Формування техносолітонів – досягнення безвідходного виробництва

Формування техносолітонів — досягнення безвідходного виробництва

Досліджено сучасний процес формування ринкових відносин, який супроводжується потужним техногенним навантаженням на навколишнє середовище. Запропоновано успішне вирішення цих проблем через підвищення ефективності наявних природоохоронних механізмів і формування моделі техносолітону. Ця модель містить інноваційні технології взаємодії побічними продуктами, серед яких: викиди, скиди та техногенні відходи разом зі спожитою продукцією підприємств. Модель техносолітону, сформована на основі індустріального симбіозу, дає змогу впровадити технології безвідходного виробництва та досягнути мінімальних техногенних збитків.

Проблема ефективного використання ресурсів, а також відходів сформувала потребу пошуку пріоритетних напрямів виробництва і технологій з метою зменшення техногенного навантаження на довкілля. Це сприяє розробленню нових підходів до використання та утилізація відходів, що, своєю чергою, потребує гармонізування дій держави і бізнесу, спрямованих на посилення екологічної безпеки. Максимізація ж прибутку від господарської діяльності підприємств можливе і внаслідок зменшення економічних втрат та наслідків від неї. З огляду на це, особливої актуальності набуває проблема пошуку таких ефективних природоохоронних моделей.

Проблему розвитку концепції сталого розвитку та пошуку дієвих природоохоронних механізмів досліджено у працях видатних українських вчених: О. М. Алимова [1], В. В. Микитенко [2], О. П. Крайник [3], О.Є. Кузьміна [4], А.І. Яковлєва [5] та ін. Однак у формуванні збалансованих взаємовідносин між людиною і природою невирішеним залишається завдання пошуку ефективних моделей, спрямованих на розвиток безвідходного виробництва.

Формування цілей дослідження полягає у побудові моделі, спрямованої на досягнення «нульових» відходів виробництва, яку названо техносолітоном.

В Модель техносолітону вперше було запропоновано в роботі [6] і розглянуто як інноваційну форму організаційної структури, діяльність якої спрямована на зменшення (ліквідування) потоків забруднювальних речовин з атмосферних, лісових, земельних та водних об'єктів, що пов’язана із технологіями перероблення, утилізація виробничих відходів та поверненням на підприємство власної продукції у разі вирішення терміну її служби чи непридатності до користування. Така діяльність поєднує інноваційні технології підприємств різних форм власності та видів економічної діяльності на основі технологій взаємодії побічними продуктами, серед яких: викиди, скиди та техногенні відходи, куди, окрім виробничих, входить і спожита продукція підприємств, а також після завершення терміну її служби чи непридатності в користуванні.

Техносолітон формується тоді, коли побічний продукт однієї компанії стає сировиною для іншої. Така взаємодія знижує техногенні збитки, спричинені їх діяльністю, а також зменшує їх внутрішні та зовнішні збитки в умовах жорсткої економії ресурсів. Викиди, скиди й техногенні відходи стають специфічним товаром на ринку відходів. Процеси перероблення й утилізація виробничих відходів, повернення власної продукції у разі завершення терміну служби чи її непридатності, є ефективними інструментами природоохоронної системи. На ринку відходів ресурсом є відходи, а продуктом — чисті повітря, вода, земля, вторинні ресурси, матеріали тощо. У роботі [7, с. 14−34] О.Є. Кузьмін і М.І. Бублик пропозицію такого товару називають техногенною картою відходів, де предметом продажів є одиниця утилізації (для кожної партії відходу чи викиду), а представлення підприємства на ринку техногенних відходів — техногенним паспортом. Техногенна карта, як вважають автори [7, с. 14−34], відображає фактичне забруднення або можливе майбутнє його ліквідування у перерахунку на одиницю утилізації. На ринку України доцільно організовувати аукціони продажу утилізаційних одиниць та аукціони «зелених» технологій. Для впровадження моделі техносолітону потрібно вдосконалити державне регулювання техногенних збитків через здійснення таких заходів [8, с. 124−134]:

формування інвестиційно-інноваційного середовища для впровадження «зелених» технологій, спрямованих на зниження споживання природних ресурсів і зменшення утворення техногенних відходів;

розроблення та запровадження інноваційних форм і методів державного управління з метою зниження рівня забруднювальних речовин у довкіллі; природоохоронний техносолітон безвідходний довкілля оптимізування процесів природокористування шляхом мінімізування техногенних збитків під час управління ресурсними та відповідними їм потоками;

формування «зеленої» національної логістичної системи.

Модель дає змогу досягти «нульових» техногенних збитків через використання «замкнених» технологій збирання, перероблення, утилізація техногенних відходів та створення передумов для формування ефективних моделей «зеленого» інтелектуального капіталу.

Дослідження ж міжнародного досвіду зменшення збитків і втрат, спричинених виробництвом, а також потоків виробничих відходів, скидів, викидів та відпрацьованої продукції, тари, упаковки тощо дало змогу виділити такі віхи. Зменшити вплив підприємств, що здійснюють паливно-енергетичні, металургійні, а також хімічні види економічної діяльності. Як приклад, у світі відходи ТЕС використовують як сировину для виробництва бетонних блоків, панелей, шляхового покриття, силікатної цегли, а саме її частка у США становить 20%, у Франції - 72%, а Фінляндії - 84%. Це явище відоме під назвою «промисловий симбіоз», що описує співпрацю компаній, розташованих в одному регіоні, з метою використання побічних продуктів одного підприємства як сировини для іншого. Промисловий симбіоз у місті Калундборг формувався поступово внаслідок змін природоохоронного законодавства в Данії [8, с. 25−32], яке сприяло зниженню витрат фірм на утримання, перероблення побічних продуктів. Так, у Канаді по всій країні існують промислові парки. Найвідоміший парк створено у місті Галіфакс (Нова Шотландія), де більше ніж 1500 підприємств покращили свої екологічні показники завдяки налагодженню вигідних партнерських відносин [8, с. 32−42]. Два екопромислові парки Тайганова та Інновіста створено в Альберті.

