Аналіз фінансового стану підприємства (на прикладі ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»)

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ УКРАЇНИ

«КИЇВСЬКИЙ ПОЛІТЕХНІЧНИЙ ІНСТИТУТ»

Факультет менеджменту та маркетингу КУРСОВА РОБОТА на тему: «Аналіз фінансового стану підприємства (на прикладі ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» )«

Виконала студентка 4 курсу, групи ВУЕ-91

Дьякова Ю.А.

Науковий керівник Тюленєва Ю.В.

Київ-2012

План

Вступ Розділ I. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

1.2 Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

1.3 Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

1.4 Характеристика показників рентабельності

Розділ II. Аналіз та оцінка діяльності ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»

2.2 Оцінка фінансово-майнового стану підприємства

2.3 Аналіз основних коефіцієнтів фінансового стану підприємства Розділ III. Напрямки покращення фінансового стану ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»

Висновки і пропозиції

Список використаної літератури Додатки

Вступ

Неодмінною складовою переходу України до ринкових відносин є створення нових підприємницьких структур та приватизація підприємств. Цей перехід зумовив еволюцію відносин власності і типів суб'єктів господарювання в напрямку забезпечення їх розмаїття. Процеси ринкових перетворень привернули суттєву увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових, економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень Думка про те, що розвиток методів аналізу фінансового стану підприємства проходив переважно в США та Західній Європі не може викликати особливих заперечень: даний аналіз покликаний обслуговувати потреби ринкової економіки, і тому лише розвиток та ускладнення механізму ринкової економіки можуть сприяти вдосконаленню його методів. Значна частина літератури, використаної під час написання цієї роботи належить західним авторам, праці яких розкривають основні принципи сучасних фінансів та менеджерського обліку.

Однак економічні реалії в Україні, як і в більшості сусідніх з нею держав, мають певну специфіку, що вносить корективи у традиційну методологію аналізу. Особливістю формування цивілізованих ринкових відносин в Україні є посилення впливу таких чинників, як жорстка конкурентна боротьба, технологічні зміни та постійне вдосконалення методів технічної обробки економічної інформації. Середовище, в якому функціонують вітчизняні підприємства характеризуються також безперервними нововведеннями в податковому законодавстві, змінами процентних ставок та валютних курсів, а також різкими коливаннями цін на ресурси та відносно високим темпом інфляції. Більшість цих факторів враховується при викладенні матеріалу вітчизняними та російськими авторами підручників та навчальних посібників з економічного аналізу, використаних при написанні даної роботи.

Методи аналізу фінансового стану підприємства постійно вдосконалюються по мірі настання змін в економічному середовищі нашої держави. Нові ідеї та принципи в цій сфері в першу чергу доходять до користувачів періодичних економічних видань, які також використовувались під час підготовки курсової роботи.

Ефективне виробництво та реалізація якісної продукції позитивно впливають на фінансовий стан підприємства. Збої у виробничому процесі, погіршення якості продукції, ускладнення з її реалізацією ведуть до зменшення надходження коштів на рахунки підприємства, внаслідок чого погіршується його платоспроможність. Очевидним також є і зворотній зв’язок, який полягає у тому, що відсутність коштів може призвести до перебоїв у забезпеченості матеріальними ресурсами, а отже, і у виробничому процесі. Однак у виробничій діяльності українських підприємств часто трапляються випадки, коли і добре працююче підприємство відчуває фінансові ускладнення, пов’язані з недостатньо раціональним розміщенням і використанням наявних фінансових ресурсів.

Економічний аналіз фінансового стану підприємства використовує весь комплекс доступної інформації, носить оперативний характер і цілком підпорядкований волі керівництва підприємством. Тільки такий аналіз дає можливість реально оцінити стан справ на підприємстві, досліджувати структуру собівартості не тільки усієї випущеної і реалізованої продукції, але й собівартості окремих її видів, склад комерційних і управлінських витрат, дозволяє з особливою точністю вивчити характер відповідальності посадових осіб за дотриманням розділів бізнес-плану.

Метою даної роботи є вивчення теоретичних основ і економічної сутності аналізу фінансового стану підприємства, а також дослідження сучасних методів проведення даного аналізу на підприємствах України. В першому розділі досліджуються теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства, розглядаються поняття платоспроможності та ліквідності підприємства, а також вивчається інформаційно-правова база проведення аналізу фінансового стану підприємства. Другий розділ роботи присвячено аналізу та оцінці діяльності ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод», що дозволяє відповісти на запитання: наскільки правильно підприємство здійснювало управління фінансовими ресурсами протягом досліджуваного періоду. У третьому розділі описуються найважливіші шляхи покращення фінансового стану досліджуваного підприємства.

Завданням цієї роботи є не лише суто теоретичний опис, але й практичне застосування методів аналізу фінансового стану підприємства у виробничій практиці підприємств України, на прикладі публічного акціонерного товариства «Полтавський турбомеханічний завод» .

