Основні положення зовнішньої терапії

Обов’язковою і найважливішою частиною комплексного лікування атопічного дерматиту у дітей є адекватна зовнішня терапія (ЗТ). Вона повинна бути патогенетично обгрунтованою та проводитися з урахуванням патологічних змін на шкірі, диференційовано, з раціональним використанням топічних лікарських засобів (ЛЗ) і їх різних форм.

Мета ЗТ: купірувати запалення і свербіння; підвищити бар'єрну функцію шкіри і відновити водно-ліпідний шар; забезпечити правильний щоденний догляд за шкірою.

Вибір лікарської форми залежить від стадії хвороби і характеру клінічних проявів (табл. 1).

Таблиця 1.

Вибір лікарської форми при атопічному дерматиті

Для проведення раціональної ЗТ при АД необхідно дотримуватися наступних правил: оцінити характер морфологічних змін шкіри та вибрати ЛЗ з урахуванням механізму дії; правильно підібрати адекватну лікарську форму в залежності від активності запального процесу; провести фармакологічну пробу з вибраним ЛЗ із оцінкою реакції через 20 хвилин, 3−6 годин і 12−24 години.

Ключові положення зовнішньої терапії

ЗТ є найважливішою складовою частиною комплексного лікування хворих на АД.

ЗТ проводять з урахуванням віку, клінічної форми, стадії хвороби, поширеності та ступеня тяжкості процесу, ефективності та переносимості попередніх методів лікування, супутній патології.

Залежно від стадії та клінічної картини хвороби, засоби зовнішньої терапії використовують у вигляді різноманітних лікарських форм (паст, мазей, кремів, лосьйонов, розчинів).

При гостро запальних процесах із наявністю набряку, еритеми, мокнуття використовують примочки та що волого-висихаючі повґязки із застосуванням водних розчинів протизапальних, дезинфікуючих засобів.

Чим гостріший запальний процес, тим менше повинна бути концентрація складових препаратів в певній лікарській формі.

Креми використовують при всіх стадіях захворювання. Креми, виготовленні за типом «масло у воді», мають охолоджуючий, протизапальний ефект та поверхнево розсмоктуючу дію. Креми «вода в маслі» мають менш виражену охолоджуючу дію, але більш виражений «ожирюючий» ефект.

Пасти, що вміщують рівну кількість жирових та порошкоподібних речовин мають охолоджуючий, протизапальний та епітелізуючий ефект, а наявність жиру сприяє розмягченню лусочок та кірок, заживленню шкіри.

Мазь вміщує один або декілька лікарських засобів, рівномірно змішаних з жировою основою. Мазі призначують при хронічному процесі, що сопроводжується сухістю, ліхенізацію, інфільтрацією та в тих випадках, коли потрібен ефект оклюзії.

Гель не залишає видимих слідів застосування, але відсутній ефект ожирення шкіри їх використовують в тих випадках, коли шкіра не переносить жирів.

Вираженість запальної реакції шкіри, сильний свербіж, неефективність лікування або непереносимість препаратів, що не містять ГКС, є показаннями для призначення топічних кортикостероїдів (ТКС).

У педіатричній практиці перевагу слід віддавати нефторованим кортикостероїдам.

Не рекомендуються ТКС, особливо фторвміщуючі, тривало застосовувати на шкіру обличчя та шиї. У виключних випадках можливо більш тривале використання нефторвміщуючих препаратів останнього покоління: мометазона фуроат, гідрокортизона бутират, метилпреднізолона ацепонат.

Засоби ЗТ можна розділити по патогенетичній дії на 2 групи:

Препарати, що купірують запалення та зуд, «лікарські» (ТКС, інгібітори кальциневріну), використовуються в гострій фазі захворювання;

Пом’якшуючі та зволожуючі засоби, як постійний догляд за шкірою застосовуються як в періоді загострення, так і в періоді ремісії АД.

В залежності від гостроти запального процесу у дітей на АД, ми рекомендуємо використовувати різні лікарські форми: лосьйони, бовтушки, креми, гелі, ліпогелі, мазі. В гострому періоді АД за наявності ексудації та мокнуття, доцільно використовувати дерматологічні примочки вологих повґязок, лосьйонів, що вміщують протизапальні засоби; в гострому періоді без ексудації та мокнуття рекомендуються бовтушки, креми та гелі з протизапальною дією; при хронічному запаленні шкіри з ліхенізацією та сухістю доцільне застосування жирних мазей та кремів, що вміщують протизапальні та кератопластичні засоби. В період ремісії АД необхідно виконувати правильний догляд за шкірою з використанням засобів, що очищають та зволожують шкіру.

Для купірування запалення та свербіння шкіри необхідне призначення зовнішніх протизапальних засобів, що вміщують ТКС або нестероїдні протизапальні препарати. Найбільш виражений протизапальний ефект мають ТКС — це сучасний стандарт протизапальної терапії. Вони призначаються в гострий період АД при виражених клінічних проявах та тяжкому перебігу — до 7−14 днів. Класифікація основних ТКС за ступенем активності представлені в табл. 2.

Вибір ТКС залежить від ступеня тяжкості та локалізації осередків ураження.

Загальним правилом є використання найменш активного з числа ефективних препаратів.

Однак застосування на початку терапії занадто слабкого препарату може призвести до погіршення або персистування перебігу АД та порушенням режиму терапії. В той же час, якщо хворому спочатку призначити високоактивний ТКС коротким курсом без планового зниження обґєму терапії, у нього також може развинутися синдром відміни у вигляді рецидиву загострення захворювання.

Значно краще дотримуватися режиму терапії з однократним щоденним застосуванням ТКС, наприклад метилпреднізолону ацепонату (адвантан) (його призначають дітям з 6-місячного віку) або мометазона фуроату (елоком) (дозволено застосовувати у дітей після 2 років життя). Також відомо, що лікування високоактивним ТКС коротким курсом (3 дні) може не поступатися по клінічній ефективності терапією, що припускає часте і тривале застосування ТКС.

Таблиця 2.

Європейська класифікація потенціальної активності топічних кортикостероїдів (Miller, Munro).