Сутність і принципи педагогіки Монтессорі

Марія Монтессорі здійснила переворот в уявленнях про можливості і здібності дітей молодшого віку. Саме це, а також високий гуманізм виховної та освітньої роботи, спрямованість всієї системи до природи дитини, свобода і відсутність будь-якого авторитаризму роблять її антрополого-педагогічну систему і понині привабливою. В основу своєї системи вона поклала біологічну передумову — життя є існування вільної активної особистості. Розвивається дитина володіє природженою потребою у свободі. Монтессорі відмовлялася бачити суть виховання у формуючому впливі на дитину, а ставила проблему організації середовища, найбільш відповідає його потребам. «Першою проблемою навчання, — пише вона, — є створення навколо дитини такого простору, яке сприяло б розвитку функцій, даних йому природою. Це має на увазі не тільки необхідність задовольняти потреби малюка і дозволяти йому робити те, що йому подобається. Ні, перш за все, ми повинні вступити у співпрацю з природою, підкоритися одному з її законів: розвиток дитини здійснюється за допомогою освоєння навколишнього світу. Дотримуючись спочатку одному велінням природи, потім іншому, дитина розширює межі своєї незалежності від тих, хто його оточує, і поступово наступає момент, коли він захоче не тільки діяти, а й мислити незалежно. Коли ми стверджуємо, що необхідно дати дитині повну свободу, що суспільство повинно забезпечити йому незалежність і нормальний розвиток, ми маємо на увазі не розпливчастий ідеал. Це твердження засноване на наших спостереженнях за життям, за природою. Тільки свобода і власний досвід освоєння навколишнього світу дозволяють людині розвиватися». Дисципліну Монтессорі трактувала як активність, яка контролюється і регулюється самою дитиною і передбачає дії, надаються їм самим, а не накладаються ззовні педагогом. Сенс методу Монтессорі полягав у тому, щоб стимулювати дитину до самовиховання, самонавчання, саморозвитку.