Загальна характеристика роботи

Актуальність теми. Сільське господарство України, особливо рослинництво, є одним із найбільш ризикових видів діяльності, оскільки здійснюється в невизначених та нерегульованих природно-кліматичних умовах. Дієвим ринковим інструментом його підтримки та забезпечення безперебійності відтворювального процесу виступає страхування сільськогосподарських культур, яке, відшкодовуючи понесені збитки, дозволяє стабілізувати виробництво, забезпечити фінансову стійкість господарств, а відтак, і сталість всієї економічної системи, створює умови досягнення певного рівня продовольчої безпеки держави. У зв’язку з цим державна політика має ґрунтуватись на розробленій концепції формування та розвитку системи сільськогосподарського страхування, її регулювання за допомогою різноманітних форм та методів підтримки.

Кардинальні зміни в системі страхування, пов’язані з ринковими умовами господарювання, обмежили використання обов’язкових форм страхового захисту, що традиційно застосовувались в якості засобів державного впливу на сільськогосподарське виробництво. А концепція застосування добровільного страхування з державною підтримкою залишається гостро дискусійною. Нині страхування в Україні розвивається переважно екстенсивним шляхом, за рахунок формального та схемного страхування. Питання ж підвищення якості страхових послуг, поєднання інтересів учасників страхових відносин, структурної побудови системи сільськогосподарського страхування залишаються невирішеними. З цих позицій об'єктивно необхідним є дослідження теоретичних і практичних аспектів формування системи страхування сільськогосподарських культур з урахуванням необхідності її державної підтримки та розробка на науковій основі комплексу заходів, спрямованих на підвищення її ефективності.

Огляд наукових досліджень свідчить, що проблеми формування та розвитку системи страхування сільськогосподарських культур на макрота мікрорівні досліджували такі відомі вчені й практики, як І. Балабанов, В. Базилевич, А. Банасинський, В. Бігдаш, В. Борисова, О. Ботвиновська, Є. Бридун, О. Васюренко, Н. Внукова, К. Воблий, В. Галасюк, А. Гінзбург, Л. Горбач, С. Гоцуляк, І. Гринюк, О. Ґудзь, М. Дем’яненко, А. Залєтов Т. Калашнікова, Г. Кірейцев, М. Клапків, Є. Коломін, А. Мотильов, С. Навроцький, С. Осадець, Л. Примостка, Н. Прокопенко, В. Райхер, І. Рейтман, П. Саблук, В. Серебровський, М. Сорока, Є. Сосенко, А. Таркуцяк, Н. Хохлов, Л. Худолій, А. Чупіс, В. Шахов, А. Шолойко, Є. Юдін, Р. Юлдашев та багато інших. Аналіз праць науковців дозволяє зробити висновок, що для дослідження системи страхування сільськогосподарських культур існує теоретико-методологічна база і, одночасно, потреба в подальшій розробці даного питання. Необхідність удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур вимагає проведення системних досліджень і розробки науково обґрунтованих рекомендацій щодо її подальшого розвитку.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертація виконана відповідно до плану науково-дослідних робіт Житомирського державного технологічного університету і є складовою державної програми досліджень на тему: «Формування соціально-економічних умов для сталого розвитку регіону» (номер державної реєстрації 0106U008498). У межах наукової програми автором виконані дослідження, пов’язані з розвитком теорії та практики взаємного страхування, його впливу на стійкість фермерських господарств, систематизацією та посиленням організаційно-економічних вимог до страховиків, що здійснюють страхування в сільськогосподарській галузі, розробкою модульної програми страхування сільськогосподарських культур.

Мета і завдання дослідження. Метою даного дослідження є розробка науково обґрунтованих пропозицій щодо розвитку системи страхування сільськогосподарських культур шляхом удосконалення існуючих і розробки теоретичних, методологічних та організаційних положень.

Досягнення поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:

• — поглибити теоретичні засади страхування сільськогосподарських культур з метою уніфікації застосуванні таких понять як ризик, антиризикова діяльність, страховий захист, об'єкт і предмет страхування сільськогосподарських культур в практичній діяльності;
• — уточнити визначення, основні елементи, принципи функціонування системи страхування сільськогосподарських культур, механізм взаємозв'язку між її елементами для поєднання та реалізації інтересів всіх суб'єктів страхових відносин даної системи;
• — узагальнити світовий досвід функціонування систем страхування з метою розробки пропозицій щодо гармонізації вітчизняної системи страхування сільськогосподарських культур;
• — дослідити становлення та розвиток системи страхування сільськогосподарських культур на різних етапах функціонування держави з метою обґрунтування використання історичного досвіду її організації в практиці страхування сільськогосподарських культур та з’ясувати особливості державної підтримки страхування сільськогосподарських культур;
• — проаналізувати тенденції розвитку системи страхування сільськогосподарських культур з метою обґрунтування необхідності застосування державної підтримки у поєднані з іншими формами страхового захисту для забезпечення дієвості та ефективності функціонування системи;
• — оцінити сучасний стан, особливості методичного забезпечення процесу страхування сільськогосподарських культур задля надання пропозицій щодо його покращання, усунення інформаційної асиметрії між його учасниками, спрощення процедури застосування та для поєднання інтересів всіх учасників процесу страхування;
• — сформувати рекомендації щодо розвитку системи страхування сільськогосподарських культур в напрямку гармонізації її структурних елементів та рівнів, що дозволяє покращати страховий захист сільськогосподарського виробництва в цілому;
• — обґрунтувати створення та участь в системі страхування сільськогосподарських культур товариств взаємного страхування для підвищення рівня захисту майнових інтересів сільгоспвиробників;
• — розробити інноваційну програму страхування сільськогосподарських культур для розширення обсягу страхового покриття та зниження вартості страхових послуг.

Об'єктом дослідження виступає система страхування сільськогосподарських культур, його державна підтримка та практика здійснення.

Предметом дослідження є теоретичні й прикладні аспекти системи страхування сільськогосподарських культур та розвиток відносин між учасниками процесу страхування.

Методи дослідження. У ході дослідження використано загальнонаукові та спеціальні методи пізнання явищ. Серед загальнонаукових методів дослідження застосовано абстрактно-логічний метод — при постановці цілей і задач дослідження, при порівнянні основних видів страхових продуктів, при дослідженні закордонного досвіду державної підтримки виробництва сільськогосподарських культур; історичний — при дослідженні концептуальних підходів до організації страхування сільськогосподарських культур в Україні тощо; серед спеціальних — економіко-статистичний — при здійсненні аналізу становлення та розвитку системи страхування сільськогосподарських культур в Україні, при обґрунтуванні доцільності та ефективності запропонованих варіантів рішення практичних рекомендацій; економіко — математичний — при обґрунтуванні модульної програми страхування сільськогосподарських культур; соціологічний — при анкетуванні фермерських господарств для з’ясування та узагальнення практики страхування сільськогосподарських культур.

Інформаційною та методологічною основою дисертації виступають наукові праці вітчизняних та зарубіжних авторів, присвячені питанням побудови системи страхування в сільському господарстві, матеріали наукових конференцій, статті періодичних видань, монографії, офіційна статистична інформація та нормативні документи.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні теоретичних положень та розробці практичних рекомендацій з удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур як основи покращання захисту сільгоспвиробників та забезпечення сталості економіки і продовольчої безпеки держави. У процесі дослідження отримано такі наукові результати:

вперше:

• — обґрунтовано систему страхування сільськогосподарських культур, яка складається із груп суб'єктів страхових відносин та функціональних блоків, основними принципами якої є добровільність, надійність та гарантія страхового захисту, забезпечення реалізації взаємного економічного інтересу суб'єктів системи, доступність страхових послуг, ефективність й адресність державної підтримки, що дозволяє впорядкувати фінансово-економічний та організаційно-правовий механізм здійснення страхування;
• — розроблено модульну страхову програму шляхом приєднання до страхування сільськогосподарських культур, як основи, інших страхових об'єктів та родів небезпек, що зменшує вартість страхової послуги, дозволяє максимально охопити страховим захистом всі процеси циклу виробництва сільськогосподарських культур та супутніх виробничих процесів і, таким чином, розширити ринок страхових послуг;

удосконалено:

• — класифікацію ризиків виробництва сільськогосподарських культур (за сферою виникнення, можливим результатом, масштабністю), що дозволяє усунути міжвидові повтори у переліку ризиків, страхових подій та випадків при використанні в страхових продуктах і сприяє покращанню якості надання страхових послуг за рахунок їх уніфікації, а також форму звітності 50-сг «Основні економічні показники роботи сільськогосподарських підприємств за 20_ рік» шляхом введення додаткового розділу 5 «Страхування» п. 5.1 «Страхування в рослинництві», що покращує інформаційне забезпечення проведення кількісного й вартісного аналізу обсягів страхування сільськогосподарських культур та його державної підтримки, підвищує рівень контролю за використанням бюджетних коштів;
• — модель системи страхування сільськогосподарських культур, яка передбачає створення товариств взаємного страхування, їх об'єднання та участь в перестраховій системі, що підвищує ефективність захисту майнових інтересів сільгоспвиробників в умовах катастрофічних, кумулятивних ризиків за рахунок орієнтованості на високий рівень довіри страхувальників та можливості створення додаткових фондів фінансових ресурсів, що, в свою чергу, підвищує рівень покриття збитків в несприятливі за погодними умовами роки та надає можливості здійснення превентивних заходів;

набуло подальшого розвитку:

• — взаємозв'язок понять «страховий ризик», «страхова подія», «страховий випадок», що усуває їх неоднозначне застосування всіма суб'єктами системи страхування та визначення страхування сільськогосподарських культур як форми страхового захисту й системи страхування сільськогосподарських культур з позиції її структуризації, функціональних зв’язків та встановлення критеріїв її ефективності, що сприяє її цілісності, дієвості та життєздатності;
• — систематизація концептуальних підходів до організації страхування сільськогосподарських культур в частині їх історичної періодизації за ознаками зміни форм здійснення, методичного забезпечення, розвитку організаційних форм учасників страхових відносин, що дозволяє встановити їх переваги та недоліки для цілей використання в сучасних ринкових умовах;
• — форми страхування сільськогосподарських культур в частині законодавчого закріплення добровільної з державною підтримкою та поєднання комерційного, некомерційного, державного страхування на партнерських засадах в єдиній системі;
• — застосування коефіцієнта ризику інвестора шляхом його трансформації до визначення ризику виробництва сільськогосподарських культур, що сприяє свідомому та добровільному прийняттю страхувальником рішення щодо участі в страховій угоді.

Практичне значення одержаних результатів полягає у розробці пропозицій та рекомендацій з удосконалення системи страхування сільськогосподарських культур. В практичну діяльність Житомирської філії страхової компанії «Статус» впроваджено методику визначення коефіцієнта ризику та його ступеню при укладенні договору страхування сільськогосподарських культур (довідка № 124/32 від 11 січня 2010 р.), що обґрунтовує доцільність здійснення страхування. Результати дослідження знайшли застосування у навчальному процесі Житомирського державного технологічного університету (довідка № 44−45/1239 від 11 жовтня 2010 р.) та Житомирського інституту Міжрегіональної академії управління персоналом (довідка № 263 від 07 жовтня 2010 р.) при викладанні дисциплін «Страхування» та «Страхові послуги». Проведений в дисертації аналіз сучасного стану страхування сільськогосподарських культур в Житомирській області, сформовані напрямки покращання взаємовідносин між учасникам страхового процесу, обґрунтування обсягів державної підтримки при страхуванні ризиків вирощування сільськогосподарських культур використані спеціалістами головного управління агропромислового розвитку Житомирської ОДА у розробці концепції розвитку сільськогосподарської галузі Житомирської області (довідка № 421 від 14.09.2010 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертація є самостійно виконаним науковим дослідженням. Пропозиції та рекомендації належать особисто автору. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в дисертації використані ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи здобувача, яка полягає в дослідженні теоретичних та практичних питань формування та розвитку цілісної системи страхування сільськогосподарських культур.

Апробація результатів дисертації. Основні результати дослідження доповідались та обговорювались на Міжнародній науковій конференції «Бухгалтерський облік та господарський контроль: минуле, сучасне, майбутнє» (м. Житомир, 2002 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева» (м. Житомир, 2005 р.), Міжнародній науковій конференції «Концепции развития бухгалтерской профессии: теория и практика» (м. Житомир, 2006 р.), Всеукраїнській науковій конференції «Зимові читання, присвячені ідеям П.П. Німчинова та І.В. Малишева» (м. Житомир, 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасні проблеми фінансово-господарського контролю» (м. Кривий Ріг, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Актуальні проблеми економічної системи України» (м. Черкаси, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції «Наукові бухгалтерські школи світу: еволюція, сучасний стан, перспективи розвитку» (м. Житомир, 2008 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Теорія та практика ринкових перетворень: економічний та соціальний контекст» (м. Вінниця, 2008 р.), Міжнародній науковій конференції «Бухгалтерський облік, аналіз і контроль в системі корпоративного управління: розвиток і технічні можливості» (м. Житомир, 2009 р.), Всеукраїнській науково-практичній конференції «Сучасний стан та перспективи розвитку державного контролю і аудиту в Україні» (м. Київ, 2009 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Умови економічного росту в країнах з ринковою економікою» (м. Переяслав-Хмельницький, 2010 р.).

Публікації. За результатами виконаного дослідження у фахових виданнях опубліковано 13 статей загальним обсягом 7,0 друк. арк. (особисто автору належить 6,61 друк. арк.), 12 тез доповідей загальним обсягом 3,4 друк. арк. (особисто автору належить 3,04 друк. арк.), в інших публікаціях, виданих у співавторстві. В дисертації використані лише ті положення, які є результатом особистого дослідження здобувача (25,73 друк. арк.).

Структура та обсяг дисертаційної роботи. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основної частини дисертації 191 сторінка комп’ютерного тексту, містить 29 таблиць на 23 сторінках, 18 рисунків на 13 сторінках, 10 додатків на 24 сторінках. Повний обсяг дисертації 238 сторінки. Список використаних джерел налічує 244 найменування на 23 сторінках.