Розділ I. Теоретичні аспекти аналізу фінансового стану підприємства

1.1 Інформаційне забезпечення аналізу фінансового стану підприємства

Інформаційною базою аналізу фінансового стану підприємства є, в основному, фінансова звітність.

Фінансова звітність являє собою систему показників, що відображають інформацію про фінансовий стан організації на звітну дату, а також фінансові результати її діяльності за звітний період.

Склад, зміст, вимоги та інші методичні основи фінансової звітності на підприємствах України регламентовані новими Положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку, затвердженими наказом Міністерства фінансів України від 31 березня 1999 р № 87. Згідно з цим П (С)БО фінансова звітність складається з утворюючих єдине ціле взаємозалежних показників балансу, звіту про фінансові результати, звіту про рух грошових коштів, звіту про власний капітал і приміток до них. Головними вимогами до фінансової звітності є достовірність, повнота та відкритість для ознайомлення користувачів.

Баланс підприємства (форма № 1) служить індикатором для оцінки фінансового стану підприємства. Підсумок балансу дає орієнтовну суму коштів, що знаходяться в розпорядженні підприємства.

Для загальної оцінки фінансового стану підприємства складають ущільнений баланс, у якому об'єднують у групи однорідні статті. При цьому скорочується число статей балансу, що підвищує його наочність і дозволяє порівнювати з балансами інших підприємств.

Для одержання загальної оцінки динаміки фінансового стану можна зіставити зміни результату балансу зі змінами фінансових результатів господарської діяльності (виручкою від реалізації продукції, прибутком від реалізації, прибутком від фінансово-господарської діяльності), використовуючи форму № 2 «Звіт про фінансові результати» .

Примітки до фінансової звітності повинні розкривати суть поданої звітної інформації, облікову політику організації і забезпечувати користувачів звітності додатковими даними, які недоцільно включати в баланс, звіт про фінансові результати та ін. звітні документи, але котрі є необхідними користувачам фінансової звітності для реальної оцінки майнового, фінансового стану організації і фінансових результатів її діяльності.

На вітчизняних підприємствах часто здійснюють аналіз характеру змін окремих статей балансу. Такий аналіз проводиться за допомогою горизонтального (часового) та вертикального (структурного) аналізу.

Горизонтальний аналіз полягає в побудові однієї або декількох аналітичних таблиць, у яких абсолютні балансові показники доповнюються відносними темпами зростання (спаду). Мета горизонтального аналізу полягає в тому, щоб виявити абсолютні і відносні зміни розмірів різноманітних статей балансу за визначений період, дати оцінку цим змінам. Для аналізу беруть базисні темпи росту за декілька періодів. Найчастіше розбивка на періоди відбувається поквартально.

Цінність результатів горизонтального аналізу суттєво знижується в умовах інфляції, коливань цін на ресурси та частих нововведень у податковому законодавстві, які впливають на розподіл доходу. В цій ситуації на деяких підприємствах з високими темпами обіговості коштів (задіяних переважно у секторі роздрібної торгівлі та наданні послуг) доцільним було б здійснення горизонтального аналізу з врахуванням не щоквартальних, а щомісячних змін показників у статтях балансу підприємства.

Велике значення для оцінки фінансового стану має також вертикальний (структурний) аналіз активу і пасиву балансу, що дає представлення фінансового звіту у вигляді відносних показників. Мета вертикального аналізу полягає в розрахунку питомої ваги окремих статей у підсумку балансу й оцінці його змін. За допомогою вертикального аналізу можна проводити міжгосподарські порівняння підприємств, а відносні показники згладжують негативний вплив інфляційних процесів.

Горизонтальний і вертикальний аналіз взаємодоповнюють один одного, на їхній основі будується порівняльний аналітичний баланс. У порівняльному балансі відображаються лише основні розділи активу і пасиву балансу. Він характеризує як структуру звітної бухгалтерської форми, так і динаміку окремих її показників.

Таким чином, співставляючи структури змін в активі і пасиві, можна зробити висновки про те, через які джерела, в основному, відбувся притік нових коштів і в які активи ці нові кошти вкладені. Сама по собі структура майна і навіть її динаміка не дає відповідь на питання, наскільки вигідно для інвестора вкладання грошей у дане підприємство, а лише оцінює стан активів і наявність можливостей для погашення боргів.

1.2 Поняття фінансової стійкості підприємства та фактори, які її забезпечують

Запорукою діяльності підприємства й основою його розвитку в конкурентному середовищі є стабільність (стійкість). На неї впливають різні чинники — як внутрішні, так і зовнішні: виробництво дешевої продукції та надання послуг, які мають попит; міцне становище підприємства на ринку; високий рівень матеріально-технічного забезпечення виробництва і застосування передових технологій; налагодженість економічних зв’язків із партнерами; ритмічність кругообігу засобів; ефективність господарських і фінансових операцій; незначний ступінь ризику в процесі здійснення виробничої і фінансової діяльності тощо. Таке розмаїття чинників зумовлює різні аспекти стійкості підприємства, зокрема, внутрішній і зовнішній.

