Політичний розвиток Каталонії у 1-й половині ХХ ст. (до встановлення диктатури Франко)

Початок ХХ століття Каталонський робітничий рух на початку ХХ ст. мав три складові: синдикалізм, соціалізм і анархізм, як його популяризував Алехандро Лерру. Разом з Астурією, Каталонія загалом і Барселона зокрема були центром радикального трудового руху, відзначеного численними загальними страйками, терористичними актами (особливо наприкінці 1910;х років) і поширенням анархістської Національної конфедерації праці. Зростаюче насильство між каталонськими працівниками і каталонською буржуазією призвело до того, що буржуазія підтримала диктатуру Мігеля Пріма де Рівери, не зважаючи на його централізаторську політику.

Республіка та громадянська війна

Після падіння режиму Пріма де Рівери, ліві сили Каталонії доклали великих зусиль, щоб створити єдиний фронт на чолі з Франсеском Масією. Республіканську лівицю Каталонії підтримало багато каталонських робітників, які до того здебільшого не голосували. Відстоюючи соціалізм і незалежність Каталонії, лівиця досягла вражаючої перемоги на муніципальних виборах12 квітня 1931 р., які передували проголошенню 14 квітня ІІ іспанської республіки. Каталонський Жанаралітат було відновлено, а у вересні1932 р. Каталонія отримала новий автономний статус. Подібний статус здобула так само Країна Басків.

За двох президентів Жанаралітату — Франсеска Масії (1931;1933 р.р.) та Люїса Кумпаньша (1934;1939 р.р.), республіканські органи самоврядування Каталонії здійснили значні реформи, не зважаючи на серйозну економічну кризу, її соціальні наслідки та політичні зміни протягом цього періоду, зокрема повстання у Барселоні в жовтні 1934 р. Стосовно робітничого руху, Національна конфедерація праці пережила кризу, що призвела у 1930;х роках до її поділу на Робітничу партію марксистської єдності та Об'єднану соціалістичну партію Каталонії.

Після того, як на виборах 1936 року перемогли ліві сили, у липні 1936 року націоналістичні сили на чолі з Франциско Франко виступили проти уряду країни, що призвело до громадянської війни в Іспанії. Поразка військового повстання у Каталонії на самому його початку призвела до того, що Каталонія обрала сторону республіканців. Жанаралітат поступово став єдиним центром військової сили у Каталонії, хоча поряд з ним існували і військові підрозділи, створені робітничими партіями.

Військові підрозділи Жанаралітату були зосереджені на двох фронтах: в Арагоні і на Мальорці. Арагонський фронт чинив опір до 1937 р., коли війська Франко зайняли Льєйду і Балаге. Зрештою, війско Франко розділило республіканську територію на дві частини, зайнявши Бінарос, чим ізолювали Каталонію від решти території контрольованої республіканським урядом Іспанії. Поразка Республіканських армій у битві при Ебро призвела до захоплення Каталонії у 1938 р. і 1939 р. антиурядовими військами.

Встановлений Ф. Франко політичний режим відразу ж скасував каталонську автономію, вжив суворих заходів проти каталонського національного руху, розпочав утиски каталонської інтелігенції та культури. Тільки через сорок років, після смерті Ф. Франко у 1975 році і ухвалення нової демократичної конституції в Іспанії 1978 року, Каталонія повернула собі власну автономію і відтворила у 1979 році Жанаралітат.

Джордж Орвелл воював у Каталонії від грудня 1936 р. до червня 1937 р. Його спогади про цей період під назвою «Пошана до Каталонії», були вперше видані у 1938 р. Ця книга є однією з найбільш знаних книг про Іспанську громадянську війну.