Огляд джерельної бази дослідження культурної діяльності Михайла Сікорського — фундатора музейної справи на Переяславщині

Вивчення історико-культурної спадщини Переяславщини, розвиток музейної справи України нерозривно пов’язані з іменем заслуженого працівника культури України, лауреата Національної премії України імені Тараса Шевченка, Героя України Михайла Івановича Сікорського. Саме під керівництвом Михайла Сікорського було здійснено теоретично-практичні розвідки певних етапів розвитку української культури, а на основі їх результатів створена одна із найбільших музейних інституцій України — Національний історикоетнографічний заповідник «Переяслав» .

Метою статті є ґрунтовний аналіз архівних матеріалів, організаційно-розпорядчої документації НІЕЗ «Переяслав», а також публікацій М. Сікорського. Зазначені джерела дозволять акумулювати оптимальну інформацію про діяльність Михайла Івановича та об'єктивно висвітлити його влив на збереження культурної спадщини українського народу.

Джерелами студіювання даного дослідження є опубліковані та неопубліковані матеріали. Аналіз комплексу виявленої джерельної бази, яка свідчить про культурну діяльність М. Сікорського, дозволив умовно поділити її на групи, що містять у собі відповідні джерела:

історико-культурологічні дослідження М. С. Сікорського;

архівні джерела.

В окрему групу джерел варто виділити публікації, які містять цікавий матеріал про наукові розвідки, зроблені спільно з видатними українськими дослідниками та особисто М. Сікорським. У більшості наукових досліджень зазначено, що Михайло Іванович має понад сто наукових праць і публікацій, з них — 12 книг науковопопулярного характеру й монографій. Автор даної розвідки виявив і опрацював тільки 47 позицій [3, с. 207 213]. На даний час зроблено кілька спроб систематизувати публікації М. Сікорського. Одна з них — «Скарби Михайла Івановича Сікорського» (бібліографічний покажчик під редакцією кандидата історичних наук М. П. Зніщенка) [8]. У зазначеному покажчику частина опису має неповні дані та потребує обов’язкової звірки, уточнення та доповнення. Варта уваги публікація В. Ткаченка, присвячена 85-річчю |.

Михайла Сікорського. Автор подав бібліографію різножанрових матеріалів у найрізноманітніших періодичних виданнях газетно-журнального типу, у збірниках, вісниках як України, так і за кордоном. Дослідник наголошує про особливе місце М. І. Сікорського в розвитку музейної справи, історико-етнографічної думки, культурно-просвітницької роботи на території України [24, с. 309]. У 2012 р. в книзі «Моє життя, мої музеї…», виданій ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», укладачі опублікували 11 публікацій, присвячених музеєзнавчим та етнографічним розвідкам М. І. Сікорського. Останній розділ «Поетичне слово про М. І. Сікорського» даного науково-популярного видання містить понад 30 поезій, присвячених його постаті [19].

М.І. Сікорський, не будучи археологом за освітою, був знавцем за покликанням, тому і поставив археологію на одне із чільних місць у своїх наукових дослідженнях, задіяв археологічні матеріали для заснування музейного будівництва на Переяславщині. Не випадково значний масив розвідок присвячений саме археологічним дослідженням Переяславщини. Зокрема, у першому випуску «Наукових записок Переяслав-Хмельницького державного історичного музею» (1959 р.) є стаття, присвячена огляду археологічних пам’яток, що виявлені в м. Переяславі-Хмельницькому в результаті розкопок 1959 р. (склоробна майстерня ХІ ст., споруди ХІ ст. в районі Михайлівської церкви) [16, с. 29−32].

Цікава стаття «Поселення епохи бронзи» (1963 р.), де викладені матеріали розвідок з розкопок поселень поблизу сіл Переяслав-Хмельницького району, які дозволяють на основі аналізу матеріальних решток доповнити прогалини в історії краю [20, с. 40−42]. Друк здійснено в журналі «Археологія» за 1971 р. Етнографічні розвідки опубліковано в таких журналах: «Культура. Історія. Традиції», «Пам'ять століть», «Культура і життя», «Наука і суспільство» Автор робить описи експозицій Заповідника, супроводжуючи їх цікавими коментарями, які дають можливість оцінити вклад дослідникам як самого директора, так і окремих музейних співробітників.