Внутрішня стійкість підприємства відображає такий стан його трудового потенціалу, матеріально-речової і вартісної (грошової) структур виробництва і таку його динаміку, при якій забезпечуються стабільно високі натурально-речові й фінансові результати функціонування підприємства. В основі досягнення внутрішньої стійкості підприємства лежить своєчасне й гнучке управління внутрішніми і зовнішніми факторами його діяльності.

Зовнішню щодо суб'єкта господарювання стійкість слід визначати на основі стабільності економічного середовища, в рамках якого здійснюються його діяльність. Вона досягається відповідним макроекономічним регулюванням ринкової економіки.

Загальна стійкість підприємства може бути забезпечена лише за умови стабільної реалізації продукції й одержання виручки, достатньої за обсягом, щоб виконати свої зобов’язання перед бюджетом, розрахуватися з постачальниками, кредиторами, працівниками тощо. Водночас для розвитку підприємства необхідно, щоб після здійснення всіх розрахунків і всіх зобов’язань у нього залишався такий розмір прибутку, який би дав змогу розвивати виробництво й виводити його на конкурентоздатний рівень, здійснювати соціально-культурні програми для своїх працівників, забезпечувати посилення стимулів для їхньої високоефективної праці.

Саме така ситуація виражає зміст фінансової стійкості, яка є головним компонентом загальної стійкості підприємства. Фінансова стійкість є наслідком стабільного перевищення прибутків над витратами, забезпечує вільне маневрування коштами підприємства і шляхом ефективного їх використання сприяє безперебійному процесу виробництва і реалізації продукції.

Зовнішнім проявом фінансової стійкості виступає платоспроможність підприємства, тобто здатність підприємства своєчасно і в повному обсязі виконати свої платіжні зобов’язання, що випливають з торгових, кредитних і інших операцій платіжного характеру.

Вищою формою стійкості підприємства є його спроможність розвиватися в умовах внутрішнього і зовнішнього середовища. Для цього підприємство повинно мати гнучку структуру фінансових ресурсів і при необхідності мати можливість залучати позикові кошти, тобто бути кредитоспроможним. Кредитоспроможним є підприємство при наявності в нього передумов для одержання кредиту і спроможності своєчасно повернути взяту позику зі сплатою належних відсотків за рахунок прибутку або інших фінансових ресурсів.

За рахунок прибутку підприємство не тільки погашає свої зобов’язання перед банками, бюджетом, страховими компаніями та іншими підприємствами, але й інвестує кошти в капітальні витрати. Для підтримки фінансової стійкості важливий не тільки ріст абсолютної величини прибутку, але і його рівня щодо вкладеного капіталу або витрат підприємства, тобто рентабельності.

Успіх фінансово-господарської діяльності підприємства, а отже і його фінансова стійкість, багато в чому залежить від показників забезпеченості підприємства засобами та відповідними джерелами їх формування.

Для характеристики джерел формування запасів визначають три основних показники:

наявність власних обігових коштів (ВОК) — визначається як різниця між капіталом і резервами та необоротними активами. Цей показник характеризує чистий оборотний капітал. Його збільшення порівняно з попереднім періодом свідчить про подальший розвиток діяльності підприємства. У формалізованому вигляді наявність обігових коштів можна записати:

ВОК = КіР — ПА, де

КіР — сума капіталу і резервів;

ПА — позаобігові активи.

наявність власних і довгострокових позикових джерел формування запасів і витрат (ВД) — визначається шляхом збільшення значення попереднього показника на суму довгострокових пасивів:

ВД = ВОК + ДП, де

ДП — довгострокові пасиви.

загальний розмір основних джерел формування запасів і витрат (ОД) визначається шляхом збільшення попереднього показника на суму короткострокових позичкових коштів:

ОД = ВД + КПК, де

КПК — короткострокові позикові кошти.

Цій трійці показників наявності джерел формування запасів відповідають три показники забезпеченості запасів джерелами їхнього формування:

надлишок (+) або нестача (-) власних обігових коштів (ВОК):

ВОК = ВОК — З, де

З — запаси.

надлишок (+) або нестача (-) власних та довгострокових джерел формування запасів (ВД):

ВД = ВД — 3

надлишок (+) або нестача (-) загальної величини основних джерел формування запасів (ОД):

ОД = ОД — 3

Для характеристики фінансової ситуації на підприємстві існує чотири типи фінансової стійкості:

Абсолютна стійкість фінансового стану, яка в нинішніх умовах розвитку економіки України зустрічається доволі рідко, задається умовою:

З < ВОК + К, де

К — кредити банківських установ, а також кредиторська заборгованість за товари.

Нормальна стійкість фінансового стану підприємства, яка гарантує його платоспроможність, відповідає наступній умові:

З = ВОК + К

Нестійкий фінансовий стан характеризується рівнем платоспроможності, при якому зберігається можливість відновлення рівноваги за рахунок поповнення джерел власних коштів і збільшення ВОК:

З = ВОК + К + ДПФН, де

ДПФН — джерела, що послаблюють фінансову напруженість.

