Філософія студентоцентрованого навчання приватної вищої освіти в Україні

Філософія студентоцентрованого навчання приватної вищої освіти в Україні

Студентоцентроване навчання відображає нову парадигму вищої освіти, формулює суть та підґрунтя інноваційного підходу до процесу навчання студента як конкурентоспроможного, «привабливого» для працедавців спеціаліста. Потенційний роботодавець вимагає від кваліфікованих працівників володіння не тільки спеціальними знаннями, але і якостями, що забезпечують їх професійну мобільність, уміння швидко переключатися з одного виду праці на інший і суміщати різні трудові функції. школа філософський освіта В основу студентоцентрованого навчання покладено ідею максимального забезпечення студентам їх шансів отримати перше місце на ринку праці, підвищення їхньої «вартості» у працедавців, задоволення тим самим актуальних потреб останніх. В умовах надзвичайно динамічного ринку праці, покликаного глобальними змінами на початку XXI ст., співпраця освітян та працедавців у професійній реалізації випускників набуває особливої важливості.

Питання студентоцентрованого навчання є актуальним у світі модернізації вищої освіти України та загострення конкуренції серед вишів. Серед найбільш вагомих досліджень, які висвітлюють питання якості підготовки у вишах, слід відзначити праці таких дослідників: А. А. Мельниченко [5], Ю. М. Рашкевич [7], О. І. Шаров [10] та інші. З огляду на це, проблеми якості навчання у приватній вищій школі є об'єктом дослідження таких вітчизняних дослідників, як В. Астахової [1; 2], Б. Корольова [3], І. Кукурудзи [4], О. Сидоренко [9]. Однак, незважаючи на значні напрацювання філософсько-педагогічних аспектів розвитку вищої освіти недержавної форми власності в Україні, накопичений вченими, існує потреба у додатковому висвітленні у науковій літературі питань процесу функціонування та розвитку приватних вищих навчальних закладів на ринку освітніх послуг України.

Метою дослідження є аналіз успішних складових пропозиції приватних вищих навчальних закладів у конкурентоспроможних фахівцях через встановлення передумов для стратегічного, якісного партнерства з роботодавцями.

У низці джерел підтверджується той факт, що студентоцентроване навчання передбачає розширення прав і можливостей тих, хто навчається, розробку нових підходів до викладання і навчання, навчальних програм, що відбивають практичний бік реалізації компетентнісного підходу у вищій освіті. Такий стан речей сприяє підвищенню відповідальності вищих навчальних закладів за кінцевий результат підготовки спеціалістів, відповідність високим академічним та етичним стандартам, культурним та інтелектуальним запитам суспільства. Із зростанням рівня життя населення, вдосконалення освітніх систем і механізму ринкових відносин у класичному маркетинговому трикутнику «якість — ціна — сервіс» якість освіти і сервіс освітніх послуг стануть основними чинниками конкурентоспроможності ВНЗ та їхніх випускників. На європейському освітянському просторі, зокрема і завдяки Болонському процесу, широко пропагується та впроваджується спосіб: «орієнтація на вихід». Тобто основою та відправною точкою процесу навчання є створення моделі фахівця, який є чи буде затребуваним на ринку праці, що має забезпечити його високу придатність до працевлаштування. Таким чином, аналіз потреб ринку праці та створення моделі спеціаліста повинні задавати не стільки ВНЗ, скыльки інші основні гравці (стейкголдери) навчального процесу: працедавці, випускники, професійні організації тощо.

Представники працедавців, визначаючи питання здатності до працевлаштування випускників університетів, характеризують наступним чином на сьогоднішній день європейський ринок праці:

все менше стає місць праці, які можна займати протягом цілого життя; зростає відсоток тимчасових посад, робіт у рамках окресленої тривалості проектів тощо;

знижується ступінь захищеності займаного місця праці, наслідком чого стає не тільки постійна зміна місця праці, але й пошуки його на «чужих територіях», поза основною кваліфікацією;

все частішими с випадки, коли працівник займає одночасно декілька місць праці;

постійні зміни середовища праці приводять до швидкого старіння наявних у працівника умінь та навичок праці; гострими стають проблеми вибору: стабільність чи ефективність, спеціальні знання чи широкі навички [7, с. 16].

