Демократия і Монархія: Минуле і настоящие

Демократія і Монархія: минуле існує і настоящие.

Починков Антон.

Єкимов Алексей.

Гімназія # 7.

Мурманськ 2002 | |.

План.

1. Вступление.

2. Історичний шлях демократии:

1) Демократія в древности.

2) Сучасна демократия.

3. Історичний шлях монархии.

1) Монархія в древности.

2) Монархія у Росії (часи империи).

4. Демократія і монархія сьогодні: досягнення і просчёты.

5. Влада сучасної России.

6.

Заключение

.

ЗАПРОВАДЖЕННЯ. Історія світової цивілізації налічує багато тисячоліть. Багато століть люди трудилися і созидали, воювали і мирилися, будували і руйнували. Але всі їхніх справ і починання завжди піддавалися контролю і сміливо критикує із боку влади. Із самісінького зародження суспільства, існувала влада окремої особистості або всієї громади над окремим індивідом. У найдавнішому суспільстві влада належала сильнішого чоловікові війну, котрий перевершував інших общинників розумом і силою. У розвинених землеробських громадах переважала влада старійшин і народної зборів. Надалі (розвиток історії) багаторазово виникало і валилися держави й цілі цивілізації. Докладали великі відкриття, вирували грандіозні війни. Втім, кожне події життя пересічної людини чи цілого громади як і контролювалися владою. Влада панувала і існує у будь-якому суспільстві: малих племенах древніх людей благополучних країнах сучасної об'єднаної Європи. По-своєму характеру влада то, можливо монархічній (абсолютизм, єдиновладдя) чи демократичної (народовладдя). У кожному суспільстві влада належить до одної з даних форм, хоча у різних частинах світу, через різних релігійних вірувань і звичаїв, виявлятися будь-які особливості форм управління, характерні для даного народу. Від цих особливостей залежить життя суспільства і його розвиток. І демократія, і монархія мають, як гідності, і недоліки. Ці чесноти та вади надають пряме впливом геть життя суспільства. Люди досі сперечаються про перевагу демократії над монархії, чи навпаки. Особливо цю проблему актуальна для сучасної Росії. Наша країна кілька разів переходила від однієї форми влади в іншу. Сьогодні ми живемо у суспільстві, але багато людей вважають, що необхідно повернутися до більш властивій Росії монархії. У своїй роботі я досліджую історичний шлях монархії і розвиток демократії, їх прийнятність для сучасного суспільства взагалі й Росії в частности.

ІСТОРИЧНИЙ ШЛЯХ ДЕМОКРАТИИ.

Демократія у минулому. Демократія, ніж формою управління, виникла найдавніші часи. Можливо, народовладдя часи. Можливо, народовладдя існувало ще, в древніх громадах мисливців та збирачів, але достеменно відомо, перші демократичні держави є - міста шумерів до межиріччя. Але демократія, в сучасному нам розумінні, виникла у Стародавній Греції. У багатьох полісів еллінів існували демократичні партії. АЛЕ саме у Афінах демократи вперше узяли владу до рук. Саме поняття «демократія» у перекладі грецького означає «влада народу». «Влада народу» нівроку назва державі Афін. Справді, головним органом влади у Афінах було народне збори. Народні збори була призначуване на певну дату, постійно діючу, збори вільних громадян Аттики. Воно володіла законодавчій і почасти виконавчої влади. На народному зборах обиралися члени «ради п’ятисот» — афінського уряду. Рада п’ятисот мав виконавчої влади, призначав судей-геластов, стратегів. Але народне збори могло скасувати будь-яке постанова уряду, ніж досягалося рівновагу влади. Отже, в древніх Афінах уперше був в вжито принцип поділу влади. Але це єдине винахід афінян. Саме Афінах вперше почали виплачувати гроші за державної служби. Це спричинило тому, що посади суддів, членів уряду (архонтів), стратегів довірялося бути навіть бідні люди. Завдяки демократичному влаштуванню держави, в Афінах існувало громадянське суспільство. Тут уперше всіх громадян мали рівних прав, незалежно від стану чи багатства. Завдяки демократії, Афіни сягнули IV столітті до зв. е., небувалого могутності. Це пов’язано з тим, влада прагнула принести благо всьому державі, т.к. владу у Афінах був у руках народу. Природно, афінська демократія мала недоліки. Наприклад, повні цивільні права мали лише корінні Афіняни. Жінки або не мали прав брати участь у народному зборах і мали менші права (й обов’язки). З іншого боку, народне збори міг легко захопити своєї ідеєю будь-якої талановитий оратор, у своїх інтересах. Отже, в Давньої Греції вперше з’явилося справжнє демократичне держава, заснований на громадянське суспільство. Схема державного устрою, створена древніми еллінами, була такою вдалою, що дійшла донині, лише трохи удосконаленої, скоріш усложненной.

