Когнітивно-біхевіоральна корекція кардіоваскулярного ризику: оцінка ефективності у пацієнтів з невротичними розладами

Резюме

біхевіоральний корекція кардіоваскулярний невротичний.

УДК 616.33−002.44:616.61−002.3.

Когнітивно-біхевіоральна корекція кардіоваскулярного ризику: оцінка ефективності у пацієнтів з невротичними розладами панченко м. С.

У дослідженні 23 пацієнтів з ГНР та 18 з НРЗП та коморбідним з підвищеним кардіоваскулярним ризиком застосовано КБК. Серед осіб з підвищеним КВР та ГНР найбільш ефективним виявився вплив КБК на підвищення рівнів настрою та самопочуття; у цілому КБК характеризувалась узагальненим показником ефективності на рівні (13,7±2,3)%. Серед осіб з підвищеним КВР та НРЗП найбільш ефективним виявився вплив КБК на зростання рівня настрою та зниження рівня реактивної тривожності; у цілому КБК характеризувалась узагальненим показником ефективності на рівні (11,0±2,4)%. Отже, селективно-диференційований вплив КБК серед пацієнтів з підвищеним КВР, коморбідним з невротичними розладами дозволяє забезпечувати медико-психологічну складову зниження КВР.

Ключові слова: медична психологія, кардіоваскулярний ризик, когнітивно-біхевіоральна корекція.

Резюме

УДК 616.33−002.44:616.61−002.3.

Когнитивно-бихевиоральная коррекция кардиоваскулярного риска: оценка эффективности у пациентов с невротическими расстройствами

Панченко Н. С.

В исследовании 23 пациентов с острыми невротическими расстройствами (ОНР) и 18 с невротическими расстройствам с затяжным течением (НРЗТ), коморбидными с повышенным КВР применена КБК. По результатам лечения выявлено, что среди лиц с повышенным КВР и ОНР наиболее эффективным было влияние КБК на повышение уровней настроения и самочувствия; в целом, КБК характеризовалась обобщённым показателем эффективности на уровне (13,7±2,3)%. Среди лиц с повышенным КВР и НРЗТ наиболее эффективным зарегистрировано влияние КБК на возрастание уровня настроения и снижения уровня реактивной тревожности; в целом, КБК характеризовалась обобщённым показателем эффективности на уровне (11,0±2,4)%. Продемонстрировано, что селективно-дифференцированное влияние КБК среди пациентов с повышенным КВР, который коморбиден с непсихотическими расстройствами психической сферы, в частности ОНР и НРЗТ, позволяет обеспечивать медико-психологическую составляющую снижения КВР Ключевые слова: медицинская психология, кардиоваскулярный риск, когнитивно-бихевиоральная коррекция.

Abstract

UDC 616.33−002.44:616.61−002.3.

Cognitive-behavioral correction of cardiovascular risk: assessment of effectiveness in patients with neurotic disorders

Panchenko M. S.

The paper represents the study of 23 patients with acute neurotic disorder (AND) and 18 patients with neurotic disorder of lingering course and comorbid with increased cardiovascular risk while applying cognitive-behavioral correction (CBC), in which the presence of increased cardiovascular risk according to «SCORE» (Systematic Coronary Risk Evaluation) was determined clinical laboratory. The application of this method involved consideration of age, sex, smoking habit, blood pressure levels and other, provided the possibility of extrapolating the possible risk to senior age. Implementation of cognitive-behavioral correction principles in models of factor reduction of cardiovascular risk was realized with considering the emotional, cognitive, somatic, contextual (environment, conditions), interpersonal and behavioral components. This enabled to systematize the forms and methods of cognitive-behavioral correction on its consecutive stages: 1) introductory part (openness and frankness in communication, cooperation and partnership in the simultaneous certainty of the therapeutic sessions duration); 2) familiarize the patient with the cognitive-behavioral model (basic part of research, clarification of linkages between behaviour, thoughts, feelings, situation); 3) educational-corrective part (interpretation of the patient’s present problem in terms of cognitive-behavioral correction); 4) developing the sense of confidence and hope in overcoming the problem (establishing of feedback, formation of friendly atmosphere).

