Брюхоногі моллюски

Брюхоногие моллюски.

Гастроподы, чи брюхоногие молюски, мають в переважну більшість асиметричної спирально-свернутой раковиною. Тіло укладено в башенковидную раковину. Вони є численним класом молюсків і під час еволюції освоїли найрізноманітніші середовища обитания, как море, і прісні водоёмы і суходіл. М’яка тіло брюхоногих молюсків становить понад більш-менш відособлену голови, тулуба і ноги. Оно, как правило, захоплює раковину, прикрепляясь до неї однією або двома м’язами. Раковина гастропод складається з кальцита чи арогонита і звичайно має трёхслойное будова. Зовнішнє шар хитиновый, чаще окрашеный; середнійпризматичний чи фарфоровидный; внутренний-перламутровый.

Форма раковини різноманітна: колпачковидная, улиткообразная, плососпиральная, конусоспиральная.

Наиболее поширені раковини конусоспиральной форми, вони є спирально-свёрнутые трубки, замкнуті на маківці та які відкриваються назовні гирлом. Найбільші розміри має останній зовнішнє оборот. У симетричних раковин початкові обертів перебувають у конусоподібних поглибленнях, охоплених наступними оборотами. Тому спинна поверхня в таких раковин видно лише з останньому обороте.

У асиметричних раковин спинна поверхню видно частково чи цілком усім оборотах. Завивание раковини може й по годинниковий стрілкою і проти.

Шовной лінією, чи швом називається лінія дотику оборотів. Розрізняють шов правдивий і ложный.

Скульптура зовнішньої поверхні брюхоногих буває вкрай різноманітна і то, можливо представлена рёбрами, колами, борозенками, складками, шипами, горбками тощо. У завёрнутых раковин скульптура називається спіральної (подовжньої), коли всі її елементи розташовуються паралельно шву; перпендикулярно до неї, тобто. від шва до шву, йде поперечна скульптура. В багатьох раковин, несучих скульптуру, на останньому обороті вона істотно відрізняється від скульптури інших оборотов. Поэтому прийнято окремо описувати скульптуру завитка й останнього оборота У колпачковидных раковин розрізняють скульптуру: концентричну (паралельно підставі раковини); радикальну (ребра сходяться променеподібно від вершин до підставі). Розмір раковин брюхоногих коливається в широких пределах.

По формі раковини брюхоногих вкрай різноманітні. Відомі кулевидні, полушаровидные, туфелькообразные, ушкообразные, удлинённо-яйцевидные, блюдцеобразные, конічні, башенковидные, винтообразные і т.д.

У брюхоногих можна назвати три їх різновиду: завёрнутые, колпачкообразные і червоподібні. Завёрнутые раковини найпоширеніші; вони поділяються на симетричні і асиметричні. Симетричні раковини завёрнуты лише у площині, асимметричные-образуют тій чи іншій висоти спіраль, що складається з кількох чи багатьох оборотов.

Спиралью (завитком) називається сукупність оборотів, состовляющих раковину. У ньому розрізняють останній обіг та завиток, слагающийся попередніми оборотами.

При закономірний згинанні відбувається освіту спіралі, причому обертів можуть бути стикаються чи розімкнуті. У раковин, обертів яких наростають равнромерно, обрис спіралі суворо конічне й у разі плевральний кут дорівнюватиме апикальному, чи верховому розі. Величини плеврального і верхового кутів є характерними оглядовими ознаками. Обороти спіралі може мати саме різне обрис: бувають опуклі, уплощенные, увігнуті, угловатые.

В залежності кількості оборотів різняться раковини малооборотные (від двох до чотирьох) і многооборотные (понад чотирьох оборотов).

Пришовном називається кут, освічений углубляющимися до шву частинами суміжних оборотів. У симетричних раковин шов утворюється від дотику спинний поверхні наступного обороту з черевної поверхнею попереднього.

