Характеристика мікроорганізмів роду Staphylococcus як об'єкту дослідження

Систематичне положення

Стафілококи як і інші бактерії відносяться до царства Прокаріот (Prokariotae); Відділ Сильношкірі (Firmicutes) — Грам-позитивні організми, за формою коки, розмножуються бінарним поділом; Клас Firmibacteria; Група Грам-позитивні коки; Родина Micrococcaceae — це коки, що діляться більш, ніж в одній площині, неспороутворюючі; Рід стафілокок (Staphylococcus) — міститься на шкірі, шкірних залозах, слизових оболонках теплокровних. Вид 1. золотистий стафілокок (Staphylococcus aurеus) — викликає фурункульоз, післяопераційні ускладнення, сепсис;

• 2. Staphylococcus epidermidis; 3. Staphylococcus haemolyticus;
• 4. Staphylococcus hominis;

Загальні відомості

Стафілокок являє собою велику групу мікроорганізмів, різних за своїми ознаками. Поділ на патогенні і непатогенні штами досить умовний. Непатогенний стафілокок, який володіє слабо вираженими потенціально патогенними властивостями, у визначених умовах може стати причиною стафілококових захворювань, особливо у новонароджених, недоношених і дітей грудного віку. При зниженні загальної імунобіологічної реактивності організму, на фоні гострих респіраторних вірусних чи інших захворювань, непатогенний стафілокок може проявляти патогенні властивості і бути причиною розвитку хворіб за автоімунним механізмом.

В більшості випадків захворювання викликаються патогенними штамами золотистого стафілокока. В лабораторних умовах для культивування стафілокока користуються кров’яним, молочно-сольовим чи жовчно-сольовим агаром. В залежності від особливостей продукованого пігмента розвиваються колонії: золотисті, білі, кремові, лимонно-жовті. В бульйоні стафілокок формує рівномірну мутність, а потім пластівцеподібний рихлий осад на дні пробірки.

Стафілокок здатний ферментувати без утворення газу лактозу, глюкозу, сахарозу, маннозу, ксилолу, фруктозу, гліцерин: зброджувати молоко. Не зброджує рафінозу, дульцит, інулін, не розщеплює крохмаль. Стафілокок виділяє сірководень, не утворює індолу, відновлює нітрати і нітрити.

Стафілокок забарвлюється за Грамом позитивно. В мазках з чистої культури типовим є їх гроноподібне розміщення.

Однією із ознак патогенності стафілокока є його здатність лізуватися специфічними фагами.

У зв’язку з широким вторгненням в лікарську практику антибіотиків, а також сульфаніламідних препаратів з’явились антибіотикорезистентні штами стафілокока, що володіють патогенними властивостями. Тому стафілококова інфекція може розглядатися як одна із форм хвороби, що є причиною епідемічних спалахів серед новонароджених.

Боротьба із стафілококовими хворобами ускладнена у зв’язку з широким розповсюдженням стафілокока серед населення і в оточуючому людину середовищі. Епідеміологічно небезпечними є особливо ті носії, у яких постійно і тривалий час виявляється один і той же фаготип стафілокока.

Стафілокок відноситься до досить невибагливих мікроорганізмів, легко пристосовується до умов зовнішнього середовища, відносно швидко набуває стійкості до антибіотиків та інших лікувальних препаратів, зберігаючи при цьому свої вірулентні властивості. Встановлено, що під впливом лікування антибіотиками можливий перехід вегетативної форми стафілокока в L-форму, яка володіє здатністю персистувати в організмі і реверсувати у вихідну патогенну форму при зниженні загальної імунобіологічної реактивності організму чи у зв’язку з приєднанням інших захворювань. Стафілокок розмножується в широкому діапазоні температур (від 10 до 43 гр. С) в аеробних і анаеробних умовах на всіх простих поживних середовищах. Стафілокок найбільш стійкий до дії різних фізичних і хімічних факторів, добре переносить висихання, охолодження, високих температур, менш стійкий до дезинфікуючих хімічних засобів.