Доходи від органів судочинства
Зберігся мирний договір князя Ярослава Володимировича (Мудрого) з німецькими послами 1009—1014 pp., підписаний ним у Новгороді: «Якщо вб’ють купця новгородського або німецького купця, Новгород сплачує за голову 10 гривень сріблом. Якщо хто-небудь поб'є жінку чоловіка або дочку, то князю — 40 гривень старими кунами, а жінці або дочці — 40 гривень старими кунами». Ст. 41—42: хто привів злодія… Читати ще >
Доходи від органів судочинства (реферат, курсова, диплом, контрольна)
З формуванням та зростанням Київської держави клас феодалів, що народжувався, відчув необхідність офіційного захисту своїх прав. УIX та X ст. основою вирішення суперечностей було звичаєве право. Перша спроба уніфікувати норми давньоруського права була здійснена Володимиром Великим. Літописи оповідають, що саме він спочатку ввів смертну кару за антифеодальні злочини, а потім замінив її грошовими штрафами -" вірами", які давали значні доходи до княжої казни.
Друга спроба уніфікації норм суспільного життя була здійснена сином Володимира Великого — Ярославом Мудрим. Саме йому приписується створення збірника «Древньої правди», або «Правди Ярослава», що став основою «Руської правди» (варіант — «Коротка»). Надалі його синами та внуком Володимиром Мономахом були зроблені доповнення і сучасні дослідники виділяють чотири редакції «Руської правди»: «Коротку», «Просторову», Володимира Мономаха і «Скорочену» .
Розглянемо юридичні норми, які застосовувались до порушників суспільного життя, взявши за основу «Коротку правду». Оскільки давньоруський текст йшов суцільним масивом, сучасні дослідники для зручності виділили в цій та в інших редакціях окремі статті.
" Коротка правда" передбачала відповідальність за вбивство, тілесні ушкодження, крадіжку, плату за збір данини. З особи, яка вчинила порушення, передбачався штраф як на користь княжої казни, так і потерпілому. Розглянемо окремі статті:
ст. 4: якщо хто-небудь ударить мечем, не виймаючи його з піхов, або держаком меча, то платить штраф 12 гривень;
ст. 5: але якщо хто-небудь ударить іншого по руці і рука відвалиться або відсохне, то платить 40 гривень;
ст. 8: хто вирве вуси або бороду, платить 12 гривень; ст. 12: якщо хто-небудь поїде на коні, не спитавши дозволу, повинен заплатити 3 гривні;
ст. 19: якщо вб’ють огнищанина (управляючого княжим господарством) навмисно, але без користі, то з убивці стягується 80 гривень;
ст. 26: за вбитого смерда або холопа — 5 гривень;
ст. 35: хто вкраде човна, платить господарю 30 резан за човна і 60 резан штрафу князю;
ст. 41—42: хто привів злодія, отримує 10 резан. При штрафі в 3 гривні понад це охороннику слід заплатити 15 кун, за десятину — 15 кун, а князю — 3 гривні. При штрафі в 12 гривень, той, хто привів винного, отримує з нього 70 кун, а десятнику необхідно платити 2 гривні, а князю — 10 гривень.
Зберігся мирний договір князя Ярослава Володимировича (Мудрого) з німецькими послами 1009—1014 pp., підписаний ним у Новгороді: «Якщо вб’ють купця новгородського або німецького купця, Новгород сплачує за голову 10 гривень сріблом. Якщо хто-небудь поб'є жінку чоловіка або дочку, то князю — 40 гривень старими кунами, а жінці або дочці — 40 гривень старими кунами» .