Психолого-педагогічні аспекти підвищення пізнавального інтересу до навчальної діяльності через використання сучасних інформаційних технологій

Широка пізнавальна спрямованість (інтерес до знань, до подолання труднощів) формується всім ходом навчання в школі. Пізнавальні інтереси, як більш глибокі, вимагають для свого формування особливої ??роботи. Ще більш копіткої праці вимагає виховання мотивів самоосвіти.

Формуванню пізнавальних мотивів сприяють всі засоби вдосконалення навчального процесу: оновлення змісту та зміцнення міжпредметних зв’язків, вдосконалення методів навчання, розробка та розповсюдження методою проблем но-розвивального навчання, модернізація структури уроку, розширення форм самостійної роботи на уроці, активізація навчальної діяльності школярів на уроці, особлива система роботи з виховання прийомів самоосвіти (на уроці, на учнівських зборах, на годину класного керівника).

Застосування сучасних методів навчання вдосконалює всі види пізнавальних мотивів, перш за все широкі пізнавальні мотиви: інтерес до знань, до змісту і процесу навчання. У тій мірі, в якій учень бере участь у пошуку та обговоренні різних способів вирішення проблеми, різних шляхів його перевірки, у нього, безумовно, удосконалюються і навчально-пізнавальні мотиви — інтерес до способів добування знань. Стають більш зрілими і прийоми цілепокладання школярів. Проблемне навчання супроводжується ситуаціями вільного вибору завдань, атмосферою дискусій, що підвищує мотивацію престижності навчання, мотивацію прагнення до компетентності [15, с. 68].

В останні роки дидакти підкреслюють необхідність оптимального поєднання різних методів, що дозволяє розкрити школярам нові знання у вигляді проблем і в той же час не упустити відпрацювання в учнів прийомів і способів роботи до рівня навичок і вмінь. З психологічної точки зору поєднання методів потрібно і для формування різних видів мотивації школярів.

Перераховані вище форми навчальної роботи збуджують всі види пізнавальних мотивів, викликають різного роду позитивні емоції від нових, більш «дорослих» форм роботи, від нових типів взаємовідносин з учителем, створюють атмосферу невимушеності та розкутості школярів, активізують процеси цілепокладання, коли школярі не бояться ставити самостійні цілі і т.д.

Основним резервом формування всіх видів навчально-пізнавальних мотивів і мотивів самоосвіти є активізація навчальної діяльності школярів. Ця активізація може здійснюватися в різних формах навчальної роботи школярів. Зазначимо деякі з них.

Мотиваційно-потребностная сфера співвідноситься з іншими структурними компонентами навчально-пізнавальної діяльності. Так, Г. І. Щукіна вивчала пізнавальні інтереси учнів у п’ятих — шостих класах та їх успішність, виявивши 3 групи інтересів (аморфні, широкі, стрижневі) рівень розвитку пізнавального інтересу, за даними спостережень автора та інтерв'ю з вчителями, відповідає, як правило, рівнем знань. Приміром, елементарним знанням відповідає і низький рівень інтересу, який збуджується: зовнішніми ефектами. Знанням глибоким відповідає інтерес до активного пошуку істотних зв’язків і об'єктивних, закономірностей. Однак, вважає Г. І. Щукіна, високий рівень знань не обов’язково пов’язаний тільки з цікавістю, він може забезпечуватись і іншими мотивами (борг, відповідальність), міцно засвоєними пізнавальними вміннями.

У дослідженні С. В. Анащенковой, виконаному під нашим керівництвом (1988), було виявлено певне співвідношення навчальної успішності з різними видами мотивації в групах молодших школярів перших — третіх класів, що мають різний рівень інтелекту. При високому інтелекті в групах та з пізнавальною і з соціальної мотивацією має місце висока успішність (4,7−4,4 бала). У групі із середнім рівнем інтелекту успішність оцінюється в межах 4,4−3,5 бала. У цій групі учні з переважанням пізнавальної мотивації мають більш високі бали, ніж школярі з переважанням соціальної мотивації. І, нарешті, в невеликій за чисельністю групі з низьким рівнем інтелекту успішність оцінюється в межах 2,7−2,9 бала. Результати даного дослідження дозволяють припустити, що вплив мотивації в якості внутрішнього чинника навчальної успішності опосередковується рівнем інтелектуального розвитку.

