Розділ 2. Методика організації навчального процесу в рамках колективного способу навчання іноземній мові

Організація мовної взаємодії при колективному способі навчання

Дуже важливою проблемою є навчання школярів мовній взаємодії на уроці іноземної мови. [16; 45−48].

Завдання організувати спілкування школярів на уроці іноземної мови часто представляються нескладною й зводиться до того, щоб дати можливість кожному учневі сформулювати своє висловлення й взяти участь у загальній розмові. Однак вирішити це завдання на практиці виявляється не просто. Спостереження показують, що на уроці нерідко вимовляються заздалегідь задані послідовності реплік, тобто кожний учень знає свою «роль». У подібній «інсценівці» відсутня важлива властивість спілкування — рольова взаємодія його учасників.

Мовна взаємодія — це об'єднання, координація й взаємодоповнення зусиль учасників спілкування для визначення, наближення й досягнення комунікативної мети й результату мовними засобами. Мовна взаємодія є важливою умовою організації навчальної роботи школярів на уроці іноземної мови, за допомогою якої можна раціонально використовувати навчальний час, активізувати мовнорозумову діяльність учнів, підвищувати розвиваючий ефект навчання. Воно дозволяє також найбільше повно вирішувати завдання інтенсивного навчання іноземним мовам.

Мовна взаємодія не може бути представлена у вигляді готового й заздалегідь заданого тексту, оскільки будь-який текст є підсумок монологічної, діалогічної або групової мовнорозумової діяльності. Один з аргументів у захист «текстового» спілкування полягає в тім, що школярам необхідно спочатку засвоїти текст, після чого вони зможуть його самостійно варіювати.

Звичайно, заманливо відразу ж після тренувальних вправ спонукати учнів до непідготовленої форми мови, до імпровізації, щоб вони були абсолютно вільні у виборі язикових засобів при вираженні своїх власних думок. Але якість непідготовленої мови по всіх характеристиках (темп, точність у здійснені задуму) залежить від того, чи передувала їй стадія більш твердого керування діяльність учнів у вигляді підготовленої мови, коли вони грали роль на основі запропонованих їм опор.

Однак практика показує, що «текстовий», репродуктивний початок навчальної роботи мало сприяє подальшій мовотворчої діяльності учнів і навіть утрудняє її, спонукаючи знову й знову відтворювати заучені послідовності фраз. У цьому полягає обмеженість репродуктивного навчання, при якому замість мовнорозумового завдання учням пред’являється спосіб її рішення.

Для того, щоб організувати мовну взаємодію учнів, потрібні такі методичні прийоми, які забезпечували б необхідну мовну взаємодію школярів іноземною мовою. Перейдемо до розгляду цих прийомів, що утворять шість груп, кожна з яких включає різні варіанти, об'єднані загальною ознакою.

Інтерв'ю. Загальною ознакою цієї групи прийомів виявляється завдання опитати якнайбільше присутніх на уроці учнів, для того, щоб з’ясувати їх думки, судження, відповіді на поставлені питання. Для цього школярі, працюючи одночасно, вільно переміщаються по класу, фіксують відповіді в записній книжці й так далі.

Загальні підсумки такого опитування записуються на дошці й використаються такі форми інтерв'ю, як анкети й тести.

Банк інформації. Загальна особливість цієї групи прийомів полягає в тому, що кожний учень спочатку володіє невеликим фрагментом інформації, потім у результаті мовної взаємодії з іншими школярами одержує інформацію з колективного банку й здобуває всю суму знань.

Однієї з форм такої гри є обмін інформацією про актуальні події, інша форма такого прийому організується за допомогою тесту. Ще однією формою є «гра в детектива». Учасники гри обмінювалися відомою інформацією, вносили свої пропозиції й спільно ухвалювали рішення щодо спільних діях у сформованій ситуації. Той, хто вносив кращу пропозицію, уважався переможцем.

Пошук пари. В основі цього прийому лежить умова, що в групі кожний учень має свою пару, про яку не догадується і яку повинен знайти, задаючи іншим учасникам питання. Однієї з форм цього прийому є пошук «союзника в суперечці», пошук «адресата», пошук «подарунків до дня народження». Іноді встановлюється ліміт часу, в інших випадках пропонується не тільки знайти свою пару, але й зробити це швидше інших.

Групові рішення. Цей прийом має найчастіше форму телепередачі «Брейн ринг». Клас ділиться на кілька груп школярів, які разом готовлять відповіді на поставлені питання, приймають рішення й докладають про них. Використаються питання, що перевіряють ерудицію, кмітливість, почуття гумору.

Координація дій. Одна з форм реалізації даного прийому — це організація між учасниками спілкування «обмін предметами». Координація дій може здійснюватися формі обміну командами або інструкціями.

Дискусійна гра. За умовами дискусійної гри учасники спілкування реагують на прочитане, почуте, побачене в такий спосіб: повідомленням додаткової інформації, питанням, відповіддю, запереченням.

Безсумнівно, що в умовах реалізації перерахованих вище прийомів активізується розумова діяльність всіх учасників навчальної роботи, підвищується мотивація говоріння й загальний «тонус» уроку, забезпечується більше повне досягнення практичного, освітнього, виховного й розвиваючого компонентів мети навчання іноземним мовам. Досвід мовної взаємодії школярів дозволяє їм перейти до більш складних форм мовного й дискусійного спілкування.

Одним з компонентів інтенсивної технології навчання є оптимальна організація колективної взаємодії учнів.

Завдання вчителя іноземної мови — забезпечення активної діяльності кожного учня протягом усього уроку, максимальне, збільшення часу говоріння кожного школяра. Реалізувати це завдання дозволяє групова форма роботи.

Спілкування завжди припускає партнера, партнерів, тому рішення комунікативних завдань відбувається в контактах учнів один з одним. Майже всі форми колективної взаємодії, які використаються колективними методами, можуть бути застосовані в шкільних умовах.

Це, по-перше, робота в парах з постійними або мінливими співрозмовниками, малі групи (два, три, чотири учня) і команди, коли вся група ділиться на дві частини. Популярною формою є також робота одного учня із групою, при цьому потрібно доцільно організувати простір для спілкування й чітко управляти взаємодією груп. Наприклад, поєднуючись у малі групи, учні сідають поруч зі своїми співрозмовниками, вони багато працюють стоячи, а також у русі. Робота в малих групах відрізняється від парної роботи не тільки кількістю учнів, але й характером завдань спілкування.

Звичайно один зі співрозмовників виконує роль об'єктивного свідка, його призначення — уводити в ситуацію, робити висновки, узагальнювати. Тому в малих групах як діючих осіб беруть участь репортери, кореспонденти, соціологи.

Розподіл класу на команди розраховано на виконання комунікативних завдань у вигляді конкурсів, змагань і вікторин.

Змагальні колективні форми давно користуються популярністю, але інтенсивні методи розставили в них інші акценти: не тільки й не стільки мовний матеріал, а насамперед завдання спілкування є їхнім предметом.

Отже, досягнення інтенсивних методів в області розвитку адекватних форм колективної взаємодії повинні якомога швидше стати надбанням шкільної методики, щоб влити в неї живлющі сили, підняти її авторитет і результативність.