Кризовий фінансовий стан, при якому підприємство знаходиться на межі банкрутства, тому що грошові кошти, короткострокові цінні папери і дебіторська заборгованість не покривають навіть його кредиторської заборгованості і прострочених позик:

З > ВОК + К

Таким чином фінансова стійкість підприємства є комплексним поняттям, що залежить від численних і різноманітних факторів. Якщо якийсь із них випадає з аналізу фінансової стійкості, то оцінка впливу інших, прийнятих у розрахунок факторів, а також висновки ризикують виявитися спотвореними і не спроможними забезпечити фінансову стійкість.

Як правило, будучи тісно пов’язаними, зазначені фактори нерідко різнонаправлено впливають на результати функціонування підприємства, а значить, і на його фінансову стійкість. Негативна взаємодія одних факторів здатна знизити чи навіть повністю знищити позитивний вплив інших.

Наявність цих факторів потребує групування за ознаками:

за місцем виникнення можливе виділення зовнішніх і внутрішніх факторів;

за важливістю результату — основних і другорядних;

за структурою — простих і складних;

за часом дії - постійних і тимчасових.

Враховуючи, що підприємство є одночасно і суб'єктом, і об'єктом відносин у ринковій економіці, а також те, що воно має різні можливості впливу на динаміку різних факторів, які визначають фінансову стійкість, найважливішим є поділ їх на внутрішні й зовнішні. Перші безпосередньо залежать від організації роботи самого підприємства, а другі є зовнішніми щодо нього, їх зміна не залежить від підприємства. Цим поділом і слід керуватися, моделюючи виробничо-господарську діяльність і намагаючись управляти фінансовою стійкістю.

Інший істотний фактор фінансової стійкості підприємства, тісно пов’язаний з видами продукції чи послуг, що виробляються, — це оптимальний склад і структура активів, а також ефективне управління ними. Стійкість підприємства та потенційна результативність бізнесу багато в чому залежать від якості поточних активів, від того, скільки задіяно обігових засобів і яких зокрема, яка величина запасів і активів у грошовій формі тощо. Коли підприємство зменшує запаси і ліквідні засоби, то воно може більше задіяти капіталу у виробничому процесі і, таким чином, збільшити прибуток. Однак разом із тим зростає ризик неплатоспроможності підприємства і навіть його зупинки внаслідок недостатності необхідних напівфабрикатів, сировини чи матеріалів.

Наступний значний внутрішній фактор фінансової стійкості - склад і структура фінансових ресурсів, правильний вибір тактики і стратегії управління ними. Чим більше у підприємства власних фінансових ресурсів, насамперед прибутку і фондів, що формуються на його рахунку, тим більша впевненість у збереженні ним фінансової стійкості. При цьому важливий не лише загальний обсяг прибутку, а й структура його розподілу і особливо та частка, яка спрямовується на розвиток виробництва. Також важливо проаналізувати використання прибутку в двох напрямках:

по-перше, для фінансування поточної діяльності - на формування обігових засобів, зміцнення платоспроможності, посилення ліквідності тощо;

по-друге, для інвестування в капітальні затрати і цінні папери.

Істотний вплив на забезпечення фінансової стійкості підприємства справляють кошти, що додатково мобілізуються на ринку позичкових капіталів. Зрозуміло, що чим більше коштів може залучити підприємство, тим значніші його фінансові можливості. Водночас зростає і фінансовий ризик нездатності підприємства своєчасно і в повному обсязі розплатитися зі своїми кредиторами.

При управлінні фінансовою стійкістю визначальними внутрішніми факторами є:

галузева належність суб'єкта господарювання;

структура продукції чи послуг, які випускаються підприємством, її частка в загальному платоспроможному попиті;

розмір оплаченого статутного капіталу;

величина й структура витрат, їхня динаміка порівняно з грошовими доходами;

склад майна і фінансових ресурсів, включаючи запаси і резерви, їхній склад і структуру.

1.3 Платоспроможність та ліквідність як складові фінансового стану підприємства

Як вже зазначалося вище, головним критерієм для визначення фінансового стану є платоспроможність підприємства. Це здатність підприємства впевнено сплачувати всі свої боргові зобов’язання згідно з встановленими строками або відповідно до договірних умов. Її можна визначати за минулий період, на якусь певну дату або як майбутню можливість розрахуватися у необхідні терміни за існуючими короткостроковими зобов’язаннями.

Найпростіше можна визначити платоспроможність на якусь дату на підставі даних балансу підприємства. Для цього спочатку треба з’ясувати наявність залишку грошових коштів на поточному рахунку та інших рахунках грошових коштів. Якщо ці суми незначні, слід також перевірити стан розрахунків з різними кредиторами. Відсутність сум заборгованості, щодо яких прострочено терміни сплати, є доброю ознакою сталого фінансового стану. Вивчення заборгованості слід починати з визначення сум заборгованості по банківським кредитам, розрахунках з кредиторами за товари, роботи, послуги, розрахунках з бюджетом та з працівниками з оплати праці.

