Банківська інфраструктура. 
Сутність банку, його функції та основні принципи діяльності в умовах банківської системи України

Банківська інфраструктура — сукупність організацій та установ, що безпосередньо забезпечують функціонування банківської системи[12]. Наприклад, Засвідчувальний центр — установа для забезпечення реєстрації, засвідчення чинності відкритих ключів та акредитації центрів сертифікації ключів.

«До банківської системи не включаються інші фінансово-кредитні установи, що за своїм статусом не є банками […] Включення фінансово-кредитних установ до банківської системи спотворить її сутність"[6].

Виділяють наступні специфічні функції банківської системи України:

• а) створення грошей і регулювання грошової маси;
• б) трансформаційна функція;
• в) стабілізаційна функція.

Функція створення грошей і регулювання грошової маси полягає в тому, що банківська система оперативно змінює масу грошей в обігу, збільшуючи або зменшуючи її відповідно до зміни попиту на гроші. У виконанні цієї функції беруть участь усі ланки банківської системи (НБУ і комерційні банки), і вона стосується всіх напрямів банківської діяльності.

Для банківської системи характерна трансформаційна функція, яка полягає в тому, що банки, мобілізуючи вільні кошти одних суб'єктів господарювання і передаючи їх іншим, мають можливість змінювати (трансформувати) величину й строки грошових капіталів та фінансові ризики.

Банківська система також виконує стабілізаційну функцію, тобто функцію забезпечення сталості банківської діяльності та грошового ринку. Для банківської діяльності характерна висока ризикованість і банки працюють в умовах постійної і підвищеної загрози втрати грошей та банкрутства, тому боротьба з ризиками є важливим завданням не лише окремих банків, а й усієї банківської системи.

Данило Гетманцев зазначає, що банківська система бере участь у виконанні основних функцій фінансової системи України, зокрема, шляхом:

• 1. Забезпечення способів переміщення фінансових ресурсів у часі, через кордони держав та між окремими галузями тощо;
• 2. Розробки та забезпечення способів управління ризиками;
• 3. Забезпечення механізму об'єднання фінансових ресурсів та їх розподілу між окремими суб'єктами господарювання;
• 4. Забезпечення безперебійного функціонування платіжних систем, зокрема, шляхом удосконалення способів клірингу та здійснення розрахунків, що сприяють торгівлі;
• 5. Забезпечення насичення ринку ціновою інформацією, що дозволяє координувати децентралізований процес прийняття рішень в окремих галузях економіки[7].

На 1 жовтня 2014 в країні функціонує 168 банків, у тому числі:

банки з приватним українським капіталом — 49%;

банки з іноземним капіталом (крім російських) — 16%;

банки з російським капіталом — 14%;

державні банки — 21%[14].

Станом на 08 січня 2015 у стані ліквідації знаходиться 25 банків.

Кількість клієнтів банків — 74,4 млн, з яких 72,2 млн — фізичні особи (резиденти і нерезиденти).

Більшість банків є учасниками міжнародних карткових систем та / або НСМЕП, у розвитку якої бере активну участь НБУ. Станом на 1 жовтня 2014 року в обігу перебувало 69,75 млн платіжних карт, емітованих вітчизняними банками, з яких майже 48% були активними; інфраструктура обслуговування карткового бізнесу налічує 38,5 тис. банкоматів і 205,8 тис. банківських терміналів; еквайрингова мережа складається з 178,6 тис. торговельних терміналів. У країні функціюють 32 платіжних системи (у тому числі 15 внутрішньобанківських; 14 внутрішньодержавних, платіжними організаціями яких є резиденти; 3 міжнародні).

Регіональна мережа банківських установ складається з більш ніж 18 000 точок продажу (включаючи філії та дочірні компанії). При цьому, найбільше число банків сконцентровано у промислових і столичному регіонах. В цілому банківська система України характеризується високим рівнем конкуренції і має потенціал розвитку[1].