Важливою подією стало фундаментальне видання «Історії міст і сіл Української РСР» у 26-ти томах (19 671 974 рр.), яке висвітлило історію населених пунктів окремих областей України. Стотисячний авторський колектив очолив головний редактор видання, академік П. Т. Тронько. У підготовці статті про м. ПереяславХмельницький активну участь брав М. Сікорський [4, с. 496−515]. У дослідженні висвітлено основні аспекти історії музейної справи в Україні, підкреслено роль музеїв у пропагуванні соціалістичних перетворень, у тому числі й розвиток музейництва на Переяславщині.

Цікаві матеріали містять статті М. Сікорського, які присвячені відкриттю нових музеїв у м. Переяславі-Хмельницькому. Указані в них факти, джерела дають змогу краще зорієнтуватися в музейній справі, є точкою відліку для прийдешнього покоління музейників. Загальному історичному розвитку народного житла присвячена стаття «Хата мого роду», надрукована в збірнику «Народознавство». Автор розглядає інтер'єр української хати, де відзначає, що «соціальна обумовленість, доцільність, зручність, естетичні засади інтер'єру чітко простежуються в хатах різних соціальних груп населення, які перевезені на територію Музею народної архітектури та побуту» [22, с. 45−52].

Указані дослідження М. І. Сікорського цінні, насамперед, своїм фактичним матеріалом. Їх можна вважати практичними посібниками з музеєзнавства, у яких висвітлюються цікаві моменти вирішення побудови експозицій, неординарні рішення щодо збереження пам’яток культури. Саме науковий доробок фундатора музейної справи Переяславщини сприятиме об'єктивній оцінці його внеску в розвиток культури України, допоможе в усуненні неточностей в історіографічних виданнях про життя та діяльність Михайла Сікорського.

Окрему групу джерел становлять документи, які знаходяться в Центральному державному архіві вищих органів влади та управління України, Державному архіві Київської області, Архівному відділі ПереяславХмельницької міської ради і районної державної адміністрації, архівному відділі НІЕЗ «Переяслав». На жаль, документи про діяльність М. Сікорського не збереглися у вигляді цілісних архівних колекцій і, як бачимо, розкидані по різних установах.

Аналіз документів про діяльність М. Сікорського варто розпочати з архівних фондів Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». Відомо, що на даний час зазначений фонд не має наукових концепцій, структурних, тематико-експозиційних планів, текстів екскурсій музейних експозицій, які стали основою для створення Заповідника і автором, яких у значній кількості був керівник переяславського музею. Важливим джерелом дослідження є музейна організаційно-розпорядча документація, яка розкриває Михайла Сікорського як керівника, що зумів сформувати навколо себе групу однодумців та створити музейну інституцію національного значення. В основній масі - це книги наказів, які містять локальні документи, необхідні для діяльності переяславського музею. Указане джерело розкриває ряд цікавих моментів з історії становлення та розвитку музейної організації. Перші накази дають можливість зазначити про часту зміну керівників музею в період з 1948 по 1952 рр., вказаний факт не міг сприятливо позначитися на розвитку установи в зазначені роки [10; 11].

Можна зробити припущення, що обласний відділ культурно-освітньої роботи шукав людину, яка зможе на високому рівні підготувати експозицію про висвітлення Переяславської ради 1654 р. відповідно до тогочасної пропаганди. У книгах зафіксовано основну частину відряджень та експедицій, які проводилися для якісного та кількісного збагачення переяславських музейних фондів і тепер становлять частину Музейного фонду України. Але, зіставляючи їх з актами надходження до музейних фондів, усними свідченнями безпосередніх учасників збору музейних предметів, можна зазначити, що далеко не всі пошукові роботи відображені у зазначеній вище документації. Книги наказів не містять повну інформацію з основних, кадрових та адміністративно-господарських питань. Повністю відсутні дані про утворення музею, реорганізацію установи, зміну структурних підрозділів, постійно діючих та тимчасових колегіальних органів, а зміну назви музейної інституції можна прослідкувати тільки за шапкою наказу.

Оскільки не віднайдено штатні розписи переяславського музею, то саме книги наказів дають можливість прослідкувати приблизний штат та оклади окремих працівників. У Наказі № 6 за травень 1961 р. зазначений перелік, мабуть, усіх музейних працівників, адже зміст наказу стосувався всього колективу [12, арк. 21]. Періоди, коли змінювалася структура музею, додавалися нові штатні одиниці, можна прослідкувати за наказами про зарахування працівників на посади, яких раніше музей не мав. Так, 5.01.1966 р. призначений завідуючим філіалом етнографічного музею під відкритим небом М. І. Жам [14, арк. 6]; 20.06.1969 р. відповідно до рішення бюро району партії призначено на посаду заступника директора музею по науковій частині - Єрмольєв Михайло Никифорович [14, арк. 6]; 1.07.1969 р. на посаду архітектора музею — т. Костенко Олександр Якович [14, арк. 8]; 16.03. 1970 р. — заступник директора музею по господарській частині і будівництву т. Ліхтман Михайло Григорович [14, арк. 27].

