Проблеми та зміни в Податковому кодексі України

Проблеми та зміни в Податковому кодексі України

Грановська І.В.

Переяслав-Хмельницький Державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди Досліджено пропозиції які пропонувалися по реформуванню податкової системи України. Виокремлено основні недоліки та позитивні сторони впровадження таких змін. Розглянуто основні зміни Податкового кодексу України, які набрали чинності з 1 січня 2016 року.

Ключові слова: податок, податкова система, податковий кодекс, податок на додану вартість, акцизний податок, єдиний соціальний внесок.

Постановка проблеми. На сьогодні роль податків як регулятора економіки зростає. Держава шляхом встановлення ставок податків та їх видів стимулює чи обмежує розвиток окремих галузей або сфер економіки. Так, звільняючи від оподаткування суми, що йдуть на технологічний розвиток виробництва, а саме на інновацію та модернізацію, держава сприяє науково-технологічному потенціалу. Таким чином, держава через регулювання податками може впливати на ефективність і стабільність економічного розвитку.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Проблематикою податкової системи займалися і продовжують займатись такі відомі українські вчені, як В. Л. Андрущенко, О. Д. Василик, В. П. Вишневський, В. М. Геєць, А. І. Даниленко, О. Д. Данілов, Н. І. Костіна, Я. В. Литвиненко, І. О. Луніна, П. В. Мельник, В. М. Опарін, А. М. Поддєрьогін, А. М. Соколовська, В. М. Федосов, С. І. Юрій. Однак недосконалість сучасної системи оподаткування доводить необхідність подальших досліджень з даної проблематики.

Виділення не вирішених раніше частин загальної проблеми. Основна проблема української податкової системи полягає в надмірному навантаженні як на бізнес, так і на громадян. Забезпечення більш рівномірного розподілу податкового тягаря між платниками податків.

Мета статті. Головною метою цієї роботи є дослідження реформування податкової системи України, а саме змін які відбулися.

Виклад основного матеріалу. Податки є складною й надзвичайно впливовою на всі економічні явища та процеси фінансовою категорією. З одного боку, податки — фінансове підґрунтя існування держави, мірило її можливостей у світовому економічному просторі щодо розвитку науки, освіти, культури, гарантування економічної безпеки, зростання суспільного добробуту громадян. З іншого боку, податки — знаряддя перерозподілу доходів юридичних і фізичних осіб у державі, їх мобілізація й використання зачіпає інтереси не тільки кожного підприємця чи громадянина, а й цілих верств населення і соціальних груп.

Податкова політика держави має забезпечити виконання таких завдань, як встановлення оптимальних податків, які не стримуватимуть розвиток підприємництва, та забезпечення надходження до бюджету коштів, достатніх для задоволення державних потреб [6].

Українська податкова система є, за зовнішніми ознаками, дуже подібною до більшості європейських країн. Вона складається з тих самих податків, які є типовими для європейських країн, а відповідні закони було написано за участю західних радників. Тим не менш, можемо охарактеризувати цю систему як конфіскаційну — адже у кінцевому підсумку держава в особі своїх представників визначає хто і скільки їй має сплатити. З точки зору інституційної економіки це є типовим проявом феномену, згідно якого одні й ті самі формальні інституції (закони) по-різному працюють в залежності від неформальних. Зокрема, як доведено на багатьох прикладах, формальні закони принципово по-різному працюють за «суспільного порядку з обмеженим доступом» (ОД), притаманного більшості сучасних суспільств, в тому числі Україні, та за «відкритого доступу» (ВД), який дозволив низці країн, що ми їх зараз називаємо «розвиненими», значно відірватися від решти [1, с. 4−5].

Проте, на відміну від країн Європейського Співтовариства податкова система України не є інструментом підвищення конкурентоспроможності держави, не сприяє зростанню економічної активності суб'єктів господарювання. Існуюча система формування державних доходів відображає недосконалість перехідної економіки та має переважно фіскальний характер. Ринкове реформування економіки супроводжувалося неодноразовими спробами удосконалити податкову систему шляхом прийняття окремих законодавчих актів, що були недостатньо адекватними стану економіки, характерними рисами яких є неузгодженість окремих норм, наявність значних обсягів тіньових оборотів [6].

