НБУВ з моделлю метаданих Europeana (EDM — Europeana Data Model) і постачання цифрових матеріалів до цього міжнародного проекту на основі XMLформату. Множина елементів EDM базується на форматі DC (метадані Дублінського Ядра) із додаванням специфічних семантичних елементів ESE (Europeana Semantic Elements), які призначено для інтеграції даних до цифрових ресурсів Europeana (таких елементів нараховується понад 50). Основними з цих елементів є object — інтернет-адреса презентаційного зображення цифрового культурного об'єкта; isShownAt — інтернет-адреса цифрового культурного об'єкта на веб-сайті постачальника даних із зазначенням усього контексту; isShownBy — безпосередня інтернет-адреса цифрового об'єкта на веб-сайті постачальника даних (прямий URL); type — фізична природа культурного об'єкта; provider — установа, що є безпосереднім постачальником даних до проекту Europeana (не обов’язково власник оригіналів культурних об'єктів); dataProvider — установа, що є власником оригіналів культурних об'єктів і передає дані до Europeana через установу-агрегатора або самостійно; rights — текст, що містить інформацію щодо інтелектуальної власності або прав доступу та використання цифрового культурного об'єкта. Для позначення правових аспектів використання цифрових ресурсів у проекті Europeana використовуються типові ліцензії Creative Commons [20] або Rights Statements [48]. Проект Europeana підтримує всього п’ять типів цифрових об'єктів: TEXT, IMAGE, SOUND, VIDEO, 3D. Цей список не співпадає з контрольованим словником типів об'єктів DC, що можуть приймати більш різноманітні значення: book, collection, dataset, image, manuscript, multimedia, sound, software, text тощо. Ця особливість представлення типу цифрового ресурсу також потребує додаткового узгодження.

Підсумком здійсненої роботи з інтеграції цифрових ресурсів до міжнародних бібліотечних проектів стало успішне представлення у World Digital Library 9 документів та у проекті Europiana 100 документів із 5 історико-культурних колекцій із фондів НБУВ.