Гострі респіраторні вірусні інфекції: діагностика, терапія, профілактика

Гострі респіраторні вірусні інфекції (ГРВІ) — це численна група вірусних інфекцій, що об'єднує етіологічно неоднорідні гострі вірусні інфекції респіраторного тракту, характеризується симптомами інфекційного токсикозу та переважним ураженням слизових оболонок дихальних шляхів і кон’юнктиви.

В амбулаторній педіатричній практиці ГРВІ серед усіх гострих захворювань займають провідне місце та становлять близько 90%.

Шифр за МКХ-10:

J 00-J 06. Гострі респіраторні інфекції верхніх дихальних шляхів J 10-J18. Грип та пневмонія.

J 20-J 22. Інші гострі респіраторні інфекції нижніх дихальних шляхів У випадках, коли респіраторна патологія відноситься більше ніж до однієї локалізації процесу, вона має класифікуватися за ознакою анатомічної локалізації.

При необхідності ідентифікувати інфекційний агент використовується додатковий код (В95-В97; В34):

В97.0. Аденовіруси як причина хвороб В97.1. Ентеровіруси як причина хвороб В97.2. Коронавіруси як причина хвороб В97.3. Ретровіруси як причина хвороб В97.4. Респіраторно-синцитіальний вірус як причина хвороб В97.5. Реовіруси як причина хвороб В97.6. Парвовіруси як причина хвороб В.97.8. Інші вірусні агенти як причина хвороб В34.0. Аденовірусні інфекції, неуточнені В34.1. Ентеровірусні інфекції, неуточнені В34.2. Коронавірусні інфекції, неуточнені В34.3. Парвовірусні інфекції, неуточнені В34.8. Інші вірусні інфекції неуточненої локалізації В34.9. Вірусна інфекція, неуточнена.

Епідеміологія, етіологія та патогенез ГРВІ.

Більше ніж 150 вірусів можуть бути причиною виникнення ГРВІ. При цьому основними етіологічними агентами ГРВІ є аденовіруси, риновіруси, PC-інфекції, грип, парагрип, коронавіруси, а також віруси ECHO та Коксакі (тип, А і В). Для ГРВІ характерний сезонний підйом захворюваності. Найбільш високий рівень захворюваності відмічається в холодну пору року. При цьому ГРВІ певної етіології мають деякі епідеміологічні особливості. Так, пік захворюваності на грип, як правило, відмічається в січні - лютому. В літні місяці грип практично не реєструється, у той же час серед ГРВІ ентеровірусної етіології (віруси Коксакі А, В та ECHO) типовий підйом захворюваності в літньо-осінні місяці, спалахи аденовірусної інфекції можуть простежуватись упродовж усього року.

Простежено, що діти порівняно з дорослими значно частіше хворіють на ГРВІ (в середньому в 2,5−3 рази). При цьому найбільш високий рівень захворюваності на респіраторні інфекції відмічається в дітей перших 3 років життя, а також у дітей, які почали відвідувати дошкільні організовані колективи. Висока захворюваність на ГРВІ в дітей, особливо перших років життя, обумовлена підвищеною їх сприятливістю до збудників респіраторних інфекцій, яка зв’язана з функціональними особливостями імунної системи (незрілістю імунітету, інертністю специфічних імунних реакцій у зв’язку з відсутністю попереднього «імунологічного досвіду»). Значній поширеності ГРВІ сприяють шляхи передачі інфекції - повітряно-крапельний і контактний (особливо типовий для риновірусів), а також велика кількість респіраторних збудників. При цьому різноманітність їх серотипів визначає можливість повторного розвитку захворювання.

ГРВІ можуть супроводжуватися додатковою колонізацією респіраторного тракту бактеріями та/або активацією умовно-патогенної пневмотропної бактеріальної флори в місцях їх перебування (слизові дихальних шляхів).

У дітей в більшості випадків ГРВІ не ускладнюються бактеріальним запаленням. У той же час у дітей із хронічними вогнищами інфекції дихальних шляхів (хронічний тонзиліт, синусит, рецидивуючий отит, аденоїдит, вроджені вади розвитку дихальних шляхів) можливі розширення спектра бактеріальних збудників, інтенсивне їх розмноження та розвиток загострення запальних процесів бактеріальної природи. Можлива також змішана вірусно-бактеріальна інфекція (до 25% випадків ГРВІ).