В європейському словнику все популярнішим стає термін Employability (придатність до працевлаштування), який характеризує сукупність знань, умінь, навичок, володіння підходами для вирішення виробничої ситуації, а також здатність і бажання до неперервного вдосконалення та професійного розвитку. Придатність до працевлаштування, на думку роботодавців (переважно представників промисловості та бізнесу), є найголовнішою компетентністю випускника. Навички, що характеризують придатність до працевлаштування: рівень самоорганізації, здатність до роботи в групі, уміння виконувати конкретні завдання, навички комунікації та грамотність, знання інформаційних технологій, відображені у запитах 78% працедавців; практичний досвід (виробнича практика) — 54% і лише 8% опитаних віддають пальму першості престижності ВНЗ. Тому в реальності трапляються часто випадки, коли «трієчник» в університеті робить чудову професійну кар'єру у своїй області. Наведені цифри промовисто характеризують істотні відмінності між критеріями оцінювання, які застосовуються в університетах, та критеріями ринку праці.

Цінність випускників вишів полягає не стільки в їхній професійній підготовці, скільки в умінні й бажанні отримувати нові знання. «Освіта — це фундамент, на який надбудовуються спеціальні вміння і навички, саме міцність фундаменту визначає надійність всієї конструкції», — зазначає фахівець з персоналу міжнародного автомобільного холдингу «Атлант-М» в Україні О. Дубініна. Однак роботодавці бажають, щоб студенти, зміцнюючи «фундамент», паралельно й «стіни» зводили. Директор маркетингу курорту Palmira Palace О. Фесенко зазначає, що сучасний молодий пошуковець не вміє мислити, знаходити рішення у мінливій ситуації, не вміє і не хоче вчитися працювати з людьми. В даній ситуації академічна успішність студента на практиці може бути менш затребуваною, ніж командна робота або навички ведення переговорів. Директор департаменту маркетингу й розвитку корпорації S.I.GROUP С. Поліський спершу вказує на практичний досвід, а потім на всі інші критерії відбору: «диплом про закінчення державного чи приватного закладу — це тільки предмет для розмови, а головне — наявність професійних знань; безробітних чимало серед випускників державних і приватних вузів — це вина держави, яка не створює робочих місць; але одна справа, якщо людина отримала освіту за свої кошти, і зовсім інша, коли за рахунок бюджету» [6]. В умовах зростаючої конкуренції серед ВНЗ визначальним фактором конкурентоспроможності вищого навчального закладу є якість результатів діяльності вишу. Зацікавлений роботодавець через спільні проекти, конкурси, стипендії кращим студентам, спільні гранди, спонсорську допомогу налагоджує контакти з ВНЗ. Підготовка фахівців, що вільно володіють іноземною мовою, пройшли стажування за кордоном за міжнародними програмами обміном студентами також стимулюють потенційних працедавців на більш тісну співпрацю з освітніми інституціями. Натомість залучення підприємств-роботодавців на всіх етапах життєвого циклу освітньої послуги: погодження навчального плану; програм дисциплін; участь працівників підприємств у роботі державних екзаменаційних комісій тощо є одним з головних завдань керівництва вищої школи.

Провідними ВНЗ недержавної форми власності, які виникли на замовлення суспільства, накопичено певний досвід інноваційної діяльності, відроблено форми і методи навчально-виховного процесу, що дають змогу українським випускникам залишатися конкурентоспроможними на ринку праці. Акредитовані ВНЗ мають досить солідну матеріальну базу і значний кадровий потенціал, що дозволяє розраховувати на їхній стабільний розвиток.

Глибоке розуміння взаємозв'язку між приватною вищою школою і соціальними змінами призводить до модернізації принципів освітньої політики через інституціональну рефлексію, освіти «випереджувального розвитку», а також «зваженого консерватизму». Саме завдяки цим змінам в якісному плані рівень освіти, яку дають ПВНЗ, буде відповідати рівню освіти у провідних державних ВНЗ. Чотири принципи: «адаптивність — фундаментальність — випередження — стійкість», що закладені в динамічну модель фахівця приватного ВНЗ як інституту ринкової економіки, створять умови для виховання і підготовки якісно нового професіонала.