Основна проблема української податкової системи полягає в надмірному навантаженні як на бізнес, так і на громадян. Питання реформування назрівало вже давно, а після того, як цього року в тінь пішло більше половини економіки, в Мінфіні вирішили, що вже час щось із цим робити. Мету поставили у відомстві амбітну: створити такі умови, за яких платники податків захочуть працювати «по-білому». Як це зробити — довго обговорювали та вирішували, й «народили» таку схему: 20% ПДВ, 20% ПДФО, 20% податок на прибуток і 20% єдиний соціальний внесок [4].

У Яресько вважають, що податки «все по 20» можуть вивести з тіні чверть бізнесу та навести лад у грошових надходженнях до казни. Так, лише за рахунок 20-відсоткової ставки податку на доходи фізичних осіб Держбюджет може отримати додаткові 25,2 млрд. грн. Ліквідація спецрежиму ПДВ дасть ще 11,3 млрд. грн. І 9,8 млрд. грн. може дати підвищення ставки ПДВ до 20% для фармацевтики. Крім того, майже 7 млрд. гривень може осісти в місцевих бюджетах за рахунок податку на нерухомість, житлову і комерційну (+3,4 млрд. грн.), податку на транспортні засоби класу «люкс» (3,1 млрд. грн.). При цьому зниження ставки ЄСВ до 20% потягне за собою втрату Бюджетом 72,3 млрд. грн. Втім, зниження єдиного соціального внеску — чи не єдина можливість вивести зарплати з тіні [4].

Пропозиція нинішнього уряду цілком доцільна: загальна ставка по чотирьох основних податках становитиме 20%. Найбільша і найважливіша зміна полягає в зниженні податку на заробітну плату або «єдиного соціального внеску» з 41% до 20% від фонду заробітної плати [5].

Ставка цього податку надзвичайно висока, і це є основною причиною низького рівня офіційного працевлаштування та масштабної тіньової економіки.

Таке скорочення в значній мірі полегшить збір єдиного соціального внеску і забезпечить українцям вигоди від соціального страхування. Найважливіше — це «вивести» людей з тіньової економіки.

Десять років тому Україна ввела єдиний подохідний податок у розмірі 15%, але Янукович його скасував і ввів вищу ставку — 17%. Цілком розумним буде повернення до єдиної ставки ПДФО, але для забезпечення достатнього рівня надходжень в казну, вона має становити 20% від доходу.

Майже половина посткомуністичних країн застосовує єдину ставку ПДФО, і Україні, як одній з найбільш корумпованих країн, також потрібна єдина ставка, аж поки їй не вдасться побороти корупцію. У Росії введення єдиної шкали подохідного податку в 2001 році призвело до різкого збільшення податкових надходжень, чого, загалом, і добивалися.

Розроблений в 2010 році під час президентства Януковича Податковий кодекс узаконив поступове зниження ставки на прибуток з 25% до 16%. Небагатьом країнам вдалося зібрати таку велику частку ВВП від надходжень податків на прибуток підприємств, як Україні, а саме 4% від ВВП в 2013 році, тоді як країни ЄС в середньому збирають 2,5% від ВВП.

І це за умови, що великі приватні українські компанії, як правило, намагаються мінімізувати свої податки на прибуток через трансферне ціноутворення в офшорних зонах та податкових ямах.

Такі чималі доходи бюджету від податку на прибуток в Україні вказують на дійсно жорсткі процедури збору податку з середніх компаній, що істотно перешкоджає розвитку підприємництва.

Хотілося б побачити подальше зниження податку на прибуток, але, як вже зазначалось, з одночасним закриттям численних лазівок. Тим не менш, було б несправедливо оподатковувати заробітну плату сильніше, ніж прибутки підприємств.

Податок на додану вартість (ПДВ) завжди був спірним питанням в Україні. Створюється загальне враження, що сплата ПДВ пов’язана з масовими ухиленнями та шахрайськими операціями.

