Вступ. 
Особливості планування робіт із фізичної культури учнів різних класів загальноосвітніх школах

Фізичне виховання учнів є невід'ємною частиною всієї навчально-виховної роботи школи і займає важливе місце у підготовці учнів до життя, до суспільно корисної праці.

Робота з фізичного виховання в школі відрізняється великим різноманіттям форм, які вимагають від учнів прояву організованості, самодіяльності, ініціативи, що сприяє вихованню організаційних навичок, активності, винахідливості. Здійснюване в тісному зв’язку з розумовим, моральним, естетичним вихованням і трудовим навчанням, фізичне виховання сприяє всебічному розвитку школярів.

Фізичне виховання школярів має свою специфіку, обумовлену їх анатомо-фізіологічними і психологічними особливостями, а також тим, що, приходячи до школи, учні потрапляють у нові умови, до яких їм потрібно пристосуватися, звикнути. З початком навчання значно зростає обсяг розумової праці дітей і в той же час істотно обмежується їх рухова активність і можливість перебувати на відкритому повітрі. У зв’язку з цим правильне фізичне виховання в шкільному віці є не лише необхідною умовою всебічного гармонійного розвитку особистості учня, а й дієвим фактором підвищення його розумової працездатності.

Значення планування процесу фізичного виховання. Як свідчать енциклопедичні словники, план — це заздалегіть визначений порядок, послідовність здійснення наміченої на конкретний період програми (роботи) із зазначенням її мети, змісту, обсягів, методів, матеріальних і фінансових коштів, термінів виконання. Планування навчально-виховного процесу з предмету «фізична культура» суттєво відрізняється за своїм змістом від планування інших навчальних предметів. Це обумовлено специфікою навчання рухових дій і необхідністю поряд з рішенням освітніх і виховних завдань цілеспрямовано впливати на фізичний розвиток учнів. Процес планування фізичного виховання знаходить своє відображення в конкретних документах планування державних і тих, що становить безпосередньо сам учитель. Тому в практиці під плануванням розуміють складання методично обґрунтованої документації, формує систему навчання і виховання. Правильно виконане планування має відповідати наступним вимогам: забезпечувати можливість оперативного внесення коректив; спиратися на загальні методичні принципи ФВ; бути цілеспрямованим і перспективним; бути реальним; бути конкретним; бути наочним. Системний підхід лежить в основі всієї методології наукового пізнання та сучасної соціальної практики. В основі системного підходу лежить розгляд об'єктів як систем. Системний підхід вимагає розкриття цілісності об'єкта, виявлення всіляких типів зв’язку в ньому і зведення їх в єдину теоретичну картину. Таким чином, системне планування полягає в передбаченні і «проектуванні» всіх факторів, які зумовлюють фізичне виховання як системи. У процесі навчання рухових дій вирішується завдання забезпечення «базової» рухової підготовки — виховання «школи рухів» (Г.В. Васільков, 1988), тобто формування певного кола умінь і навичок, необхідних для повсякденного побуту, праці, оборонної, спортивної та інших видів діяльності. Засвоєні різноманітні фізичні вправи в свою чергу є ефективним засобом зміцнення здоров’я і загартування, тренування і підвищення надійності всіх функцій і систем організму на всі роки життя. При системному плануванні неприпустимо замикати процес навчання і тренування тільки на уроках фізичної культури. Процес планування можна представити у вигляді ряду послідовних операцій, які становлять цілу систему творчої діяльності вчителя. Реальний процес фізичного виховання, природно, не можна побудувати інакше, ніж з певного вихідного пункту («з початку»). У той же час його планування починається як би «з кінця» — з передбачення і формування ідеї про основні напрямки роботи, з принципових підходів до вирішення методичних питань.