Володимир Мономах — переяславський та чернігівський князь

Дитинство та юні роки

В історії України знайдеться небагато постатей, які в скрутні для держави часи зуміли знайти вихід із кризової ситуації, долати труднощі заради єдності і миру, використовуючи як військові, так і дипломатичні заходи. Серед них — визначний діяч Давньоруської держави, полководець, письменник і мислитель великий київський князь Володимир Мономах. Він зумів на певний час об'єднати майже всі руські князівства, призупинити розпад держави.

Своїм народженням Володимир був зобов’язаний війні, що спалахнула 1043 р. між двома великими державами середньовіччя: Візантією і Київською Руссю. Одним з її наслідків став династичний шлюб дочки грецького імператора Константина IX Мономаха Анастасії (Марії) з улюбленим сином Ярослава Всеволодом. Їхній син отримав три імені - Василій — християнське, Володимир — слов’янське і Мономах — на честь діда — візантійського імператора.

Всеволод був п’ятим сином Ярослава Мудрого. Саме його великий князь любив більше всіх і не приховував цього. Навіть у заповіті Ярослав Мудрий вказав, що якщо Всеволодові доведеться по черзі услід за братами зайняти трон великого князя Київського, то наказав поховати сина в Софійському соборі біля його власного саркофага. Відносно старших синів Ізяслава і Святослава такої приписки зроблено не було. Заповіт 1054 р. Ярослава ввів новий порядок престолонаслідування на Русі - черговий, за яким трон наслідувався не від батька до старшого сина, а переходив до старшого в роду, найчастіше від брата до брата. Після смерті Ярослава Мудрого київський стіл дістався його старшому синові Ізяславу, чернігівський — Святославу, переяславський — Всеволодові.

Маленький княжич Володимир народився в Києві ще за життя діда. Всеволод Ярославович славився своєю любо’ю до знань, і, «сидячи удома», як писав пізніше Мономах, вивчив 5 мов. Швидше за все це були (крім рідної руської) грецька (рідна мова його дружини), латинська, половецька і англо-саксонська (на якій говорила його невістка Гіта, дочка останнього англосакського короля Гарольда II, перша дружина Володимира Мономаха). Усе життя князь Всеволод збирав книги, оточив себе мудрими мужами і ченцями. Про дитячі роки його сина мало відомо. Можна припустити, що вони протікали так само, як у інших княжичів. У віці 3 років пройшов Володимир постриження. Це був звичай посвячення маленької людини зі знатної сім'ї в чоловіки. Зазвичай батько дарував дитині коня, сам його на нього усаджував. Потім княжичеві відстригали пасмо волосся на знак того, що він став дорослим. Влаштовували бенкет. Винуватцеві урочистості вручали дорогі подарунки. У 7−8 років княжича починали вчити Закону Божому, грамоті, рахунку, військовій справі. По «Ізборниках» знайомили зі світовою і рідною історією. Розважався княжич полюваннями і бенкетами з батьківською ближньою дружиною.

Швидше за все, до 13 років Володимир майже безвиїзно жив в місті свого батька Переяславі. Переяславське князівство було південним прикордонням Русі з Великим Степом. Після розгрому Ярославом Мудрим печенігів в степовому просторі пройшла зміна тюркських кочових орд. Значна частина печенігів відкочовувала до Дунаю, де була прийнята Угорщиною. Ті, що залишилися, перетворилися на дружнє Русі автономне населення. Південніше тимчасово розташувалися торки, яких швидко витіснили численні племена кипчаків, яких прозвали на Русі половцями від староруського слова «полова» — свіжоскошена солома — за незвичайний для тюрків світлий колір волосся.