In persons with acute neurotic disorder the effectiveness of cognitive-behavioral model was characterized by: significant reduction in the number of people with lower general state level (correspondingly, before treatment (78.3±8,6)%, after (47.8±10.4)%, p<0.05) while maintaining the level of severity of this acceptor-indicator (before treatment (3.62±0.16) b., after (3.59±0.12) b., p>0.05, which provided achieving of correction effectiveness at the level of 22.9%; decreasing in the number of individuals with lower mood level (correspondingly, before treatment (65.2±9.9)%, after (52.2±10.4)%, p>0.05) and reduction of this acceptor-indicator severity (3.60±0.14) b. to (3.21±0.13) b., p<0.05; the tendency towards reduction of the frequency of individuals with high and very high level of reactive anxiety (respectively, before treatment (39.1±10.2)%, after (21.7±8.6)%, p>0.05) and the decrease in severity of this acceptor-indicator (32.1±0.19) b. to (30.4±0.23) b., p<0.05.

In individuals with neurotic disorder of lingering course the effectiveness of cognitive-behavioral correction was characterized by: significant reduction in the number of people with lower level of mood (correspondingly, before treatment (72.2±10.6)%, after (44.4±11.7)%, p<0.05) and reduction of this acceptor-indicator severity (4.11±0.22) b., to (3.42±0.19) b., p<0.05; significant decrease in the frequency of individuals with high and very high level of reactive anxiety (respectively, before treatment (61.1±11.5)%, after (33.3±11.1)%, p<0.05) and the decrease in this acceptor-indicator severity (44.0±0.21) b. to (39.3±0.32) b., p<0.05; significant reduction in the number of people with high levels of trait anxiety (correspondingly, before treatment (66.7±11.1)%, after (38.9±11.5)%, p<0.05) and severity of this acceptor-indicator (correspondingly, before treatment (39.3±0.19) b. to (41.4±0.31) b., p<0.05.

Among the patients with increased cardiovascular risk and acute neurotic disorder the most effective influence of cognitive-behavioral correction was observed at increasing levels of mood and general state; in whole, cognitivebehavioral correction was characterized by generalized efficiency level indicator (13.7±2.3)%. Among the patients with increased cardiovascular risk and patients with neurotic disorder of lingering course the most effective influence of cognitive-behavioral correction was determined at increasing levels of mood and the decrease in the level of reactive anxiety; thus, the cognitive-behavioral correction was characterized by generalized efficiency indicator at the level of (11.0±2.4)%. Therefore, selective-differential influence of cognitive-behavioral correction among the patients with increased cardiovascular risk, comorbid with neurotic disorders enables to provide medical and psychological component of cardiovascular risk decline.

Keywords: medical psychology, cardiovascular risk, cognitive-behavioral correction.

Дослідження виконано у межах науково-дослідних робіт кафедри психотерапії (зав. проф. Михайлов Б.В.), кафедри сімейної медицини, народної та нетрадиційної медицини, санології (зав. проф. Шкляр С.П.) «Обгрунтування, розробка та оцінка ефективності методів немедикаментозної корекції психосоматичних розладів та психогенних захворювань на первинному рівні надання медичної допомоги населенню» (2014;2016 р.) та є фрагментом наукової кваліфікаційної роботи автора.

Дослідження, спрямовані на удосконалення медико-психологічного моніторингу, ранньої діагностики, індивідуалізацію ризикометричних підходів є актуальними [1−3, 10,13], оскільки згідно до існуючих уявлень, шкала оцінки ризику «SCORE» призначена для прогнозування смертельного (коронарного чи некоронарного) захворювання в найближчі 10 років. Тоді як в молодому віці технологія оцінки КВР носить проспективний характер. І, не дивлячись на меншу точність, ніж у старших вікових групах, технологія дозволяє на рівні первинної ланки надання медичної допомоги індивідуалізувати засоби цільової профілактики кардіоваскулярних подій [10−13].