Незважаючи на різноманітність етіологічних факторів, патогенез різних ГРВІ в цілому характеризується єдиним механізмом. Тривалість інкубаційного періоду становить від 2 до 5 діб. Надходження респіраторних вірусів у макроорганізм (інфікування) відбувається аерогенним шляхом і супроводжується проникненням збудників до епітеліальних клітин респіраторного тракту. При цьому в інфікованій клітині порушуються фізіологічні механізми життєдіяльності. Процес первинної вірусної реплікації (копіювання, розмноження вірусів) супроводжується вірусемією, що клінічно проявляється симптомами продромального періоду захворювання (нездужання, озноб, головний біль та інше). Вірусемія, як правило, носить транзиторний характер і не призводить до генералізації, лише певні несприятливі умови можуть призвести до подальшого поширення інфекції. Слід відмітити, що особливості етіології ГРВІ обумовлюють певні характерні риси патогенезу та клінічних проявів вірусних захворювань. Так, при риновірусній інфекції патологічний процес переважно локалізується в слизових носа, при аденовірусній інфекції, крім слизових органів дихання (верхніх, іноді нижніх), в патологічний процес залучаються також кон’юнктиви та лімфоїдна тканина, а в деяких випадках — навіть паренхіматозні органи та кишечник. Під час грипу реплікація віруса нерідко супроводжується повним руйнуванням інфікованих клітин, а вірусемія сприяє генералізованому ураженню ендотелію капілярів і розвитку тяжких геморагічних порушень у різних органах і системах.

Респіраторно-синцитіальна вірусна інфекція розвивається переважно у дітей раннього віку та характеризується первинним ураженням епітелію верхніх відділів респіраторного тракту та короткочасною вірусемією, під час якої збудник проникає в нижні дихальні шляхи, призводить до двобічної дифузної обструкції бронхів і розвитку бронхообструктивного синдрому.

Клінічні прояви ГРВІ.

Клінічна картина ГРВІ складається із загальних і місцевих симптомів з боку слизової оболонки верхніх дихальних шляхів. На фоні короткочасної вірусемії відмічаються загальні симптоми: нездужання, млявість, лихоманка, зниження апетиту, вегетативні порушення тощо. Місцевий інфекційно-запальний процес, що розвивається внаслідок вірусного ураження слизових респіраторного тракту, супроводжується вазодилатацією та збільшенням проникності місцевих судин. Все це призводить до набряку слизових верхніх дихальних шляхів, зміни характеру секрету, а також зниження сануючої й евакуаторної функції миготливого епітелію. Виникають першіння та біль у горлі, закладення носа, нежить, кашель.

Слід звернути увагу на те, що вираженість клінічних проявів ГРВІ, як загальних, так і місцевих, може бути суттєво різною. Це значною мірою залежить від ряду факторів: віку, преморбідного стану дитини, а також особливостей етіологічного фактора. Слід пам’ятати, що ряд респіраторних вірусів мають вибіркову тропність до слизової оболонки певних відділів органів дихання (слизові носа, глотки, гортані, піднебінних мигдаликів, бронхів, бронхіол тощо). Ці особливості дають можливість лікарю-клініцисту вже на догоспітальному етапі ідентифікувати ГРВІ різної етіології на підставі певної клінічної симптоматики захворювання. У табл. 4.1 представлено сучасну етіологію, класифікацію ГРВІ та клінічні прояви захворювання залежно від етіологічного фактора.

Діагностичні критерії.

Клінічні:

• — гострий початок;
• — лихоманка 37,5−39 °С;
• — помірно виражені симптоми інтоксикації, що розвиваються в перші 2−3 доби захворювання (головний біль, зниження апетиту, млявість, адинамія, рідше блювота);
• — катаральний синдром (закладеність носа, виділення з носа, часто рясні, біль у горлі, гіперемія зіва, гіперемія та зернистість задньої стінки глотки, можлива сиплість голосу, сухий або з виділенням макротиння кашель, гіперемія кон’юнктив).

Параклінічні дослідження:

• 1. Виявлення антигена вірусу за допомогою реакції імунофлюоресценцїї.
• 2. Виявлення антитіл до вірусу за допомогою реакції зв’язування комплементу та реакції гальмування гемаглютинації. Використовують метод парних сироваток, коли враховується наростання титру антитіл в 4 рази протягом 10−14 днів.

респіраторний вірусний інфекція дихальний Таблиця 1 Основні збудники ГРВІ людини та їх характерні клінічні прояви.

Етіологічний діагноз виставляється лише після лабораторної розшифровки. При її відсутності ставиться діагноз ГРВІ з указаниям провідного клінічного синдрому.

Ускладнення ГРВІ:

• — приєднання вторинної бактеріальної інфекції - пневмонія, ангіна, синусита, отит тощо;
• — синдром крупу;
• — гостра дихальна недостатність;
• — судомний синдром;
• — гіпертермічний синдром.