Демократія в С.Ш.А. У світі, більшість держав мають демократичне пристрій. Це стосується як до потужним європейських держав, і до відсталим країнам Африки та Азії. Але справжніми хранителями і основоположниками сучасної демократії, є Сполучені Штати Америки. Як держава, США є до два століття, то весь цей час саме демократія була формою структурі державної влади у країні. Не дивно, чого це час у США було створено потужну система структурі державної влади, джерело якої в демократії. Цю систему мало змінилася протягом останніх 150 років, і є взірцем інших держав. У основі державної фінансової системи США, лежать принципи, закладені ще древніми греками. У штатах, як й у Давніх Афінах, діє принцип поділу влади, виплати зарплат державних службовців. Можна і конкретніше засіб: наявність парламенту, уряду, принцип всенародного голосування та доступність державних посад будь-яким громадянам країни. Але США величезна країна, що становить територію України у мільйони кілометрів, населення якої налічує сотні мільйонів, а чи не десятками тисяч жителів, як і полисных Афінах. Не дивно, що афінська система, створена керувати маленьким містом — державою, зазнала серйозних змін, ускладнилася. Отже, США — парламентарна республіка. Основним органом управління державою є конгрес — парламент, що з двох палат. Верхній палатою є сенат, що з сто осіб, представником сенату є палата представників, що складається з чотирьохсот тридцяти п’яти чоловік, председатель-спикер. Сенат, ще, контролює зовнішню політику, стверджує призначених президентом міністрів. Палата представників обирається прямими виборами на 2 року, сенат на 6 років, але кожні 2 року склад сенаторів оновлюється однією треть.

У розділі республіки стоїть президент. Його обирають чотири роки, і звичайно займає цю посаду 8 років (тобто. 2 виборних терміну). Президент вважається головнокомандувачем всіма збройними силами США. Він особисто призначає міністрів, може накладати заборона закони, які видає конгрес. Саме президенту належить всю повноту виконавчої, він також є главою уряду. Для управління всім державою, особливо таким великим як США, недостатньо лише федеральних (тобто. центральних) органів влади. Щоб забезпечити управління країною, США поділено на 50 областей — штатів, кожен з яких має ряд особливостей (у складі населення, природні ресурси і географічному становищі). Кожен штат має законодавчі і виконавчі органи виконавчої влади, підлеглі федеральним органам. Законодавча влада перебуває в 1 — 2 палатних зборів, виконавча — у губернаторів та його адміністрацій. З іншого боку, кожен штат має закони, які суперечили основному закону країни. У, як й у Афінах, двопалатна система. Однак у відмінність від партій давнини, демократи і республіканці не ведуть прямий політичних змагань (хіба що для під час виборів). Річ у тім, що це партії оформилися під час громадянську війну 1861 — 1865 років, республіканці були представниками північан, а демократи — жителів півдня. Нині ці партії представляють інтереси різних груп промисловців, землевласників. Двопартійна система, при якої партії немає чітких політичних протиріч, створює постійну стабільність економіки, політиці, стосунки з іншими країнами. Політичний устрій США є сильно ускладнену і усовершенственную систему античних греків. І ж, як древні Афіни в античну епоху підняли своє вплив у світі до небувалих висот, і Сполучені Штати нашого часу, є стабільної та потужної державою світу. Це дозволяє сказати, що перша американська система демократії найбільш досконале державний устрій, існуюче в наші дни.

