Світоглядна карта шаманізму: спроба філософсько-антропологічної інтерпретації

Це дослідження є спробою осмислення філософсько-антропологічного змісту поняття і феномену шаманізму. Автор статті підкреслює, що саме шамани набули базового досвіду розриву свідомості на реальну і потойбічну. Одначе автор наполягає на тому, що на відміну від нашого сприйняття цього феномену, світосприйняття шаманізму органічно цілісне. Космос шаману представлений як світобудова і мапа станів свідомості, що мають триєдину структуру. Шаманізм розглядається як поліцентричне і універсальне явище світової культури. Продемонстроване значення шаманізму не тільки як першої форми психологічної терапії, що зцілює недуги окремих осіб, але і як засіб підтримки в належному психічному стані усього колективу. Автор показує, що привілейована позиція шамана зумовлена його екстатичними здібностями. Автор привертає увагу до ціннісної компоненти світоглядної мапи шаманізму. Екстатичні стани, що їх переживає шаман, зіставляються із розширеним станом свідомості.

Ключові слова: шаманізм, духовна традиція, світогляднамапа, екстатичні здібності, розширені стани свідомості.

Для більш повного уявлення про релігійну свідомість необхідно розглянути найбільш поширені карти релігійних станів, оскільки перші карти станів свідомості з’явилися саме в релігійній практиці людини. Енциклопедія релігії дає наступне визначення шаманізму: «Шаманізм — це релігія (різноманітні вірування), підвалиною якої є богоподібний авторитет шамана — харизматичної особистості (медіума), здатної впадати у транс, зціляти хворих і убогих, а також шаман знаходиться в контакті із потойбічними світами» [1, с. 541]. Ми аналізуємо шаманізм як проблему взаємозв'язку між станами свідомості шамана і розширеним станом свідомості.

Мета дослідження: на основі вивчення релігійної мапи шаманізму, серед станів, що переживає шаман, визначити ті, що збігаються із розширеним станом свідомості за зовнішнім і внутрішнім проявом.

Шаманізм був першою духовною традицією, однією з архаїчних релігій у культурі різних народів. В. В. Козлов пише, що «саме в шаманській прасвідомості виникла відображена реальність, реальність ідеальних образів, символів» [2, с. 332]. Попри весь начебто примітивізм шаманської культури необхідно визнати той факт, що саме шамани закладали базовий досвід розриву реальності. Саме для шаманської культури характерно одночасне існування в реальності життя примітивного племені з усіма його бідами і турботами та реальності духів, екстатичних емоційних станів, видінь.

У шаманізмі була зроблена перша спроба опису реальності зовнішніх і внутрішніх просторів, і великою мірою закладено своєрідний фундамент як сприйняття світу, так і нашої свідомості. Найважливішою для нас частиною шаманської традиції є Космос шамана, або погляд на світобудову, який одночасно є і першою картографією станів свідомості. В. В. Козлов зазначає кілька рис, характерних для шаманізму. Ці риси були не чимось теоретичним, а становили собою абсолютно реальні характеристики свідомості самого шамана, його одноплемінників і роду в цілому. Це важливе, на наш погляд, зауваження, тому що в наш час досить широкої популярності набувають різноманітні шаманські подорожі (Подорожі Сили, Подорожі за тотемною твариною тощо) із застосуванням технік, які були сформовані для свідомості з характеристиками дуже відмінними. Слід пам’ятати, що саме ці техніки відокремлені від базового світогляду, на який вони були розраховані.

Все життя, з позицій шаманізму, може бути осягнуте як процес обміну енергіями і взаємодія духів. І в шаманському космосі, наприклад, будь-яка хвороба є наслідком того, що певні життєві сили, духи, які уособлюють ці сили, покинули людину. Відповідно, більшість шаманських зцілень — це подорож за вкраденою душею, її повернення. Світ — це арена битви, і тому наші життєві сили можуть бути вкрадені нашими противниками і просто іншими байдужими до людей і прагнучими енергії істотами. Тому завдання шаманського зцілення полягає в тому, щоб продіагностувати, які саме життєві сили вкрадені, і вирушати або за вкраденою душею, або за тваринними силами, які покинули людину. Кожна людина в шаманському поданні має кілька тваринних сил, які дані їй від народження або куповані протягом життя, і все благополуччя і здоров’я людини, її особливі вміння пов’язані з цими унікальними тваринами силами.

А. В. Кузнецов пише, що «розповсюдження шаманізму не є результатом його запозичення з певного вихідного центру первинного виникнення. Поява цього культурного явища могла відбуватися незалежно в різних частинах планети при формуванні homo sapiens і завершення процесу розвитку свідомості сучасної людини. Важлива роль шаманів для своїх колективів вказує на ті суперечності, які постали перед людиною через нові умови її свідомого життя при обмежених можливостях їхньої внутрішньої регуляції. Тому ті процедури, які влаштовували шамани під час своїх камлань, мали важливе значення не тільки для зцілення недугів, але і для підтримки необхідного рівня психічного здоров’я людей. У цьому сенсі можна погодитися з думкою, що шаманізм — перша форма психологічної терапії» [3, с. 46].