Мета дослідження полягала у вивченні ефективності когнітивно-біхевіоральної корекції серед пацієнтів з підвищеним КВР за наявності гострих невротичних розладів (ГНР) та невротичних розладів з затяжним перебігом (НЗРП).

Об'єкт і методи дослідження. У дослідженні задіяні 23 пацієнтів з ГНР та 18 пацієнтів з невротичними розладами з затяжним перебігом [7−9], у яких клініко-лабораторно визначена наявність підвищеного КВР за шкалою «SCORE» (Systematic Cоronary Risk Evaluation) [1,12,13]. Застосування цієї методики передбачало урахування віку, статі, наявності паління, рівня артеріального тиску та інших і передбачало можливість екстраполяції можливого ризику на старший вік [1,13]. Використання принципів КБК в моделях факторного зниження КВР реалізовано з урахуванням емоційної, когнітивної, соматичної, контекстуальної (середовище, умови), міжособистісної та поведінкової складових [4−6]. Це дозволило структурувати форми та методи КБК на послідовних етапах КБК: 1) вступної частини (відкритість та відвертість у спілкуванні, співпраця та співробітництво при одночасній визначеності тривалості терапевтичних сесій), 2) ознайомлення пацієнта з когнітивно-біхевіоральною моделлю (базова частина дослідження, з’ясування взаємозв'язків між поведінкою, думками, почуттями, ситуацією), 3) освітньо-корекційна частина (розтлумачення пацієнту існуючої проблеми у термінах КБК), 4) формування відчуття впевненості та надії у подоланні існуючої проблеми (встановлення зворотного зв’язку, формування дружної атмосфери).

Психотерапевтичний вплив базувався на наявності конкретного фактору КВР (гіподинамії, надмірної маси тіла, артеріальної гіпертензії, тютюнопаління), що визначався (сприймався) у якості існуючої (поведінкової) проблеми. При цьому, наявність у пацієнта одного із типологічних варіантів НРПС (зі властивими для кожного із них почуттів) визначала індивідуалізацію власне спрямованості процесу КБК. Тривалість сеансу кожного із сеансів КБК до 50 хв., з повторюваністю 1−2 рази на тиждень впродовж 2−3 місяців.

Для оцінки ефективності КБК було здійснено співставлення динаміки, в результаті лікування, частоти діагностування основних психопатологічних симптомів, що характеризують психоемоційний стан пацієнтів (самооцінки самопочуття, активності та настрою за методикою САН, рівня особистісної та реактивної тривожності за шкалою СпілбергераХаніна, рівня нейротизму за даними опитувальника Айзенка). Дослідження виконано за стандартизованою програмою збирання, накопичення первинних даних та аналізу результатів. При виконанні дослідження застосовано відомі та широко вживані клініко-статистичні та клініко-інформаційні методи: анамнестичний кількісний аналіз [11], варіаційна статистика, імовірнісний розподіл клінічних ознак з оцінкою достовірності одержаних результатів, інформаційний аналіз [11].

Результати дослідження та їх обговорення. Ефективність застосованої КБК серед 23 пацієнтів з ГНР характеризувалась (табл.):

достовірним зменшенням кількості осіб зі зниженим рівнем самопочуття (відповідно, до лікування (78,3±8,6)%, після (47,8±10,4)%, р<0,05) при збереженні рівня виразності цього акцептор-індикатора.