Інформацію про режим роботи та послуги, які надавав Переяслав-Хмельницький державний історичний музей, встановлено завдяки короткому довіднику за редакцією М. І. Сікорського, де на останній сторінці подана інформація про час, коли можна відвідати музей, перелік оглядових екскурсій [23, с. 69]. Книга вражень та побажань дозволяє стверджувати, що Михайло Іванович особисто сам провів значну кількість екскурсійних годин і зарекомендував себе майстерним оповідачем, енергійним та кваліфікованим фахівцем.

Можна припустити, що саме книга вражень та побажань іноді спрямовувала діяльність М. Сікорського. Адже саме в ній, ще в 1954 р. є запис про бажання відвідувача Переяслав-Хмельницького історичного музею побачити відреставрований будинок Переяславського колегіуму 1753 р. [9, арк. 11зв]. А в 1972 р. в приміщені згаданого навчального закладу XVIII — XIX ст. відкрито Меморіальний музей Г. С. Сковороди.

Зазначена вище внутрішня документація не містить інформацію про створення нових музеїв та експозицій, що в наш час входять до музейного комплексу м. ПереяславаХмельницького. На даний час не виявлено статуту, положень про відділи та інші структурні підрозділи, що входили до складу Державного історичного музею та історико-культурного заповідника.

Різні аспекти діяльності переяславських музеїв та їхнього керівника розкривають документи Центрального державного архіву вищих органів влади. Основний масив документів було виявлено в Ф.4762 «Комітет у справах культосвітніх установ УРСР, м. Києва». У зазначеному фонді було опрацьовано матеріали про стан районного Переяслав-Хмельницького історико-краєзнавчого музею до призначення М. Сікорського його керівником. Так, переписка з Радою міністрів УРСР про організацію та роботу музеїв за 1949 р. містить довідку «Про об'єднання музеїв районного підпорядкування, які не мають фондової бази і відповідного приміщення» [27, арк. 97].

У Київській області планувалося закрити Переяслав-Хмельницький і Білоцерківській історико-краєзнавчі музеї і створити на їхній базі Білоцерківський районний краєзнавчий музей. Документальний масив вказаного фонду містить навіть Звіт про роботу Переяслав-Хмельницького історичного музею за 1952 р. — перший звіт, який було складено Михайлом Сікорським [28, арк. 76−92]. Звіт, на жаль, не дає вичерпної інформації по роботу закладу, але містить ряд цікавих фактів про археологічні розвідки музейних працівників та їхню співпрацю з професором М. К. Каргером, про нові надходження до фондів. У даному Звіті новопризначений директор, мабуть, вперше подав пропозицій про створення нового музею — музею Переяславської Ради імені Богдана Хмельницького [28, арк. 92]. Даний музей залишився тільки пропозицією М. Сікорського. Серед документів є листування про плани стосовно розвитку як самого музею, так і м. Переяслава-Хмельницького. Цікавим є той факт, що в 1978 р. за згодою Держбуд УРСР, міністра культури УРСР С. Д. Безклубенка почали розглядати питання про перетворення м. Переяслава-Хмельницького в містозаповідник [26, арк. 198, 199]. Така реорганізація дала б нові можливості для розвитку населеного пункту і музею, але цього не сталося.

Фонд «Українське національне інформаційне агентство (Укрінформ), м. Київ» дає можливість ознайомитися з цікавим описом перших об'єктів «етнографічного музею просто неба, подібного якому досі не було в республіці» [29, арк. 94]. Кореспонденти РАТАУ високо оцінюють організаційну роботу переяславських музейників на чолі з М. Сікорським.