Тим не менш, Україна може похизуватись суттєвими надходженнями від ПДВ. Тоді як середній показник надходжень від ПДВ в країнах ЄС становить 7% ВВП, Україні збирає 10% ВВП. Реальної альтернативи ПДВ не існує.

Український уряд це розуміє і, отже, зосереджується на покращенні адміністрування ПДВ, тоді як опозиційні партії періодично закликають замінити його податком з продажів. Великою перевагою ПДВ є те, що навіть політично впливові підприємства змушені його платити.

Та все-таки є деякі мінуси в цій системі, особливо для населення:

Міністерство фінансів пропонує скоротити кількість груп у системі спрощеного оподаткування. Загрожує це остаточним знищенням малого бізнесу. За фактом, скасування третьої групи змусить не тільки платити великі й непомірні для таких підприємців податки, а й утримувати в штаті… бухгалтера. При цьому, саме в цій групі найчастіше найманих працівників і не було. Традиційно в третій групі перебували українські ІТ-фахівці, які залишалися в країні завдяки лояльному податковому навантаженню.

Підвищення ставки ПДВ на ліки з 7 до 20%. А це означає, що ціни в аптеках, які й без того космічні, стануть ще вищими.

Доведеться більше сплачувати й за нерухомість. 25 тис. грн. на рік українці сплачуватимуть за квартири і будинки понад 350 кв. м і 500 кв. м відповідно. І до 3% мінімальної зарплати за кожен квадратний метр — за всю іншу нерухомість. Скасовуються пільги на оподаткування комерційної нерухомості та складів, а власники «люксових» авто щорічно будуть віддавати до казни ще 25 тис. грн. Крім того, протягом наступних п’яти років підвищуватиметься акциз на тютюн і алкоголь до рівня європейських.

Головний же плюс для пересічних громадян відтерміновано до 2018 року. Вже за три роки в Мінфіні планують об'єднати податок на доходи фізичних осіб і єдиний соціальний внесок. Сягнути новий податок повинен тих самих 20%.

Податкові зміни були необхідні для ухвалення державного бюджету на наступний рік. Без цього неможливо було б прорахувати дохідну частину кошторису країни [3].

Передбачалося, що проект бюджету буде писатися на базі податкової реформи, але з трьох версій, які ми бачили, ні одна не дійшла до фіналу.

Перший варіант — проект Мінфіну з його концепцією «все по 20». Другий — проект альтернативної версії реформи, підготовлений депутатами та експертами. Обом сторонам не вдалося дійти згоди [3].

Був і третій — так званий «компромісний варіант». Але як виявилося у підсумку, це булиті ж самі розробки Мінфіну з мінімальними поступками. Тому він так само не дійшов до сесійної зали [3].

Щоб не гнівити міжнародних стейкхолдерів, в уряді вирішили перенести податкову реформу на наступний рік і обмежитися точковими змінами до Податкового кодексу, необхідними для ухвалення бюджету [3].

Таким чином, розглянувши пропозиції уряду щодо реформування податкової системи України, можемо сказати які з них набрали чинності з 1 січня 2016 року, то можна сказати, що [2]:

Встановлюється єдина ставка єдиного соціального внеску (ЄСВ) 22% і скасовує 3,6% ЄСВ, що утримується із зарплати працівників. Одночасно підвищується максимальна величина бази нарахування ЄСВ з 17 до 25 мінімальних місячних заробітних плат (близько 34,45 тисяч грн.).

В частині податку на доходи фізичних осіб встановлюється єдина базова ставка у розмірі 18% замість двох діючих ставок 15% та 20% для дивідендів з джерела в Україні залишається ставка в розмірі 5%, для доходів із-за кордону — 18%, для оподаткування великих пенсій — 15%.

В частині спрощеної системи оподаткування закон містить норму про зменшення для платників ІІІ групи річного обсягу доходу до 20 млн. грн. до 5 млн. грн. із збільшенням ставок з 2% до 3% — для платників ПДВ і з 4% до 5% — для неплатників ПДВ. Крім того, підвищуються у 1,8 рази ставки єдиного податку для IV групи платників (сільгосппідприємств), а коефіцієнт індексації нормативної грошової оцінки землі для визначення бази оподаткування для платників єдиного податку IV групи встановлено на рівні 120%.

