Аналіз дотримання банком нормативів діяльності

Звітність банку, відображена в таких формах, як баланс, звіт про фінансові результати, звіт про сукупні прибутки та збитки та звіт про рух грошових коштів, в розрізі регулювання банківської діяльності розглядається лише з точки зору виконання банком встановлених нормативів.

Як відомо, згідно із Законами України «Про банки і банківську діяльність» та «Про Національний банк України» з метою захисту інтересів клієнтів і забезпечення фінансової надійності НБУ встановлює для всіх комерційних банків економічні нормативи.

Економічні нормативи об'єднані у чотири групи:

• · нормативи капіталу
• Ш мінімального розміру регулятивного капіталу,
• Ш адекватність регулятивного капіталу,
• Ш адекватність основного капіталу;
• · нормативи ліквідності
• Ш норматив миттєвої ліквідності,
• Ш норматив поточної ліквідності,
• Ш норматив короткострокової ліквідності;
• · нормативи кредитного ризику
• Ш максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента,
• Ш великих кредитних ризиків,
• Ш максимального розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих одному інсайдеру,
• Ш максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам;
• · нормативи інвестування
• Ш інвестування в цінні папери окремо за кожною установою,
• Ш загальної суми інвестування,
• Ш норматив ризику загальної відкритої (довгострокової) валютної позиції банку.
• · Нормативи валютної позиції банку

Нормативи капіталу Регулятивний капітал банку є одним з найважливіших показників діяльності банків, основним призначенням якого є покриття негативних наслідків різноманітних ризиків, які банки беруть на себе в процесі своєї діяльності, та забезпечення захисту вкладів, фінансової стійкості й стабільної діяльності банків. Регулятивний капітал складається з основного (1-го ріння) та додаткового (2-го рівня) капіталу і є базою для розрахунків економічних нормативів. Значення даного показника банку становить 7 971 601 тис. грн. і відповідає нормативу мінімального розміру регулятивного капіталу (Н1), що становить 120 000 тис.грн.

Норматив адекватності регулятивного капіталу або норматив платоспроможності(Н2) відображає здатність банку своєчасно і в повному обсязі розрахуватися за своїми зобов’язаннями, що випливають із торговельних, кредитних або інших операцій грошового характеру. Чим вище значення показника адекватності регулятивного капіталу, тим більша частка ризику, що її приймають на себе власники банку; і навпаки: чим нижче значення показника, тим більша частка ризику, що її приймають на себе кредитори/вкладники банку. Норматив адекватності регулятивного капіталу (Н2) встановлюється для запобігання надмірному перекладанню банком кредитного ризику та ризику неповернення банківських активів на кредиторів/вкладників банку. Значення цього показника визначається як співвідношення регулятивного капіталу банку до сумарних активів і певних позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених відповідних резервів за активними операціями. Для розрахунку адекватності регулятивного капіталу банку його активи поділяються на п’ять груп за ступенем ризику та кожна позиція активів перемножується на притаманний їй коефіцієнт ризику. Значення нормативу адекватності регулятивного капіталу банку становить 16,92%, і перевищує мінімальний нормативно допустимий рівень (10%).

Норматив співвідношення регулятивного капіталу до сукупних активів (Н3), на який в постанові НБУ «Про затвердження інструкції про порядок регулювання діяльності банків в Україні» 06.08.2008 замінив норматив адекватності основного капіталу розраховується відповідно до назви і складає 12,00%, відповідаючи нормативному значенню (9%). Динаміка значень нормативів капіталу за останні три звітні періоди наведена в таблиці 2.2.

Таблиця 2.2 Динаміка значень нормативів капіталу.

Нормативи ліквідності.

Велика увага при регулюванні банківської діяльності приділяється ліквідності комерційних банків, як найбільш вагомому показнику, що характеризує ступінь надійності банківських установ. Ліквідність банку — це здатність забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань, яка визначається збалансованістю між строками і сумами погашення розміщених активів та строками і сумами виконання зобов’язань банку, а також строками та сумами інших джерел і напрямів використання коштів (надання кредитів, інші витрати). Ліквідними активами є кошти в касі, які відкриті в Національному банку та інших банках, а також активи, що можуть бути швидко проконвертовані у готівкові чи безготівкові кошти. Низький рівень ліквідності будь-якого банку відчутно обмежує його платоспроможність, спричиняє втрату довіри клієнтів, та, відповідно, ускладнює можливості по залученню депозитних ресурсів і доступ до зовнішніх джерел фінансування, які необхідні для підтримки ліквідності. Наслідком цього можуть стати дефіцит фінансових ресурсів, зниження рівня прибутковості банку тощо.

