Проблеми та перспективи проведення реорганізації як способу оздоровлення банківської системи україни

Банківський світ різко змінюється в результаті глобальної фінансової кризи і локальних нормативних змін. Зараз головне питання: як українським банкам повернутися на шлях зростання і стабільності. Банківська система України зіткнулася з відтоком європейських інвесторів, неефективністю докризової моделі зростання і проблемами забезпечення ліквідності.

Для того, щоб успішно розвиватись і конкурувати з великими транснаціональними компаніями, українські компанії повинні зростати і ставити перед собою мету ставати більш ефективними. Однак природне явище зростання — процес, як правило, тривалий у часі і звісно процес, який піддається впливу зовнішніх факторів, які дуже часто можуть стати вирішальними на шляху досягнення успіху. Тому такий метод досягнення ефективності діяльності не завжди може бути єдиним інструментом досягнення мети. У даному випадку процеси реорганізації, здійснювані за допомогою угод злиття, поглинання, поділу, виділення, перетворення, можуть бути більш ефективними.

Стратегічною метою реорганізації банків є підвищення надійності і стійкості як банківської системи загалом так і окремого банку, забезпечення капіталізації банківської системи та стабільної роботи платіжної системи, захист інтересів кредиторів і вкладників, поліпшення фінансового стану банків, підвищення ефективності діяльності внаслідок концентрації або розділення капіталу банків, розширення або спеціалізації, переорієнтації діяльності банків та зростання довіри до банків.

Аналіз останніх досліджень та публікацій. Дослідження проблем реорганізаційних процесів викликають інтерес у зарубіжних та вітчизняних вчених протягом багатьох десятиліть. Так теоретичним фундаментом досліджень у даній галузі можна вважати праці зарубіжних вчених П. А. Гохана, Б. Каллая, С. Ріда, Р. Фостера, М. Хендона, М. Бредлі, Дж. Сінку, У. Шарпа, та інших. Серед вітчизняних вчених слід виділити праці В. Міщенка, А. Шаповалова, З. Васильченка, О. Вовчак, І. Вядрової, та багато інших науковців, які досліджували реорганізаційні процеси в банківській сфері, однак все ще недостатньо висвітлено перспективи розвитку реорганізаційних процесів, а також відсутня належна методологічна оцінка доцільності та ефективності проведення реорганізації комерційних банків України.

Метою статті є обґрунтування сутності реорганізаційних процесів структури банку та дослідження практичних процесів злиття, приєднання, поділу, виділення, перетворення в банківському секторі України.