Документи Державного архіву Київської області висвітлюють деякі аспекти стану збереження та використання архітектурних пам’яток Переяславщини, які згодом за ініціативи М. Сікорського були використані для експозиційних площ та створення нових музеїв. З огляду звітів за 1952;1961 р., що готувалися для начальника Управління у справах архітектури при Раді Міністрів УРСР про комплекси Вознесенського та Михайлівського монастирів, можна зазначити, що пам’ятки знаходилися в занедбаному стані та використовувалися далеко не для культурно-освітніх потреб громади [7, арк. 1]. Фонд № 880 містить розпорядження виконавчого комітету Київської обласної Ради Депутатів трудящих про передачу сакральних споруд зазначених вище колишніх монастирів у користування Переяслав-Хмельницьким історичним музеєм [5, арк. 68]. Без сумніву, саме завдяки передачі в 1963 р. Вознесенського собору (1700 р.), будинку Переяславського колегіуму (1753 р.) пам’ятки мають задовільний стан збереження, чого не можна зазначити про капличку (вхід в печери) та залишки стіни Вознесенського монастиря, які тривалий час знаходилися в користуванні військової частини.

Чимало документів обласного архіву стосується того, яким чином відбулося виділення земельної ділянки для музею під відкритим небом, буріння свердловини, будівництво об'їзного шляху, який було прокладено поруч із скансеном [6, арк. 127].

Вивчення зазначених матеріалів допомагає окреслити коло проблем, які вдалося подолати на шляху до створення музейної інституції національного значення, що в даний час виконує особливу місію в поширенні духовнокультурних цінностей українського народу.

Наявні документи в Архівному відділі ПереяславХмельницької міської ради та районній державній адміністрації відображають тривалий процес виділення землі під етнографічний музей просто неба. Це численні звернення громадян, клопотання, листи, рішення Переяслав-Хмельницької міської ради депутатів трудящих [1, арк. 17].

Документи, які були виявлені в архівах, дають можливість проаналізувати культурну та краєзнавчу діяльність М. Сікорського. Варто також зазначити, що не існує особистого фонду М. Сікорського у вигляді цілісних архівних джерел.

Провідне місце в опрацьованій джерельній базі даної розвідки займають публікації М. Сікорського та внутрішньомузейна документація, що зберігається в архівному відділі НІЕЗ «Переяслав». Наявна документація дає можливість прослідкувати творчий підхід керівника переяславських музеїв до вирішення професійних завдань.

Було з’ясовано, що на даний час відсутній бібліографічний покажчик праць М. Сікорського, який би реально висвітлив його науковий доробок та систематизував публікації.

Стосовно самих наукових праць М. Сікорського, то серед чисельних публікацій про етнографічні, культурологічні, музейні розвідки, особливе місце займали археологічні дослідження. Інтерес до останньої зазначеної проблематики зберігався у Михайла Івановича протягом усієї його наукової діяльності. Зауважимо, що зазначені вище публікації директора переяславських музеїв є результатом експедицій, тривалої систематизації значного масиву фактологічного матеріалу, вивчення широкого колу етнографічних, археологічних джерел, аналізу тогочасних наукових розвідок.

Отже, опрацьована джерельна база тільки в комплексі дає можливість оцінити культурну діяльність Михайла Івановича, з’ясувати його роль у збереженні цінностей українського народу, різні групи джерел логічно доповнюють одна одну.

історичний краєзнавчий археологічний сікорський.