Аналіз фінансового стану підприємства за певний період, в принципі, потребує з’ясування платоспроможності на підставі сукупності проміжних показників по окремих датах або відносно коротких відрізках часу. Неоціненну послугу тут можуть дати щоденні банківські виписки з поточного рахунку (особливо одна сума — залишок коштів на кінець операційного дня). Хронічна відсутність коштів на кінець дня на цьому рахунку — надійна ознака незадовільного фінансового стану підприємства. Якщо при цьому врахувати можливі застарілі борги банкам, кредиторам, бюджету та ін., то негативна оцінка фінансової діяльності, а отже, і фінансового стану підприємства буде однозначною.

Крім аналізу платоспроможності підприємства слід також звернути особливу увагу на аналіз його ліквідності.

Ліквідність — це спроможність підприємства перетворювати свої активи в гроші для покриття всіх необхідних платежів по мірі настання їхнього терміну. Підприємство, оборотний капітал якого складається переважно з коштів і короткострокової дебіторської заборгованості, як правило, вважається більш ліквідним, порівняно з підприємством, оборотний капітал якого складається переважно з запасів.

Показники ліквідності застосовуються для оцінки спроможності підприємства виконувати свої короткострокові зобов’язання.

Загальну оцінку платоспроможності дає коефіцієнт покриття, який в економічній літературі також називають коефіцієнтом поточної ліквідності, коефіцієнтом загального покриття.

Коефіцієнт покриття дорівнює відношенню поточних активів до короткострокових зобов’язань і визначається в такий спосіб:

К= ф.1ряд260 / ф.1ряд.620

Коефіцієнт покриття вимірює загальну ліквідність і показує, якою мірою поточні кредиторські зобов’язання забезпечуються поточними активами, тобто скільки грошових одиниць поточних активів припадає на 1 грошову одиницю поточних зобов’язань. Якщо співвідношення менше, ніж 1:1, то поточні зобов’язання перевищують поточні активи.

Встановлений норматив цього показника рівний 2,0.

Коефіцієнт покриття є дуже укрупненим показником, внаслідок чого в ньому не відображається ступінь ліквідності окремих елементів оборотного капіталу. Тому у практиці аналізу фінансового стану на українських підприємствах використовують також інші коефіцієнти ліквідності, два з яких подано нижче.

Коефіцієнт швидкої ліквідності (миттєвої ліквідності), який є проміжним коефіцієнтом покриття і показує яка частина поточних активів з відрахуванням запасів і дебіторської заборгованості, платежі по який очікуються більш як через 12 місяців після звітної дати, покривається поточними зобов’язаннями. Він розраховується за формулою:

Кпл=ф.1(ряд.260−100−110−120−130−140)/ ф.1ряд.620

Для підприємств України рекомендована величина цього коефіцієнта коливається у межах від 0,8 до 1,0. Однак вона може бути надзвичайно високою через невиправдане зростання дебіторської заборгованості.

Коефіцієнт абсолютної ліквідності визначається відношенням найбільш ліквідних активів до поточних зобов’язань і розраховується за формулою:

згідно балансу: К_а= ф.1 (ряд.220+230+240)/ ф.1ряд.620

Цей коефіцієнт є найбільш жорстким критерієм платоспроможності і показує, яку частку короткострокової заборгованості підприємство може погасити найближчим часом. Загальноприйнята величина цього коефіцієнта повинна перевищувати 0,2.

Показники ліквідності важливі не тільки для керівників і фінансових працівників підприємства, але становлять інтерес для різних користувачів інформації: коефіцієнт абсолютної ліквідності - для постачальників сировини і матеріалів, коефіцієнт швидкої ліквідності - для банків; коефіцієнт покриття — для покупців, власників акцій і облігацій підприємства.

Основні показники платоспроможності:

Коефіцієнт фінансової незалежності (автономії) показує частку власних пасивів у всьому капіталі підприємства

(власний капітал + забезпечення наступних періодів + доходи майбутнього періоду)/активи ?0,5

Коефіцієнт забезпеченості оборотних коштів власними оборотними коштами розраховують як відношення власних оборотних коштів до всієї величини оборотних коштів:

[(розділ 2 активу балансу) - (4 розділ «Поточні зобов’язання»)] : [2 розділ активу балансу]

Мінімальне значення цього показника — 0,1. Коли показник опускається за це значення, то структура визнається незадовільною, а підприємство — неплатоспроможним. Збільшення величини показника свідчить про непоганий фінансовий стан підприємства і його спроможність проводити незалежну фінансову політику.

Рентабельність — це якісний, вартісний показник, що характеризує рівень віддачі витрат або ступень використання ресурсів, що є в наявності, в процесі виробництва і реалізації продукції.

