Кінематограф Китаю — китайські бойовики

Нещодавно китайський кінематограф відсвяткував свій столітній ювілей. Все почалося восени 1905 р., коли власник фотоательє «Фентай» Жень Цзінфен створив на сюжет Пекінської опери фільм під назвою «Динцзюньшань» .

Возз'єднання у 1999 р. КНР і Гонконгу значно полегшує викладення матеріалу з історії кіно, адже здобутки гонконгівських кіномитців нині офіційно визнані і є невід'ємною частиною кінематографа Китаю.

Його зоряний час, розквіт припадає на 70-ті роки XX ст. і асоціюється, насамперед, з ім'ям легендарного Брюса Лі, якого вважають генієм кунг-фу (східних единоборств). Створивши школу джит-кунг-до — «кулак, що відбиває», Брюс Лі здійснив справжній переворот у кінематографі й зробив східні єдиноборства дивовижним кіноатракціоном. Стрічки «Великий бос», «Кулаки гніву», «До бою вступає дракон» та «Повернення дракона» вивели фільми кунг-фу на принципово новий рівень і фактично започаткували цілий напрям у кінематографі.

Під час зйомок картини «Смертельна гра» за загадкових обставин Брюс Лі пішов з життя, а через деякий час аналогічна трагедія сталася з його сином Брендоном Лі, який загинув на зйомках стрічки «Ворон» .

Традиції Брюса Лі успадкував Джекі Чан, з кінодоробком якого ототожнюють сучасну модель фільмів кунг-фу. Визнаючи Брюса Лі своїм кумиром, Дж. Чан водночас трансформував картини цього напряму, збагативши їх гумором. Іронічне начало виявило себе й у фільмах, знятих на батьківщині Дж. Чана («П'яний майстер», «Поліцейська історія» тощо) і в США («Розбірка у Бронксі» та ін.). Завдяки цьому за актором закріпилася слава «китайського Чарлі Чапліна», тоді як сам Джекі Чан щиро захоплюється відомим американським коміком 20-х років Бастером Кітоном.

Іще однією характерною особливістю акторського стилю Дж. Чана є чудова пластика, майстерно використана режисером фільмів з його участю Само Хунком. На відміну від Брюса Лі, який спирався передусім на свою бездоганну спортивну форму, Джекі Чан надає елементам східних единоборств танцювального характеру, і вони часто сприймаються як хореографічні номери, що визначають єдиний темпоритм фільму. Інтерес до танцю як важливої драматургічної складової стрічки пояснює пієтет (від лат. ріеіаз — глибока повага до будь-кого) Дж. Чана на адресу визнаного майстра американських мюзиклів 30-х років, видатного танцівника Ф. Астера.

У середині 70-х років у китайському кіно з’явилася ще одна яскрава особистість — режисер By Юшань, який під псевдонімом Джон By активно працює в Голлівуді. Широке визнання прийшло до нього після виходу на екрани картини «Без обличчя», де знялися зірки сучасного американського кіно Дж. Траволта та Н. Кейдж. Цей фільм став своєрідним творчим підсумком понад двадцятирічного кінематографічного шляху Джона By.

Початком кінокар'єри режисера вважають стрічку «Рука смерті», що заклала основи стилістики його наступних фільмів — «Право на життя», «Куля в голову», «Вбивця», «Світле майбутнє-1» і «Світле майбутнє-2», «Круті» та ін., які ґрунтувалися на синтезі елементів комедії, фільмів кунг-фу, кривавого бойовика чи вестерну. У наступні роки (наприкінці 80-х — на початку 90-х) стильова спрямованість Дж. By справила значний вилив на світовий кінопроцес, передусім американський, і знайшла гідного шанувальника в особі Квентіна Тарантіно. Відомий американський режисер ніколи не приховував свого захоплення азіатськими бойовиками, зокрема фільмами Дж. By, переглянувши їх майже всі у відеотеках.