У цьому контексті пише і В. В. Козлов: «Незалежно один від одного у всіх куточках планети шамани відкрили це правило [необхідності відкритого сприйняття]. І універсальність шаманської технології трансценденції та екстазу, універсальність їх картографії та шляхів свідчить про те, що воно універсальне для людини взагалі і універсальним чином виявляється у різних культурах, незалежно від того, якими мовами, у яких ментальних і концептуальних схемах люди, які відображають реальність» [2, с. 603].

Вже в рамках шаманізму здійснено спробу дивитися на світ як на триєдність — світ верхній, світ середній і світ нижній. Ці світи з'єднані Світовим Деревом, чиї корені сягають глибин нижнього світу, а крона піднімається у верхній. У деяких традиціях цю функцію відіграє гора чи річка, але це скоріше наслідок впливу пізніших релігійних поглядів. Якщо говорити спрощено, то за вченням шаманізму: верхній світ заселяють боги, напівбоги, духи, які допомагають жити людині, сюди звертаються за допомогою, за порадою, за зціленням; середній світ — це світ видимий звичайним оком, чутний звичайним вухом, він населений людьми, у ньому знаходяться всі об'єкти звичні для нашого сприйняття — матеріальні об'єкти; у нижніх світах живуть духи, які заважають, нападають, віднімають сили, цих духів потрібно постійно задобрювати.

М. Еліаде пояснює, що всі ці три світи не є абсолютно окремими один від одного: «Існують три великі космічні країни, через які можна послідовно проходити, оскільки вони з'єднані серединною віссю. Ця вісь проходить, зрозуміло, через певний „отвір“, „діру“: саме через цю дірку боги сходять на Землю, а померлі - до підземного світу; через неї ж може в екстазі підноситися — або спускатися — і душа шамана під час подорожей на Небо або до Пекла» [4, с. 621].

К. М. Медоуз, пояснюючи цю схему, зводить зовнішню і внутрішню реальності: «Стовбур дерева уявляється як особистість відносно фізичного буття, вкорінену в землі, яка дає доступ до глибинних рівнів несвідомого, де міститься прихований потенціал. Найвищі і благородні аспекти, представлені гілками крони, які тягнуться до неба — Космічної свідомості і Місця творчості. Стовбур часто асоціювався із Середнім Світом, або Місцем явищ між небом і землею. Поверхня ґрунту, де стовбур пускає коріння, вказувала на потребу в міцному вкорінення, щоб особистий розвиток і плекання духу могло відбуватися природно і органічно. Це царство підсвідомої діяльності, яке часто називалося Нижнім Світом, або Місцем причинності. Нижні корені, що йдуть під землю, асоціювалися з глибинами несвідомого, де укладено прихований потенціал. Це Місце потенціалу ще іноді називалося Пеклом. Гілки дерева вказували на духовні прагнення, спрямовані до небес. Це царство душі, яке також називалося Верхнім Світом» [5, с. 347].

Таким чином, ми можемо бачити, що собою становила перша карта станів. Але в цьому контексті слід пам’ятати, що вона була дуже далека від теоретизування і абстрактності, мала суто утилітарне значення і була заснована на незвичайних переживаннях і станах. М. Еліаде зауважує: «Специфічним моментом шаманізму є не втілення шаманом „духів“, а екстаз, викликаний вознесінням на Небо або сходженням до Пекла». І трохи раніше: «Звернемося до міфу про райські часи, коли люди без зусиль могли підніматися на Небо і підтримували близькі стосунки з богами. Космологічний символізм житла і досвід шаманського вознесіння на Небо підтверджують, хоча і в іншому аспекті, цей архаїчний міф: після припинення легкого сполучання, яке існувало на початку світу між Небом і Землею, між людьми і богами, деякі обрані істоти (насамперед шамани) можуть як і раніше, особисто здійснювати зв’язок з небесними країнами; так, шамани можуть злітати і досягати Неба через „центральний отвір“, тоді як іншим людям, цей отвір служить тільки для передавання дарунків. В обох випадках привілейована позиція шамана зумовлена його екстатичними здібностями» [4, с. 621]. філософський шаманізм релігійний В. В. Козлов також підкреслював момент інтенсивного використання зміненого стану свідомості в практиках шаманізму: «Еліаде відобразив у назві своєї книги одну суттєву рису шаманізму — це техніка екстазу. Шаманська практика відбувається переважно в незвичайних, екстатичних станах свідомості. Один із дослідників шаманізму, великий трансперсональний психолог Роджер Уолш, навіть ввів спеціальне поняття „шаманський стан свідомості“ для того, щоб визначити специфічність стану свідомості, який виникає під час шаманських практик. Шамани входять в цей стан зазвичай для того, щоб подорожувати в інші світи. Шаманський космос різноманітний, хоча для простоти в ньому виділяють три головних світи: нижній, середній і верхній, які стійко існують у всіх шаманських традиціях світу» [2, с. 520].