МОНАРХИЯ.

Римська імперія. Монархічна влада значно древніша демократії. Деспотична форма правління встановилася у державах Стародавнього Сходу за тисячу років до появи грецької демократії, а набагато раніше формування перших громад хліборобів, в племенах первісних мисливців — збирачів одноосібно правили вожді. Але найбільш відомої й могутньої монархією давнини був Рим. На початковому етапі своєї історії Рим був демократичну республіку. Її пристрій сильно нагадувало афінське. Тут був і народовладдя і уряд. Щоправда, були й відмінності: народне збори несло скоріш дорадчу роль, а виконавча влада належала двом консулам. Але факт у цьому, що якийсь момент свого існування, республіка впала, поступившись монархії. І тому було багато причин, але таки головною причиною зводилася до того, що грека — римська система управління була пристосована для влади над величезної країною. У Римі монарх називався імператором. Річ у тім, перші римськими володарями стали полководці, які з перемоги і мудре керівництво військами, називалися «імператорами» (імперій — вища, неподільна влада). Імператор був абсолютним, недоторканним правителем. У його раках була сконцентрована виконавча влада. Він цілком контролював все процеси, які відбувалися державі, тому що йому безпосередньо підпорядковувалися вищі чиновники — магістрати, яких можна було вільно призначати чи видаляти зі своїми постів. Імператор сам видавав нові, і скасовував старі закони, правда, его рішення затверджувалися сенатом. Слід зазначити, що сенат грав виключно дорадчу роль, оскільки був підпорядкований імператору. Також, римський правитель є верховним головнокомандувачем, призначав легатів (вищих воєначальників), керував великими військовими операціями. Імператор не був суддею, але міг розглядати й вирішувати великі позови і кримінальні справи. Отже, у Римі був задоволений повністю змінено принцип поділу влади — всі ці види сконцентровано у руках одну людину. Усіх римських імператорів можна розділити на дві групи: імператорів епохи розквіту імперії і імператорів епохи занепаду. Перші років історії імперії при владі перебували тир великих династії: Юлії - Клавдії, Флавії і Антоніни. Починаючи з III століття правили імператори «одинаки», оскільки де вони мали спадкоємців, тобто не засновниками династій. Звісно, монархія Стародавнього Риму мала безліч достоїнств і повним вад, проте саме у період імперії Рим став найбільшої світової державою, її винаходами і культурою ми захоплюємося досі пор.