Фірма рентабельна, якщо суми виторгу достатньо не тільки для сплати витрат на виробництво, але і для утворення прибутку. Таким чином, рентабельність характеризує ефективність роботи підприємства, дає уявлення про спроможність підприємства збільшувати свій капітал.

Рентабельність власного (акціонерного) капіталу показує ефективність використання активів, створених за рахунок власних коштів:

Рентабельність власного капіталу = Чистий прибуток/ Власний капітал = =ф2.220/ ф1.380

Величину власного капіталу беруть за даними балансу. Вона дорівнює сумі активів за вирахуванням всіх боргових зобов’язань. Цей показник цікавить передусім акціонерів, оскільки він визначає верхню межу дивідендів.

Важливими факторами, що забезпечують зростання прибутку і рентабельності підприємства, є підвищення продуктивності праці, фондовіддачі, економія матеріальних ресурсів, рівень технічного прогресу, а саме, механізації та автоматизації трудомістких технологічних процесів, удосконалення організації виробництва та ін. Урахування підприємством таких факторів дасть змогу підвищувати ефективність його діяльності.

Коефіцієнт фінансового левериджу розраховується як співвідношення довгострокового позикового капіталу і власного капіталу.

Ф.1(ряд 480):(ряд 380) <0,1зменшення

Показник фінансового левериджу характеризує залежність підприємства від довгострокових зобов’язань.

Коефіцієнт фінансової залежності є оберненим до коефіцієнту незалежності. Його збільшення в динаміці свідчить про збільшення питомої ваги позикових коштів в фінансуванні підприємства. Проте його значення у межах нормативного, що свідчить про відносну незалежність підприємства від позикових коштів.

Ф.1.(ряд 280:ряд 380) < 2,0 Зменшення

Стабільність фінансового стану підприємства в умовах ринкової економіки обумовлена значною мірою його діловою активністю, що залежить від шпроти ринків збуту продукції, його ділової репутації, ступеня виконання плану за основними показниками господарської діяльності, рівня ефективності використання ресурсів і стабільності економічного зростання.

Ділова активність підприємства у фінансовому аспекті проявляється, насамперед, у швидкості обороту його коштів. Аналіз ділової активності полягає в дослідженні рівнів і динаміки різноманітних коефіцієнтів оборотності, основними з яких є :

Коефіцієнт оборотності активів — відображає швидкість обороту сукупного капіталу підприємства, тобто показує, скільки разів за аналізований період відбувається повний цикл виробництва й обіг, що приносить відповідний ефект у вигляді прибутку, або скільки грошових одиниць реалізованої продукції принесла кожна одиниця активів:

Коа= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна вартість активів

Згідно балансу: Коа=ф.2ряд.035/ф.1((ряд.280гр.3+ ряд.280гр.4)/2)

Коефіцієнт оборотності дебіторської заборгованості показує, скільки разів за рік обернулися кошти, вкладені в розрахунки. Він визначається за формулою:

Кодз=Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума дебіторської заборгованості

Згідно балансу: Кодз= ф.2ряд.035/(((ф.1ряд.150гр3+ф.1ряд.160гр3+ ф.1ряд.170гр3+ф.1ряд.180гр3+ф.1ряд.190гр3+ф.1ряд.200гр3+ ф.1ряд210гр3)+ (ф.1ряд.150гр4+ф.1ряд.160гр4+ф.1ряд.170гр4+ф.1ряд.180гр4+ф.1ряд.190гр4+ф.1ряд.200гр4+ ф.1ряд 210гр4))/2)

Коефіцієнт оборотності кредиторської заборгованості — показує розширення або зниження комерційного кредиту, наданого підприємству. Зростання коефіцієнта означає збільшення швидкості оплати заборгованості підприємства, зниження — ріст покупок у кредит. Формула розрахунку коефіцієнта оборотності кредиторської заборгованості має вигляд :

Кокз= Чиста виручка від реалізації продукції/ Середньорічна сума кредиторської заборгованості

Згідно балансу: Кокз= ф.2ряд.035/((Сума (від ф.1ряд.520гр3 до ф.1ряд600гр3)+ Сума (від ф.1ряд.520гр4 до ф.1ряд600гр4))/2)

Коефіцієнт оборотності власного капіталу розраховується як відношення чистої виручки від реалізації продукції (робіт, послуг) до середньорічної величини власного капіталу підприємства і характеризує ефективність використання власного капіталу підприємства.

Згідно балансу розраховується за формулою:

Ковк=ф.2ряд.035/((ф.1ряд.380гр.3+ ф.1ряд.380гр.4)/2)

Ефективність використання основних фондів характеризується показником фондовіддачі, який відображає, скільки реалізованої продукції припадає на одиницю коштів, вкладених в основні фонди.

Ф.2 (ряд. 035) / середньорічна вартість основних засобів

1.4 Характеристика показників рентабельності

Результативність і економічна доцільність функціонування підприємства оцінюється не тільки абсолютними, але і відносними показниками. Відносними показниками є система показників рентабельності.

