Висновки. 
Кирило-Мефодіївське товариство в українській духовній культурі

Кирило-Мефодіївське товариство відіграє значну роль в українській духовній культурі. Незважаючи на те, що товариство проіснувало недовго, його діяльність та переконання справили значний вплив на подальший розвиток українського національного руху. У програмних документах товариства вперше було здійснено спробу поєднання української національної ідеї із загальнолюдськими християнськими ідеалами та ідеєю слов’янської єдності. Діяльність товариства відповідала нагальній потребі українського народу — усвідомлення власної ідентичності - та була пов’язана із національним відродженням України. Кирило-Мефодіївське товариство поєднувало ідею національного визволення зі здійсненням загальнодемократичних перетворень, сприяло усвідомленню людини як особистості, прагнуло до збереженні слов’янської мови й традиції культури, спонукало до формування ідеї народності, нації, що є основою культурної ідентичності й самоствердження народу, категорично відкидало насильство як засіб досягнення мети.

Діяльність Кирило-Мефодіївського товариства припадає на середину ХІХ ст., основними діячами Кирило-Мефодіївського товариства були В. Білозерський, М. Гулак, М. Костомаров, П. Куліш, О. Маркевич, Т. Шевченко. Всього нараховувалось 12 активних членів, близько 100 чоловік брало участь. Товариство названо на честь відомих слов’янських просвітителів, православних святих Кирила й Мефодія, форма організації була запозичена в українських церковних братств. Кирило-Мефодіївське товариство фактично не встигло розпочати активної роботи, лише підготувало ряд програмних документів і визначило основні цілі і завдання своєї роботи. Воно проіснувало приблизно 14 місяців, і було викрите владою. Суворе покарання братчиків не відштовхнуло їх наступників від боротьби за українську справу. Навпаки, ореол мучеництва, який закріпився за ними, зробив цю боротьбу привабливішою для українських патріотів. Наступні покоління борців за визволення українського народу продовжили справу кирило-мефодіївців.

Проаналізувавши провідні ідеї Кирило-Мефодіївського товариства, можна зробити висновок, що в цілому концепція кирило-мефодіївців передбачала: створення демократичної федерації християнських слов’янських республік; знищення царизму та скасування кріпосного права та станів; утвердження в суспільстві демократичних прав і свобод для громадян; досягнення рівності у правах на розвиток національної мови, культури та освіти всіма слов’янськими народами; поступове поширення християнського ладу на весь світ. В програмних документах кирило-мефодіївців домінують соціальні ідеали первісного християнства, їх пронизує глибока релігійність, чітко простежується ідея обстоювання загальнолюдських цінностей — справедливості, свободи, рівності й братерства.

В створенні та діяльності товариства значна роль відводиться М. Костомарову. Всі погляди Кирило-Мефодіївського товариства знайшли відображення у «Книзі буття українського народу» і «Статуті слов’янського товариства св. Кирила і Мефодія». Автором цих книг був лідер братчиків Микола Костомаров. М. Костомаров відіграв роль ідейного провідника Кирило-Мефодіївського товариства, за це його було ув’язненно та заслано на сім років. В документах товариства М. Костомаровим було викладено програму перебудови суспільного життя, яка являла собою спробу поєднати національну, християнську і соціальні ідеї.