Нині кінематограф Китаю дедалі активніше входить у світовий кіноконтекст. Широкого резонансу набув фільм «Тигр, який крадеться, дракон, який ховається» (режисер Анг Лі), який нещодавно вийшов на екрани і вразив глядачів та фахівців бездоганною професійною майстерністю та дивовижними спецефектами.

У 2001 р. стрічка режисера Лі Янга «Тигр, що крадеться; дракон, що причаївся» отримала перший «повноцінний» «Оскар» у чотирьох номінаціях. На самому початку розвитку кінематографа в Китаї існувала концепція «кіно — лише розвага». Але дуже скоро стало зрозумілим, наскільки важливим інструментом впливу на формування свідомості й моральних принципів людини є кіно. Людям потрібен міф, приклад поведінки, який можна було б потім наслідувати. Тому тематика й образ героя фільмів змінювалися залежно від політичної ситуації в країні. У роки війни кіно набуло яскраво виражених патріотичних рис, більшість фільмів часів культурної революції були зняті відповідно до вимог політичного життя: вони пропагували ідеологію класової боротьби, зображуючи позитивних героїв безсумнівними красенями, а негативних («класових ворогів») — блазнями.

Помітною особливістю китайських фільмів є їх «перейнятість» національною ідеєю, бажанням передати традиції, філософію, особливості суспільного життя Піднебесної. Найвідоміші китайські фільми в основному відтворюють історичні сюжети, а найбільш пізнаваною рисою є неперевершені сцени протиборств, в яких герої демонструють бездоганне володіння прийомами різних бойових шкіл Сходу. Герой китайського фільму на історичну тематику — певний архетип. Іноді у нього навіть немає імені: вдалий прийом задля того, щоб показати істинних героїв — не принців і чиновників, а звичайних воїнів, здатних пожертвувати собою заради держави. Це виховує патріотизм нації. Загалом китайські фільми є небагатослівними, як правило відстоюють моральні цінності: герой іде до самого кінця, де на нього зазвичай чекає смерть. Важливим також є образ жінки. Спілкування чоловіка і жінки, як правило, відбувається на засадах рівності. Жінка є самодостатньою особистістю: нерідко добре володіє бойовими мистецтвами, здатна на подвиг. На перший план виноситься внутрішня краса, хоча головні жіночі ролі у відомих фільмах грають визнані в Китаї і світі красуні. піднебесна кінематограф брюс юшань У багатьох китайських фільмах присутня ідея єдності держави. Як приклад варто згадати всесвітньо відому картину режисера Джана Імоу «Герой», в якій на перший план виноситься конфлікт між любов’ю до малої батьківщини й ідеєю об'єднання окремих царств в єдину державу. Цей фільм яскраво ілюструє етику конфуціанства: відданість обов’язку, вірність, почуття вдячності, мудрість, повага до батька, мужність і хоробрість. У багатьох фільмах присутні сцени, в яких демонструються культурні надбання: каліграфія, опера, танці. Велику увагу режисери приділяють пейзажу. Інколи їм навіть стає замало унікальної природи Батьківщини, і вони вирушають на пошуки нових природних ландшафтів до інших країн. Мало кому відомо, що фінальна сцена фільму «Будинок літаючих кинджалів» була відзнята в Україні. Важко не помітити й того, що китайські фільми дуже часто не мають класичного американського happy end. Натомість у більшості фільмів один з головних героїв гине, але ця смерть зазвичай відбувається в ім'я держави, кохання, вірності. Прийом катарсису — коли глядач проходить через усі перипетії разом із героєм і немовби очищається духовно — присутній досить-таки часто.

Виділяють шість поколінь китайських режисерів. Найбільш відомим серед них є п’яте покоління (Чжан Імоу, Чень Кайге, Тянь Чжуанчжуан, У Цзиню і Хуан Цзяньсінь). Ці режисери зробили значний внесок в історію розвитку не тільки китайського, а й світового кінематографа.