У широкому розумінні слова поняття рентабельності означає прибутковість, дохідність. Підприємство вважається рентабельним, якщо результати від реалізації продукції покривають витрати виробництва і утворюють суму прибутку, достатню для нормального функціонування підприємства.

Економічна сутність рентабельності може бути розкрита тільки через характеристику системи показників. Загальний їхній зміст — визначення суми прибутку з однієї гривні вкладеного капіталу. І оскільки це відносні показники, то вони практично не підпадають під вплив інфляції.

Основними показниками рентабельності, якими вимірюється дохідність підприємств в Україні, є наступні:

Рентабельність активів (майна) (Р_а) — показує, який прибуток одержує підприємство з кожної гривні, вкладеної в активи:

де

ЧП — прибуток, що залишається в розпорядженні підприємства (чистий прибуток); А — середній розмір активів.

або Ф. 2 (ряд. 170)/ ф. 1 ((ряд. 280, гр. 3 + ряд. 280, гр. 4) / 2) х 100

Рентабельність власного капіталу — розраховується як відношення прибутку підприємства до середньорічної вартості власного капіталу, показує величину одержаного прибутку в розрахунку на одну гривню капіталу власників

Ф. 2 (ряд. 170)/ ф. 1 ((ряд. 380, гр. 3 + ряд. 380, гр. 4) / 2) х 100

Рентабельність продажу - характеризує розмір прибутку, що надходить на підприємство з кожної гривні від продажу продукції (робіт, послуг), розраховується як відношення прибутку від продажу та суми продажу продукції (робіт, послуг)

Ф. 2 (ряд. 050) / ф. 2 (ряд. 035)

Рентабельність реалізації за чистим прибутком =

Чистий прибуток / Виручка від реалізації (без податків) = ф2.220/ ф2.035

Рентабельність інвестицій (Р_і) — показник, що відображає ефективність використання засобів, інвестованих у підприємство. Цей показник відображає оцінку «майстерності» керування інвестиціями:

де

П — загальна сума прибутку за звітний період;

ВК — середній розмір власного капіталу;

ДЗ — середній розмір довгострокових зобов’язань.

Розділ II. Аналіз та оцінка діяльності ПАТ " Полтавський турбомеханічний завод"

2.1 Техніко-економічна характеристика ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»

Публічне акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» засноване в 1889 році - це сучасне багатопрофільне підприємство з високим виробничим і науково-технічним потенціалом, розташоване в м. Полтава, одному з наукових і історико-культурних центрів України. З 2003 року підприємство входить до складу концерну «Укрросметал» .

Скорочена назва - ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод»

Юридична адреса - 36 029, м. Полтава, вул. Зінківська, 6

Зареєстрований - Виконавчий комітет Полтавської міської ради, 19.02.1992

Діяльність

29.11.1 Виробництво двигунів та турбін

29.12.1 Виробництво насосів, компресорів та гідравлічних систем

29.56.1 Виробництво машин та устаткування спеціального призначення, н. в. і. г.

Співробітники - 1073 осіб (2010).

В даний час ПАТ «ПТМЗ» виробляє:

1. Пересувні гвинтові компресорні станції ВВП

2. Установки компресорні гвинтові стаціонарні ВВУ

3. Поршневі повітряні компресори та компресорні станції широкого спектру застосування

4. Установки компресорні для стиснення парів пропан-бутану

5. Компресори для гальмівних систем тепловозів, електровозів, електропоїздів, тролейбусів

6. Маслоочисні установки

7. Агрегати зварювальні і насосні

8. Лебідки монтажні

9. Сепаратори, ресивери

10. Лиття чавунне, сталеве, алюмінієве, кольорове, точне

11. Вузли й деталі для реконструкції парових турбін вітчизняного та зарубіжного виробництва

12. Запасні частини до парових турбін, в т. ч. ротори турбінні, лопатки, облопаченні диски, діафрагми, соплові та направляючі апарати, робочі і напрямні лопатки, деталі зубчастих і черв’ячних передач, з'єднувальні муфти, опорні і наполегливі підшипники, кінцеві та діафрагмові ущільнення, вузли та деталі систем регулювання, кріплення високого тиску, пружини, проточні частини, внутрішні корпусу, ротори та запасні частини до живильних насосів блокових парових турбін

13. Запірну арматуру, деталі та вузли котельно-допоміжного обладнання

14. Нестандартизоване обладнання по документації замовниця, що складається з вузлів і деталей масою до 20 т. Деталі обертання, що вимагають механічної обробки, з максимальними габаритами 4000×2000 мм. або 2600×8000 мм. Корпусні деталі можуть мати зварену або зварювально-литу конструкцію.

15. Товари народного споживання.

Відкрите акціонерне товариство «Полтавський турбомеханічний завод» здійснює оперативний, бухгалтерський та податковий облік згідно з новими Національними стандартами бухгалтерського обліку.