У частині податку на прибуток підприємств, закон містить скасування сплати щомісячних авансових внесків з податку на прибуток, введення квартального звітного періоду з податку на прибуток для підприємств, у яких річний дохід від будь-якої діяльності перевищує 20 млн. грн. Незважаючи на дискусію в парламентському залі, в тексті збережено окремі пільги для учасників майбутньої фінансової реструктуризації боргів, хоча відповідні закони ще не ухвалені.

Ставки акцизного податку на 2016 рік на спирт, алкогольні напої (крім натурального вина) підвищуються на 50%, на пиво і ігристе вино — на 100%, специфічна ставка акцизного збору та мінімальне акцизне податкове зобов’язання для тютюнових виробів збільшується на 40% без підвищення адвалорної ставки, акциз на паливо — на 13%.

Щодо податку на нерухоме майно збільшено граничну ставку податку з 2% до 3% розміру мінімальної заробітної плати за 1 кв. метр загальної площі житлової та нежитлової нерухомості (41,34 грн.), а також встановлено додаткову ставку податку в розмірі 25 тисяч грн. для квартир площею понад 300 кв. м і будинків площею понад 500 кв. м.

В рамках індексації підвищується рентна плата за користування радіочастотним ресурсом України на половину прогнозного індексу інфляції 13,35%, екологічний податок — на весь прогнозний індекс — 26,7%, рентна плата за користування надрами в цілях, не пов’язаних з видобуванням корисних копалин, а також плата за спеціальне користування водою і лісовими ресурсами на прогнозний індекс цін виробників — 26,5%.

реформування система український податковий.

Висновки і пропозиції

Отже, ставки основних податків у 2016 році фактично не зміняться, зокрема, ставка податку на додану вартість, як і зараз, становитиме 20 відсотків, а ставка податку на прибуток залишається в розмірі 18 процентів. Дещо зазнав змін податок з доходів фізичних осіб — замість ставки у 15 відсотків для тих, хто отримує менше десяти мінімальних зарплат, та 20 — для тих, хто заробляє більше, наступного року українці сплачуватимуть єдину ставку — 18відсотків. При цьому застосовуватиметься так звана соціальна пільга.

А от єдиний соціальний внесок, який зараз становить від 36 до 49 відсотків, наступного року всі сплачуватимуть за ставкою у 22 відсотки. На думку експерта, це зменшення може сприяти підвищенню заробітних плат працівникам приватних підприємств.

Разом з тим зниження податкового навантаження на бізнес може негативно відобразитися на стані й без того дефіцитного Пенсійного фонду, який наповнюється завдяки сплаті єдиного соціального внеску.

Список літератури

• 1. Дроговоз Ю. Інституційні проблеми української податкової системи та шляхи їх вирішення / Дроговоз Ю., Дубровський В. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://rpr.org.ua/uploads/files/source/Проблеми%20української%20по
• 2. З 1 січня 2016 року правки до Податкового кодексу набули чинності [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://dt.ua/UKRAINE/z-1-sichnya-2016;roku-pravki-do-podatkovogo-kodeksu-nabuli-chinnosti-195 895_.html
• 3. Оприлюднено точкові зміни до Податкового кодексу, прийнятого напередодні Нового року. [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://zik.ua/news/2016/01/11/oprylyudneno_tochkovi_zminy_do_podatkovogo_ kodeksu_pryynyatogo_naperedodni_661 476
• 4. Оратовська А. Податкова реформа-2015: жити стане краще? / А. Оратовська // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.slovoidilo.ua/2015/09/09/stattja/ekonomika/podatkova-reforma-2015;zhyty-stanekrashhe
• 5. Україні потрібна радикальна, але розумна податкова реформа [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://www.pravda.com.ua/columns/2015/09/4Z7080176/
• 6. Ференс О. Реформування податкової системи України / О. Ференс // [Електронний ресурс]. — Режим доступу: http://old.minjust.gov.ua/