Складно говорити про те, що собою становив шаманізм в чистому вигляді, тому що до нас ця традиція дійшла вже багато в чому видозміненою. Тим не менш, багато дослідників поділяють думку, що шамани дуже вміло використовували трансові стани і могли не тільки керувати своїми переживаннями під час подорожей, але й індукували їх у одноплемінників. Так, згідно з А. В. Смоляк «головна особливість поведінки різних аспектів камлання полягає в тому, що шаман сам входить в транс, а решта — вже під його впливом. Крім того, під час перебігу процесу шаман може пояснювати свої дії і вести розповідь про свою подорож» [5, с. 276]. А Кузнєцов А. М. каже, що шаман «здатний контролювати глибину і ступінь свого входження у стан зміненої свідомості, тоді як інші люди не можуть це робити. Проте всі зазначені здібності, знання і навички є надбанням досвідченого шамана, який найчастіше пройшов спеціальну підготовку в іншого шамана-фахівця» [3, с. 48].

Перша шаманська карта була необхідна для того, щоб орієнтуватися у макрота мікрокосмосах; для того щоб знати, як поводитися у тій або іншій ситуації та в тому або іншому стані; щоб орієнтувати інших у їх зовнішньому та внутрішньому житті.

Підсумовуючи А. М. Кузнєцов пише, що «шаманізм видається важливим культурним феноменом, який відображає суперечливість процесу становлення та розвитку сучасної людини. Це протиріччя полягає в розбіжності ритмів розвитку внутрішньої функціональної і тілесної будови людини, з одного боку, і її свідомого життя, з іншого. Основна стратегія людського існування полягає в компенсації своєї обмеженості як живої істоти за допомогою спеціально створених засобів культури» [3, с. 49].

Стає зрозумілим, що багато в чому культура починала формуватися завдяки розвитку методів впливу на свідомість людини. Так вдавалося забезпечувати не тільки виживання, добування необхідних ресурсів існування, але і стабільність функціонування свідомості, спочатку родової, але поступово закладалися основи для виникнення індивідуальної вільної свідомості. У цьому сенсі шамана можна вважати першим філософом, психологом, соціальним працівником і священиком в єдиній особі.

Необхідно ще раз загострити увагу на тому, що, незважаючи на свою простоту, карта, запропонована у шаманізмі (нижній-серединний-верхній світ), насправді не настільки банальна. Навіть у найпершій карті вже були закладені дві осі координат. Перша вісь відокремлює хілотропний та холотропний модуси (світ духів і світ людей). Друга вісь задає оцінну полярність. Вона вказує, що є ті події, сутності, стани, до яких потрібно прагнути, які хочеться досягти (верхній світ), і ті, від яких хочеться втекти (світ нижній). І вже тут простежується архаїчна мудрість шаманів, які розуміли, що тільки з боротьби добра і зла може вийти по-справжньому сильний і здоровий член роду і суспільства.

Висновки. Таким чином, як можна побачити з представленого аналізу, шаманізм не концентрував свою увагу на стані (не поділяв свідомість на буденне і змінене), а зупинявся головним чином на феноменологічному описі тих просторів, до яких потрапляв шаман під час своїх подорожей. У цьому контексті для нас найбільш цікавим є момент, що стани, які переживав шаман, багато в чому збігаються з розширеним станом свідомості і за зовнішнім, і за внутрішнім проявом.

Список використаних джерел

• 1. Религия: энциклопедия / [сост. и общ. ред. А. А. Грицанов, Г. В. Синило]. — Минск: Книжный Дом, 2007.
• 2. Козлов В. В. Интегративная психология: пути духовного поиска, или освещение повседневности [Текст] / В. В. Козлов. — Москва: Психотерапия, 2007. — 520 с.
• 3. Кузнецов А. М. Шаманизм как антропологическое явление [Текст] / А. М. Кузнецов // Личность. Культура. Общество, избранные статьи. — 2000. — Т.2. — Вып.4 (6).
• 4. Элиаде Мирча. Священные тексты народов мира = Essentialsa credwritingsfromaroundtheworld [Текст] / Мирча Элиаде. — M.: КронПресс, 1998. — 621 с.
• 5. Медоуз Кеннет. Там, где летают орлы: Шаман. Путь к мудрости [Текст] / Кеннет Медоуз. — М.: Изд.-торг. дом «Гранд», 1999. — 347 с.
• 6. Козлов В. В. Трансперсональная психология: Истоки, история, современное состояние [Текст] / В. В. Козлов, В. В. Майков. — М.: ACT, 2004. — 603 с.
• 7. Кенин-Лопсан М. Б. Тувинские шаманы [Текст] / М. Б. КенинЛопсан. — М.: Маска, 2009. — 325 с.