Для аналізу основних показників, які характеризують діяльність підприємства в 2010 році доцільно скласти наступну таблицю:

Таблиця 2.1 Інформація про обсяги виробництва та реалізації основних видів продукції

Зараз діяльність підприємства орієнтована на розширення зв’язків із зарубіжними партнерами, що дасть змогу за рахунок надходження валютних коштів поліпшити і стабілізувати фінансовий стан підприємства.

2.2 Оцінка фінансово-майнового стану підприємства

Аналіз динаміки складу та структури джерел власних та залучених коштів відображається за даними форми № 1 «Баланс» .

З таблиці 2.2 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2007 рік на 38 138 тис. грн. або на 27,84% обумовлено зростанням суми залучених коштів на 22 615,9 тис. грн. (59,30%). Разом с цим власний капітал збільшився на 3259,2 тис. грн. або на 3,04%.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу на 2007р., приведений в таблиці 2.3.

За 2007 рік майно зросло на 38 138 тис. грн і на кінець періоду склало 175 080 тис. грн.

Такі зміни обумовлені ростом необоротних активів на 24 387,9 тис. грн. і на 13 741,3 тис. грн. Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду збільшились тільки необоротні активи на 8,23%, а оборотні засоби скоротилися на 8,21%.

Таким чином оборотні активи потрібно проаналізувати по статтям.

Збільшення майна на 38 137 тис. грн. відбулося за рахунок збільшення джерела власних засобів на 3259,2 тис. грн, довгострокових зобов’язань на 12 262,4тис. грн, поточних зобов’язань 22 615,9 тис. грн.

Рівномірний приріст — позитивна оцінка, але в цей же час необхідна оптимізація структури балансу співвідношень оборотних і необоротних активів.

Так як необосноване збільшення питомої ваги необоротних активів призводить до зниження фінансової стабільності балансу, до зниження ліквідності і зниження щільності платоспроможності підприємства.

Велике значення мають власні обігові кошти підприємства, величина яких обчислюється як різниця між власним капіталом та необоротними активами і показує яка частка із загальної суми власних коштів підприємства спрямовується на покриття обігових коштів:

— на початок року: 107 101,6−35 818,2=71 283,4 тис. грн.;

— на кінець року: 110 360,8−60 206,1= 50 154,7 тис. грн.

Таблиця 2.2 Аналіз складу та структури джерел коштів ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за 2007р.

Таблиця 2.3 Аналіз складу та структури активу балансу ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за 2007р.

З таблиці 2.4 бачимо, що зростання джерел формування майна підприємства за 2008 рік на 209 887 тис. грн. або на 119,87% обумовлено зростанням довгострокових кредитів на 10 089 тис. грн. (37,70%). Разом с цим власний капітал скоротився на 4120 тис. грн. або на 3,73% через непокритий збиток.

Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу на 2008р., приведений в таблиці 2.5.

За 2008 рік майно зросло на 209 887 тис. грн і на кінець періоду склало 384 968 тис. грн.

Такі зміни обумовлені ростом необоротних активів на 126 115 тис. грн. Але якщо проаналізувати зміни у питомій вазі, то видно, що на кінець періоду збільшились тільки необоротні активи на 14,01%, а оборотні засоби скоротилися на 13,97%.

Таким чином оборотні активи потрібно проаналізувати по статтям.

Збільшення майна на 209 887тис. грн. відбулося за рахунок збільшення джерела довгострокових зобов’язань на 10 089тис. грн, поточних зобов’язань 203 918тис. грн.

Показником фінансової стабільності (показник власних оборотних засобів):

— на початок року: 110 361 — 60 207 = 50 154 тис. грн.;

— на кінець року: 106 241−186 322 = -80 081 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів скоротилася з 50 154 тис. грн. до -80 081 тис. грн., тобто на 75 067 тис. грн.

Таблиця 2.4 Аналіз складу та структури джерел коштів ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за 2008р.

Таблиця 2.5 Аналіз складу та структури активу балансу ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за 2008р.

З таблиці 2.6 бачимо, що зниження джерел формування майна підприємства за 2009 рік на 142 686 тис. грн. або на 37,064% обумовлено зростанням довгострокових кредитів на 23 306 тис. грн. (63,24%). Аналітичний розрахунок, що відображає динаміку та структуру активу балансу на 2009р., приведений в таблиці 2.7.

За 2009 рік майно скоротилося на 142 686 тис. грн і на кінець періоду склало 242 282 тис. грн.

Такі зміни обумовлені скороченням необоротних активів на 108 502 тис. грн., а оборотні - на 34 285 тис. грн.

Показником фінансової стабільності (показник власних оборотних засобів):

— на початок року: 106 241 — 186 322 = -80 081 тис. грн.;

— на кінець року: 106 293 — 77 820 = 28 473 тис. грн.

Тобто за рік сума власних обігових коштів зросла з -80 081 тис. грн. до 28 473 тис. грн., тобто на 108 554 тис. грн.

Таблиця 2.6 Аналіз складу та структури джерел коштів ПАТ «Полтавський турбомеханічний завод» за 2009р.