Проблеми з недостатньою ліквідністю також можуть перерости у кризу ліквідності і навіть банкрутство та припинення діяльності банківської установи. А враховуючи тісні взаємозв'язки між комерційними банками, логічним є й те, що криза ліквідності одного банку може поширитись на інші, створюючи загрозу дестабілізації усієї банківської системи. Надлишкова ж ліквідність є результатом неефективного банківського менеджменту і свідчить про неспроможність ефективно розпоряджатися вільними ресурсами. Така ліквідність спричиняє зниження рентабельності банківської діяльності та може призводити до збитковості банку.

Зокрема, в умовах надлишкової ліквідності позиція центрального банку стає слабкою, оскільки він, як монопольний постачальник ліквідності, через відсутність попиту на неї, не може визначити умови на грошово-кредитному ринку та, відповідно, забезпечити адекватну реакцію останнього на зміни у монетарній політиці. Крім того, надлишкова ліквідність банківської системи створює інфляційне зависання в економіці країни. Саме тому встановлення НБУ нормативів ліквідності відіграє таку важливу роль в регулюванні банківської діяльності.

Норматив миттєвої ліквідності (Н4) встановлюється для контролю за здатністю банку забезпечити своєчасне виконання своїх грошових зобов’язань за рахунок високоліквідних активів (коштів у касі та на кореспондентських рахунках).

Норматив миттєвої ліквідності визначається як співвідношення суми коштів у касі та на кореспондентських рахунках до зобов’язань банку, що обліковуються за поточними рахунками.

На кінець звітного періоду значення цього нормативу в банку склало 48,22%, при встановленому Національним банком України нормативному значенні миттєвої ліквідності не менше 20%.

Норматив поточної ліквідності (Н5), встановлюється для визначення збалансованості строків і сум ліквідних активів та зобов’язань банку, що розраховується як відношення ліквідних активів до зобов’язань зі строком погашення, який не перевищує 30 календарних днів. Для розрахунку нормативу поточної ліквідності враховуються вимоги і зобов’язання банку з кінцевим строком погашення до 30 днів (включно). Станом на 31 грудня 2013 року цей норматив складав 77,19%, при встановленому Національним банком України нормативному значенні поточної ліквідності не менше 40%.

Норматив короткострокової ліквідності (Н6) встановлюється для контролю за здатністю банку виконувати прийняті ним короткострокові зобов’язання за рахунок ліквідних активів. Розраховується як відношення ліквідних активів до короткострокових зобов’язань, і станом на 31 грудня 2013;го року цей норматив складав 77,17%, при встановленому Національним банком України нормативному значенні короткострокової ліквідності не менше 20%. Динаміка значень нормативів ліквідності за останні три звітні періоди наведена в таблиці 2.3.

Таблиця 2.3 Динаміка значень нормативів ліквідності ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .

Нормативи кредитного ризику Крім ризику незбалансованої ліквідності, діяльності будь-якої банківської установи притаманний кредитний ризик. Банк є найбільш уразливим до ризиків несплати чи несвоєчасної або неповної сплати позичальником основного боргу та процентів за ним. Підвищений рівень ризиковості кредитних операцій може бути причиною не тільки погіршення ліквідності банку і зменшення прибутковості, а й невиконання своїх зобов’язань перед клієнтами, наслідком чого буде банкрутство, втрата коштів вкладників, порушення системи організації безготівкових розрахунків в народному господарстві. Тому Національний Банк України регулює рівень допустимого кредитного ризику шляхом установлення граничних значень ряду нормативів кредитного ризику.

Нормативи кредитного ризику як елемент економічних нормативів діяльності банків мають на меті не допустити надмірну концентрацію кредитного ризику в банку, оскільки неплатоспроможність одного або кількох контрагентів може суттєво дестабілізувати банк та навіть призвести до його банкрутства. Зокрема потрібно обмежити кредитні та інші операції з інсайдерами банку, оскільки ці операції можуть здійснюватися на пільгових для інсайдерів умовах.