Таблиця. Динаміка відхилень показників психоемоційного стану на етапах застосування когнітивно-біхевіоральної терапії осіб молодого віку з невротичними розладами (гострими та затяжними)

Примітка: ^{а достовірні відмінності (р<0,05) до та після КБК; В виразність ознаки; Дп абсолютна кількість пацієнтів з діагностично значимим рівнем; Р±т частота діагностування; Вст стандартизований індекс клінічної виразності; І№} індекс клінічної реалізації; hабc клініко-ентропійний показник відповідного акцептор-індикатора; ікЕ індекс клінічної ефективності застосування КБК.

(до лікування (3,62±0,16) б., після (3,59±0,12) б., р>0,05. Відповідно, зменшився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) ГНР, що забезпечило досягнення ефективності корекції на рівні 22,9%;

• — тенденцією до зменшення кількості осіб зі зниженим рівнем настрою (відповідно, до лікування (65,2±9,9)%, після (52,2±10,4)%, р>0,05) та зменшенням виразності цього акцептор-індикатора з (3,60±0,14) б. до (3,21±0,13) б., р<0,05. Відповідно, зменшився на 9,0−10,0% стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та практично вдвічі зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) ГНР, що у підсумку проявилось зменшенням клінікоентропійного показника цього акцептор-індикатора (И_а6с) у групі пацієнтів з ГНР; забезпечено досягнення ефективності корекції на рівні 25,3%;
• — достовірним зменшенням кількості осіб зі зниженим рівнем буденної активності (відповідно, до лікування (82,6±7,9)%, після (47,8±10,4)%, р<0,05) при збереженні виразності цього акцептор-індикатора (до лікування (4,0±0,10) б., після (4,1±0,13)

б., р>0,05). Відповідно, практично не змінився стандартизований індекс клінічної виразності акцепторіндикатора (В_ст) та зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) ГНР, що у підсумку проявилось зростанням клінікоентропійного показника цього акцептор-індикатора (И_абс) у групі пацієнтів з ГНР та забезпечило досягнення ефективності корекції на рівні 17,5%;

• — тенденцією до зменшення частоти осіб з високим та дуже високим рівнем реактивної тривожності (відповідно, до лікування (39,1±10,2)%, після (21,7±8,6)%, р>0,05) та зменшення виразності цього акцептор-індикатора з (32,1±0,19) б. до (30,4±0,23) б., р<0,05. Відповідно, зменшився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та індекс клінічної реалізації (І_КР) ГНР, що проявилось також у двократному зменшенні клініко-ентропійного показника (И_абс) у групі пацієнтів з ГНР після лікування та забезпечило досягнення ефективності корекції на рівні 21,4%;
• — достовірним зменшенням кількості осіб з високими рівнями особистісної тривожності (відповідно, до лікування (47,8±10,4)%, після (21,7±8,6)%, р<0,001) та виразністю цього акцептор-індикатора (відповідно, до лікування (51,0±0,17) б. до (49,2±0,26)

Рис. Ефективність (%) когнітивно-біхевіоральної терапії у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком: динаміка змін акцептор-індикаторів при гострих та затяжних невротичних розладах.

б., р<0,05. Відповідно, змінився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та вдвічі зменшився індекс клінічної реалізації (І_КР) ГНР що у підсумку проявилось зниженням клінікоентропійного показника цього акцептор-індикатора (Ьі_абс) у групі пацієнтів з ГНР та забезпечило досягнення ефективності корекції лише на рівні 3,1%;

• — тенденцією до зменшення кількості осіб з діагностично значимим підвищеним рівнем нейротизму (відповідно, до лікування (56,5±10,3)%, після (47,8±10,4)%, р>0,05) та стабільною виразністю цього акцептор-індикатора (до лікування
• — (24,0±0,11) б., після (24,1±1,0) б., р>0,05. Відповідно, не зареєстровано позитивної динаміки та ефекту корекції рівня нейротизму.

