Формування інформаційної бази СНР

Основні труднощі, пов’язані із впровадженням СНР України, полягають у формуванні інформаційної бази. Одна частка проблем інформаційного забезпечення пов’язана із загальними проблемами перебудови бухгалтерського обліку, фінансової та статистичної звітності, отримання інформації про економічну діяльність всіх підприємств і фірм незалежно від форм власності, а також про діяльність бірж, банківської системи, інвестиційного ринку та ін.

Інша частина проблем є специфічною для СНР і стосується насамперед відображення нетоварних зовнішньоекономічних операцій. Справа в тому, що зараз ми маємо загалом лише інформацію про експорт та імпорт продуктів та послуг, а треба мати також дані про передачу іншим країнам і надходження від них доходів у формі оплати праці, доходів від власності та підприємницьких доходів, поточних і капітальних трансфертів. Окремі елементи цих показників можна знайти у звітах про виконання держбюджету. Проте для отримання більш повної інформації про них необхідно розробляти за повною схемою і змістом платіжний баланс.

Треба мати на увазі, що реальний процес формування ринкових структур в економіці України відбувається поступово. Тому побудова СНР здійснюється з урахуванням умов господарювання, які складаються у ході економічних реформ.

Враховуючи суттєві відмінності від міжнародних стандартів вітчизняного бухгалтерського обліку, фінансово-статистичної звітності, використовуваних класифікацій, відсутності інформації по ряду показників і груп господарських одиниць, на даному етапі неможливо побудувати СНР, яка повністю відповідала б вимогам, що пред’являються до неї. Тому вже зараз має здійснюватися робота, спрямована на зміну первісного обліку на підприємствах відповідно до міжнародних стандартів бухгалтерського обліку, що дозволить сформувати інформаційну базу, адекватну принципам і вимогам СНР.

Крім цього, треба більш інтенсивно здійснювати процес формування ринкової інфраструктури (банківської системи, товарних бірж, ринку цінних паперів та ін.), тобто розвивати ті явища і процеси, опис яких є предметом СНР.

Статистичні показники, як відомо, об'єктивно характеризують економічні явища (об'єкти), що вивчаються, лише у тому разі, коли сукупність, з якої отримано інформацію, є статистично однорідною. Щодо однорідності за кількісною ознакою, то існують певні критерії для відокремлення однорідних сукупностей. Інша справа, коли мова йдеться про якісні ознаки. Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження елементів, які будуть віднесені до того чи іншого класу або групи, щоб будь-хто однозначно міг зрозуміти результати зробленого групування. Для цього розробляють класифікації про віднесення одиниць спостереження до певних класів або груп. На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об'єктів, складання переліку, що розглядається як певний стандарт і здебільшого затверджується відповідним державним органом.

Розробка близько 20 національних економічних класифікацій, які базуються на засадах методології міжнародних економічних класифікацій (класифікація видів економічної діяльності, класифікація професій, класифікація продуктів та послуг, класифікатор держав світу, класифікатор валют, класифікація послуг зовнішньоекономічної діяльності, класифікація основних фондів, класифікація органів державного управління та ін.), почалася в Україні з 1994 р. Класифікації є надзвичайно важливими для аналізу соціально-економічного розвитку країни. Достовірність даних, поданих у цих класифікаціях, дозволяє якомога об'єктивніше оцінити сучасне положення будь-якої країни в процесі здійснення Програми міжнародних зіставлень (ПМЗ).

Міжнародні соціально-економічні зіставлення, як показав світовий досвід проведення подібних робіт, дозволяють отримати надійні порівняльні дані, коли вони проводяться спільними зусиллями національних статистичних служб. Країни-учасниці міжнародних зіставлень, як правило, беруть на себе певні обов’язки, так як інформація, що її отримують у результаті цих порівнянь, має важливе практичне значення для підвищення ефективності національної зовнішньоекономічної діяльності.

Головною в системі національних економічних класифікацій є Класифікація видів економічної діяльності (КВЕД). КВЕД є складовою частиною державної системи класифікації та кодування техніко-економічної та соціальної інформації. Класифікацію розроблено відповідно до Постанови КМУ «Про концепцію побудови національної статистики України та Державну програму переходу на міжнародну систему обліку і статистики» від 04.05.1993 р. № 326. КВЕД затверджена і введена в дію наказом Держстандарту України від 22.10.1996 р. № 441.

КВЕД призначена для використання органами державного управління, фінансовими органами та органами статистики.

Запровадження Класифікації видів економічної діяльності в Україні забезпечує:

• — проведення статистичних обстежень економічної діяльності підприємств та організацій і аналіз статистичної інформації на макрорівні (складання міжгалузевого балансу виробництва і розподілу товарів та послуг відповідно до СНР);
• — реєстрацію та облік підприємств та організацій за видами економічної діяльності у єдиному державному реєстрі підприємств та організацій;
• — застосування єдиної статистичної термінології та визначень щодо статистичних одиниць, прийнятих в ЄС;
• — можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною.

Об'єктами класифікації в КВЕД є усі види економічної діяльності господарських суб'єктів (фізичних та юридичних осіб).

Економічна діяльність — це процес поєднання дій, які приводять до отримання відповідного набору продукції чи послуг.