Норматив максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента (Н7) встановлюється з метою обмеження кредитного ризику, що виникає внаслідок невиконання окремими контрагентами своїх зобов’язань. Значення даного показника визначається як співвідношення суми всіх вимог та позабалансових зобов’язань щодо цього контрагента до регулятивного капіталу банку, яке не повинно перевищувати 25%. Банк дотримується нормативу максимального розміру кредитного ризику на одного контрагента зі значенням 12,09%.

Норматив великих кредитних ризиків (Н8) установлюється з метою обмеження концентрації кредитного ризику за окремим контрагентом або групою пов’язаних контрагентів.

Кредитний ризик, що прийняв банк на одного контрагента або групу пов’язаних контрагентів, уважається великим, якщо суми всіх вимог банку до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів і всіх позабалансових зобов’язань, наданих банком що до цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, становить 10% і більше відсотків регулятивного капіталу банку.

Норматив великих кредитних ризиків визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань одного контрагента або групи пов’язаних контрагентів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього контрагента або групи пов’язаних контрагентів, до регулятивного капіталу банку.

Рішення про надання великого кредиту приймається згідно з відповідним висновком кредитного комітету (комісії) банку, затвердженим його правлінням (радою). Нормативне значення нормативу Н8 не має перевищувати 8-кратний розмір регулятивного капіталу банку. Якщо норматив великих кредитних ризиків перевищує цей рівень, то вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) автоматично підвищуються:

• * якщо перевищення становить не більше ніж 50%, вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) подвоюються.
• * якщо перевищення перевищує 50%, вимоги до нормативу адекватності регулятивного капіталу (Н2) потроюються.

Банк відповідає вимогам нормативу Н8 зі значенням 23,04%, при максимальному значення нормативу великих кредитних ризиків не більшим за 8-кратний розмір регулятивного капіталу.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру (Н9), установлюється для обмеження ризику, який виникає під час здійснення операцій з інсайдерами, що може призвести до прямого та опосередкованого впливу на діяльність банку. Цей вплив зумовлює те, що банк проводить операції з інсайдерами на умовах, не вигідних для банку, що призводить до значних проблем, оскільки в таких випадках визначення платоспроможності контрагента не завжди здійснюється достатньо об'єктивно.

Норматив максимального розміру кредитів, гарантій і поручительств, наданих одному інсайдеру, визначається як співвідношення суми всіх зобов’язань цього інсайдера перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і всіх позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо цього інсайдера, та капіталу банку. Значення даного нормативу банку «Райффайзен Банк Аваль» становить 0,16% та є значно нижчим за встановлений НБУ максимум значення даного показника в 5%.

Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гарантій та поручительств, наданих інсайдерам (Н10) установлюється для обмеження сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів. Надмірний обсяг сукупної суми всіх ризиків щодо інсайдерів призводить до концентрації ризиків і загрожує збереженню регулятивного капіталу банку. Норматив максимального сукупного розміру кредитів, гаранти і поручительств, наданих інсайдерам, визначається як співвідношення сукупної заборгованості зобов’язань усіх інсайдерів перед банком (за мінусом фактично сформованих резервів) і 100% суми позабалансових зобов’язань, виданих банком щодо всіх інсайдерів, та капіталу банку. Значення нормативу Н10 банку становить 2,93% та також є приблизно вдесятеро нижчим за встановлене Нацбанком нормативне значення у розмірі 30%.

Динаміка значень нормативів кредитного ризику за останні три звітні періоди наведена в таблиці 2.4.

Таблиця 2.4 Динаміка значень нормативів кредитного ризику ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .

Нормативи інвестування Специфікою інвестиційної діяльності будь-якої фізичної чи юридичної особи полягає у тому, що теперішні вкладання коштів здійснюються в майбутнє, тому при інвестуванні завжди існує доля інвестиційного ризику через невизначеність самого майбутнього та, як наслідок, високий рівень ймовірності невиконання інвестиційних планів. Інвестиційний ризик власне банку — це ймовірність того, що події, очікувані або неочікувані, можуть мати негативний вплив на капітал або надходження банку. Банки, які є активними інвесторами, стають уразливими щодо інвестиційного ризику — ризику несплати або несвоєчасної чи неповної сплати емітентом цінних паперів доходу та основного боргу за розміщеними цінними паперами власної емісії, які належать інвесторові. Слід враховувати також той факт, що сучасні банківські установи у процесі своєї діяльності стикаються з багатьма видами ризиків, деякі з них можуть навіть не піддаватися внутрішньому контролю. Адже на стійкість банків впливає чимало зовнішніх чинників, які не перебувають у сфері безпосереднього або опосередкованого їх впливу. Однією з принципових особливостей банківського інвестування є ймовірний характер багатьох ризиків, які до того ж потребують попередньої структуризації, однак відсутність кількісних показників значно ускладнює їх емпіричний аналіз. Тому однією з важливих проблем управління банківськими інвестиційними ризиками є розподіл відповідальності за контролем над ними, їх ранжування і визначення пріоритетності ухвалення рішень щодо управління цими ризиками. Проте банки часто можуть не збалансовувати ризик та дохідність, наражаючи на збитки акціонерів та інших інсайдерів, клієнтів та контрагентів, тому з метою забезпечення контролю за інвестиційною діяльністю банків, а саме — за прямими інвестиціями, Національний банк України встановлює нормативи інвестування. Банки мають право здійснювати прямі інвестиції (за рахунок власних коштів і від власного імені) лише на підставі письмового дозволу Національного банку, що надається згідно з правилами, установленими відповідними нормативно-правовими актами Національного банку. Банки мають право здійснити інвестицію без письмового дозволу Національного банку, якщо:

• · інвестиція в будь-яку юридичну особу становить не більше ніж 5 відсотків регулятивного капіталу банку;
• · юридична особа, в яку здійснюється інвестиція, веде виключно діяльність з надання фінансових послуг;
• · регулятивний капітал банку повністю відповідає вимогам, установленим цією Інструкцією, та вимогам для інвестицій, установленим нормативно-правовими актами Національного банку.

Банку також забороняється інвестувати кошти в підприємство, установу, статутом яких передбачено повну відповідальність його власників.

З метою обмеження інвестиційного ризику, пов’язаного із здійсненням інвестиційної діяльності та можливою втратою капіталу інвестора, Національний банк установив такі нормативи інвестування: норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11), норматив загальної суми інвестування (Н12).

Норматив інвестування в цінні папери окремо за кожною установою (Н11) встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладення коштів банку до статутних фондів установ, що може призвести до втрати капіталу банку. Цей показник визначається як співвідношення розміру коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв, часток) окремо за кожною установою, до регулятивного капіталу банку. До коштів, що інвестуються, включаються акції та інші цінні папери з нефіксованим прибутком у торговому портфелі банку та в портфелі банку на продаж, що випущені установою та вкладення в асоційовані та дочірні установи. Значення даного норматива в банку «Райффайзен банк Аваль» становить 0,43% при вдесятеро більшому максимальному можливому значенні, встановленому Нацбанком на рівні 5%, що свідчить скоріше про низьку інвестиційну активність банку, ніж про високий рівень диверсифікації інвестиційного портфелю.

Норматив загальної суми інвестування (Н12) встановлюється для обмеження ризику, пов’язаного з операціями вкладання (прямого чи опосередкованого) коштів банку до статутних капіталів будь-яких юридичних осіб, що може призвести до втрати капіталу банку.

Цей норматив характеризує використання капіталу банку для придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи. Він визначається як співвідношення суми коштів, що інвестуються на придбання акцій (паїв/часток) будь-якої юридичної особи, до регулятивного капіталу банку і складає за звітний період 0,75%. Нормативне значення є значно вищим складає 60%, що свідчить про невисоку інвестиційну активність банку та, як наслідок низький інвестиційний ризик. Хоча це є в принципі характерним для українських банків, що не є активними учасниками інвестиційних процесів і прибуток якох практично повністю формується за рахунок операційної маржі, і меншою мірою за рахунок комісійних доходів.

Динаміка значень нормативів інвестування за останні три звітні періоди наведена в таблиці 2.5.

Таблиця 2.5 Динаміка значень нормативів інвестування ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .

Нормативи валютної позиції.

