Висновки. 
Фінансове регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні

Дисертація містить вирішення актуальної наукової та практичної проблеми фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні, що виявляється у визначенні сутності реструктуризаційних процесів у банківській системі й послідовності виникнення та розвитку банківських криз, розробленні концепції реалізації механізму фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків в Україні.

Ці та інші науково-практичні результати дисертаційної роботи дали змогу зробити такі висновки і пропозиції:

• 1. Для проведення реструктуризації банків, а саме — їхнього оздоровлення, треба передусім виконати докладний аналіз кризових явищ у цьому важливому секторі національної економіки. Основними ознаками банківських криз є такі: поява і наростання банківської паніки; знецінення банківських активів; падіння курсу національної валюти; зменшення рівня ліквідності; зниження обсягів банківського кредитування; зменшення золотовалютних резервів; банкрутства банків.
• 2. Реструктуризація комерційного банку — це сукупність заходів, спрямованих на стабілізацію, оздоровлення фінансового стану банку (підвищення рівня ліквідності, платоспроможності й прибутковості банку, зниження ризиковості діяльності банку) для забезпечення подальшого зростання та розвитку банківської установи. Це відбувається шляхом: змін в активах і пасивах банку (фінансова реструктуризація); організаційно-правових змін банку (корпоративна реструктуризація — злиття, поділ, приєднання, виділення, поглинання); змін у структурі банківських послуг (виробнича реструктуризація); змін у структурі керівництва, управлінсько-виконавчого персоналу, а також змін організаційної структури банку — внутрішніх підрозділів і системи організації регіональних управлінь, філій та відділень банку (управлінська та внутрішня організаційна реструктуризація).
• 3. Концепційна схема подолання фінансових проблем у банківських установах має такі основні елементи: наявність проблемної банківської установи — аналізують весь спектр дисфункції банків, починаючи від проблеми втрати довіри клієнтів і завершуючи системними проблемами (відтік банківського капіталу, проблеми з ліквідністю, неспроможність погасити кредиторську заборгованість, наявність проблемних активів, стрімке зростання безнадійних кредитів); шляхи виходу з ситуації, яка склалася в проблемному банку, серед яких виокремлено (і рекомендовано) реструктуризацію; ліквідація як найнебажаніший, проте реальний варіант розвитку сценарію оздоровлення (виведення з кризи) банківської установи.
• 4. Механізм фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків містить, з одного боку, об'єкт, тобто банк, що підлягає реструктуризації, суб'єкти, які відповідають за проведення цього процесу, а з іншого, — методи, за допомогою яких відбуваються процеси реструктуризації за відповідного нормативно-правового та інформаційного їх забезпечення.
• 5. Нормативно-правові документи щодо реструктуризаційних процесів у банківській сфері України доцільно групувати за принципом пріоритетності та ієрархії - об'єднати їх у єдиний правовий документ, у якому можуть бути використані розроблені дисертантом методичні рекомендації з реструктуризації комерційних банків.
• 6. Процедуру реструктуризації комерційного банку потрібно проводити за такими етапами: наявність проблемного банку (установа, яка визнана неплатоспроможною, недокапіталізованою, неліквідною, з проблемними активами, великою кредиторською заборгованістю); оцінка проблемного банку; реструктуризація банку; за потреби, процедура банкрутства банку; альтернативний вихід із ситуації - ліквідація банку; повторна оцінка банківської установи; залежно від інвестора (санатора) банку — його приватизація, націоналізація, повторний продаж; перехід банківської установи в фінансово стійкий та незалежний стан.
• 7. Основними методами фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні є такі: рефінансування банків; капіталізація банків (зокрема націоналізація); рекапіталізація банків (реінвестиція дивідендів, приватизація); введення тимчасової адміністрації (санація, мораторій на задоволення вимог кредиторів); сек’юритизація; субординований борг; зниження обов’язкових резервних вимог; процедура банкрутства банку (його ліквідація); маркетингова політика банку; реструктуризація боргу та ін. З’ясування цих методів дає змогу ефективніше провадити фінансове регулювання реструктуризаційних процесів у банківництві України.
• 8. До основних напрямів удосконалення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків належать: покращення організації проведення реструктуризації банку; удосконалення правового забезпечення механізму фінансового регулювання реструктуризації банків в Україні; застосування математичного моделювання для підвищення ефективності діяльності банківського кредитування і визначення прогнозних показників банківської системи України.
• 9. Узагальнюючи іноземний досвід фінансового регулювання реструктуризації банку, треба акцентувати на тих проблемах, що існують в банківських установах світу і України, а саме: укрупнення банків; реструктуризація боргів банку і застосування процедури банкрутства; недостатня капіталізація банку; посилення банківського нагляду; реорганізація банківських установ; посилення ролі моніторингу і попередження нестабільності банківських установ.

Вирішення зазначених проблем дасть змогу покращити в Україні механізм фінансового регулювання реструктуризації комерційних банків, що відобразиться на зростанні показників їхньої ліквідності та платоспроможності, які сприятимуть підвищенню ефективності функціонування національної економіки через зростання довіри до банків та інтенсивніше використання кредитних ресурсів.