Розгляд пізнавальної мотивації у молодших школярів дозволило М.В. Матюхін зробити висновок про те, що різні види даної мотивації не в однаковій мірі пов’язані з успішністю. Дуже тісні зв’язки виявляються між прагненням до творчої діяльності та успішністю. Коефіцієнт їх кореляції дорівнює 0,507 (на рівні значущості 0,01). Коефіцієнт кореляції між прагненням до вибору важких завдань на уроці і успішністю дорівнює 0,537. Згідно з даним дослідженням, високий рівень прагнення до напруженої розумової діяльності характерний для більш успішних (3,9 бала), а високий рівень прагнення до різноманітності і новизні зустрічається у дітей з більш низькою успішністю (3,3 бала).

Серед різноманіття шляхів і засобів, вироблених практикою для формування стійких пізнавальних інтересів, виділимо захоплене викладання, новизну навчального матеріалу, історизм, зв’язок знань з долями людей, їх відкрили, показ практичного застосування знань у зв’язку з життєвими планами і орієнтаціями школярів, використання нових і нетрадиційних форм навчання, чергування форм і методів навчання, проблемне навчання, евристичне, навчання з комп’ютерною підтримкою, застосування мультимедіа-систем, використання інтерактивних комп’ютерних засобів, взаємонавчання (у парах, мікрогрупах), тестування знань, умінь, показ досягнень учнів, створення ситуацій успіху, змагання (з товаришами по класу, самим собою), створення позитивного мікроклімату в класі, довіра до учня, педагогічний такт і майстерність педагога, ставлення педагога до свого предмету, до студентів, гуманізація шкільних відносин і т.д.

Останнім часом постає питання — як використовувати сучасні інформаційні технології в навчанні і чи потрібні вони, адже раніше спокійно обходилися і без них. Але прогрес не стоїть на місці, а значить, і відмовлятися від нових впроваджень недоцільно.

Сучасні інформаційні технології надають величезні можливості для розвитку процесу освіти. Інформаційні технології дозволяють реалізовувати принципи диференційованого та індивідуального підходу до навчання. На занятті викладач дає можливість кожному, кого навчають самостійно працювати з навчальною інформацією, що дозволяє йому детально розібрати новий матеріал за своєю схемою. Інформаційні технології можна використовувати як для очного, так і для дистанційного навчання; в умовах як міської, так і сільської школи. Вони дають можливість реалізовувати світові тенденції в освіті, можливості виходу в єдиний світовий інформаційний простір. Застосування комп’ютерних технологій дозволяє підвищити рівень самоосвіти, мотивації навчальної діяльності; створює абсолютно нові можливості для творчості, набуття та закріплення різних професійних навичок, і, звичайно, відповідає соціальному замовленню, який держава пред’являє до школи [15, с. 57].

Перш за все, сучасні інформаційні технології зруйнують монополію вчителя і підручника як єдиних джерел знань. Вони ж дадуть можливість отримувати повноцінні знання не тільки у формі обов’язково відвідуваних занять — дуже скоро стануть реальністю опосередковане спілкування «учень — комп’ютер — вчитель» як в синхронному («on line»), так і в асинхронному режимах, а також така екзотика, як віртуальний клас. В умовах вільного, необмеженого доступу учнів до інформації стане практично неможливим звичне зараз навчання всіх на основі одного навчального плану і єдиних, так званих «базових» програм. Вчителю доведеться прийняти як реальності той факт, що обсяг знань, доступних учневі, дійсно невичерпний і, що учень може знати з тієї чи іншої дисципліни значно більше передбаченого програмою, але тільки в такому напрямку, який у цій програмі, можливо, взагалі не піднімалося. Сучасний комп’ютер має чудову можливість взяти на себе рутинну роботу по безпосередній передачі знань і фактів, повної або часткової перевірки повноти і міцності їх засвоєння, а також з відпрацювання багатьох стандартних умінь і навичок. Однак для того, щоб всі ці можливості могли бути реалізованими в масовому навчальному процесі, необхідна фундаментальна наукова, а потім науково-методична проробка самої концепції освіти в епоху комп’ютерів, глибинне переосмислення ролей та функцій кожного з суб'єктів педагогічного процесу [17, с. 224].