Російська імперія. Російська держава у нашій розумінні оформилася межі XV — XVI століть. У цей час доконечно склалося централізоване Московське царство, спадкоємицею якого була сучасна Росія. Треба сказати, що офіційної формою влади, що існувала у Росії (або ж її попередників, як-от Київська, Владимиро-Суздальская Русь і інших) з X до початку ХХ століття була монархія. Але від цього тимчасового проміжку вирішив взяти початок ХХ століття — час піка могутності Російської імперії, найбільшого з монархічних держав Нового часу. Росія періоду 1905 — 1914 років була абсолютної монархією у її зазвичай. Так, на чолі держави стояв самодержный монарх, ніким і не обмежений, був главою виконавчої, законодавчої та судової влади. На насправді імператору було під силу виконувати стільки функцій одночасно, й тому він обмежувався лише з тими справами, які у час виконує президент. Законодавчу влада здійснював до двопалатного парламенту (верхня палата — державний рада, нижня — державна дума). Устрою законодавства були такі, що імператор мав правом «вето», тобто міг заборонити видання новим законом, але й він монарх одноосібно створити закон було. Виконавчу влада здійснював рада міністрів, на чолі з прем'єр — міністром, назначаемым імператором. Також у управління брали участь Сенат і Синод, що контролювали судову владу і справи релігії. Систему цю структурі державної влади не вважається досконалої, проте, проаналізувавши соціально — економічне обґрунтування та геополітичне становище Російської Імперії цей відтинок часу, можна сказати, що Російська монархічна систему влади дуже вдала. До 1914 року Російська імперія досягла розмірів, вона простиралася від Балтійського моря ніяких звань, до моря Сході, від Шпіцбергену північ від, до Гімалайських гір Півдні. Це дозволяє вважати Росію на той час найбільшим державою за історію людства. Росію боялися, із нею рахувалися під час проведення яких — або зовнішньополітичних акцій всі країни світу, навіть «цариця морів» Великобританія, далекі заокеанські США. А бояться мав чого: величезна, добре збройна і навчена армія, потужний флот. Вражала і внутрішня міць держави, його неуявні природні ресурси. З економічної погляду країна відставала провідних держав, але зовсім небагато, тим паче економіка зростала, погрожуючи наздогнати та перегнати лідерів. Ось деякі дані: З 1909 по 1913 рік виплавка чавуну зросла більш ніж 1.5 разу, видобуток вугілля на ѕ, міді вдвічі, на 20% зросло споживання бавовни, в 1.5 разу виріс вантажообіг залізниць, частка у світовому експорті зерна коливалася від 12% до 40%. Особливо бурхливо розвивалося сільському господарстві, неухильно зростав добробут самостійних селянських господарств. До 1914 року Росія нагромадила величезні хлібні запаси, хто був вичерпані тільки в 1920 року. Державою здійснювалась і соціальна політика, улучшавшая становище простого народу. Підвищилися вимоги до грамотності, освіченості населення. У 1908 року приймається закон, який запроваджує обов’язкове безплатне початкова освіта. Такі закон було ухвалено Росії раніше, ніж, наприклад, в Англії та Франції. Розробив і готувалися до прийняття закони, які мають стабілізувати відносини між робітниками та його роботодавцями, приміром, про страхуванні робочих у разі хвороби та інвалідності. Отже, монархічна система структурі державної влади, існувала в Російської імперії початку XX могло стати гідним суперником демократії. Адже вона нічим не поступалася останньої, у сфері правові та соціальні відносин, зате перевершувала демократію відносної простотою державної машини, а як і стабільністю. Але 1 — я світова війна і наступне більшовицьке повстання не дали історії піти даним путем.

