Вступ. 
Просвітницька діяльність та погляди представників вітчизняної педагогічної думки XVII-ХІХ сторіччя

Постановка проблеми. Сучасне суспільство, зважаючи на нові інформаційно перенасичені умови його існування, демонструє майже повну відсутність таких важливих складових свого буття — людяність, співпереживання, турбота про ближніх, духовність тощо. Звернення до національної педагогічної спадщини допоможе скорегувати сучасний процес виховання, зачепивши в душах української молоді ті струни, які здатні реагувати на зовнішній вплив.

Аналіз основних досліджень. Історія української педагогічної думки є об'єктом дослідження науковцями вже тривалий час. Зокрема, В. Погребенник, Л. Махновець, В. Пахаренко зосередили свої зусилля на вивченні педагогічної спадщини українських гуманістів і просвітителів [10; 6; 9]. Т. Філімонова, С. Яворська та інші досліджували окремі маловивчені сторінки української педагогічної думки XVII — XIX століть [13; 15]. Існує багато колективних праць, в яких розвиток української педагогіки подається у систематизованому вигляді [1; 5; 12; 14].

Мета статті. На основі аналізу спадщини видатних вітчизняних педагогів XVII — XIX ст. схарактеризувати пріоритети вітчизняної педагогічної думки цього періоду.