Педагог може вже зараз перекласти на комп’ютер значну частину своєї роботи. Однак саме в цьому виразі і криється одна з найбільш істотних помилок. Мова повинна йти не про те, щоб просто передати свої функції машині («спихнути» свою роботу на ПК!), А про те, щоб звільнити час і сили вчителя для виконання завдань більш високого, специфічно «людського» рівня, де комп’ютер поки безсилий. Іншими словами, в умовах комп’ютеризації докорінно змінюються функції і учня, і вчителі. Учень — це очевидно — значною мірою звикає до самостійної роботи і починає набувати велику частину фактичних знань власною працею. Вчитель же бере на себе завдання більш складні:

• — Сформувати стійкий пізнавальний інтерес як найдієвіший стимул для всієї подальшого навчання;
• — Допомогти учням у визначенні напрямку їх особистих інтересів;
• — Сформувати уявлення про ПК перш за все як про інструмент пізнання світу і навчити навичкам раціональної роботи за ПК;
• — Підняти навчання на більш високий рівень узагальнення як всередині окремих навчальних дисциплін, так і у всій їх сукупності;
• — Приділяти максимум уваги інтелектуальному і духовному розвитку учнів, спираючись, перш за все, на авторитет досліджуваних дисциплін;
• — Всіляко розвивати і формувати мислення учнів, зміцнювати самостійність і творчу основу мислення [22, с. 160].

На останньому моменті необхідно зупинитися особливо. Мислення учнів, отримавши з сукупності «ПК + ПО» потужну інструментальну та фактологічну підтримку, має ставати більш ефективним. Не вдаючись в деталі цієї фундаментальної психологічної проблеми, зазначимо тільки деякі характеристики процесу мислення, де позитивний вплив сучасних інформаційних технологій може бути найбільш відчутним:

• — Активність,
• — Критичність,
• — Здатність до самонавчання та самовдосконалення,
• — Чіткість і обгрунтованість суджень,
• — Володіння навичками логічного аналізу,
• — Самостійність висновків [17, с. 63].

Звідси випливає, що в нових умовах основним і найголовнішим завданням педагога на будь-якому рівні стає саме розвиток мислення учнів. Якщо врахувати, що фактична основа знань може бути отримана учнями у процесі самостійної роботи за ПК, то педагогові залишається єдине — організувати на уроці атмосферу інтенсивного обміну думками, творчого застосування наявних знань до конкретних умов і завдань, тобто залучити всіх учнів до активної розумової роботу і навчити їх бачити задоволення в такій роботі. Звичайна, часто зустрічається диктатура викладача в даному випадку неприйнятна. Більш правильною буде організація спільного мислення, що протікає в рамках цілеспрямованого педагогічного спілкування. Таке спілкування повністю збігається з виниклим у 80-ті роки поняттям «педагогіка співробітництва», але тільки з появою в структурі «вчитель — учень» нового структурного ланки — ПК [15, с. 268].

Інженерія знань, а у вузькому сенсі - режисура комп’ютерних навчальних програм, — це абсолютно нова педагогічна спеціальність, необхідність якої проявляється і усвідомлюється тільки зараз, і зволікати з її створенням не можна, якщо ми не хочемо ще довгі роки епізодично, безсистемно користуватися випадково потрапляють в країну навчальними програмами таких, наприклад, фірм, як відома Apple Macintosh. Накопичений за два попередніх десятиліття фонд конкретних навчальних програм з окремих дисциплін, представлених на нашому комп’ютерному ринку, до теперішнього часу також став досить великим. На жаль, найбільш широко на ньому представлені електронні підручники лише двох напрямків — власне комп’ютерного профілю (програмування та робота з конкретними вузьконаправленими програмами) і навчання іноземним мовам. Є й інші - по окремих навчальних дисциплін різного профілю, але їх набір в цілому значно менше, і, крім того, вони вкрай рідко утворюють повний, закінчений цикл з того чи іншого предмету. Однак крім «прямих» підручників, безпосередньо передавальних обсяг знань з окремого предмета, з’явилося багато видаються на CD-дисках матеріалів близького, доповнюючого характеру — всілякі «Репетитори», «Довідники», «Студентські бомби», екзаменаційні білети з відповідями на них і т. п. Не можна ігнорувати і стихійно-лавинне поширення на CD і в Інтернеті всіляких рефератів, курсових і дипломних робіт тощо, які легко копіюються і видаються за свої. Звідси напрошується висновок: необхідні спеціальні оглядово-аналітичні видання, що висвітлюють панораму ринку комп’ютерних програм і матеріалів педагогічного призначення. Зважаючи на надзвичайну динамічності цього ринку раціональніше всього зробити таке видання, періодичними та електронним (з поширенням через Інтернет, як відомий журнал Internet Zone, і паралельно — на CD). І для практичної реалізації можливостей подібного журналу в усіх педагогічних вузах вкрай необхідний невеликий навчальний курс або спецкурс, який навчив би студентів орієнтуватися в морі існуючих програм, реально представляти їх професійний рівень і конкретні практичні можливості [22, с. 52].