ДЕМОКРАТИЯ І МОНАРХІЯ СЬОГОДНІ: ДОСЯГНЕННЯ І ПРОРАХУНКИ. Нині більшість країн світу мають демократичний устрій, близько 20 — ти країн є монархіями, їх 3 — абсолютними. За минулі періоди історії всього людства, вперше склалася ситуація, що його демократичних держав світу в багато разів перевершило кількість монархій. Однак у корені щось змінилося: демократія просто сильніше звичайного потіснило монархію. Таке вже було, згадується хоча б античність. І ось придумати що — нибудь, що перевершувало класичні демократію і монархію, люди й не змогли. Звісно, було багато спроб створити ідеальну систему, але вони провалилися. Прикладом може бути 70 -ти літня історія Радянського Союзу. Спочатку СРСР оголошено «державою загальної рівності, але незабаром перетворився на тоталітарну імперію, де влада належала номенклатурі - радянському подобою аристократії. Але невдовзі (в загальісторичних рамках, звісно) цю систему розвалилася, поступившись демократії. Отже, нині, демократія серйозно потіснила монархію в загальносвітових рамках. Але це отже, що монархія зжила себе і геть, а минуле. Просто нашого часу у світі склалося громадянське суспільство, якою відхилено які - або станові рамки. Для такого суспільства прийнятною є саме демократична система. Сучасна демократія має чимало достоїнств. У — перших, що особливо важливо задля більшості модерних держав, демократія підтримує громадянське суспільство (тобто, при демократії держава піклується про права й обов’язки усіх громадян). У — других, демократія дає шанс кожного громадянина пройти вищі ешелони влади. По-третє, демократія створює відносну стабільність у державі (але в цьому етапі історії - у світі). Однак усе — таки демократія не завершена, в неї недоліки. Головний із них у тому, що демократичний устрій Демшевського не дозволяє своєчасно реагувати яким — або екстрені, непередбачувані події. У цьому вся монархія перевершує демократію. Адже цих «екстрених випадках» (війнах, катаклізмах тощо.) єдиновладний правитель швидше відреагує події, об'єднає (якщо є які розбіжності між соціальними групами тощо.) народ і підтримає його моральний дух. До вад монархії належить неможливість контролю монарха та її обрання, тобто. існує можливість, що монарх правитиме, не рахуючись із громадською думкою і потребами держави. Отже, сучасні системи влади, як і та його попередники недосконалі. Усунути їх вади на межах одного системи (чи це 0монархия чи демократія) по — видимому малоймовірно. Виходом з цього ситуації то, можливо створення деякою системи, яка з'єднувала у собі елементи демократії та єдиновладдя. У принципі це система мусить бути справляє враження конституційну монархію, але монарху (на відміну її положення у сприйнятті сучасних конституційно — монархічних державах) мусить бути надано велика влада. Нині, більш поширеної і досконалої (тобто. доречній у даному сучасних умов існування людського суспільства) системою структурі державної влади є демократія. У найближчому майбутньому можливо, у світі відбудуться такі зміни, що монархія знову поверне своїми панівними позиціями. Хоча може статися таке, що знайдуть нову, досконалішу систему влади. Але це може відбутися завтра, а сьогодні нам залишається тільки представляти варіанти грядущего.