Устьем називається отвір на нижньому кінці раковини, крізь який молюск спілкується з довкіллям. У колпачкообразных брюхоногих гирло займає все підставу раковини. Спіральні раковини мають порівняно меншими розмірами гирла. Форма гирла буває найрізноманітніша: овальна, полуовальная, кругла, грушоподібна, щелевидная і др.

Край, обмежує гирло, називається устьевым чи околоустьем.

Сифон-трубкообразная розширення мантії. Сифональный канал в деяких сімейств сягає великий довжини, іноді перевищує довжини спіралі. В багатьох брюхоногих в задньої частини гирла є желобообразный виріз, званий париэтальным чи заднім каналом.

Наружной губою називається зовнішня частина околоустья. Зовнішня губа то, можливо стовщена зовні, завёрнута всередину чи отогнута на поверхню останнього обороту і навіть всієї раковини. Внутрішній край буває гладкий, зубцюватий чи зморшкуватий, а зовнішнє край може відбивати скульптуру зовнішньої поверхні раковини.

Различают два становища зовнішньої губи: нормальне і уклоняющееся. У першому випадку зовнішня губа з'єднується зі швом майже під прямим кутом, не створюючи вирізу; у другому становищі вона утворює різний за глибиною виріз (синус) або його різновид (щель).

Внутренняя губа буває вузької чи широкой, прилегающей чи свободной, слобо чи сильно развернутой.

Воронкообразные чи ступінчасті углубления, в яких видно черевні частини попередніх оборотов, называются пупком. Раковини мають пупок-прободенные.

Пупок розрізняють на помилковий і істинний. Вони може бути узкими, открытыми і щелевидными.

Столбик є осьову вапняну частина раковини. Поверхня стовпчика може бути гладкою і несучою одну чи кілька складок.

Различают ребра першого, другого, третього і значно вищих порядків. Якщо спіральне ребро різко височить з інших і змінює характер опуклості обороту, воно називається килевидным чи килем.

Рёбра раковин брюхоногих відрізняються більшою розмаїтістю. Найчастіше зустрічаються нитковидні, шнурообразные, валикообразные, гребневидные і пластинчасті ребра, а, по характеру схилів — равносклонные і неравносклонные. Ребра ускладнюються наявністю ними різних горбочків, шипів, спіральних борозенок. Межрёберные проміжки бувають тонкі і широкі, поверхневі і углубленные.

У багатьох раковин, несучих скульптуру, на останньому обороті вона істотно відрізняється від скульптури інших оборотів. Тому було прийнято окремо описувати скульптуру завитка останнього обороту. У колпачковидных раковин розрізняють скульптуру концентричну (паралельну підставі раковини) і радіальну (ребра розходяться променеподібно від вершин до основанию).

На зовнішньої поверхні раковини бувають видно сліди наростання як в гладких, і скульптированных раковин. У одних форм не видно, в іншихрізкі і грубі. У колпачковидных раковин сліди наростання мають концентричне будова, у спиральных-обычно поперечное.

При вивченні ліній наростання передусім диктується їхнє співвідношення з осьової площиною раковини, причому кут, складений останній і слідами наростання, називається кутом (лінією) наростання. У елементах ліній наростання розрізняють спіральний і антиспиральный синуси. Перший (верхній) відповідає вигинам лінією навивания раковини, другий (нижний).

Крышечка служить для щільного закривання гирла мушлі та у разі виникнення несприятливих зовнішніх умов. Кришечка зазвичай буває роговий, унаслідок чого в копалині стані трапляється редко. Форма кришечок буває конічна і дискоидальная.

Раковина зазвичай складається з основного вапняного корпусу, власне раковини, яка за життя тваринного нерідко покрита із поверхні тонким органічним шаром, забарвленим часто у різні яскраві кольору. У копалині стані цю верству і сліди забарвлення зберігаються редко.

Собственно раковина у брюхоногих складається арагонитом чи кальцитом. В багатьох раковин розвивається потужний фарфоровидный шар. Він є складна система із найтонших вапняних табличок, розміщених у трьох, котрий іноді більше слоях.

Список литературы

Для підготовки даної роботи було використані матеріали із сайту internet.