Ефективність застосованої когнітивно-біхевіоральної терапії серед 18 осіб з підвищеним КВР на тлі невротичних розладів з затяжним перебігом (див. табл.) характеризується:

• — достовірним зменшенням кількості осіб зі зниженим рівнем самопочуття (відповідно, до лікування
• — (88,9±7,4)%, після (44,4±11,7)%, р0,05. Відповідно, зменшився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) НРЗП, що забезпечило досягнення ефективності корекції на рівні 9,4%;
• — достовірним зменшенням кількості осіб зі зниженим рівнем настрою (відповідно, до лікування
• — (72,2±10,6)%, після (44,4±11,7)%, р<0,05) та зменшенням виразності цього акцептор-індикатора з (4,11±0,22) б. до (3,42±0,19) б., р<0,05. Відповідно, зменшився на 19,0−20,0% стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В) та практично 1,4 рази зріс індекс клінічної реалізації (І) ГНР, що у підсумку проявилось зменшенням клінікоентропійного показника цього акцептор-індикатора (h) у групі пацієнтів з НРЗП; забезпечено досягнення ефективності корекції на рівні 21,7% (рис.);
• — достовірним зменшенням кількості осіб зі зниженим рівнем буденної активності (відповідно, до лікування (94,4±5,4)%, після (66,7±11,1)%, р<0,05) при збереженні виразності цього акцептор-індикатора (до лікування (4,1±0,12) б., після (3,9±0,10)

б., р>0,05). Відповідно, практично не змінився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та вдвічі зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) НРЗП, що у підсумку проявилось сатільними рівнями клініко-ентропійного показника цього акцептор-індикатора (Ьі_а6с) у групі пацієнтів та забезпечило досягнення ефективності корекції лише на рівні 1,3%;

• — достовірним зменшенням частоти осіб з високим та дуже високим рівнем реактивної тривожності (відповідно, до лікування (61,1±11,5)%, після (33,3±11,1)%, р<0,05) та зменшення виразності цього акцептор-індикатора з (44,0±0,21) б. до (39,3±0,32) б., р<0,05. Відповідно, зменшився стандартизований індекс клінічної виразності акцептор-індикатора (В_ст) та індекс клінічної реалізації (І_КР) НРЗП, що проявилось також у зменшенні клініко-ентропійного показника (Ьі_абс) у групі пацієнтів з НРЗП після лікування та забезпечило досягнення ефективності корекції на рівні 21,2%;
• — достовірним зменшенням кількості осіб з високими рівнями особистісної тривожності (відповідно, до лікування (66,7±11,1)%, після (38,9±11,5)%, р<0,05) та виразністю цього акцептор-індикатора (відповідно, до лікування (39,3±0,19) б. до (41,4±0,31) б., р<0,05. Відповідно, змінився стандартизований індекс клінічної виразності акцепторіндикатора (В_ст) та зріс індекс клінічної реалізації (І_КР) НРЗП, що у підсумку проявилось зниженням клінікоентропійного показника цього акцептор-індикатора (Ьі_абс) у групі пацієнтів з НРЗП; забезпечено досягнення ефективності корекції на рівні 10,9%;
• — тенденцією до зменшення кількості осіб з діагностично значимим підвищеним рівнем нейротизму (відповідно, до лікування (55,6±11,7)%, після (44,4±11,7)%, р>0,05) та зростанням виразності цього акцептор-індикатора (до лікування (25,2±0,15) б., після (25,1±0,18) б., р>0,05. Відповідно, не зареєстровано позитивної динаміки та ефекту від корекції рівня нейротизму.

Висновки

Серед осіб з підвищеним КВР та ГНР найбільш ефективним виявився вплив КБК на підвищення рівня настрою та самопочуття; у цілому КБК характеризувалась узагальненим показником ефективності на рівні (13,7±2,3)%. Серед осіб з підвищеним КВР та НРЗП найбільш ефективним виявився вплив КБК на зростання рівня настрою та зниження рівня реактивної тривожності; у цілому КБК характеризувалась узагальненим показником ефективності на рівні (11,0±2,4)%.