ВЛАДА У СУЧАСНІЙ РОСІЇ. За більш як 1000-чи літню історію, Росія раз змінювала своє державний устрій. Часи демократії (наприклад, Новгородська республіка і Російська республіка 1917 року) змінювалися часом монархії. Сьогодні демократія, після 74-х літнього перерви, знову утвердилося на нашої країні. Проте, не можна з упевненістю стверджувати, що у цього разу, демократія встановилася на завжди. Росія — величезна держава, що складається з безлічі суб'єктів. Кожен з цих суб'єктів має органи виконавчої влади, але оскільки різні частини держави мають різний статус, те й їх системи управління різні. Найбільш численними одиницями федерації є області (і, що від областей, крім назви ні перед чим, ні відрізняються). На чолі кожної області стоїть губернатор, який обирається населенням чотири роки. Він є главою місцевої виконавчої, а як і представником регіону на раді федерації. Кожна область має власний орган законодавчої влади — обласну (крайову) думу. Обласна дума виконує самі функції, що і державна, але у свого регіону. Другий за чисельністю одиницею федерації є республіка. У цілому нині керівні органи республікою мало від органів влади у областях. Наприклад, місце губернатора республіки займає президент, який виконує самі функції і такий самий обирається чотири роки. Але республіка має власну конституцію, яка суперечить конституції РФ. А головним відзнакою є більш відособлене внутрішні самоврядування республіки. З іншого боку, в Російської Федерації існують менші територіальні освіти: автономії і міста федерального значення. Суб'єкти федерації об'єднують у одна держава органами федеральної (центральної) влади, які діляться втричі основних галузі: судову законодавчу і виконавчу. Виконавча влада представлена: президентом РФ, адміністрацією президента РФ, радою безпеки РФ, повноважними представниками президента РФ, урядом РФ. Президент РФ — главу держави, водночас є Верховним Головнокомандуючим Збройними силами РФ і гарантом Конституції РФ, забезпечує узгоджене функціонування і зміцнити взаємодію органів структурі державної влади. Він такий ж призначає у вибори і розпускає Державну Думу, вносить у неї законопроекти, призначає (з дозволу Держ. Думи) голову уряду РФ, їхніх заступників і міністрів, керує зовнішньої політикою. Адміністрація президента, веде справи самого президента, фактично будучи канцелярією. Повноважні представники президента РФ представляють інтереси глави держави регіонах країни. Уряд — орган, здійснює виконавчу владу РФ; складається з голову уряду (прем'єр міністра) і міністрів. Законодавча влада представлена: федеральним зборами, тобто парламентом, що складається з двох палат ради федерації й форми державної думи, а як і з деяких інших органів управління (наприклад — лічильна палата). Раду Федерації формується із тих представників суб'єктів РФ; стверджує укази президента запровадження надзвичайного стану, призначає вибори Президента та усуває його з посади; за поданням Президента призначає при посаді судів Конституційного суду РФ, Верховним судом РФ, Вищої Арбітражного суду РФ і Генерального прокурора (останнього також від посади). Державна Дума обирається у складі 450 депутатів терміном чотири роки; приймає федеральні закони, висловлюється довіру Уряду РФ, призначає і від посаді голови за Центральний банк РФ і голови Рахункової палати, вирішує інші питання. Судова влада представлена: конституційним судом РФ, Верховний суд РФ, Вищим Арбітражним судом РФ, прокуратурою РФ, прокуратурами суб'єктів РФ й заставними суднами РФ. Конституційний Суд складається з 19 суддів; дозволяє справи відповідності Конституції РФ федеральних законів, нормативних актів президента РФ, органів державної влади суб'єктів РФ. Верховного суду РФ — вищий судовий орган з цивільних, кримінальним, адміністративним й іншим справам, підсудним судам загальної юрисдикції. Вищий арбітражного суду — судовий орган у вирішенні економічних суперечок. Така державна систему управління Російській Федерації по конституції 1993 року. Але під час, що минули з прийняття цієї конституції. Сталися певні зміни системи управління. У цілому нині ці зміни посилили президентську влада. Головною зміною вважатимуться ослаблення впливу на виконавчу владу цілому і Президента в частковості. Це було у — перших з — за посилення президентського впливу у нижній палаті парламенту (після виборів, більшість депутатів таки підтримують президента). У — других Раду Федерації втратив свої законодавчі функції, перетворившись на дорадчий орган влади. Президент підсилив також своєю владою у регіонах надіславши на них нових представників, які контролюють місцева влада. У посиленні президентської влади немає нічого надзвичайного, либонь у Росії із древніх часів одноосібна влада змушена була сильніше й прийнятніша народовластия.

Хоча сучасна Росія є президентської республікою, існує думка, що у сучасної Росії більше підходящої формою правління буде монархія. У прибічників цієї погляду є дуже вагомі аргументи на підтримку. У — перших інститути монархічній влади проникли з Росією разом із християнством межі X століття, коли відбувалося становлення Русі як. У — других єдиновладдя проіснувало до середини ХХ століття (вважаю, влада Сталіна мало відрізнялася від влади можливе монарха, хіба що для не дбав про своєму народі). Тобто більшу частину свого історії пройшли при монархії. Натомість час Україна перенесла дуже багато потрясінь (починаючи з набігів кочівників і до 1 — ой світової війною), але сильна одноосібна влада витримала всі найважчі випробування і перетворила Росію до початку XX століття жодну з наймогутніших світових держав лише з військової, але й соціально — економічної погляду. Свергнувшие монархію більшовики ні тільки посилили нашій країні, але грунтовно руйнували економіку, принесли жахливі кількість людських жертв в ім'я своїх безтілесних ідей. Тому немає й деяка стабілізація економіки, наведення хоч якого — то ладу у нашій країні у останні 2 року здійснювалися завдяки посиленню президентської влади. На цей час нам залишається сподіватися, що настане часи коли Росія той самий великої, вона була у період імперії. Можливо, посилення централізованої президентської влади допоможуть їй у цьому. У кожному разі слід пам’ятати історію, у якій чимало прикладів для нас.