Значна кількість ВНЗ мають свої приміщення, потужні бібліотеки (зокрема електронні), видавничі центри, студенти навчаються за підручниками і навчальними посібниками своїх викладачів. Сучасну матеріально — технічну базу та видавничі центри мають такі ВНЗ: Університет економіки і права «Крок», Національна академія управління, Дніпропетровський університет імені Альфреда Нобеля, Львівська комерційна академія, Відкритий міжнародний університет розвитку людини «Україна», Київський міжнародний університет, Київська школа економіки, Європейський університет, Український католицький університет, Київська гуманітарна академія та інші [8].

Маючи реальну можливість поєднувати навчання з проходженням практики саме в місцях майбутньої роботи, студенти і, відповідно, роботодавці, мають можливість краще познайомитися з потенційними майбутніми своїми працівниками. Приватні ВНЗ, як правило, мобільніше і швидше реагують на потреби ринку праці та освіти. Це виражається, наприклад, у формуванні потрібного вибіркового блоку дисциплін та добору викладачів.

Враховуючи сучасні умови розвитку економіки України, в тому числі значне зменшення державного сектора (від 0% до 30%, залежно від галузі економіки), керівництво приватних вищих навчальних закладів, за умови відсутності запитів від державних підприємств, сприяє працевлаштуванню випускників на підприємства, в установи та організації інших форм власності, оскільки вони теж э платниками податків [1, с. 8].

Якщо приватний ВНЗ ніяк не стурбований подальшою долею своїх випускників, а також рейтингом свого диплома на ринку праці - це тривожний симптом. У престижних вітчизняних приватних ВНЗ нерідко діє служба працевлаштування, що надає студентам старших курсів та випускникам вакансії на вибір, причому в відомих компаніях. Програма стажування «Трансфер інновацій. Вихід на ринки ЄС» разом з польським центром BusinessWeek діє в Україні з 2009 року. Запрошені і представлені роботодавцям, учасники нерідко знаходять після семінарів перше робоче місце, єдине шкода, що не в Україні. Академічне бюро кар'єр WSIU долучилося до цього проекту і має систематичний та професійний характер. Бюро активно взаємодіє з установами та центрами працевлаштування різного типу.

Також приватні вищі навчальні заклади як Харківський гуманітарний університет «НУА», Європейський університет, Національна академія управління створюють свої комерційні підприємства: видавничі центри, консалтингові фірми тощо, де переважно працюють старшокурсники або випускники. В навчальних закладах створені бази даних «Випускник», за допомогою якого здійснюється моніторинг кар'єри випускників. Аналіз даних показує, що 70−90% із них працюють за спеціальністю [5].

Унікальний для України за змістом навчального процесу Українсько-американський гуманітарний інститут «Вісконсінський міжнародний університет (США) в Україні», в якому студенти оволодівають професіями менеджера за міжнародними програмами і одержують диплом одночасно двох навчальних закладів:

України та Міжнародного Християнського університету (м. Відень, Австрія) та Вісконсінського міжнародного університету (США). Навчання в цьому ВНЗ здійснюється українською та англійською мовами: викладають спеціальні дисципліни викладачі австрійського та американського ВНЗ. Студенти також мають змогу проходити мовне та професійне стажування у своїх закордонних навчальних закладах. Звернення до аналізу студентства приватних ВНЗ дозволило дійти висновку, що воно формує власне специфічне середовище, що відзначається усвідомленістю вибору професії, ВНЗ, конкретною постановкою мети здобуття освіти і, що дуже важливо, алгоритмів її досягнення. Студентів приватних ВНЗ відзначає націленість на роботу за фахом після закінчення ВНЗ.

У навчальному процесі широко застосовуються новітні технології та методики, сучасні європейські та американські підручники, банки тестів, мультимедійне обладнання, Wi-Fi доступ до Інтернету, сучасна комп’ютерна техніка, новий і постійно обновлюваний бібліотечний фонд, що дозволяють придбати позабюджетні джерела — кошти корпорацій, фондів, меценатів, надходжень від оплати за навчання. Крім основної іноземної мови (англійської, німецької, французької), додатково в багатьох ПВНЗ введено вивчення 2-ї іноземної мови, здебільшого польської [2, с. 36]. Так, у Європейському університеті, широке застосування одержали тренінгові методи навчання з усіх спеціальностей, що дає можливість сформувати цілісну концепцію підготовки фахівця — менеджера, фінансиста, економіста. Комп’ютерна ділова гра «Бізнес-курс» моделює керування підприємством, що діє в умовах, близьких до реального. Проте, існують і об'єктивні причини неефективної діяльності більшої кількості ПВНЗ в Україні. Визначення вартості та ціни освітніх послуг приватна школа здійснює суто з урахуванням дії закону вартості та попиту і пропозиції. Наявність могутньої за чисельністю категорії контрактників у державних ВНЗ змінює співвідношення державного і приватного секторів в освіті і ще більше посилює нерівність приватних навчальних закладів (податок на прибуток, на землю, на майно; відсутність держзамовлення тощо), що значно порушує елементарні права і демократичні засади рівності. Але, оскільки приватна школа — це ринковий феномен, то вона має грати за жорсткими правилами конкурентності.