Список використаних джерел

• 1. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької міської ради. — Ф.1. — Оп.1. — Спр.201. — «Про затвердження заходів з підготовки і проведення 150-річчя з дня народження Т. Г. Шевченка» .
• 2. Архівний відділ Переяслав-Хмельницької районної державної адміністрації. — Ф.1. — Оп.1. — Спр.1162. — Рішення від 25.11.1966 р. № 337/2 «Про додатковий відвід землі музею під відкритим небом» .
• 3. Більченко І. В. Науковий доробок Михайла Сікорського / Більченко І. В. // Михайло Іванович Сікорський: творець історії і хранитель часу — НІЕЗ «Переяслав», 2013. — С.207−213.
• 4. Демидюк В. І. Переяслав-Хмельницький / В. І. Демидюк, М. І. Сікорський // Історія міст і сіл УСРС: у 26 т. Київська область. — К., 1971. — С.496−515.
• 5. Державний архів Київської області. — Ф.880. — Оп.12. — Спр.660. — Розпорядження промислового облвиконкому Києва Ради трудящих № 31 від 5.03.1963 р.
• 6. Там само. — Спр.2112. — Розпорядження № 24 Виконкому Київської обласної Ради депутатів трудящих від 18.01.1972 р.
• 7. Там само. — Ф.5418. — Оп.1. — Спр.26. — Начальнику Управления по делам архитектуры при Совете Министров УССР тов. Орехову Д. М. от 22.04.1952.
• 8. Зніщенко М. П. Скарби Михайла Сікорського. Бібліографічний покажчик / М. П. Зніщенко — К., 2003. — 34 с.
• 9. Книга вражень та побажань Переяслав-Хмельницького історичного музею: 13.05.1954;11.10.1961 [Рукопис] / [ПереяславХмельницький державний історичний музей] - [1954;1964]. — 470 с.
• 10. Книга приказов Переяслав-Хмельницкого Государственного исторического музея, Киевской области: начато 31.03.1948 года, окончено 17.08.1950 года [Рукопис] / [Переяслав-Хмельницький державний історичний музей] - [1948;1950]. — 11 арк.
• 11. Книга наказів Переяслав-Хмельницького історичного музею: начато 22.08.1950, окончено 13.07.1957 [Рукопис] / [Переяслав-Хмельницький державний історичний музей] - [19 501 957]. — 44 арк.
• 12. Книга приказов историко-культурного заповедника г. Переяслав-Хмельницкий: начато 14.07.1957, окончено 23.12.1964 [Рукопис] / [Переяслав-Хмельницький державний історичний музей] - [1957;1964]. — 47 арк.
• 13. Книга приказов исторического музея г. ПереяславХмельницкий: начато 2.01.1965, окончено 5.05.1969 [Рукопис] / [Переяслав-Хмельницький державний історичний музей] - [19 651 969]. — 46 арк.
• 14. Книга приказов исторического музея г. ПереяславХмельницкий: начато 6.05.1969, окончено 29.03.1972 [Рукопис] / [Переяслав-Хмельницький державний історичний музей] - [19 691 972]. — 46 арк.
• 15. Махно Е. В. Могильник черняховской культур в с. Сосновы на Левобережье Днепра / Махно Е. В., Сикорський М. И. // Kultura wielbarska w mlodszym okresie rzymskim: materialy z konferencji. — Lublin, 1989. — Т.2. — С.249−262.
• 16. Сікорський М. І. Археологічні розкопки в Переяславі / М. І. Сікорський // Наукові записки Переяслав-Хмельницького історичного музею. — 1959. — Вип.1. — С.29−32.
• 17. Сікорський М. І. Знахідки в с. Козинці Переяславського району / Сікорський М. І., Савчук А. П. // Археологія. — К., 1971. — № 4. — С.65−73.
• 18. Сікорський М. І. На землі Переяславській / Сікорський М. І., Швидкий Д. Т. — К.: «Наукова думка», 1971. — 208 с. ілюстр.
• 19. Сікорський М. Моє життя — мої музеї…: Збірка матеріалів на пошану пам’яті Героя України М. І. Сікорського / [упоряд. та коментар О. Горбовий; Т. Нагайко, ред. Т. Нагайко] - ПереяславХмельницький: ФОП. М. Лукашевич, 2012. — 236 с.
• 20. Сікорський М. І. Поселення епохи бронзи / М. І. Сікорський // Нове в музеях України. — К.: Наук.-метод. від. музеєзнавств. Київського держ. іст. музею, 1963. — С.40−42.
• 21. Сікорський М. І. Святкування 300-річчя возз'єднання України з Росією в м. Переяслав-Хмельницькому / М. І. Сікорський, Є. С. Нестеровська, В. А. Юзвіков, М. І. Романенко // Наукові записки Переяслав-Хмельницького державного історичного музею — Переяслав-Хмельницький, 1960. — Вип.2. — С.5−44.
• 22. Сікорський М. І. Хата мого роду / Сікорський М. І. //
• 23. Народознавство: науково-методичні матеріали: зб. / за ред.
• 24. Б. О. Чернова. — Переяслав-Хмельницький, 1994 р. — Вип.2. — У 5-ти частинах. Ч. І-ІІ. — С.45−52.
• 25. Переяслав-Хмельницький державний історичний музей: [короткий довідник / за ред. М. І. Сікорського]. — ПереяславХмельницький, 1958. — 69с.
• 26. Ткаченко В. До 85-річчя Михайла Івановича Сікорського /В. Ткаченко // PEREYASLAVICA: Наукові записки Національного історико-етнографічного заповідника «Переяслав». — 2009. — Вип.3 (5) — С.309−314.
• 27. Центральний державний архів вищих органів влади та управління України. — Ф. Р-2. — Оп.8. — Спр.515. — Про заходи до впорядкування мережі і профілів державних музеїв УРСР і поліпшення їх діяльності.