Неадекватний фінансовий менеджмент ризиків банку, в тому числі валютних підвищує ймовірність збитків та втрату вкладених ресурсів. Банківські валютні операції пов’язані з валютним ризиком. Валютний ризик — це небезпека валютних втрат внаслідок зміни курсу іноземних валют по відношенню до національної. Існування валютного ризику пов’язано із діяльністю банків на валютних ринках, яка полягає в управлінні активами та пасивами в іноземній валюті та в банківських металах. Результат діяльності банку на валютних ринках (прибуток або збитки) залежить не лише від зміни валютного курсу, але й від валютної позиції. Здійснення банком валютних операцій супроводжується зміною співвідношення його вимог і зобов’язань в іноземній валюті, тобто зміною валютної позиції. Норматив загальної відкритої (довгої / короткої) валютної позиції банку (Н13) як елемент економічних нормативів діяльності банків обмежує валютний ризик банку. Н13 охоплює нормативи загальної довгої відкритої валютної позиції банку (Н13−1) та загальної короткої відкритої валютної позиції банку (Н13−2). Валютна позиція банку визначається як співвідношення балансових та позабалансових вимог і зобов’язань банку в кожній іноземній валюті та в кожному банківському металі. При їх рівності позиція вважається закритою, при нерівності — відкритою. Остання пов’язана з ризиком втрат банку, якщо до моменту купівлі раніше проданої валюти або продажу раніше купленої, курс валюти зміниться у несприятливому для нього напрямі. Відкрита позиція є короткою, якщо обсяг зобов’язань за проданою валютою та банківськими металами перевищує обсяг вимог, і довгою, якщо обсяг вимог за купленою валютою та банківськими металами перевищує обсяг зобов’язань. Довга валютна позиція дає прибутки при підвищенні курсу іноземної валюти і завдає збитків — при зниженні її курсу. Коротка позиція — навпаки, дає прибутки при зниженні курсу іноземної валюти, але завдає збитків при підвищенні курсу. Залишаючи валютну позицію відкритою, учасники валютного ринку грають на валютних курсах з метою отримання прибутків спекулятивного характеру, наражаючись свідомо на підвищений ризик. Проте для таких учасників валютного ринку, як банки рівень валютної позиції регулюється офіційно, оскільки їх фінансовий стан зачіпає інтереси багатьох інших суб'єктів економічних відносин. Валютна позиція банку визначається щоденно, окремо щодо кожної іноземної валюти та кожного банківського металу. Значення загальної відкритої валютної позиції банку (Н13) становить 44%, що майже в півтора рази перевищує максимальне нормативне значення, встановлене НБУ — 30%. Це спричинено перевищенням значення довгої відкритої валютної позиції банку (Н13−1), що становить 44% при нормативному значенні 20%.

Норматив же загальної короткої відкритої валютної позиції (Н13−2) становить 0,036% і відповідає встановленим нормативами Нацбанку вимогам (10%).

Динаміка значень нормативів валютної позиції за останні три звітні періоди наведена в таблиці 2.6.

Таблиця 2.6 Динаміка значень нормативів валютної позиції ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .

На основі проведеного аналізу ймовірної зміни фінансового результату та власного капіталу при обмінного курсу основних іноземних валют встановлено, що станом на 31.12.2013 р. зміцнення курсу долара США на 4,43% зменшить прибуток внаслідок переоцінки валютної позиції на 157 164 тис. грн., натомість послаблення курсу долара США на 4,36% несе за собою покращення фінансового результату на 154 638 тис. грн. При зміцненні курсу Євро на 5,08% вплив на збиток складе 5 847 тис.грн., а при послабленні на 4,98% - принесе 5 735 тис. грн. прибутку.

Як бачимо, валютні позиції стосовно долара США та Євро були короткими, що призвело до перевищення значення показника Н13 над нормативним та виникнення зобов’язань у розмірі 3 551 814 тис. грн. за доларом та 113 139 тис. грн. за євро.

Загалом, окрім ліміту довгої відкритої валютної позиції, розраховані значення економічних показників відповідають нормативам, встановленим Національним Банком України.

Варто також зазначити, що загалом по другому рівню банківської системи України у 2013 році норматив мінімального розміру регулятивного капіталу банків на 1 січня виріс до 160 896 945 тис. грн. в порівнянні з 156 083 888 тис. грн. на 1 грудня 2012 р. Норматив адекватності регулятивного на 1 січня 2013 р. збільшився до 20,83% в порівнянні з 20,34% на 1 грудня 2012 р. Норматив миттєвої ліквідності склав 58,80%, норматив поточної ліквідності - 77,33% і норматив короткострокової ліквідності - 91,19%.

Таблиця 2.7 Зведена таблиця виконання нормативів ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» .