При всіх мінусах діяльності приватних ВНЗ та певний скептицизм громадської думки, переважна більшість конкурентоздатних закладів демонстрували гнучкість пошуку вільної ніші в наданні освітніх послуг, оперативність реагування на зміни в освітній галузі, потужні інноваційні можливості, індивідуальний підхід до студентів. Вони зміцнюють зв’язки із західними університетами, широко використовують їхні програми, методики, можливості обміну студентами, викладачами. Чимало фундаторів приватних ВНЗ стали справжніми освітянськими лідерами, які вболівають за свою справу. Поряд із бізнесменами від освіти працюють творчі викладачі та менеджери, які мислять по-новому, для яких були затісні рамки державної регламентованої вищої школи.

Висновок. Створюючи паралельну спадкоємність, ідея створення інноваційного навчального формату — студентоцентрованого навчання несе в собі демократичну основу, розширюючи можливості культурного вибору для людини як у здобутті професії, так і в мобільній перекваліфікації, розширенні профілю спеціальності, змінюючи таким чином соціальні гарантії зайнятості.

Список літератури

• 1. Астахова В. Основные тенденции развития академической мобильности украинских студентов: докл. на междунар. науч.-практ. конф., Харк. гуманитар. ун-т «Нар. укр. акад.», 16−19 нояб. 2010 г. [Текст]/ В. Астахова // Новий Колегіум. — 2011. — № 2. — С. 7−10.
• 2. Астахова В. Приватна освіта в Україні: розмірковування «низького сезону» [Текст]/ В. Астахова // Вища школа — 2014. — № 1. — С. 32−41.
• 3. Корольов Б. Недержавний сектор освіти в Україні: проблеми становлення і розвитку [Текст]/ Б. Корольов // Вища освіта України. — 2003. — № 1. — С. 8−14.
• 4. Кукурудза І. І. Ринок послуг вищої школи в Україні: стан, проблеми та перспективи / І. І. Кукурудза // Вісник Черкаського університету. Серія «Економічні науки». Випуск 152. — Черкаси, 2009. — С. 148−163.
• 5. Мельниченко А. А. Випускники НТУУ «КПІ» на ринку праці: результати опитування. [Електронний ресурс] / А. А. Мельниченко — Режим доступу: http://kpi.ua/915−9 — Назва з екрана
• 6. Попель С. З дипломом якого вузу роботу знайти найлегше (рейтинг) [Електронний ресурс] / С. Попель — Дата доступу: 20.05.2010 — Режим доступу: http://www.unian.ua/ society/359 700-z-diplomom-yakogo-vuzurobotu-znayti-naylegshe-reyting.html
• 7. Рашкевич Ю. М. Болонський процес та нова парадигма вищої освіти: монографія /Ю.М. Рашкевич. — Львів: Видавництво Львівської політехніки, 2014. — 168 с.
• 8. Рейтинги ВНЗ. Кращі приватні навчальні заклади України [Електронний ресурс] - Дата доступу: 04.07.2014 — Режим доступу: http://osvita.ua/vnz/rating/25 714/ - Назва з екрана
• 9. Сидоренко О. Л. Приватна вища освіта: шляхи України у світовому вимірі [Текст] / О. Л. Сидоренко. — Х.: Основа, 2000. — 255 с.
• 10. Шаров О.І.Тенденції працевлаштування випускників ВНЗ у кризовий та посткризовий період [Текст]/

О.І. Шаров //Проблеми і перспективи працевлаштування випускників вищих навчальних закладів: Матеріали четвертої Міжнародної науково-практичної конференції. -Донецьк: Дон НУЕТ, 2009. — С. 18−21.