КВЕД гармонізована з класифікацією видів економічної діяльності Статистичної комісії Європейського Союзу (КЛ8Б) на рівні класів, що дає змогу використовувати її для порівняння національних статистичних даних із даними статистичної комісії ЄС без перехідних ключів. Для забезпечення можливості порівняння національних статистичних даних із даними Міжнародної стандартної галузевої класифікації видів економічної діяльності (І8ІС) ООН в структурі КВЕД подано графу «Код І8ІС».

Деякі основні національні класифікації які було розроблено згідно з державною програмою переходу на міжнародну систему обліку і статистики, наведено в таблиці 36.

Запровадження Класифікації видів економічної діяльності розпочалося з 1 липня 1997 року. З цього моменту втратив чинність Загальний класифікатор галузей народного господарства (ЗКГНГ), який діяв ще з часів Радянського Союзу.

У національній класифікації видів економічної діяльності усі види економічної діяльності поділяються на добувні, обробні і такі, що надають послуги. Згідно з міжнародними стандартами добувними є сільське господарство, мисливство та лісове господарство, рибне господарство та власне видобувна промисловість. До обробних належать обробна промисловість, виробництво електроенергії, газу та води. Решта видів діяльності, наприклад, будівництво, торгівля, наука, охорона здоров’я, державне управління, вважаються такими, що надають послуги.

Отже, вид економічної діяльності визначається використанням ресурсів, виробничим процесом і виходом готової продукції або послуг.

Система статистичних класифікацій не є статичною і тому, у зв’язку із змінами у світовій економіці та суспільстві, виникла потреба у перегляді основних статистичних класифікацій. Загалом перегляд статистичних класифікацій здійснюється раз на 5 — 10 років. Наприклад, версії Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності (І8ІС) впроваджувались у 1948, 1958, 1968, 1989, 2002 роках, Класифікації основних продуктів (СРС) — у 1989, 1998, 2002 роках.

Останній всесвітній перегляд Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності (І8ІС) було розпочато Статистичною комісією ООН у 1999 році. Перегляд було ініційовано у зв’язку із швидким розвитком технологій, особливо у сфері інформаційної та комунікаційної діяльності, появою нових типів спеціалізації компаній і поділом праці, новими концептуальними підходами до класифікації професійних та адміністративних послуг. Також було враховано зростання попиту на більш повну і зіставну інформацію в деяких галузях, які представляють конкретний інтерес для міжнародних організацій у рамках виконання міжнародних програм і державної політики, наприклад, програм з охорони довкілля, забезпечення населення питною водою, програми з охорони здоров’я людини тощо. Ще одним фактором, який сприяв організації всесвітнього перегляду Міжнародної стандартної галузевої класифікації усіх видів економічної діяльності, стала необхідність забезпечення міжнародної зіставності та конвергенції між класифікаціями видів економічної діяльності, які використовуються у різних регіонах світу, наприклад, Статистична класифікація видів економічної діяльності Європейського Союзу, Північноамериканська система класифікації промисловості, Стандартна галузева класифікація Австралії і Нової Зеландії тощо. Забезпечення спадковості принципів і методологічних підходів, узгодженість класифікацій були важливим елементом процесу перегляду базової статистичної класифікації видів економічної діяльності, який підвищить актуальність і зіставність статистики. На підставі цього розроблена Концепція запровадження у державну статистичну діяльність переглянутої версії стандартної міжнародної класифікації видів економічної діяльності, яка затверджена наказом Держкомстату від 08.04.2009 р. № 120.

Таблиця 36- Основні національні економічні класифікації України.

Класифікацію інституційних секторів економіки (КІСЕ) України розроблено на виконання Програми розвитку системи національних рахунків на період до 2010 року, яку затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 07.04.2003 р. № 475.

Метою класифікації є удосконалення методології складання національних рахунків у напрямі запровадження розрахунків показників за підсекторами економіки.

Об'єктом класифікації є інституційні одиниці, які відповідно до міжнародного стандарту СНР'93 відносяться до певного сектору (підсектору) економіки.

Впровадження КІСЕ забезпечує:

• — облік підприємств і організацій за інституційними секторами економіки у статистичних реєстрах та Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій;
• — проведення державних статистичних спостережень економічної діяльності підприємств і організацій за інституційними секторами (підсекторами) економіки;
• — можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;
• — групування суб'єктів економіки за інституційними секторами (підсекторами) з метою здійснення на макрорівні оцінки результатів їхньої діяльності та фінансового стану.

Ведення КІСЕ здійснює Державний комітет статистики України. Підставою для змін і доповнень до КІСЕ є відповідні зміни до базової міжнародної класифікації інституційних секторів економіки (СІ8) та законодавчих актів України.

КІСЕ призначена для використання працівниками Держкомстату та територіальних управлінь статистики, інших центральних органів виконавчої влади, банківських і наукових установ.

Перехід на національні стандарти бухгалтерського обліку та фінансової звітності усіх підприємств і організацій різних галузей економіки, який було здійснено, починаючи з січня 2000 р., дозволив проводити розрахунки макроекономічних показників на основі більш повної та об'єктивної економічної інформації, яка відповідає вимогам європейських та світових стандартів.