Укладання. У своїй роботі я досліджував історичний шлях демократії та монархії та його становище у світі. Ці форми влади розвивалися разом із суспільством; набуваючи безліч особливостей і якостей. З видно, жодна з цих форм влади є досконалої. У перебігу часу людство «відкривала» яку — нибудь нової форми демократії, чи монархії, що призводило її поширенню у світі. У такі моменти історії виникали великі держави (Римська імперія, Великобританія XVII століття, США). Нині, домінуюче формою влади є демократія, що всім вимогам сучасного суспільства. Хоча часом ці вимоги, і людські духовні цінності, що й неодноразово бувало, можуть зміниться, що призведе до черговій зміні форм влади. Сучасна Росія, як більшість країн світу має демократичне пристрій. Та наше країна дуже відрізняється більшості країн світу. І відмінності ці можна знайти в всім. У — перших, Росія був і залишається найбільшої площею території країною світу. У — других, Росія величезне багатонаціональну населення. У — третіх, наша історія — історія нескінченних війн, навал, повстань і революцій, сформувала цілком особливий російський менталітет, а разом із — жодну з наймогутніший у світі армій. З — за цих причин, а також у силу історичних подій у Росії завжди була сильно особиста, авторитарна влада. Саме тому Росія президентська, а чи не парламентська республіканська республіка, де з президента влади, ніж в іншого монарха. Є думка, сто необхідно все-таки відродити у Росії монархію, хоча б парламентську. З метою дізнатися громадську думку з даному питання, я провів опитування серед учнів 11-х класів та деяких дорослих людей. Його результати такі: 1) Чи підтримуєте ви ідею реставрації монархії в России:

20% - ТАК 80% - НЕМАЄ 2) Яку форму державну влади ви віддаєте перевагу вбачати у реформі России:

55% - президентську республику.

25% - парламентську республику.

20% - конституційну монархію 3) Чи підтримуєте ви президента России:

100% - ТАК З опитування видно, що більшість населення підтримувати не може ідею відродження монархи. Але з опитаних противником монархії не зуміли привести конкретних аргументів на її захист свою політичну позицію. Зате прибічники монархії (зробив у тому числі) цілком може аргументувати від своєї ідеї… Першим аргументом є перелічені вище особливості нашої країни, а другим, те, що найвищого розквіту Росія досягла саме у період монархии (1906 — 1914 рр.) Попри те що, відродження монархії у Росії малоймовірно (в найближчим часом), залишуся, що у монархії відродження же Росії та її будущее.

1. Дитяча енциклопедія тому 9 (інші країни); видавництво Академії педагогічних наук РРФСР; 1962 г.

2. Дитяча енциклопедія тому 7 (історія людського суспільства); видавництво Академії педагогічних наук РРФСР; 1961 г.

3. «Цицерон та її час»; С. Л. Утчетков, видавництво «Думка», Москва.

1985 г.

4. «Життя 12 — і цезарів»; Гай З. Транквил, видавництво «Художня література», 1990 г.

5. «Білий дім: Президенти і дружина політика»; А Иванян, Політ издат., 1976 г.

6. «Енциклопедія для дітей: Всесвітня Історія», вид. «Аванта + «, Санкт -.

Петербург, 1994 г.

7. «Загальна історія держави й права»; Черниловский З. М., Москва,.

1999 г.

8. «Історія держави й права у Росії»; Ісаєв І.А., Москва, 1999 г.

Зміна кол-ва демократичних держав світу (4000 до зв. е. — 2000 зв. э.).

Зміна кол-ва монархічних держав (4000 до зв. е. — 2000 зв. е.) [pic].