Отже, селективно-диференційований вплив КБК серед пацієнтів з підвищеним КВР, коморбідним з невротичними розладами дозволяє забезпечувати медико-психологічну складову зниження КВР Перспективи подальших досліджень пов’язані з вивченням особливостей медико-психологічного супроводу пацієнтів з підвищеним КВР, коморбідним з іншими непсихотичними розладами психічної сфери.

Література

• 1. Горбась І.М. Шкала SCORE у клінічній практиці: переваги й обмеження / І.М. Горбась // Здоров’я України. 2008. № 11 (1). С. 40−41.
• 2. Личко А. Е. Медико-психологическое обследование соматических больных / А. Е. Личко, Н. Я. Иванов // Журн. невропатологии и психиатрии им. С. С. Корсакова. —1980. Т 80, № 8. С. 1195−1198.
• 3. Нетяженко В. З. Пацієнт високого кардіоваскулярного ризику: як покращити прогноз / В. З. Нетяженко, О. Г Пузанова // Внутрішня медицина. 2008. № 5−6. С. 123−129.
• 4. Панченко М. С. Акцептор-індикатори поведінково-когнітивної корекції кардіоваскулярного ризику у молодому віці / М. С. Панченко // Проблеми екологічної та медичної генетики і клінічної імунології: Збірник наукових праць. Київ-Луганськ, 2014. Вип. 4 (124). С. 242−250.
• 5. Панченко М. С. Кардіоваскулярний ризик та непсихотичні порушення психічної сфери: медико-психологічний контент / М. С. Панченко // Вісник проблем біології і медицини. 2014. Вип. 3, Т 2 (111). С. 207−210.
• 6. Панченко М. С. Кардіоваскулярний ризик у молодому віці: частота та клінічні варіанти соматогенного астенічного симптомокомплексу / М. С. Панченко // Вісник проблем біології і медицини. 2014. Вип. 3, Т 3 (112). С. 183−186.
• 7. Панченко М. С. Прогностичне значення медико-психологічних факторів в оцінці серцево-судинного ризику / М. С. Панченко // Вісник проблем біології і медицини. 2013. Вип. 4, Т 1 (104). С. 193−197.
• 8. Панченко М. С. Психопатологічні симптоми при різних варіантах непсихотичних порушень у пацієнтів з підвищеним кардіоваскулярним ризиком / М. С. Панченко // Вісник проблем біології і медицини. 2014. Вип. 4, Т 2 (114). С. 172−176.
• 9. Панченко М. С. Реакції психічної дезадаптації в контексті обгрунтування диференційованого медико-психологічного супроводу пацієнтів з кардіоваскулярним ризиком / М. С. Панченко // Вісник проблем біології і медицини. 2014. Вип. 4, Т 1 (113). С. 168−171.
• 10. Приходько В. Ю. Пациент высокого риска кто он? / В. Ю. Приходько // Здоров’я України. 2010. № 3. С. 18−19.
• 11. Соціальна медицина та організація охорони здоров’я / Заг. ред. В. М. Москаленко, Ю. В. Вороненко. Підручник, Тернопіль, 2002. С. 50−75.
• 12. Шальнова С. А. Оценка суммарного риска сердечно-сосудистых заболеваний. Комментарии к европейским рекомендациям по профилактике сердечно-сосудистых заболеваний / С. А. Шальнова, О. В. Вихирева // Рациональная фармакотерапия. 2005. № 3. С. 54−56.
• 13. Bhatt D.L. International prevalence, recognition, and treatment of cardiovascular risk factors in outpatients with atherothrombosis / D.L. Bhatt, P.G. Steg, E.M. Ohman // JAMA. 2006. № 295. Р 180−189.

Рецензент проф. Литвиненко Н. В.

Стаття надійшла 01.02.2017 року