В 13 років по волі батька Володимир став князем ростовським і на чолі власної дружини відправився через дрімучі муромські ліси в північно-східні володіння стольного Києва. З часом князь розширив і зміцнив новими фортецями Ростов і Суздаль. У останньому поставив кам’яний собор Успіння Богородиці - перший кам’яний храм Ростово-Суздальської землі. Почав закладати нові міста — Володимир — на — Клязьмі, Клещине містечко на Переяславському озері, будував і заселяв села. 60−90-і рр. XI ст. виявилися нещасливими для Київської Русі. З 1068 р. її безперервно атакували половці. Невідомо, чи брав участь 15-річний Мономах в невдалій спробі Ярославичів відбити перший похід кочівників на Русь в 1068 р. Але про нечуване розорення руської землі в ході цього нашестя на чолі хана Шарукана Володимир безумовно знав. Усе лісостепове прикордоння Русі було спустошено. Половці спалювали селища, захоплювали худобу, майно, викрадали полонених. Натовпи біженців спрямувалися вглиб Русі. Володимир Мономах приймав біженців, надавав їм пільги, будував для них містечка і села.

У 1073 р. великим князем Київським став Святослав Ярославович. Разом із Всеволодом, князем Переяслава, Святослав змусив Ізяслава втекти до Польщі, звідки родом була його дружина, дочка польського короля. До своєї смерті в 1076 р. Святослав сидів в Києві. Всеволод отримав від великого князя Святослава Чернігів. Так де-факто сімейство Всеволода стало самим «багатоземельним» в роду Рюриковичів.

За наказом великого князя Святослава і батька в 1073 р. Володимир Мономах виконав дуже важливе і важке дипломатичне завдання. Йому потрібно було примирити нового володаря великого київського столу і польську корону. Адже саме в Польщі сховався у родичів дружини скинений Ізяслав. Мономах блискуче виконав це доручення.

У 1076 р. Володимир з двоюрідним братом Олегом Святославичем вже воював за Польщу проти чехів. Тут вперше розкрився талант Мономаха як воєначальника. Похід тривав 4 місяці. Руські дружини билися в Сілезії, пройшли через Глогову (Глогау), дісталися до Бемервальда (Чеського лісу). Після укладення миру між Польщею і Чехією, Володимир і Олег виявилися у скрутному становищі. Польський король вирішив не розплачуватися з ними за їх допомогу. Цим віроломством він нічого не виграв. Молоді князі не дозволили себе ображати. Як істинні сини свого віку вони почали «пустошити» володіння норовливого союзника, обложили місто Глогов і не пішли з Польщі, доки король не прислав їм 1000 гривен срібла (близько 100 кг) і інші дари. З цією даниною і іншою військовою здобиччю брати повернулися на Русь.

Саме в цей час у Володимира народився син. Дружина Мономаха — Гіта — дочка останнього англо-саксонського короля Гарольда — назвала первістка Мстиславом. Саме він продовжив політику батька і в майбутньому його прозвали Великим. Хресним батьком новонародженого став Олег Святославич. Через рік, у 1077 р. Володимир воював із полоцьким князем Всеславом, котрий не бажав коритися київському князеві.

1078 р. помер Святослав. Ізяслав, скориставшись з нагоди, на чолі польських військ повернувся до Києва. На думку істориків, Всеволод, не будучи хорошим воєначальником, віддав Київ братові. Однак, завдяки дипломатичним здібностям, у нього залишився чернігівський стіл на додачу до переяславського, ростово-суздальського і новгородського, де сиділи його сини і внук. Таким чином, родина Всеволода стала найбільш впливовою на Русі.

У 1078 р. Ізяслав Київський і Всеволод послали Володимира проти давнього супротивника Ярославичів Всеслава Полоцького. Мономах здолав Всеслава і спалив Полоцьк. Однак, в цей же час проти Всеволода повстали сини покійного Святослава, які бажали залишити Чернігів за собою. У цьому протистоянні батькові Мономаха вирішив допомогти Ізяслав Ярославич. 3 жовтня 1078 р. на Нежатиній Ниві сталася вирішальна битва.

Святославичі програли битву. Гліб Святославич був убитий, його брати Давид, Роман і Олег втекли. Загинув і великий князь Київський Ізяслав Ярославич. За принципом престолонаслідування Ярослава Мудрого наступним кандидатом на київський стіл після братів Ізяслава і Святослава ставав Всеволод. З цього часу для Володимира почався новий етап у його діяльності.

Таким чином, ще в юні роки Володимирові Всеволодовичеві довелося вирішувати проблеми державного рівня, проявляти себе на полі бою. Мономах зарекомендував себе як вправний воєначальник і розумний політик. Досвід, набутий в цей час, знадобився майбутньому великому князеві.