Вперше екопарк створено у Гонконзі за ініціативою уряду, щоб скоротити відходи і відновити ресурси [9−11]. Діяльність екопарку спрямована на розвиток місцевої переробної промисловості, щоб успішно вирішити проблеми відходів. Екопарк займає 200 тис. м2 землі, розділений на безліч різних ділянок, де утилізуються певні відходи [9−11]. Створення моделі техносолітону сприяє розвитку безвідхідних виробництв. Отже, дослідження [8, с. 325−332] засвідчують, що інноваційні структури, серед яких основними є техносолітони, дають змогу реалізувати безвідходне виробництво, підвищити екологічну безпеку та захистити довкілля тощо.

Висновки

Отже, техносолітон є інструментом, який забезпечує захист населення і довкілля, регулює наслідки від господарської діяльності потенційно небезпечних об'єктів, а також зменшує масштаби майбутніх техногенних збитків, тому потребує механізмів державної підтримки та стимулювання його впровадження. Наданням підприємствам, що входять до складу техносолітону, податкових, кредитних та інших пільг у разі впровадження ними маловідходних, енергота ресурсоощадних технологій чи здійснення інших природоохоронних заходів, що дають реальне зменшення викидів, скидів та утворення відходів, є прямим фактором впливу на суспільство і потребують подальших досліджень.

Література

• 1. Алимов О. М. Структурно-динамічна оцінка потенціалу інноваційних та організаційноекономічних змін / О. М. Алимов, Я.І. Юрик // Економіка промисловості. — 2010. — № 1. — С. 3−14.
• 2. Микитенко В. В. Реалізація ціннісно-орієнтованої концепції нарахування та відшкодування збитків підприємствами / В. В. Микитенко, Н. Г. Кузьменко // Проблеми соціально-економічного розвитку регіонів в контексті сучасних процесів міжнародної інтеграції: зб. наук. праць. — Херсон: Вид-во ХНТУ; ПП Вишемирсьгай, 2011. — С. 174−187.
• 3. Крайник О. П. Домінантна роль оцінювання еколого-економічних збитків національної економіки в умовах регулювання деструктивних впливів господарської діяльності / О. П. Крайник // Економіка: реалії часу. — 2015. — № 3 (19). — С. 206−212. [Електронний ресурс. — Доступний з http://economics.opu.ua/files/archive/2015/n3.html.
• 4. Кузьмін О.Є. Методологія оцінювання техногенних збитків підприємств в Україні та світі / О.Є. Кузьмін, М.І. Бублик // Вісник Національного університету «Львівська політехніка». — Сер.: Проблеми економіки та управління. — Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка». — 2013. — № 754. — С. 115−120.
• 5. Яковлев А.І. Визначення зовнішніх екологічних ефектів від впровадження нововведень / Яковлев А.І. // Науковий вісник Полтавського НТУ ім. Юрія Кондратюка. — Сер.: Економіка і регіон. — 2014. — № 3 (46). — С. 22- 27.
• 6. Бублик М.І. Техносолітон як елемент інноваційної інфраструктури в системі регулювання збитків підприємств / М.І. Бублик // Проблеми формування та розвитку інноваційної інфраструктури: тези доп. ІІ Міжнар. наук.-практ. конф., (Львів, 16−18 травня 2013 р.). — Львів: Вид-во Ну «Львівська політехніка», 2013. — С. 244−245.
• 7. Лепа Р. Н. Рефлексивные процессы в экономике: концепции, модели, прикладные аспекты: монографія / Р. Н. Лепа, О. Е. Кузьмин и др.; под ред. Р. Н. Лепы / НАН Украины, И-т экономики пром-сти. — Сер.: Жизнеспособные системы в экономике. — Донецк: Изд-во ИЭП НАН Украины. — 2012. — Вып. 3. — 224 с. Бублик М.І. Техногенні збитки у національному господарстві: економічне оцінювання та засади державного регулювання: монографія / М.І. Бублик. — Львів: Вид-во НУ «Львівська політехніка», 2015. — 420 с.
• 8. Hashimoto S. A Junkan-Gata Society: Concept and Progress in Material Flow Analysis in Japan / Seiji Hashimoto // Journal of Industrial Ecology. — 2009. — Vol. 13, No. 5. — Pp. 655−657.
• 9. Hashimoto S. Framework for estimating potential wastes and secondary resources accumulated within an economy — A case study of construction minerals in Japan / S. Hashimoto, H. Tanikawa, Y. Moriguchi // Waste Management. — 2009. — Vol. 29 (11). — Pp. 2859−2866.
• 10. Lowe E.A. Eco-industrial Park Handbook for Asian Developing Countries. A Report to Asian Development Bank, Environment Department, Indigo Development / E.A. Lowe. — Oakland, Ca. -2011. — 122 р.