І, нарешті, ще один дуже простий і одночасно складний аспект: кожен професійно підготовлений педагог, природно, має відомої ерудицією в своїй сфері діяльності, знає свої інструменти — книги, прилади, обладнання — і вміє ними користуватися. Якщо вважати навчальні комп’ютерні програми частиною такого арсеналу, то неминуче випливає висновок: сучасний вчитель зобов’язаний знати існуючі програми за профілем своєї роботи, мати до них достатній доступ, добре уявляти призначення і можливості кожної з них і вміти ними користуватися як самостійно (для себе), так і в рамках реально проведеного уроку. Реальна ситуація в даному напрямку представляє поки одне велика біла пляма, і виправляти її можна тільки на державному рівні. У всякому разі, існуючі методкабінету і ИУУ просто зобов’язані мати у своєму штаті відповідних консультантів і максимально широкий фонд вільно поширюваного ПЗ, щоб проводити дієву, ефективну пропаганду комп’ютерних технологій в освіті. Інакше відставання масової педагогіки з роками буде все більш закріплюватися.

Використовуючи системи мультимедіа, що дозволяють об'єднати можливості комп’ютера і знання вчителя, стало можливим створення електронних підручників, які більш наочно, барвисто і з мобільним доступом інформації постануть перед учнями. Зміст підручника включає в себе такі розділи як: теоретична частина, контрольні завдання, лабораторні роботи, курсові роботи, питання для самоперевірки, що притаманне і традиційного підручника, але електронний підручник більш компактний (його обсяг дозволяє повністю розміститися на одному диску), у змісті його можуть використовуватися відеофільми і фрагменти звуку, що надає йому велику привабливість і оснащеність. У зверненні він простий і дозволяє учневі легко повернутися до тієї інформації, яку він не зрозумів. Натиснути кнопки клавіатури набагато швидше і простіше, ніж перегортати сторінки підручника тому. Таке нове шкільний посібник проявляє в учнів великий інтерес до навчання і бажання вивчати предмет у більш поглибленої формі, що, безсумнівно, позначається на їхньому рівні знань. Спосіб ведення уроку, коли вчитель пов’язаний з кожним учнем класу єдиної комп’ютерної мережею, дозволяє вчителю більш детально і персонально підійти до питання навчання учня, перевірити його рівень знань і надолужити «прогалини» в його знаннях [15, с. 279].

Таким чином, сучасні інформаційні технології відкривають можливості викладачам відмовитися від властивих традиційного навчання рутинних видів діяльності викладання, надавши йому можливість використовувати інтелектуальні форми праці, звільняють від викладу значної частини навчального матеріалу і рутинних операцій, пов’язаних з відпрацюванням умінь і навичок.

Впровадження сучасних інформаційних технологій в освіту дає можливість вибору оптимального набору технологій для організації навчального процесу. При виборі необхідно враховувати їх відповідність індивідуальним якостям учнів і специфічним особливостям конкретних предметних областей [17, с. 270].

В умовах, коли комп’ютер займає все більш важливу і невід'ємну частину в сучасному суспільстві, використання сучасних інформаційних технологій у навчальному процесі дозволяє забезпечити майбутнє країни грамотним поколінням, здатним розробляти і впроваджувати нові ідеї в усі сфери наук, а також сприяє підвищенню пізнавального інтересу учнів у навчальній діяльності.

Наступна глава буде присвячена використанню сучасних інформаційних технологій як засобу підвищення пізнавального інтересу молодших школярів до навчальної діяльності.