Вступ. 
Освітні заклади міста Умані в ХІХ

Реформування сучасної системи національної освіти висуває перед педагогічною наукою завдання пошуку шляхів подальшого вдосконалення вітчизняного шкільництва, винайдення шляхів піднесення його на рівень сучасних вимог. Одне із стратегічних завдань у цьому аспекті, як зазначено в Національній програмі «Освіта (Україна ХХІ століття)», полягає в подоланні монопольного становища держави в освітній сфері через створення на рівноправній основі недержавних навчально-виховних закладів та формування багатоваріантної інвестиційної політики в галузі освіти".

До початку ХХ століття освітня галузь пройшла складний шлях становлення та розвитку. Зрушення, що відбулися в системі освіти протягом ХІХ — початку ХХ століття знайшли своє відображення в дослідженнях з історії освіти. Проаналізуємо, яким чином у цих працях знайшло висвітлення питання становлення та розвитку освітніх закладів міста Умані.

Історична місія школи зумовлена особливостями суспільно-політичного, економічного, культурного і духовного життя народу у відповідні періоди.

Українська школа — найважливіший елемент держави у формуванні інтелектуального потенціалу нації - має свої давні витоки і традиції. Адже вона є невід'ємним атрибутом формування модерної української нації й за належним їй правом стоїть поряд із святими для кожного українця поняттями незалежності і державності.

Звернення до історії розвитку освіти і шкільництва дає можливість проаналізувати здобутки сучасності, досягнення освіти з викликами цивілізаційних зрушень. Школа впродовж своєї історичної ретроспективи стала живильним середовищем для формування національної ідеї та усвідомлення національної ідентичності. Академік В. Кремень зазначає: «Особливість втілення національної ідеї в освіті полягає в тому, що вона „оживляє“ прагматизм сталого, догматизм знання та існування. Результатом такого впливу є ідеалізація окультурення світу людини, що робить духовним виробництво, яким займається освіта — виробництво людської душі».

Роблячи структуру та зміст основних періодів розвитку педагогічної науки та шкільництва сучасні науковці (Я. Бурлака, В. Кремень, О. Сухомлинська та інші) свої міркування ґрунтували на науково-методологічних підходах: культурологічному, культурно-антропологічному, цивілізаційному, які окреслюють не тільки історичну, а й соціально культурну основу педагогічних ідей. І та II періоди розвитку педагогічної думки в Україні охоплюють IX — середину XVII ст. ІІІ період: друга половина XVII — XVIII ст. (українське бароко). Педагогічна думка і школа козацької доби.

На кінець XVIII ст. освіта і шкільництво досягли високого рівня: існувала розгалужена мережа початкових шкіл, в яких викладався Закон Божий, письмо, лічба. На Правобережній Україні (у складі Польщі) діяли уніатські школи з шестирічним терміном навчання. На цей час припадає початок розвитку освіти на Уманщині.

Дана тема «Освітні заклади міста Умані в ХІХ — на початку ХХ ст.» є актуальна на сьогодні, тому що освіта, яка припадає на ХІХ — початок ХХ століття" - є досить цікавою, а саме її розвиток та становлення. Фактично, ця освіта послугувала фундаментом нинішньої освіти, якою користуємося ми.

Об'єктом дослідження послугували всі навчальні заклади м. Умані, які функціонували і розвивалися на межі ХІХ — початку ХХ століття і які залишились працювати сьогодні.

Предмет дослідження — розвиток освітньої науки та освітян, які працювали на благо учнів і використовували різні матеріали, які час від часу стимулювали розвиток самої освіти від ХІХ століття до сьогодні.

Метою дослідження виступили навчальні заклади м. Умані, які попри всі незгоди, лишалися функціонувати і боролися за своє існування, залишаючись так і працювати до сьогодення.

Завдання дослідження:

• — проаналізувати теоретичну, методичну, історичну літературу та стан досліджуваної проблеми в наш час;
• — визначити зміст освіти в навчальних закладах ХІХ — ХХ ст.