Технологічні особливості використання БД у мережах

Фінансові установи використовують в своїй роботі інформацію, доступ до якої корисний не лише внутрішнім користувачам, тобто власним працівникам, а й великій кількості зовнішніх користувачів, що так чи інакше зв’язані з даною організацією. Наприклад, біржі, як правило, зв’язані з банківською системою, підприємствами, страховими компаніями також. Банки цікавить, як складається курс купівлі-продажу, біржі - швидке оформлення купівлі-продажу через банки. Аналогічно підприємствам постійно важливо знати, як надходять кошти на поточний рахунок, відвантажується продукція та проходять розрахунки. Очевидно, що дані проблеми сьогодні можуть вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зазвичай такі проблеми вирішуються за допомогою телекомунікаційних технологій та клієнт/серверів [4, 8].

Різноманіття комп’ютерних мереж і форм взаємодії ПК породжує проблему інтеграції їх або принаймні з'єднання на рівні обміну повідомленнями.

У розподілених системах використовують три інтегровані технології:

• 1. Технологія «клієнт-сервер» ;
• 2. Технологія спільного використання ресурсів у межах глобальних мереж;
• 3. Технологія універсального користувацького спілкування у вигляді електронної пошти.

Основна форма взаємодії ПК у мережі - це «клієнт-сервер». Зазвичай один ПК у мережі володіє інформаційно-обчислювальними ресурсами (як-от: процесори, файлова система, поштова служба, служба друку, бази даних), а решта ПК користуються ними; як зазначалося, комп’ютер, що управляє тим або іншим ресурсом, прийнято називати сервером цього ресурсу, а комп’ютер, що бажає ним скористатися, — клієнтом. Якщо ресурсом є бази даних, то говорять про сервер баз даних, призначення якого — обслуговувати запити клієнтів, пов’язані з опрацюванням даних; якщо ресурс — файлова система, то ведуть мову про файловий сервер, або файл-сервер, і т. інш.

Технологія «клієнт-сервер» стає більш поширеною, але реалізація технології в конкретних програмних продуктах істотно розрізняється.

Один із основних принципів технології «клієнтсервер» полягає в поділі операцій опрацювання даних на три групи, що мають різну природу:

Перша група — це введення і відображення даних.

Друга група — об'єднує прикладні операції опрацювання даних, характерні для рішення задач даної предметної області.

До третьої групи — належать операції збереження й управління даними (базами даних або файловими системами).

Відповідно до цієї класифікації в будь-якому технологічному процесі можна виділити програми трьох видів:

• 1) програми подання, що реалізують операції першої групи;
• 2) прикладні програми, що підтримують операції другої групи;
• 3) програми доступу до інформаційних ресурсів, що реалізують операції третьої групи.

Відповідно до цього виділяють три моделі реалізації технології «клієнт — сервер» :

• 1) Модель доступу до віддалених даних (RemoteData Access — RDA);
• 2) Модель серверу бази даних (DataBase Server — DBS);
• 3) Модель серверу додатків (Application Server — AS).

Сьогодні проблема доступу користувачів до віддалених баз даних, може вирішуватися за допомогою створення та використання локальних і глобальних мереж передачі даних, а також надання відповідного доступу до баз даних користувачам. Зокрема SQLтехнології забезпечують віддалений доступ до баз даних.

Ядром будь-якої бази даних є її прикладна частина, що складається із сервера БД, джерел даних та мережевого програмного забезпечення для підключення клієнта в мережу. На сьогодні, поширеними та ефективними є такі сервери БД: Oracle, Informix, Sybase, Interbase тощо. Сервер БД створюється на робочому місці адміністратора БД, а клієнти отримують відповідний доступ до таблиць згідно з посадовими обов’язками та своїм статусом. Прикладна частина розміщується на сервері разом із даними БД. Користувачами прикладної частини БД є адміністратори БД, програмісти — розробники автоматизованих систем, аналітики, системні адміністратори.

Інтерфейсна частина — це програмне забезпечення, що використовується на робочому місці користувача, тобто це певна складова частина автоматизованої системи, яка розроблена для вирішення проблем даного користувача. Інтерфейсна частина може бути розроблена будь-яким розробником на різних мовах програмування (наприклад: C++, Паскаль, Delphi тощо). Інтерфейсна частина розміщується на комп’ютерах кінцевих користувачів, а саме: операторів введення даних, бухгалтерів, операціоністів, фінансистів, економістів тощо.

База даних може бути локальною, коли користувач підключається до неї безпосередньо, і віддаленою — у випадку підключення до неї на великій відстані. Підключення до віддаленої бази даних здійснюється за допомогою мережевого забезпечення та відповідних протоколів передачі даних.

1) Технологія ODBC (відкритий інтерфейс доступу до бази даних) забезпечує можливість доступу до віддалених баз даних за допомогою відповідного драйвера. Драйвер ODBC використовується інтерфейсною частиною для отримання доступу до віддаленої бази даних шляхом забезпечення передачі запиту до БД і повернення результату його виконання. Сьогодні ODBC — технологія є стандартом, що використовується багатьма виробниками програмного інструментарію та їх програмними продуктами, зокрема такими, як Delphi, PowerBuiler, VisualC++, PoxPro, MicrosoftAccess тощо.

З іншого боку, виробники СУБД теж враховують даний стандарт та залишають відкритий інтерфейс для ODBC — технології. Деякі виробники СУБД пропонують свої унікальні відкриті і досить потужні засоби підключення до віддалених баз даних. Наприклад, корпорація Oracle пропонує для підключення до віддалених баз даних свій унікальний продукт Net8, який може використовуватись з будь-яким мережевим протоколом, зокрема з основними TCP/IP, OSI, SPX/JPX тощо і може працювати під керуванням операційних систем.

2) Сьогодні також поширений доступ до віддалених баз даних за допомогою Web-технології. У даному випадку всі запити до бази даних направляються через Web-сервер. Кінцевий користувач ініціює доступ до віддаленої БД з допомогою Web-браузера, що забезпечує зв’язок заданою в Інтернеті IP-адресою з потрібним Web-сервером. Web-сервер перевіряє ім'я користувача та пароль і надає запит СУБД, яка теж може запитати реквізити доступу до БД. Потім сервер БД поверне результати запиту Web-серверу, який відобразить їх у вікні Web-браузера користувача.

Слід зазначити, що використання Web-технології для доступу до баз даних має забезпечити надійний захист інформаційних потоків. Це досягається створенням брандмауерів — апаратно-програмних систем міжмережевого захисту від несанкціонованого доступу до сервера [4,8].

мережа комп’ютер сервер база Сучасні інформаційні сховища В теперішній час використання баз даних не дає бажаного результату від автоматизації діяльності організації. Причина проста: реалізовані функції значно відрізняються від функцій ведення бізнесу, так як дані, зібрані в базах, не адекватні інформації, яка потрібна особам, які приймають рішення. Рішенням даної проблеми стала реалізація технології автоматизованого банку даних та інформаційних сховищ [8, 9].